Постанова

від 27.12.2023 по справі 127/19800/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/19800/21

Провадження № 22-ц/801/2404/2023

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 рокуСправа № 127/19800/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Стадника І. М.

Секретар: Кахно А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛИТВА-10»

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2023 року у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛИТВА-10» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Вінницька міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про приведення у попередній стан земельної ділянки, шляхом знесення самовільно побудованих споруд,

Рішення ухвалила суддя Ан О. В.

Рішення ухвалено об 11:13 год у м. Вінниця

Дата складення повного тексту рішення 17 жовтня 2023 року

Встановив:

У серпні 2021 року ОСББ «ЛИТВА-10», в особі голови об`єднання Паламарчука В. І., звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 в якому просило зобов`язати відповідача усунути перешкоди, щодо користування власниками будинку ОСББ «ЛИТВА-10» земельною ділянкою площею 0,1811 га, що розташована під загальним двором багатоквартирного будинку ОСББ «ЛИТВА-10», шляхом знесення побудованих ОСОБА_1 будівель (споруд) що розташовані біля будинку за адресою АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 привести земельну ділянку, що розташована біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у попередній стан, зокрема знести побудовані відповідачем будівлі (споруди) що розташовані біля будинку за адресою АДРЕСА_1 та прибрати встановлений паркан.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що відповідач проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач протягом тривалого часу незаконно займає прибудинкову територію, яка належить ОСББ «ЛИТВА - 10», побудував на території приміщення та загородив парканом, де здійснює господарську діяльність. Вимогу добровільно звільнити займану територію, зняти паркан та знести побудову відповідач ігнорує, тому це і стало причиною звернення до суду.

У квітні 2023 представник позивача надав уточнену позовну заяву якою просив зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 усунути перешкоди щодо користування власниками будинку ОСББ «ЛИТВА-10» земельною ділянкою площею 129 кв. м., що розташована під загальним двором багатоквартирного будинку ОСББ «ЛИТВА-10», шляхом знесення побудованих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 будівель (споруд), що розташовані біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Також просив зобов?язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 привести земельну ділянку площею 129 кв. м., що розташована біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 у попередній стан, зокрема знести побудовані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 будівлі (споруди), що розташовані біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 та прибрати встановлений паркан. Мотивував тим, що при здійсненні експертизи експертом встановлено, що спірною земельною ділянкою користуються ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Позивач вказував, що відповідачі незаконно займають прибудинкову територію, яка належить ОСББ «ЛИТВА-10», побудували на території приміщення та загородили парканом. Добровільно звільнити займану територію, зняти паркан та знести побудову відповідачі не бажають.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСББ «ЛИТВА-10» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Вінницька міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про приведення у попередній стан земельної ділянки, шляхом знесення самовільно побудованих споруд, відмовлено.

Судові витрати залишено за позивачем.

Позивач ОСББ «ЛИТВА-10» подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та винести нове, яким задовільнити його позовні вимоги у повному обсязі, а також вирішити питання судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу у розмірі 16 000,00 грн. та сплачений судовий збір за подачу позовної заяви до суду.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на висновки експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 31 січня 2023 року за № 665, та на фотографії, долучені до цього висновку експерта, де чітко видно наявні самовільно побудовані приміщення, що огороджені дерев`яним парканом та вхід до якого здійснюється через дерев`яну хвіртку із дерев`яними воротами, якими користуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Хвіртка і ворота закриті на замок.

Судом не враховано, що відповідачам не було надано дозволу від органів управління ОСББ «ЛИТВА-10» на використання прибудинкової території, що вказує про незаконність зайняття ними прибудинкової території ОСББ «ЛИТВА-10», огородження парканом та здійснення підприємницької діяльності, а тому відповідачі діють всупереч Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Статуту ОСББ «ЛИТВА-10», що порушує законні права інших співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

Учасники справи не надали відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні представник позивача ОСББ «ЛИТВА-10» - адвокат Покоєвич А. О. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовільнити.

Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, заяв чи клопотань не подали.

Представник третьої особи Вінницька міська рада у судове засідання не з`явився, надіслав лист, у якому просив розглянути справу у його відсутність, за наявними у справі документами.

За правилами статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разу неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними (ч. 1). Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2).

З урахуванням відомостей щодо явки учасників справи у судове засідання: всі відповідачі не з`явилися у судове засідання, повістки повернулися не врученими їм по зазначеній поштою причині: «адресат відсутній за вказаною адресою», клопотання від них відсутні, а представник третьої особи просив про розгляд справи у його відсутності, що не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що мешканці будинку АДРЕСА_1 створили ОСББ «ЛИТВА-10» та обрали головою ОСББ ОСОБА_4 , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (том 1 а. с. 10), Статутом ОСББ «ЛИТВА-10» (том 1 а. с. 13-18).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 755617 від 28 липня 2008 року ОСББ «ЛИТВА-10» на підставі рішення 25 сесії 5 скликання Вінницької міської ради від 04 квітня 2008 року № 1876, є власником земельної ділянки площею 0,1811 га. по АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки для житлових потреб (том 1 а. с. 12).

ОСББ «Литва - 10» виготовив на ім`я ОСОБА_1 лист-досудову вимогу про звільнення незаконно займаної прибудинкової території ( том 1 а. с. 21-22). Відомостей про направлення позивачем та про отримання цього листа-досудової вимоги адресатом ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи, наданої Департаментом адміністративних послух Вінницької міської ради, ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (том 1 а. с. 33).

Висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 665 від 31 січня 2023 року надані відповіді на три питання: за результатами проведених обмірів станом на час проведення дослідження площа земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні ОСББ «Литва - 10», за адресою: АДРЕСА_1 становить 1776,0 кв. м. (0,1776 га), що на 35,0 кв. м. (0,0035 га) менше від площі земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСББ «Литва-10». Після проведеного натурного обстеження та проведених інструментальних обмірів земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні ОСББ «Литва - 10», дослідження матеріалів цивільної та інвентарної справи можливо зробити висновок, що площа земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 становить 282,5кв.м. (264,0+37?2), в тому числі під житловим будинком літ. «А» з прибудовами 153,5 кв. м. (52,0+83,0+37?2). За результатами порівняння земельної ділянки площею 0,1776 га., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , що перебуває у фактичному користуванні ОСББ «Литва 10» станом на час проведення дослідження із земельною ділянкою з кадастровим номером 0510136300:01:038:0047 площею 0,1811га, яка належить ОСББ «Литва - 10» відповідно до інформації яка міститься у Державному земельному кадастрі можливо зробити висновки, що місце розташування земельної ділянки визначене правовстановлюючими документами не відповідає її фактичному розташуванню, визначеному в системі координат 1963 року, а саме земельна ділянка, житловий будинок з прибудовами, господарські будівлі та споруди зміщені у північно східному напряму. У зв`язку із вище зазначеним надати відповідь чи відбулося збільшення, зменшення, зміщення меж земельної ділянки ОСББ «ЛИТВА-10» по АДРЕСА_1 за рахунок зайняття ОСОБА_1 частини земельної ділянки, що належить ОСББ «ЛИТВА-10», а також схематично відобразити земельні ділянки, що накладаються з конкретизацією та вирахуванням по точках на схемі в метрах та загальну площу в квадратних метрах неможливо (том 1 а. с. 177-209).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, позивач не надав належних, допустимих і достовірних доказів про порушення свого права та протиправність дій відповідачів.

Із таким висновком суду першої інстанції можна погодитися.

Згідно положень статтей 21,24,41 Конституції України,статті 319 ЦК Українивсі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав.

Відповідно до ч.1ст. 319 ЦК Українивласник здійснює право власності шляхом володіння, користування, розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1ст. 321 ЦК України).

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч. 2ст. 386 ЦКУкраїни).

