Рішення

від 13.12.2023 по справі 725/579/23

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/579/23

Номер провадження 2/725/66/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2023 року Першотравневий районний суд м.Чернівців

в складі:

головуючої судді Піхало Н.В.

за участю секретаря судового засідання Соник А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці цивільну справу за позовом кредитної спілки «Хімзавод» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Партнерс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Душинська Ніна Володимирівна, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чепель Олена Дмитрівна про визнання права власності на нерухоме майно, скасування рішення державного реєстратора, визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року представник КС «Хімзавод» звернувся до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, скасування рішення державного реєстратора, визнання договору купівлі-продажу недійсним.

В обґрунтування позову вказував, що між ОСОБА_5 та КС «Хімзавод» було укладено кредитну угоду №00014 від 30.10.2002 року з наступними змінами та доповненнями, відповідно до умов якої кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 15000 грн., а позичальник зобов`язався повернути кредит в повному обсязі в порядку та у строки, визначені у п. 1.1. кредитної угоди. При цьому, на забезпечення виконання зобов`язань за зазначеною кредитною угодою між ОСОБА_2 та КС «Хімзавод» було укладено договір застави нерухомого майна від 04.11.2002 року.

Зокрема, відповідно до п. 2 договору застави, предметом застави є нежитлове приміщення /магазин/, загальною площею 55,15 кв.м., що складає 30/100 частин житлового будинку «А», що знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці, де розташований вказаний житловий будинок літ. «А», дерев`яний, житловою площею 72,8 кв.м. та житловий будинок літ. «Б», цегляний, житловою площею 24,70 кв.м.,

21.04.2008 року у зв`язку із невиконанням ОСОБА_4 зобов`язань за кредитною угодою відповідно до ст.20 Закону України «Про заставу», приватним нотаріусом Хусідом С.М. вчинено виконавчий напис №1396 про звернення стягнення на 30/100 частин житлового будинку літ.А в АДРЕСА_1 .

В подальшому, на підставі зазначеного виконавчого напису нотаріуса Першотравневим відділом ДВС Чернівецького МУЮ відкрито виконавче провадження, в ході якого заставне майно виставлене на прилюдні торги, які не відбулись через відсутність купівельного попиту, й відповідно до положень ч.7 ст.62 Закону України «Про виконавче провадження», КС «Хімзавод» вирішено залишити за собою заставне майно, про що було подано відповідну заява до Першотравневого відділу ДВС Чернівецького МУЮ.

01.03.2010 року, приватним нотаріусом Хусідом С.М., на підставі акту про передачу мана стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого заступником начальника Першотравневого відділу ДВС Чернівецького МУЮ Коблюком В.І. від 16.02.2010 року, КС «Хімзавод» видано свідоцтво про придбання майна у власність, а саме: нежитлових приміщень (магазин), що складає 30/100 ідеальних часток житлового будинку літ. «А» в будинку АДРЕСА_1 , вартістю 263760 грн.

З метою реєстрації права власності на нерухоме майно КС «Хімзавод» звернулась до реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області, однак спілці було відмовлено з вказівкою, що подані для реєстрації документи не дають змоги установити відповідність заявлених прав.

Зокрема, перешкодою у державній реєстрації стало те, що 17.03.2007 року між виконавчим комітетом Чернівецької міської ради та ОСОБА_2 укладено договір про виділ у натурі часток нерухомого майно за адресою в АДРЕСА_1 та змінено реєстраційний номер нерухомого майна й відповідно змінено правовий статус майна та за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на виділено в натурі майна.

При цьому, з метою захисту порушених прав, КС «Хімзавод» звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 виділеного в натурі нерухомого майна за адресою в АДРЕСА_1 , яке виділено на підставі договору про виділ у натурі часток 1/1 нерухомого майна /ВЕМ № 293830/16.03.2007, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького МНО Іпатовою М.М., реєстр № 708.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.11.2014 року у справі № 824/2994/14-а, яка була змінена постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду, позовну заяву КС «Хімзавод задоволено частково, скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на виділене в натурі нерухоме майно за адресою в АДРЕСА_1 , яке здійснено на підставі договору про виділ у натурі частки 1/1 нерухомого майна /ВЕМ № 293830/16.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького МНО Іпатовою М.М.

09.12.2022 року КС «Хімзавод» звернулось до ЦНАП із заявою про скасування державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на виділене в натурі нерухоме майно за адресою в АДРЕСА_1 , здійснене на підставі договору про виділ у натурі частки 1/1/ нерухомого майна /ВЕВ № 293830/16.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького МНО Іпатовою М.М., однак у скасуванні державної реєстрації було відмовлено у зв`язку із наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на виділене в натурі нерухоме майно, що знаходиться за адресою: в АДРЕСА_1 зареєстровано за іншим суб`єктом права ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу №3994, виданого 02.11.2022 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Душинською Н.В.

При цьому з укладеного 02.11.2022 року між ТОВ «Кредіт Партнерс» та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу нерухомого майна вбачається, що виділене в натурі нерухоме майно, що відчужується, належить на праві приватної власності ТОВ «Кредіт Партнерс». З витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.02.2022 року вбачається, що підставою для державної реєстрації права власності за ТОВ «КредітПартнерс» є договір іпотеки, 77/07-МК-21 від 12.04.2007 року .

Вищевказаний договір Іпотеки № 77/07-МК-21 укладено між ТОВ Банк «Фінанси та кредит», правонаступник ТОВ «Кредіт Партнерс» та ОСОБА_2 12.04.2007 року.

Відповідно до п. 2.1. 2.2. договору іпотеки, предметом іпотеки є виділене в натурі нерухоме майно, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення (магазин), виданого Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 08.01.2002 року на підставі рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 1104/26 від 29.12.2001 року, зареєстрованого в Чернівецькому обласному комунальному бюро технічної інвентаризації 19.03.2007 року, порядковий номер об`єкта нерухомого майна 18196397, договору про виділ у натурі часток нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, посвідченого Іпатовою М.М., приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу, 16.03.2007 року за реєстровим №708, зареєстрованого в Чернівецькому обласному комунальному бюро технічної інвентаризації 19.03.2007 року, порядковий номер об`єкта нерухомого майна 18196397 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно номер 13922997 від 19.03.2007 року, виданого Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації.

При цьому, ТОВ «Кредіт Партнерс» набуло право власності на виділене в натурі нерухоме майно, що знаходиться в АДРЕСА_1 на підставі іпотечного застереження, яке міститься у розділі 4 договору іпотеки № 77/07-МК-21 від 12.04.2007 року, та ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Разом з тим вважає, що нежитлові приміщення (магазин), що складає 30/100 ідеальних часток житлового будинку літ. «А» в будинку АДРЕСА_1 та належать КС «Хімзавод» на підставі свідоцтва про придбання майна від 01.03.2010 року, та виділене в натурі нерухоме майно, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яке було зареєстровано на праві власності за ТОВ «Кредіт Партнерс», а в подальшому відчужено ОСОБА_1 , фактично є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна.

Посилаючись на вказане, КС «Хімзавод» вважає, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63657043 від 23.02.2022 року, вчинене приватним нотаріусом Душинською Н.В. та договір купівлі продажу нерухомого майна від 02.11.2022 року, реєстр № 3994, укладений між ТОВ «КредітПартнерс» та ОСОБА_1 , порушує право власності Кредитної спілки «Хімзавод» на належні їй нежитлові приміщення (магазин), що складає 30/100 ідеальних часток житлового будинку літ. «А» в будинку АДРЕСА_1 , які належать спілці на підставі свідоцтва про придбання майна від 01.03.2010 року, реєстр № 559 та які були вчинені при наявній у реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна заборони.

Крім того, також КС вказувала, що після укладення договору купівлі продажу нерухомого майна від 02.11.2022 року, реєстр №3994, укладеного між ТОВ «Кредіт Партнерс» та ОСОБА_1 , приватний нотаріус Душинська Н.В. за заявою ОСОБА_1 , який не є заставодержателем, усупереч вимогам закону України «Про заставу» припинила обтяження.

Також, 12.01.2023 року, після укладення договору купівлі продажу нерухомого майна від 02.11.2022 року, який був укладений між ТОВ «КредітПартнерс» та ОСОБА_1 , приватний нотаріус Душинська Н.В. за заявою ОСОБА_1 , який не є заставодержателем за договором застави нерухомого майна від 04.11.2002 року, та всупереч вимогам закону України «Про Заставу», Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 вчинила нотаріальну дію щодо зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення /магазин/, загальною площею 55,15 кв.м., що складає 30/100 (тридцять сотих) частин житлового будинку «А», що знаходиться в АДРЕСА_1 .

В подальшому, ОСОБА_1 згідно договору купівлі продажу виділеного в натурі нерухомого майна від 14.01.2023 року продав спірне нерухоме майно, що знаходиться в АДРЕСА_1 - ОСОБА_3 .

На підставі вищевикладеного, посилаючись на норми матеріального права,КС «Хімзавод» просила визнати права власності на нерухоме майно, а також скасувати рішення державного реєстратора та визнати договори купівлі-продажу недійсними.

Не погоджуючись із поданим позовом, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Фодчук О.В. подала письмовий відзив, в якому просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на наступні обставини.

Зокрема вказувала, що зважаючи на підстави та зміст позову, характер спірних правовідносин обраний позивачем спосіб захисту не відповідає належному способу захисту, та не призводить до відновлення порушених на думку позивача прав та інтересів, оскільки є неефективним, а спосіб захисту порушеного права у наведеному випадку, який відповідає вимогам закону і є одночасно ефективним передбачає звернення з віндикаційним позовом, оскільки саме у віндикаційному позові суд досліджуватиме та встановлюватиме обставини виникнення/набуття кредитною спілкою права власності на спірне майно, а саме індивідуально-визначене нерухоме майно й відповідно у такий спосіб повинно бути вирішено спір про право стосовно спірного майна. Крім того, вказувала, що спірне майно неодноразово відчужувалося та у відповідні часові періоди було зареєстровано право власності на нього за ОСОБА_2 , ТОВ «Кредіт Партерс», ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

На підставі вище викладеного, просила відмовити у задоволенні позовних вимог кредитної спілки «Хімзавод» у зв`язку із неналежним способом захисту.

Відповідач ОСОБА_6 через канцелярію суду також подав письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. При цьому, зазначав, що у спірних правовідносинах право власності на спірне майно ніколи не було зареєстроване за КС «Хімзавод», натомість воно неоднаразово відчужувалося і було зареєстроване за різними особами. Зазначав, що первісно спірне майно було зареєстроване за ОСОБА_2 , далі за ТзОВ «Кредит Партнерс», ОСОБА_1 , та ним. Вважає, що такий спосіб захисту як визнання права власності на спірне майно та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не може бути застосоване у спірних правовідносинах, оскільки позивач ніколи власником спірного майна не був, а спірне майно зареєстроване в єдиному державному реєстрі речових прав за іншою особою.

Приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Чепель О.Д. через канцелярію суду подала письмові пояснення, в яких вказала, що при посвідчені договору купівлі-продажу від 14.01.2023 року, виділеного в натурі нерухомого майна, загальною площею 56,35 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було здійснено усі дії, які визначені Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Цивільним кодексом, іншими нормативно правовими актами, та які спрямовані на доведеність правочину вимогам закону, що в свою чергу унеможливлює визнання такого договору недійсним з підстав, які зазначені позивачем, оскільки він був посвідчений нею у межах і у спосіб визначений законодавством України, а тому просила відмовити у задоволенні позовних вимог КС «Хімзавод».

У судовому засіданні представник КС «Хімзавод» - Новіков О.П. позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Фодчук О.В. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини викладені у письмових поясненнях.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися, повідомлялися судом належним чином про час місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного.

Так, ч.1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 30 жовтня 2002 року між ОСОБА_5 та КС «Хімзавод» було укладено кредитну угоду №00014, за умовами якої кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 15000 грн., а позичальник зобов`язався повернути кредит в повному обсязі в порядку та у строки, вказані у п. 1.1. кредитної угоди(а/с 19-27).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за зазначеною кредитною угодою між ОСОБА_2 та КС «Хімзавод» було укладено договір застави нерухомого майна від 04.11.2002 року.

Відповідно до п.2 вказаного договору, предметом застави є нежитлове приміщення/магазин/, загальною площею 55,15 кв.м., що складає 30/100 частин житлового будинку «А», що знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці, де розташований вказаний житловий будинок літ. «А», дерев`яний, житловою площею 72,8 кв.м. та житловий будинок літ. «Б», цегляний, житловою площею 24,70 кв.м.(а/с 28-35).

Вищевказане нежитлове приміщення /магазин/, загальною площею 55,15 кв.м., що складає 30/100 частин житлового будинку «А» та знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці, де розташований вказаний житловий будинок літ. «А», дерев`яний, житловою площею 72,8 кв.м. та житловий будинок літ. «Б», цегляний, житловою площею 24,70 кв.м на момент укладення договору застави належало ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності(а/с 17-18).

В подальшому, 21.04.2008 року у зв`язку із невиконанням ОСОБА_4 зобов`язань за кредитною угодою, приватним нотаріусом Хусідом С.М. вчинено виконавчий напис №1396 про звернення стягнення на 30/100 частин житлового будинку літ.А в АДРЕСА_1 , та на підставі зазначеного виконавчого напису нотаріуса Першотравневим відділом ДВС Чернівецького МУЮ відкрито виконавче провадження, в ході якого заставне майно було виставлене на прилюдні торги, які не відбулись через відсутність купівельного попиту.

На підставі ч.7 ст.62 Закону України «Про виконавче провадження», КС «Хімзавод» було вирішено залишити за собою заставне майно, про що була подана відповідна заява до Першотравневого відділу ДВС Чернівецького МУЮ та 01.03.2010 року, приватним нотаріусом Хусідом С.М., на підставі акту про передачу мана стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого заступником начальника Першотравневого відділу ДВС Чернівецького МУЮ Коблюком В.І. 16.02.2010 року, КС «Хімзавод» видано свідоцтво про придбання майна у власність, а саме: нежитлових приміщень (магазин), що складає 30/100 ідеальних часток житлового будинку літ. «А» в будинку АДРЕСА_1 , вартістю 263760 грн.(а/с 36).

Разом з тим, при зверненні КС «Хімзавод» до реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області з метою здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно, спілці стало відомо, що 17.03.2007 року між виконавчим комітетом Чернівецької міської ради та ОСОБА_2 укладено договір про виділ у натурі часток нерухомого майно за адресою в АДРЕСА_1 та змінено реєстраційний номер нерухомого майна й відповідно змінено правовий статус майна та за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на виділено в натурі майна.

При цьому, відомості про визнання недійсним договору, укладеного між виконавчим комітетом Чернівецької міської ради та ОСОБА_2 про виділ у натурі часток спірного нерухомого майно в матеріалах справи відсутні й відповідно позивачем суду не надано.

Крім того, вищевказане виділене в натурі нерухоме майно ОСОБА_2 12 квітня 2007 року було передано на підставі договору іпотеки № 77/07-МК-21, укладеного між ТОВ Банк «Фінанси та кредит», правонаступник ТОВ «Кредіт Партнерс» в іпотеку банку. Зокрема, відповідно до п. 2.1. 2.2. договору іпотеки, предметом іпотеки є виділене в натурі нерухоме майно, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення (магазин), виданого Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 08.01.2002 року на підставі рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 1104/26 від 29.12.2001 року, зареєстрованого в Чернівецькому обласному комунальному бюро технічної інвентаризації 19.03.2007 року, порядковий номер об`єкта нерухомого майна 18196397, договору про виділ у натурі часток нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, посвідченого Іпатовою М.М., приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу, 16.03.2007 року за реєстровим №708, зареєстрованого в Чернівецькому обласному комунальному бюро технічної інвентаризації 19.03.2007 року, порядковий номер об`єкта нерухомого майна 18196397 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно номер 13922997 від 19.03.2007 року, виданого Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації.

В подальшому, ТОВ «Кредіт Партнерс» набуло право власності на виділене в натурі нерухоме майно, що знаходиться в АДРЕСА_1 на підставі іпотечного застереження, яке міститься у розділі 4 договору іпотеки № 77/07-МК-21 від 12.04.2007 року, та ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.02.2022 року, підставою для державної реєстрації права власності за ТОВ «КредітПартнерс» є договір іпотеки, 77/07-МК-21 від 12.04.2007 року .

При цьому, з метою захисту порушених прав, КС «Хімзавод» зверталася до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 виділеного в натурі нерухомого майна за адресою в АДРЕСА_1 , яке виділено на підставі договору про виділ у натурі часток 1/1 нерухомого майна /ВЕМ № 293830/16.03.2007, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького МНО Іпатовою М.М., реєстр № 708.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.11.2014 року у справі № 824/2994/14-а, яка була змінена постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду, позовну заяву КС «Хімзавод задоволено частково, скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на виділене в натурі нерухоме майно за адресою в АДРЕСА_1 , яке здійснено на підставі договору про виділ у натурі частки 1/1 нерухомого майна /ВЕМ № 293830/16.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького МНО Іпатовою М.М.

