Постанова

від 27.12.2023 по справі 910/8962/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2023 р. Справа№ 910/8962/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-Хімія»

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 (повний текст складено 08.08.2023)

у справі № 910/8962/23 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-Хімія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Европродавто»

про стягнення 10 884, 53 грн,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міко-Хімія» (далі - ТОВ «Міко-Хімія») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Европродавто» (далі - ТОВ «Европродавто») 10 884,53 грн, з яких 9 120,00 грн основного боргу, 787,07 грн пені, 18,24 грн інфляційних втрат, 47,22 грн 3% річних та 912,00 грн штрафу.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Міко-Хімія» посилається на порушення ТОВ «Европродавто» зобов`язання за договором про надання послуг №18022023/1 від 18.02.202 (далі - договір) в частині оплати наданих послуг з внутрішнього миття транспортних засобів на суму 9 120,00 грн. За прострочення виконання відповідачем цього зобов`язання позивач також нарахував та заявив до стягнення пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Суд дійшов висновку, що за сукупністю наданих позивачем доказів не вбачається за можливе встановити факт надання послуг на суму 9 120,00 грн саме відповідачу та прийняття таких послуг уповноваженими представниками останнього, в т. ч. шляхом підписання замовлень та акта №129 від 27.03.2023, що свідчить про недоведеність позивачем факту настання у відповідача обов`язку з їх оплати та про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд зазначив, що наданий позивачем акт №129 від 27.03.2023 надання послуг містить підпис директора позивача та підпис начебто представника відповідача, особу якого та обсяг повноважень суд не вбачає за можливе встановити.

Також суд врахував відсутність доказів направлення відповідачу копії рахунку та Акта наданих послуг (всупереч тому, що останній згідно з позицією позивача вже був підписаний відповідачем) після відправлення рахунку на електронну пошту, про що позивач вказує у позові.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2023, ТОВ «Міко-Хімія» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити, стягнути з відповідача 10 800,00 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції та витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, а також витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Позивач вважає, що факт прийняття замовником наданих послуг беззаперечно підтверджений актом надання послуг №129 від 27.03.2023, який замовник підписав, проставив печатку та повернув виконавцю його екземпляр без зауважень. Позивач також надав до матеріалів справи зареєстровану податкову накладну №45 від 27.03.2023, які, на думку скаржника, додатково підтверджують факт надання ним відповідачу послуг, заборгованість за які позивач заявив до стягнення у справі, що розглядається.

Апелянт навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, на загальну суму 16 200,00 грн.

ТОВ «Міко-Хімія» з клопотанням про долучення доказів до матеріалів справи надало копію акта №25/10 від 25.10.2023 приймання передачі поданих послуг та зазначило, що його витрати на правничу допомогу складають 10 800,00 грн.

Позиції учасників справи.

Від ТОВ «Европродавто» відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8962/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ «Міко-Хімія» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 до надходження матеріалів справи №910/8962/23.

21.09.2023 матеріали справи №910/8962/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Міко-Хімія» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі №910/8962/23. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Щодо наданих позивачем з апеляційною скаргою додаткових доказів (податкова накладна №45 від 27.03.2023, роздруківка з мессенджера Viber) колегія суддів зазначає, що у разі подання учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Позивач у апеляційній скарзі такого обґрунтування не навів, а тому вказані документи не можуть бути долучені до матеріалів справи як докази.

Сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява №3236/03, п. 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

18.02.2023 ТОВ «Міко-Хімія» (виконавець) та ТОВ «Европродавто» (замовник) уклали договір №18022023/1 про надання послуг (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з внутрішнього та зовнішнього миття, чищення автоцистерни та/або їх пропарювання, а також санітарної обробки рухомого складу (далі - послуги) в порядку та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги.

Виконавець надає послуги на умовах, викладених у відповідних замовленнях на мийку або пропарювання (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.4 договору під час приймання послуг сторони складають акт приймання-передачі наданих послуг. Підписаний акт буде невід`ємною частиною даного Договору, якщо він буде підписаний двома сторонами, а також буде свідчити про те, що замовник не має жодних претензій щодо якості виконаних робіт.

З моменту підписання замовлення на мийку водієм замовника послуги вважаються наданими. Форма замовлення на мийку додається до даного договору та є незмінним примірником на весь строк даного договору (п. 2.6 договору).

За умовами п. п. 4.1, 4.2 договору оплата послуг, які будуть надані виконавцем, здійснюватиметься протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання замовлення замовником на підставі електронної копії рахунків, виставлених виконавцем, якщо інше не передбачено сторонами в додаткових угодах або заявках. При цьому замовник повинен попередньо повідомити виконавця про розрахунковий час прибуття транспортного засобу на станцію мийки.

Після закінчення робіт виконавець передає замовнику оригінали рахунків і актів виконаних робіт для підписання.