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За загальним правилом, вимоги про знесення самочинного будівництва приватні особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Відповідно до частини 1 статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Умовами для задоволення про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

За правилами статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Заявивши позов про усунення перешкод у користування земельною ділянкою та про приведення у попередній стан земельної ділянки, шляхом знесення самовільно побудованих споруд, позивач обґрунтував його тим, що відповідач ОСОБА_1 незаконно, всупереч нормам чинного законодавства та загальнодоступним правилам, незаконно зайняв і здійснює підприємницьку діяльність на прибудинковій території ОСББ «ЛИТВА-10», яка є спільним майном співвласників квартир у будинку АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 37-40).

При цьому у позові не зазначив доказів на підтвердження таких обґрунтувань і не надав доказів у підтвердження тих обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно частини 3 до статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5); перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності) (пункт 8).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частинами 5 і 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України допустимість доказів).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Цивільний процесуальний кодекс України прямо закріплює низку обов`язків учасників процесу у сфері доказування, до яких належать:

- сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи (п. 2 ч. 2 ст. 43 ЦПК);

- подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК);

- надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні (п. 5 ч. 2 ст. 43 ЦПК).

Положення статті 81 ЦПК України відображають приватноправові засади змагальності цивільного процесу, відповідно до чого тягар доказування цілком покладається на сторін. У такому контексті зазначений обов`язок із доказування характеризується специфічністю та виникає тоді, коли особа реалізує своє право на судовий захист. При цьому особа наділена правом самостійно обирати коло доказів, на які вона посилається і які подає до суду, виходячи із своєї процесуальної заінтересованості та позиції у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, вони не містять доказової бази, необхідної для належного встановлення обставин справи, а саме того, що відповідачі самовільно здійснили будівництво воріт з хвірткою, сараїв, що перешкоджає позивачу у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою.

При цьому, у досудовій вимогі про звільнення незаконно займаної прибудинкової території ( том 1 а. с. 21-22), як на підставу звернення з такою вимогою позивач посилається на нібито вчинення перешкод відповідачами працівникам ТОВ «Вінницягаззбут» у здійсненні ними перевірки ліній газопроводу, що має стратегічно важливе значення для забезпечення постачання газу до будинку АДРЕСА_1 .

Проте, жодних доказів у підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять (акти, довідки, тощо), як і вчинення інших дій: подання скарг, заяв у правоохоронні, контролюючі органи, що могло б свідчити про вчинення перешкод відповідачами у розпорядженні належною позивачу земельною ділянкою.

Апеляційний суд звертає увагу, що саме на позивача покладено обов`язок довести факт порушення його прав, яке, за його твердженням, полягає у позбавленні його частини земельної ділянки діями відповідачів щодо розміщення на ній нерухомого майна.

Таким чином позивач не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту перешкоджання відповідачами у користуванні йому належною йому земельною ділянкою, та, відповідно факту порушення його прав і законних інтересів.

Оскільки позивач не надав суду належних і допустимих доказів (статті 77, 78 ЦПК України), що є його процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України), про те, що відповідачі чинять йому перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою, тому у суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення такого позову.

Доводи апеляційної скарги фактично дублюють доводи позовної заяви, яким суд першої інстанції надав належну оцінку.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не було звернено належної уваги на висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 31 січня 2023 року за № 665, спростовується змістом оскаржуваного рішення суду. При цьому даному висновку надана оцінка як окремому доказу так і в сукупності з іншими зібраними по справі доказами.

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України.

Оскільки позивачем не надано належних, допустимих і достовірних доказів про порушення його права та на підтвердження протиправності дій відповідачів, то висновок експерта, у якому лише зазначено фактичні розміри земельної ділянки, якою користуються позивач і відповідачі, жодним чиним не підтверджує протиправність їх дій чи порушення прав позивача.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21, постанова Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги безпідставні, не ґрунтуються на вимогах закону та не підтверджуються матеріалами справи, у зв`язку з чим не можуть вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення і його скасування.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛИТВА-10» залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко І. М. Стадник

Повний текст судового рішення складено 27 грудня 2023 року