Рішення

від 20.12.2023 по справі 758/13212/21

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/13212/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Анохіна А.М.,

за участі секретаря судового засідання - Лазуренко А.В.,

представника позивача - Ковальчука М.О. ,

представників відповідача - ОСОБА_10, ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатогалузеве науково - виробниче підприємство «МС-Центр» до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2021 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_5 , третя особа - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що позивачем на підставі договору поруки були виконані боргові зобов`язання третьої особи у справі перед АТ «Укрсоцбанк», внаслідок чого до позивача перейшли права кредитора за кредитним договором, а також права кредитора за договорами, що забезпечували зобов`язання третьої особи перед банком, зокрема права кредитора за договором майнової поруки. Позивач зазначив, що в забезпечення виконання грошових зобов`язань третьої особи перед АТ «Укрсоцбанк», в іпотеку були передані квартири, які на час звернення позивача із позовом до суду, фактично належать відповідачу на підставі договору дарування. Позивач в позовній заяві зазначив, що факт переходу до нього прав кредитора за кредитним договором також встановлений рішеннями інших судів, в яких приймав участь позивач та третя особа.

Просить скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про припинення іпотеки та заборони і відчуження, поновити відомості про іпотеку та заборони відчуження майна, а саме щодо: квартири АДРЕСА_1 (житлова площа 19,50 кв.м, загальна площа 37,00 кв.м), квартири АДРЕСА_2 (житлова площа 14,90 кв.м, загальна площа 35,30 кв.м), на підставі Договорів іпотеки від 25 12.2006 та 12.02.2007, посвідчених приватними нотаріусами Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., ОСОБА_6 та зареєстрованих за №№ 9141, 183, із зазначенням ТОВ «Багатогалузеве науково виробниче підприємство «МС-Центр» в якості іпотекодержателя.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 246-PBD від 21.12.2006, укладеним між Акціонерним комерційним банком «ХФБ Банк Україна» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та ОСОБА_3 право вимоги за яким перейшло до поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС-Центр» у загальній сумі 1 672 307,95 грн (сума заборгованості 1 429 980,00 грн та сума інфляційних втрат, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання 242 327,95 грн), звернути стягнення на предмет іпотеки за укладеними між Акціонерним комерційним банком «ХФБ Банк Україна» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»), та ОСОБА_3 договором іпотеки від 25.12.2006, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. та зареєстрованим за № 9141, та договором іпотеки від 12.02.2007, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.С. та зареєстрованим за № 183, право вимоги за якими перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС-Центр», як до нового іпотекодержателя, а саме на:

квартиру АДРЕСА_1 ;

квартиру АДРЕСА_2 .

які належать на праві власності ОСОБА_5 шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, за ціною, встановленою на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.

17 вересня 2021 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Анохіну А.М.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 21.09.2021 було відкрито провадження по справі та справу призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 21.09.2021 було відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

21 січня 2022 року до суду позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.

26 січня 2022 року до суду третьою особою подано заяву про залучення третьої особи.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 06.09.2022 залучено до участі у справі ОСОБА_4 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

02 травня 2023 року до суду позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.

24 жовтня 2023 року судом протокольно було повернуто до розгляду справи на стадію підготовчого провадження.

07 листопада 2023 року до суду представником відповідача було подано заперечення проти заяви про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 07.11.2023 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на те, що боргові зобов`язання третьої особи перед банком позивачем були виконані частково, а не в повному обсязі, що виключає перехід прав кредитора за кредитним договором до позивача. Також, представники відповідача у запереченнях на позов зазначали, що майно, що передавалося в іпотеку майновим поручителем, вибуло з іпотеки внаслідок виконання грошових зобов`язань третьої особи перед банком, що зумовило припинення іпотечних відносин, а договірних відносин між позивачем та відповідачем не існує.

Треті особи у справі в судове засідання не з`явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши представників сторін, допитавши свідка, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 грудня 2006 року між третьою особою ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком «ХФБ Банк Україна» було укладено кредитний договір № 246-PBD, за яким банк в якості кредитора надав ОСОБА_3 кредит в розмірі 200 000 гривень строком на 15 років із строком повернення з 21.12.2006 року по 21.12.2021 року. Отримання кредиту за даним договором було погоджено із третьою особою ОСОБА_4 , яка на той момент мала прізвище ОСОБА_7 і перебувала у зареєстрованому із ОСОБА_3 шлюбі. В забезпечення грошових зобов`язань за кредитним договором № 246-PBD між ОСОБА_3 та АКБ «ХФБ Банк Україна» були укладені договори іпотеки квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , 25 грудня 2006 року та 12 лютого 2007 року відповідно.

В подальшому правонаступником прав кредитора за кредитним договором №246-PBD став ПАТ «Укрсоцбанк», до якого перейшли, в тому числі, і права іпотекодержателя за іпотечними договорами на згадані вище квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .

24 червня 2009 року рішенням Подільського районного суду м. Києва у справі № 2-2466/2009 шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_8 ( ОСОБА_4 ) було розірвано.

30 червня 2010 року третя особа у справі ОСОБА_3 підписав із ПАТ «Укрсоцбанк» додаткову угоду до кредитного договору №246-PBD. Зазначеною додатковою угодою третя особа ОСОБА_3 доручив банку здійснювати погашення його боргу перед банком шляхом договірного списання коштів в будь-якій валюті з будь-яких рахунків відкритих на ім`я ОСОБА_3 в ПАТ «Укрсоцбанк».

14 лютого 2013 року ухвалою Подільського районного суду у м. Києві у справі № 2607/9126/12 про поділ майна подружжя було затверджено мирову угоду, відповідно до якої зазначені вище квартири перейшли у власність ОСОБА_4 , яка до розлучення носила прізвище чоловіка - ОСОБА_7 . Однак, ОСОБА_4 не змогла здійснити державну реєстрації свого права власності на отримані за мировою угодою квартири, оскільки останні перебували в іпотеці у ПАТ «Укрсоцбанк», як правонаступника АКБ «ХФБ Банк Україна».

19 червня 2015 року між третьою особою у справі ОСОБА_3 і ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено Договір про внесення змін № 1 до кредитного договору №246-PBD, згідно з яким банк погодив ОСОБА_3 прощення частини боргу в разі внесення останнім платежів згідно умов Опції 50-50.

20 листопада 2015 року між позивачем у справі, третьою особою ОСОБА_3 , і ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір поруки № 246-PBD-ПОР. Згідно статті 2 даного договору позивач виступив поручителем за грошовими зобов`язаннями ОСОБА_3 перед ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі 102 929, 23 Євро з кінцевим терміном повернення кредиту до 21.12.2021. Відповідно до умов п. 3.1.2. зазначеного договору, позивач як поручитель зобов`язався протягом 60 днів від дати отримання повідомлення кредитора про невиконання ОСОБА_3 грошового зобов`язання, виконати таке зобов`язання шляхом перерахування необхідної для погашення суми коштів на відповідні внутрішньобанківські рахунки, а також штрафні санкції на рахунок, вказаний в повідомленні кредитора.

Пунктом 3.2.1. згаданого договору поруки передбачається, що позивач як поручитель отримує право зворотної вимоги до ОСОБА_3 в межах сум виконаного ним зобов`язання ОСОБА_3

25 грудня 2015 року ОСОБА_3 була подана заява до ПАТ «Укрсоцбанку» на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням, копія якої була подана позивачем разом із позовною заявою. Згідно зазначеної заяви ОСОБА_3 попросив банк здійснити погашення частини боргу в сумі 48 800 Євро шляхом договірного списання цих коштів з належного йому поточного рахунку № НОМЕР_1 , а також попросив здійснити анулювання (прощення) частини боргу в сумі 48 800 Євро.

Судом також прийнята до уваги виписка по особовому рахунку № НОМЕР_2 додана позивачем до позовної заяви. Згідно даної виписки датою її формування є 13.11.2018. Власником рахунку зазначено ОСОБА_3 , ідентифікаційний код клієнта НОМЕР_3 , валюта - гривня. Згідно зазначеної виписки 25.12.2015 на рахунок ОСОБА_3 позивачем були перераховані кошти в сумі 1 244 600,00 гривень із призначенням платежу «Виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту згідно Договору поруки № 246-PBD-ПОР від 20.11.2015. Без ПДВ.»

В той же день 25.12.2015 року кошти в сумі 1 244 400,00 гривень були сплачені на користь Головного офісу АКБ «Укрсоцбанк» з призначенням платежу «списання 1 244 400 гривень для купівлі 48 800 EUR по курсу 25.5 (у т.ч. комісія банку. Без ПДВ) для ОСОБА_3 ».

Всього за період з 25.12.2015 по 23.10.2018 на рахунок ОСОБА_3 було зараховано 1 429 980 грн від позивача з призначенням платежу «Виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту згідно Договору поруки № 246-PBD-ПОР від 20.11.2015. Без ПДВ.». В цей же період з рахунку ОСОБА_3 на користь АКБ «Укрсоцбанк» (а з 01.06.2016 ПАТ «Укрсоцбанк») було списано 1 322 080 грн з призначенням «списання гривень для купівлі EUR по курсу (у т.ч. комісія банку. Без ПДВ) для ОСОБА_3 » із зазначенням суми коштів, що списувались з рахунку, курсу, за яким купувався Євро, і суми закуплених для ОСОБА_3 . Євро.

29 жовтня 2018 року АТ «Укрсоцбанк» направив лист на ім`я ОСОБА_3 за № 04.3-02/96-9575, в якому повідомив, що 07.09.2018 кредитні зобов`язання перед АТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором № 246-PBD від 21.12.2006 були виконані в повному обсязі. Також повідомлялося, що кошти, що надійшли 23.10.2018 знаходяться на рахунку ОСОБА_3 .

Як вбачається із вищезгаданої виписки банку, 23.10.2018 на рахунок ОСОБА_3 , були зараховані кошти від позивача в сумі 97 900 грн з призначенням платежу «Виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту згідно Договору поруки № 246-PBD-ПОР від 20.11.2015. Без ПДВ.». Зазначена сума коштів згідно виписки значиться як вихідний залишок коштів на рахунку.

18 листопада 2019 року позивач направив на ім`я відповідача вимогу про усунення порушення, в який вимагав від відповідача протягом 30 днів від дати такої вимоги сплатити на користь позивача суму 1 429 980 грн. До вимоги позивачем не було додано будь-яких документів, що підтверджували б обставини, наведені у вимозі.

Як вбачається з доданих до позовної заяви копій інформаційних довідок Відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №№ 139789998 та 139790260, сформованих 10.10.2018, право власності на квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , були зареєстровані 10.09.2018 за ОСОБА_4 на підставі ухвали суду у справі № 2607/9126/12 виданої 14.02.2013, тобто на підставі ухвали, якою була затверджена мирова угода про поділ майна подружжя. Згідно відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна заборон на відчуження щодо зазначених квартир не значиться.

Як вбачається з доданих до позовної заяви копій інформаційних довідок Відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №№ 273707196 та 273708919, сформованих 07.09.2021, право власності на квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , були зареєстровані 25.11.2019 за відповідачем ОСОБА_5 на підставі договору дарування квартири. Згідно відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна заборон на відчуження щодо зазначених квартир не значиться.

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_9 , суду показав, що з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був у дружніх стосунках поки останні не розлучились. Про кредитні кошти жодної інформації не знає.

Стаття 512 Цивільного кодексу України визначає підстави заміни кредитора у зобов`язанні. Відповідно до зазначеної норми, зокрема підпункту 3 пункту 1 даної статті кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Стаття 513 ЦКУ регулює питання щодо форми правочину щодо заміни кредитора у зобов`язанні. Так, пункт 1 цієї статті передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Пункт 2 цієї статті визначає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 517 ЦКУ визначає спосіб, у який новий кредитор має доказати боржнику факт переходу до нього прав нового кредитора у зобов`язанні. Так відповідно до пункту 1 цієї статті первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. А відповідно пункту 2 цієї статті боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Стаття 556 ЦКУ визначає обсяг прав поручителя, який виконав зобов`язання. Так пункт 1 цієї статті передбачає, що після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. Пункт 2 цієї статті передбачає, що до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Перехід прав кредитора до поручителя, який виконав зобов`язання боржника, обумовлюється двома підставами. Перша - це безпосередньо виконання поручителем зобов`язання боржника перед кредитором. Друга - це передача кредитором документів поручителю і складання правочину про зміну кредитора у у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання. Тобто, перехід прав кредитора до поручителя, який виконав зобов`язання боржника, можливий за умови дотримання поручителем всіх вимог статей 513 і 517 ЦКУ.

Отже, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні боржника, яке було виконане поручителем, має бути вчинений у письмовій формі. При цьому первісний кредитор має передати новому кредиторові всі документи, які засвідчують його права перед боржником, в тому числі й ті документи, які забезпечували виконання зобов`язання.

Саме тому, правочин з передачі поручителю, що виконав зобов`язання, прав іпотеки жилих квартир, в силу приписів норм ст. 513 ЦКУ підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для цього правочину. В свою чергу, порядок реєстрації правочинів щодо забезпечення зобов`язання іпотекою, регулюється нормами спеціального Закону України «Про іпотеку». Стаття 24 даного Закону встановлює, правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Окрім зазначеного вище, суд дійшов висновку, що позивачем не було належними і допустимими доказами доведено сам факт виконання ним як поручителем зобов`язання боржника перед кредитором. Так із умов статті 2 договору поруки № 246-PBD-ПОР від 20.11.15 року вбачається, що кінцевим терміном повернення кредиту є 21 грудня 2021 року. При цьому відповідно до умов п. 3.1.2. статті 3 зазначеного договору, позивач як поручитель зобов`язався протягом 60 днів від дати отримання повідомлення кредитора про невиконання ОСОБА_3 , грошового зобов`язання, виконати таке зобов`язання шляхом перерахування необхідної для погашення суми коштів на відповідні внутрішньобанківські рахунки, а також штрафні санкції на рахунок, вказаний в повідомленні кредитора.

З дослідженої судом копії виписки по особовому рахунку № НОМЕР_2 від 13.11.2018 вбачається, що зазначений рахунок належить третій особі - ОСОБА_3 . Зарахування коштів від позивача на згаданий рахунок із призначенням платежу «виконання зобов`язання щодо повернення суми кредиту за договором поруки 246-PBD-ПОР» не може вважатися належним виконання договору поруки, оскільки позивач не надав доказів надходження на його адресу повідомлення кредитора, як це передбачено договором, з вказівкою номерів внутрішньобанківських рахунків; кошти, зараховані від позивача на рахунки третьої особи використовувалися банком для придбання валюти (Євро) для третьої особи. І тільки після закупки валюти на ім`я третьої особи банк здійснював їх списання з рахунків третьої особи, а не поручителя.

Посилання позивача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі № 826/3960/18, якими було встановлено що фактично на виконання умов договору поруки №246-PBD-ПОР від 20.11.2015 р. ТОВ "Багатогалузеве науково-виробниче підприємство МС-центр" перерахувало на поточний рахунок позивача в ПАТ "Укрсоцбанк" 1 244 600 грн, які були прийняті банком як належне виконання зобов`язання за договором поруки, що підтверджується випискою за 25.12.2015.

Стаття 82 ЦПК України визначає підстави звільнення від доказування. Зокрема пунктом 4 даної статті визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. При цьому пункт 5 даної статті передбачає, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Пункт 7 цієї статті передбачає, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, дослідивши подані позивачем копії рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі № 826/3960/18, суд вважає, що надана цими судами оцінка факту перерахування позивачем 25.12.2015 коштів на рахунок ОСОБА_3 , не є обов`язковою для суду, оскільки в адміністративному провадженні предметом судового дослідження були факти пов`язані не з виконанням зобов`язань поручителя, а факти і підстави можливого виникнення податкових зобов`язань ОСОБА_3 внаслідок отримання ним додаткового блага у розумінні норм Податкового кодексу України. Намагання позивача видати оцінку даного факту судами адміністративного судочинства за преюдицію є неспроможними.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не виконувалися зобов`язання поручителя в спосіб і в межах умов, визначених договором поруки № 246-PBD-ПОР, отже і підстав вважати, що до позивача перейшли права кредитора - немає.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки під час розгляду справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, то судові витрати необхідно віднести на рахунок держави.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 13, 19, 76, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатогалузеве науково - виробниче підприємство «МС-Центр» до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 27.12.2023.

Суддя А.М.Анохін