За порушення строків виконання зобов`язання з оплати замовник зобов`язується сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення виконання такого зобов`язання, а за прострочення понад 5 (п`ять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % заявленої вартості послуг (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору його строк починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього договору, та діє до 18.02.2024, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

24.03.2023 ТОВ «Европродавто» оформило замовлення на мийку тягачів та причипів у кількості 4 шт ( НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 , НОМЕР_8; НОМЕР_6 , НОМЕР_7 ).

Позивач зазначає, що 24.03.2023 ТОВ «Міко-Хімія» на виконання умов договору та замовлень від 24.03.2023 надало ТОВ «Европродавто» послуги з внутрішнього миття автотранспортної техніки в кількості 4 шт на загальну суму 9 120,00 грн, про що сторони підписали та скріпили своїми печатками акт надання послуг №129. Згідно з цим актом замовник претензій щодо об`єму, якості та строків виконання робіт (надання послуг) не має.

ТОВ «Міко-Хімія» оформило ТОВ «Европродавто» рахунок на оплату №129 від 27.03.2023 на загальну суму 9 120,00 грн за надані 24.03.2023 послуги з внутрішнього миття автотранспортної техніки.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

За своєю правовою природою укладені між сторонами договори є договорами про надання послуг.

Стаття 901 ЦК України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Суд встановив, що сторони уклали договір, за умовами якого відповідач має оплатити надані позивачем послуги протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання замовлення відповідачем (замовником) на підставі електронної копії рахунків, виставлених позивачем (виконавцем), якщо інше не передбачено сторонами в додаткових угодах або заявках; після закінчення робіт позивач (виконавець) передає замовнику оригінали рахунків і актів виконаних робіт для підписання (п. п. 4.1, 4.2 договору).

Докази дотримання позивачем встановленого вказаними вище умовами договору порядку, з яким пов`язується виникнення у відповідача обов`язку з оплати послуг, у матеріалах справи відсутні.

Так, у матеріалах справи відсутні докази виставлення позивачем відповідачу електронної копії рахунку, а також передачі відповідачу зокрема оригіналу рахунка.

У матеріалах справи наявні чотири замовлення, з яких вбачається, що останні виписані на ТОВ «Европродавто» на ім`я водіїв (згідно з інформацією у закордонному паспорті).

Водночас ім`я та прізвища водіїв не вбачається за можливе встановити, оскільки такі записи не є зрозумілими та чіткими.

Зважаючи на пункт 2.5. Договору, суд встановив, що такі замовлення містять підписи водіїв, однак в матеріалах справи відсутні докази того, що ці водії (підписанти замовлення) уповноважені відповідачем і, відповідно, проводилась мийка саме тягачів відповідача.

Суд не заперечує факт надання послуг з мийки тягачів за наведеними вище номерами, однак наразі не вбачається за можливе встановити факт надання таких послуг саме відповідачеві.

Щодо акта наданих послуг №129 від 27.03.2023 суд відзначає, що у ньому взагалі відсутні відомості (як ПІБ, та і посада тощо) щодо особи, яка його підписала з боку замовника.

Наведеним також спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що факт прийняття замовником наданих послуг беззаперечно підтверджує цей акт, який замовник підписав, проставив печатку та повернув виконавцю його екземпляр без зауважень.

Доводи апеляційної скарги про те, що зі співставлення підпису замовника у акті та у договорі стає очевидним, що підпис проставлений директором замовника, колегія суддів оцінює критично та зазначає, що суд не є експертною установою, яка може встановити факт належності чи неналежності підпису тій чи іншій особі шляхом візуального співставлення або в будь-який інший спосіб.

Крім того, як уже було зазначено вище, за умовами розділу 4 договору самого лише підписання акта надання послуг недостатньо для виникнення у замовника обов`язку з оплати цих послуг.

Водночас наявність самого лише рахунку на оплату не є достатнім доказом виникнення у відповідача заборгованості з оплати наданих послуг, оскільки рахунок не є первинним документом, з якого вбачалося б за можливе встановити факт проведення господарської операції, а в даному випадку - надання послуги позивачем та її прийняття відповідачем без зауважень та претензій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися у вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №904/1017/20).

Так, відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц; п. 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у ст. 13 ГПК України, втрачає сенс.

Колегія суддів вважає, що в цьому випадку позивач для доведення заявлених ним вимог щодо стягнення з відповідача оплати за надані послуги не позбавлений можливості доводити обставини виникнення у відповідача обов`язку з їх оплати шляхом надання доказів дотримання ним (позивачем) визначеного договором порядку розрахунків.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення 9 120,00 грн заборгованості за надані послуги.

Оскільки вимоги про стягнення пені, інфляційних та 3% річних є похідними від вимоги про стягнення основної заборгованості, у задоволенні якої було відмовлено, вказані вимоги, відповідно, задоволенню не підлягають.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-Хімія» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі №910/8962/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі №910/8962/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/8962/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова