Постанова

від 11.12.2023 по справі 908/1899/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1899/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.

представники сторін:

від позивача: Базюкевич Є.В. (в залі суду);

від відповідача: Прокопенко М.О. (поза межами суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-Промсервіс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.07.2023 та додаткове рішення від 15.08.2023 (суддя Левкут В.В., повний текст рішення та додаткового рішення підписані 18.08.2023) у справі №908/1899/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне підприємство Монтажсталь м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-Промсервіс м.Запоріжжя

про стягнення 303 743,23 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельне підприємство Монтажсталь звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-Промсервіс 303 743,23 грн., з яких: 242 604,54 грн. основного боргу за договором субпідряду № 3159 від 08.05.2020, 9 340,59 грн. пені, 7 677,00 грн. 3% річних та 44 120,90 грн. інфляційних витрат (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог).

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором субпідряду № 3159 від 08.05.2020 щодо оплати вартості виконаних робіт. Позивачем 24.05.2023 подано суду клопотання/заяву про надання нової редакції позовної заяви у зв`язку із зменшенням ціни позову. З урахуванням прийнятого судом зменшення розміру позовних вимог позивач обґрунтовує позовні вимоги несплатою вартості виконаних робіт за актом від 31.12.2021 №1 на суму 25 280,82 грн. та актами від 31.01.2022 - № 290 на суму 23 158,08 грн., № 291 на суму 7 120,80 грн., № 294 на суму 89 16,48 грн., № 295 на суму 92 570,40 грн., № 296 на суму 85 557,96 грн., всього на суму 242 604,54 грн. За доводами позивача, невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати виконаних робіт за цими актами є підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку з урахуванням передбачених договором та законом нарахувань.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.07.2023 у справі №908/1899/22 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-Промсервіс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне підприємство Монтажсталь 242 604,54 грн. основного боргу, 9 340,59 грн. пені, 7677,00 грн. 3% річних, 44 120,90 грн. інфляційних втрат та 4 556,15 грн. судового збору.

Додатковим рішенням господарського суду від 15.08.2023 у даній справі частково задоволено заяву ТОВ "Будівельне підприємство "Монтажсталь" та стягнуто з ТОВ "Метінвест-Промсервіс" 28 500,00грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Не погодившись із зазначеними рішенням та додатковим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Промсервіс", в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, а також скасувати додаткове рішення.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що загальна сума зобов`язань по підписаним актам складає 219 446,46 грн.

Акт № 290 на 23 158,08 грн. підписано не було, оскільки 01.02.2022 на електронну пошту Позивача було направлено лист про не прийняття зазначених робіт, тому були відсутні підстави для його оформлення. Вважає безпідставним висновок суду щодо визнання доведеним факту виконання позивачем робіт за спірним актом № 290 на суму 23 158,08 грн., оскільки Позивачем не надано належних доказів щодо вчинення дій по спонуканню Відповідача для повторного розгляду спірного акту. Враховуючи зазначене, роботи по акту № 290 є не прийняті, тому відсутні підстави для виникнення грошових зобов`язань по ньому.

При перевірці документів виявлено, що 10.12.2021 вих. № ИП/2001/1/10.12.2021 на адресу Позивача направлено Відповідачем лист про утримання в односторонньому порядку штрафів у сумі 52 000грн

Вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що дата підписання актів №№ 290, 291, 294, 295 - 31.01.2022 підтверджена додатковою угодою №6, яка датована 03.02.2022, оскільки зазначені обставини спростовуються наявною в матеріалах справи копією зазначеної додаткової угоди (аркуш справи 79-80).

Зазначає, що самі по собі податкові накладні позивача є лише свідченням вчинення оподаткування, але не підтвердженням господарської (договірної) операції. Податкові накладні можуть слугувати доказом та підлягати оцінці лише у сукупності з іншими доказами та не можуть самі по собі бути доказом на підтвердження виконання підрядних робіт за Договором та строків виникнення зобов`язань.

Вважає, що пеня, інфляційні втрати та 3 % є спеціальними санкціями та не можуть бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності. Таким чином, можна прийти до висновку про необхідність виключення з наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій сум ПДВ.