09.12.2022 року КС «Хімзавод» звернулось до ЦНАП із заявою про скасування державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на виділене в натурі нерухоме майно за адресою в АДРЕСА_1 , здійснене на підставі договору про виділ у натурі частки 1/1/ нерухомого майна /ВЕВ № 293830/16.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького МНО Іпатовою М.М., однак у скасуванні державної реєстрації було відмовлено у зв`язку із наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на виділене в натурі нерухоме майно, що знаходиться за адресою: в АДРЕСА_1 зареєстровано за іншим суб`єктом права ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу №3994, виданого 02.11.2022 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Душинською Н.В.

Зокрема, згідно укладеного 02.11.2022 року між ТОВ «Кредіт Партнерс» та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу нерухомого майна, виділене в натурі нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ТОВ «Кредіт Партнерс» було передано у власність ОСОБА_1 .

В подальшому, ОСОБА_1 згідно договору купівлі продажу виділеного в натурі нерухомого майна від 14.01.2023 року продав спірне нерухоме майно, що знаходиться в АДРЕСА_1 - ОСОБА_3 .

Так, звертаючись до суду із вищевказаним позовом, КС «Хімзавод» вказувала, що нежитлові приміщення (магазин), що складає 30/100 ідеальних часток житлового будинку літ. «А» в будинку АДРЕСА_1 та належать КС «Хімзавод» на підставі свідоцтва про придбання майна від 01.03.2010 року, та виділене в натурі нерухоме майно, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яке було зареєстровано на праві власності за ТОВ «Кредіт Партнерс», а в подальшому відчужено ОСОБА_1 , фактично є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна й відповідно саме КС є законним власником цього майна, а тому посилаючись на те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63657043 від 23.02.2022 року, вчинене приватним нотаріусом Душинською Н.В. та договір купівлі продажу нерухомого майна від 02.11.2022 року, реєстр № 3994, укладений між ТОВ «КредітПартнерс» та ОСОБА_1 , порушує право власності Кредитної спілки «Хімзавод» на належні їй нежитлові приміщення (магазин), що складає 30/100 ідеальних часток житлового будинку літ. «А» в будинку АДРЕСА_1 , які належать спілці на підставі свідоцтва про придбання майна від 01.03.2010 року, реєстр № 559 та які були вчинені при наявній у реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна заборони, просила визнати за спілкою право власності на нерухоме майно, скасувати рішення державного реєстратора, та визнати договори купівлі-продажу недійсними.

Так, статтею 41Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - стаття 1 Першого протоколу) закріплено принцип непорушності права приватної власності, а саме право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Непорушність права власності закріплено і в статті 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із частиною першою статті 319ЦК України власник володіє, користується та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, слід враховувати, що за змістом вказаної норми судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16).

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Позивачем за таким позовом може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи. Крім того, визнання в судовому порядку права власності на річ за загальним правилом, встановленим статтею 392 Цивільного кодексу України, є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.

Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 27.06.2018 у справі №904/8186/17, від 11.04.2019 у справі № 910/8880/18 та висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц.

Упункті 83постанови від19.05.2020року усправі №916/1608/18Велика ПалатаВерховного Судудійшла висновку,що передбаченеу статті392Цивільного кодексуУкраїни правилоза аналогієюзакону маєзастосовуватися нетільки увипадках,коли власниквтратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою. Якщо така реєстрація здійснена, то належним способом захисту є віндикаційний позов, а не позов про визнання права власності.

Слід також зазначити, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 24.02.2021р. у справі № 367/4613/18-ц.

Також слід зазначити, що частиною першою статті 4ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5ЦПК України слідує що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статей 15,16ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Статтею 16ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) вказано, що «ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)».

Главою 29ЦК України визначено такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

У Цивільному кодексіУкраїни передбачені засади захисту права власності, зокрема право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України)

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених ЦК України.

Правовий аналіз положень статті 387ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до не власника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Витребування майна із чужого незаконного володіння передбачено статтями 16,387ЦК України саме як форма захисту права власності.

На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного матеріального права на витребування майна із чужого незаконного володіння позивач повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 13 квітня 2021 року у справі №910/11702/18.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні відомості, що право власності на спірне майно, а саме індивідуально-визначене та виділене в натурі нерухоме майно, що знаходиться в АДРЕСА_1 , було зареєстроване за КС «Хімзавод», однак спірне нерухоме майно неодноразово відчужувалося і було зареєстроване за різними особами, а саме за ОСОБА_2 , ТОВ "Кредит Партнерс", ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Таким чином, такий спосіб захисту як визнання права власності на спірне майно не може бути застосоване у спірних правовідносинах, адже КС «Хімзавод» ніколи власником спірного індивідуально-визначеного та виділеного в натурі нерухомого майна не була, а спірне майно зареєстроване в єдиному державному реєстрі речових прав за іншою особою.

Добросовісність єоднією іззагальних засадцивільного законодавства(пункт6частини першоїстатті 3ЦК України).На необхідністьоцінювати наявністьабо відсутністьдобросовісності зареєстрованоговолодільця нерухомогомайна неодноразовозвертала увагуВелика ПалатаВерховного Суду(пункт51постанови від26червня 2019року усправі № 669/927/16-ц (провадження N 14-192цс19), пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі N 610/1030/18 (провадження N 14-436цс19)), Верховний суд у справі № 205/7567/18, Постанова від 12 квітня 2023 року.

Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності чи недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду згідно зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.

За змістом частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.

Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) Велика Палата Верховного Суду вказала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Якщо позивач прагне набути або відновити втрачене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності (принцип реєстраційного підтвердження володіння, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89) та інші), то застосовуються способи захисту прав, які приводять до набуття позивачем володіння нерухомим майном, наприклад, віндикаційний позов (стаття 387 Цивільного кодексу України); позов про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України), зокрема позов про витребування нерухомої речі у продавця, який відмовився передати річ (частина друга статті 665, частина 1 статті 620 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання недійсного правочину, тобто нікчемного або визнаного судом недійсним оспорюваного правочину (абзац другий частини 1 статті 216, частина 1, пункт 1 частини З статті 1212, частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання неукладеного правочину, чи в інших випадках набуття нерухомого майна без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (частина 1 статті 1212, частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України).

Зазначені способи захисту прав опосередковуються вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном введення його у володіння полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункти 95- 98), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 146) та інших.

Разом із тим, як зазначено у пунктах 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16-ц, задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

При цьому відповідачем за позовними вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна завжди є особа, за якою зареєстроване право на нерухоме майно, оскільки саме така особа може бути позбавлена майна в разі задоволення позову (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц та постановах Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 329/1114/19-ц, від 01.08.2021 у справі № 329/253/20, від 21.04.2022 у справі №759/10589/13-ц).

Разом із тим, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що, вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, необхідно враховувати, що за змістом цієї норми судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його (постанови Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17, від 22.05.2018 у справі №923/1283/16).

Зокрема, у п.83 постанови від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що передбачене у статті 392 Цивільного кодексу України правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою. Якщо така реєстрація здійснена, то належним способом захисту, як зазначено вище, є віндикаційний позов, а не позов про визнання права власності.

Як вже було встановлено судом спірне індивідуально-визначене та виділене в натурі нерухоме майно неодноразово відчужувалося та у відповідні часові періоди було зареєстровано право власності на нього за ОСОБА_2 , ТОВ "Кредіт Партнерс", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

Таким чином, беручи до уваги викладене, а також зважаючи на підстави та зміст позову, характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає належному способу захисту, не призводить до відновлення порушених, на його думку, прав та інтересів КС «Хімзавод», оскільки є неефективним; спосіб захисту порушеного права у наведеному випадку, який відповідає вимогам закону і одночасно ефективним, передбачає звернення з віндикаційним позовом, оскільки саме у віндикаційному позові суд досліджуватиме та встановлюватиме обставини виникнення/набуття позивачем права власності на спірне майно, а отже, те чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, та, відповідно, у такий спосіб і буде вирішено спір про право стосовно спірного майна.

Отже, враховуючи наведене, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права, а тому не спроможний надати ефективний захист, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З вимогами про витребування майна КС «Хімзавод» до суду не зверталася.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог КС «Хімзавод» про визнання права власності на нерухоме майно, скасування рішення державного реєстратора, визнання договорів купівлі-продажу недійсними слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 16, 382 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76, 89, 133, 137, 141, 247, 258,259,263,264,265,268,273,289,352,354,355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову кредитної спілки «Хімзавод» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Партнерс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Душинська Ніна Володимирівна, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чепель Олена Дмитрівна про визнання права власності на нерухоме майно, скасування рішення державного реєстратора, визнання договору купівлі-продажу недійсним, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м.Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці Н.В. Піхало