Матеріали справи не містять доказів спричинення позивачеві негативних наслідків у зв`язку з несплатою відповідачем по договору. Таким чином, в умовах економічної кризи для відповідача стягнення штрафних санкцій є значним фінансовим тягарем. Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, відповідач просив суд першої інстанції максимально зменшити суму пені до 1 % від її обґрунтованого розміру. Зазначене клопотання відповідача залишено без задоволення.

Щодо витрат на правову допомогу слід врахувати, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору з виконання підрядних робіт. У спорах такого характеру судова практика є сталою.

Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Згідно відомостей сайту work.ua в середньому «Адвокат» в Україні заробляє 18000 грн. Матеріали справи 908/1899/22 не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат Позивача витратив значний час.

Під час ухвалення додаткового рішення по справі судом не взято до уваги необхідність дотримання критерію співмірності та розумності розміру понесених стороною витрат, реальності адвокатських витрат та характер виконаної адвокатом роботи. Так, при попередньому розрахунку витрат на правничу допомогу співвідношення до ціни позову складало менше 2%. При цьому звертає увагу суду, що у співвідношенні до ціни позову розмір стягнутих витрат на професійну правничу (правову) допомогу - 28500 грн., дорівнює майже 10%, що є вкрай завищеним.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельне підприємство Монтажсталь, відзив на апеляційну скаргу не надало. Представник позивача у судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, рішення вважає законним і обґрунтованим.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 07.09.2023 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

27.09.2023 матеріали справи № 908/1899/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-Промсервіс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.07.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 15.08.2023 у справі № 908/1899/22; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 11.12.2023.

В судовому засіданні 11.12.2023 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Товариством з обмеженою відповідальністю Метінвест-Промсервіс (Генпідрядник, відповідач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю Будівельне підприємство Монтажсталь (Субпідрядник, позивач у справі) 08.05.2020 укладений договір субпідряду № 3159 технічне обслуговування і ремонти обладнання (надалі Договір).

Відповідно до п. п. 2.1 Договору Генпідрядник доручає, а Субпідрядник зобов`язується на свій ризик виконувати в порядку і на умовах даного договору технічне обслуговування и ремонт об`єктів, а також інші види ремонтних робіт (далі роботи), а Генпідрядник зобов`язується прийняти завершені роботи на об`єктах та оплатити їх ціну.

Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику об`єкти Замовника для виконання робіт, прийняти і оплатити виконані роботи в порядку і строки, передбачені даним договором (п. 2.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що строк виконання робіт за цим договором, а також їх окремих обсягів (об`єктів, етапів, видів) зазначаються у Специфікаціях до цього договору. У разі потреби сторони можуть оформити Графік виконання робіт за договором. Строк виконання робіт за цим договором починає обчислюватися з моменту фактичного прийняття Об`єкта(ів) відповідно до п. 6.4 договору. У разі невчасного прийняття об`єкта робіт термін початку виконання робіт починає обчислюватися з останнього дня строку, визначеного п. 6.4 даного договору.

За визначенням п.п. 3.4, 3.5 Договору, фактичний строк закінчення робіт за окремими об`єктами (обсягів, етапів, видів робіт) визначається датою підписання Генпідрядником Акта(ів) приймання-передачі виконаних робіт. Оформлення Акт(ів) прийому-передачі виконаних робіт, а також його погодження службами Генпідрядника здійснює Субпідрядник.

Ціна договору визначена сторонами у розділі 4 договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору ціна робіт за цим договором зазначається у Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору та визначається на підставі узгоджених сторонами: калькуляцій; норм часу та вартості 1 (одного) нормо-години виконання робіт; кошторисів.

Ціна робіт може бути змінена Сторонами, виключно шляхом укладання додаткової угоди до цього Договору, яким затверджуються зміни до п. 4.1, п. 4.2. цього Договору, Специфікації, нова редакція Специфікації або додаткова Специфікація (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору оплата Генпідрядником виконаних робіт проводиться на умовах, обумовлених у специфікаціях.

Акти приймання-передачі виконаних робіт формує Субпідрядник, беручи до уваги встановлену цим договором ціну та фактично виконаний обсяг робіт. Всі помилки/недоліки в розрахунках об`ємів робіт та/або їх цін, відносяться на рахунок субпідрядника і не є підставою для змін ціни за договором (п. 5.2 Договору).

Згідно із п. 5.8 Договору, якщо при прийманні робіт будуть виявлені недоліки, що виникли з вини Субпідрядника (в т.ч. у частині кількості, якості та норми витрат матеріалів), сторонами оформляється дефектний акт. Дефектний акт складається Генпідрядником/Замовником, який вказує перелік недоліків у виконаних роботах та строки їх усунення. Субпідрядник зобов`язаний протягом 3 (трьох) днів, з моменту отримання дефектного акта підписати його та направити Генпідряднику/Замовнику. Сторони визначили, що не підписання, не надсилання чи несвоєчасне направлення Субпідрядником дефектного акта прирівнюється до безумовної згоди Субпідрядника зі змістом дефектного акта, складеним Генпідрядником/Замовником. Генпідрядник не підписує Акт приймання-передачі виконаних робіт, затримує оплату неякісно виконаних робіт Субпідряднику до усунення дефектів, а також має право вимагати повернення раніше сплачених Субпідряднику сум, компенсації вартості використаних Субпідрядником матеріалів Генпідрядника, які Субпідрядник зобов`язаний повернути/компенсувати протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання вимоги Генпідрядника. Усунення неякісно виконаних робіт проводиться Субпідрядником за власний рахунок, у строки та на умовах, обумовлених сторонами у дефектному акті.

Генпідрядник має право відмовитися від приймання робіт у разі виявлення недоліків, які не можуть бути збережені. У цьому випадку Генпідрядник здійснює розрахунок збитків, сума яких компенсується за рахунок субпідрядника, в тому числі шляхом її утримання, на підставі сум, що підлягають сплаті Субпідряднику за виконані Роботи (п. 5.10 Договору).

Пунктами 9.3, 9.4 Договору узгоджено, що Генпідрядник протягом 5 (п`яти) робочих днів із моменту отримання всіх документів, зазначених у п. 10.1 договору, здійснює їх перевірку та за умови відсутності зауважень до обсягу та якості виконаних робіт, а також до переліку та змісту наданих документів - підписує Акт приймання-передачі виконаних робіт та повертає один примірник Акту приймання-передачі виконаних робіт Субпідряднику у строк, що не перевищує 10 (Десяти) робочих днів від дати його підписання. Якщо в процесі приймання робіт виявлено недоліки, Генпідрядник не підписує Акт приймання-передачі виконаних робіт і надає Субпідряднику мотивовану відмову, в якій вказує перелік недоліків та/або порушених зобов`язань та строк їх усунення. Субпідрядник не має права включати такі роботи до Акту приймання-передачі виконаних робіт за звітний період. Роботи, за якими були виявлені недоліки при їх прийманні у звітному періоді, після усунення виявлених недоліків, підлягають включенню до Акту приймання-передачі виконаних робіт приймань майбутніх періодів. Усунення недоліків/виконання порушених зобов`язань провадиться Субпідрядником власним коштом, у строки та на умовах, обумовлених сторонами у мотивованій відмові, але в обов`язковому порядку без продовження загальних строків виконання робіт.

Відповідно до п. 9.5 Договору Субпідрядник має право отримувати оплату за виконані роботи у розмірах та у строки, обумовлені в цьому Договорі.

Генпідрядник зобов`язаний прийняти роботи, виконані Субпідрядником, провести огляд їх результатів; при виявленні відступлень від умов цього Договору або інших недоліків заявити про них Субпідряднику (п. 9.6 Договору).

Здача-приймання робіт обумовлена сторонами у розділі 10 Договору.

Відповідно до п. 10.1 Договору здача-приймання Робот здійснюється сторонами у такій послідовності. Для підтвердження обсягів фактично виконаних робіт Субпідрядник надає Куратору для перевірки на предмет повноти та правильності оформлення проекти Актів приймання-передачі виконаних робіт, розроблені на підставі змінних завдань, чек-листів, табелів обліку фактично відпрацьованого часу. За відсутності зауважень, Куратор попередньо підтверджує зазначені в Акті обсяги та види виконаних робіт шляхом візування документації (п. 10.2 Договору).

Після виконання п. 10.2 Договору, на підставі фактично виконаних обсягів робіт, підтверджених Куратором, Субпідрядник формує у 4 (чотирьох) примірниках Акти приймання-передачі виконаних робіт, але не більше узгоджених Сторонами у Специфікаціях (п. 10.3 Договору).

Субпідрядник пред`являє в ОСР ПУ Генпідрядника Акт(и) приймання-передачі виконаних робіт. Інженер ОСР ПУ здійснює відповідну перевірку наданих документів (п.10.4 Договору).

Субпідрядник вчиняє дії, передбачені п.10.2.-10.4. Договору у строк до 20 (двадцятого) числа звітного місяця. У разі вчинення зазначених дій після 20 (двадцятого) числа звітного місяця фактично виконані Роботи підлягають прийманню та оплаті в наступному звітному періоді (п. 10.5 Договору).

У разі якщо у представників Генпідрядника, виникають зауваження до документів, що надаються, та/або до пред`явлених для приймання робіт (до обсягу, якості виконаних робіт, до переліку, змісту та оформлення наданих документів), Генпідрядник має право відмовитися від візування/підписання Акта(ів) приймання-передачі виконаних робіт, надавши письмову мотивовану відмову з переліком виявлених порушень та/або Недоліків. До усунення виявлених порушень та/або Недоліків Субпідрядником, Субпідрядник не має права включати такі роботи до Акту здачі-приймання виконаних робіт за звітний період та дані роботи підлягають прийманню в періоді, коли Недоліки/порушення були усунені. У будь-якому із зазначених у цьому пункті випадків вся відповідальність за можливе порушення строків виконання робіт, несвоєчасну їх оплату та інші негативні наслідки, пов`язані з подальшим порушенням Сторонами своїх зобов`язань та обов`язків за Договором, покладається на Субпідрядника (п. 10.6 Договору).

Відповідно до п. 10.7 Договору Субпідрядник передає Генпідряднику Акт приймання-передачі виконаних робіт, оформлений та підписаний у строки, згідно з п.10.5. цього договору; чек-лист або змінне завдання (при виконанні робіт по нормо-годинам); рахунок-фактуру на суму виконаних робіт у звітному періоді; Акт на матеріали, деталі, вузли, конструкції, обладнання та інші товарно-матеріальні цінності Генпідрядника, витрачені під час проведення робіт.

Згідно із пунктами 13.1., 13.2 Договору за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. Сплата неустойки не звільняє сторони від виконання прийнятих він зобов`язань у натурі. У разі порушення строку оплати виконаних робіт Генпідрядник сплачує Підряднику пеню у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня. Пеня нараховується за період прострочення.

Відповідно до п. 18.4 Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, діє до 30 квітня 2022 року та поширює свою дію на взаємовідносини сторін, що виникли з 01 травня 2020 року. Закінчення терміну дії Договору не звільняє сторони від виконання прострочених на дату закінчення дії Договору зобов`язань, у тому числі гарантійних, а також не зупиняє нарахування штрафних санкцій до моменту фактичного виконання зобов`язань.

Специфікацією № 1 до договору сторони узгодили виконання робіт на території промислових майданчиків Замовника підприємств Групи ТОВ Метінвест Холдинг, види робіт та найменування об`єкту: Технічне обслуговування, виконання поточних та капітальних ремонтів механічного обладнання ПАТ ММК імені Ілліча.

Додатковими угодами від 05.04.2021 № 1, від 28.10.2021 №3 сторонами збільшено загальну суму договору з укладанням відповідних Специфікації № 2 та № 3.

Згідно із Специфікацією № 2 від 05.04.2021 загальна вартість робіт становила 20 561 310,00 грн. з ПДВ. Пунктом п. 5 цієї Специфікації визначень умови оплати - відстрочка платежу протягом 60 календарних днів з дати підписання актів приймання-передання виконаних робіт.

Додатковою угодою від 08.12.2021 № 4 сторони дійшли згоди, що оплата Генпідрядником заборгованості перед Субпідрядником за Актами прийому передачі виконаних робіт на загальну суму 952654,68 грн. проводиться протягом 119 календарних днів від дати підписання цієї додаткової угоди, в безготівковій формі.

Додатковою угодою від 01.02.2022 № 5 сторони визначили, що оплата Генпідрядником заборгованості перед Субпідрядником за Актами прийому передачі виконаних робіт на загальну суму 685518,67 грн. проводиться протягом 119 календарних днів від дати підписання цієї додаткової угоди, в безготівковій формі.

Додатковою угодою від 03.02.2022 № 6 сторони дійшли згоди, що оплата Генпідрядником заборгованості перед Субпідрядником за Актами прийому передачі виконаних робіт на загальну суму 457697,16 грн. проводиться протягом 119 календарних днів від дати підписання цієї додаткової угоди, в безготівковій формі.

З жовтня 2021 року по лютий 2022 року за дорученням відповідача позивач виконував роботи відповідно до умов договору.

Роботи виконувались на підставі змінного завдання з переліком виконуваних робіт, табеля обліку робочого часу до кожного змінного завдання.

За результатами виконання робіт сторонами оформлювались чек-листи з переліком виконаних робіт, а також табелі обліку робочого часу, на підставі яких позивач складав і передавав відповідачу акти виконаних робіт КБ-2в.

За поясненнями позивача, всі роботи виконані відповідно до умов договору належної якості та в необхідному обсязі, що підтверджується двосторонніми документами: чек-листи на всі обсяги виконаних робіт, а також табелі обліку робочого часу, якими зафіксовані відповідні показники за результатами виконаних всіх обсягів робіт. Жодних претензій до якості чи обсягу виконаних робіт відповідачем не заявлено.

Як зазначає позивач, з початком 24.02.2022 військової агресії Росії проти України значно ускладнився документообіг між сторонами, у зв`язку з чим частина вже підписаних сторонами актів виконаних робіт, виконаних по Специфікації № 2 відповідачем на адресу позивача не повернута.

На запит позивача листом № 256 від 25.08.2022 про повернення актів виконаних робіт разом із вимогою про сплату заборгованості, який отриманий відповідачем 31.08.2022, відповіді не отримано.

За твердженням позивача, акти виконаних робіт, крім актів №1 від 31.12.2021 на суму 25280,82 грн. та №296 від 31.01.2022 на суму 85557,96 грн., перелічені в додаткових угодах про оплату заборгованості Генпідрядника перед Субпідрядником №4 від 08.12.2021, №5 від 01.02.2022 та №6 від 03.02.2022, тому наявність заборгованості є безспірною.

Не повернуті відповідачем підписані сторонами акти виконаних робіт на загальну суму 699581,80 грн.:

- від 31.12.2021 № 1 на суму 25280,82 грн.;

- від 31.01.2022 на загальну суму 674300,98 грн. за наступним переліком (зазначається номер акту і сума): №277 на 12089,98 грн., №276 на 8157,96 грн., №289 на 16439,76 грн., №288 на 16393,32 грн., №280 на 8901,00 грн., №278 на 8901,00 грн., №279 на 7136,28 грн., №281 на 8901,00 грн., №283 на 48080,88 грн., №282 на 7 120,80 грн., №284 на 16 021,80 грн., №285 на 26 703,00 грн., №286 на 21 362,40 грн., №287 на 90883,08 грн., №275 на 128561,40 грн., №294 на 8196,48 грн., №292 на 21362,40 грн., №290 на 23158,08 грн., №291 на 7120,80 грн., №293 на 10681,20 грн., №295 на 92570,40 грн., №296 на 85557,96 грн.

Водночас, у позивача наявні акти виконаних робіт (зазначається номер акту, дата, вартість виконаних за актом робіт):

- від 30.11.2021: №252, на 9705,96 грн., №253 на 17817,48 грн., №254 на 5123,88 грн., №255 на 7120,80 грн., №256 на 73096,56 грн., №257 на 6037,20 грн., №258 на 21408,84 грн., №259 на 8916,48 грн., №260 на 8916,48 грн., №261 на 17817,48 грн., №262 на 8916,48 грн., №263 на 32074,56 грн., №264 на 10681,20 грн., №265 на 33916,68 грн., №266 на 373842,00грн., №267 на 179428,68 грн., №268 на 137833,92 грн.;

- від 30.12.2021: №270 на 9538,62 грн., №271 на 9504,13 грн.;

- від 31.12.2021: №269 на 291952,80 грн., №272 на 139691,52 грн., №273 на 47910,60грн., №274 на 186921,00 грн.

Всього наявні у позивача акти виконаних робіт на суму 1 638 173,35 грн.

Загальна вартість прийнятих Генпідрядником робіт згідно підписаних сторонами актів виконаних робіт 2 337 755,15 грн. (699581,80 + 1638173,35).

Як повідомив суду відповідач, ним 07.04.2023 від АТ ПУМБ отримано вимогу про погашення заборгованості за договором субпідряду №3159 від 08.05.2020 (далі вимога АТ ПУМБ). Зі змісту вимоги АТ ПУМБ вбачається, що АТ ПУМБ (надалі Банк, Фактор) та ТОВ Будівельне підприємство Монтажсталь (надалі Клієнт) укладений Договір факторингу з регресом № МБ-Ф-DNI-3277 від 17.04.2020 зі змінами та доповненнями до нього згідно Додаткових угод № 1 від 19.08.2020, № 2 від 30.09.2020, № 3 від 01.06.2021 (надалі Договір факторингу). Статтею 1 Договору факторингу встановлено, що внаслідок відступлення Права вимоги Фактор замінює Клієнта як кредитора Боржника, у зв`язку з чим до Фактора переходять відповідні права кредитора за Контрактом, включаючи права на отримання вартості майна (продукції)/виконаних робіт/ наданих послуг, суми будь-яких штрафних санкцій (неустойок, штрафів, пені) та суми інших платежів за Контрактом. Разом із відступленням Права вимоги на користь Фактора відступаються всі інші права вимог Клієнта до Боржника, що випливають із Контракту з ним, зокрема, але не виключно, право вигодонабувача за договорами страхування, права на забезпечення, що передане Боржником за таким Контрактом тощо (у разі їх наявності та можливості відступлення).

Із доданих до вимоги документів вбачається, що 15.12.2021 АТ ПУМБ та ТОВ Будівельне підприємство Монтажсталь підписано Реєстр № 12, згідно з яким Клієнт відступив Фактору Права вимоги за Договором субпідряду № 3159 від 08.05.2020 за актами виконаних робіт №№ 252 268 на загальну суму 952654,68 гривень, а Фактором було перераховано Клієнту авансовий платіж в сумі 905021,95 грн. Також АТ ПУМБ та ТОВ Будівельне підприємство Монтажсталь 09.02.2022 підписано Реєстр № 13, згідно умов якого Клієнт відступив Фактору Права вимоги за вищевказаним Договором субпідряду №3159 від 08.05.2020 за актами виконаних робіт №№ 269 289, 292 293 на загальну суму 1143215,83 гривень, а Фактором перераховано Клієнту авансовий платіж в сумі 1086055,04 гривень. Таким чином, до АТ ПУМБ перейшли права кредитора за Договором субпідряду № 3159 від 08.05.2020 за актами виконаних робіт №№ 252 268, 269 289, 292 293), включаючи права на отримання вартості виконаних робіт/ наданих послуг, суми будь-яких штрафних санкцій (неустойок, штрафів, пені) та суми інших платежів за Договором субпідряду.

Зважаючи на наведені обставини позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, з урахуванням прийняття якої в рамках даної справи стягується заборгованість за Договором субпідряду № 3159 від 08.05.2020 за актами виконаних робіт від 31.12.2021 №1 на суму 25 280,82 грн. та за актами виконаних робіт від 31.01.2022: № 290 на суму 23 158,08 грн., № 291 на суму 7 120,80 грн., № 294 на суму 8 916,48 грн., № 295 на суму 92 570,40 грн., № 296 на суму 85 557,96 грн.; всього на суму 242 604,54 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості виконаних робіт за наведеними актами у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що обставини справи свідчать, що позивачем виконані передбачені Договором роботи, а позивачем факт виконання відповідачем робіт за спірними актами (крім акта № 290) визнано на загальну суму 219 446,46 грн.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін виконаних позивачем робіт суд визнав доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішень суду.

Нормами статті 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 854 ЦК України передбачено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно зі ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Обставини справи свідчать, що позивачем виконані передбачені Договором роботи, а позивачем факт виконання відповідачем робіт за спірними актами (крім акта № 290) визнано на загальну суму 219 446,46 грн. До матеріалів справи відповідачем надано підписані з боку Генпідрядника (відповідача) акти виконаних робіт №№ 1, 291, 294, 295, 296, дата підписання 17.03.2023.

Заперечуючи прийняття робіт за актом № 290 на 23158,08 грн. відповідач вказав на направлення 01.02.2022 на електронну пошту позивача листа про неприйняття зазначених в акті робіт.

Однак, зі змісту наведеного відповідачем електронного листа вбачається, що відповідач вказав на неприйняття акту № 290 у січні 2022 року та зазначив, що акт буде прийнятий до обліку в наступному звітному періоді. Отже, цей лист не є свідченням неприйняття робіт, а напроти вказує на прийняття робіт із зарахуванням у наступному місяці.

Більш того, відповідачем підписано Додаткову угоду № 6 від 03.02.2022, відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо розміру та порядку оплати Генпідрядником заборгованості перед Субпідрядником за актами приймання-передачі виконаних робіт, зокрема за актом № 290 від 31.01.2022 на суму 23 158,08 грн. (т. 1 а.с. 106).

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів визнає доведеним факт виконання позивачем робіт за спірними актами, в тому числі за актом № 290 на суму 23 158,08 грн.

Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що роботи по акту № 290 не прийняті, тому відсутні підстави для виникнення грошових зобов`язань за цим актом.

Відповідно до приписів ст. 853 ЦК України та умов укладеного сторонами Договору обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника/Генпідрядника. Відповідачем в порушення ст.ст. 73, 74, 77 ГПК України не доведено таких обставин.

З огляду на викладені вище норми чинного законодавства, непідписання Генпідрядником Акту № 290 приймання виконаних робіт на суму 23158,08 грн. з ПДВ не звільняє замовника від обов`язку щодо його оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 5.1 Договору оплата Генпідрядником виконаних робіт здійснюється на умовах, визначених в Специфікаціях. Згідно із п. 5 специфікації № від 05.04.2021 умови оплати - відстрочка платежу протягом 60 календарних днів з дати підписання актів приймання-передання виконаних робіт.

Отже, зважаючи на дату акта № 1 31.12.2021 та дати актів №№ 290, 291, 294, 295, 296 31.01.2022 та умови відстрочення платежу на 60 календарних днів з дати підписання акта, зобов`язання по оплаті вартості виконаних робіт за спірними актами настало 01.03.2022 та 01.04.2022, відповідно.

Додатковою угодою № 6 від 03.02.2022 сторони погодили інші строки оплати заборгованості за актами виконаних робіт згідно переліку, до якого увійшли в тому числі акти №№ 290, 291, 294, 295 протягом 119 календарних днів від дати підписання цієї додаткової угоди, що становить 03.06.2022 (останній день виконання зобов`язання).

Доводи заявника апеляційної скарги про підписання спірних актів (крім акта № 290) лише 17.03.2023 та, відповідно, на ненастання строку виконання зобов`язання по оплаті, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки дата підписання цих актів №№290, 291, 294, 295 саме 31.01.2022 підтверджена підписаною відповідачем додатковою угодою №6, яка датована 03.02.2022 (т. 1 а.с. 106).

Крім того, дата актів №№1 (31.12.2021), 290, 291, 294, 295, 296 (31.01.2022) підтверджена фактом реєстрації позивачем податкових накладних за цими актами.

Відповідно до п. 187.1 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19 та від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19, зареєстровані податкові накладні можуть вважатись доказами поставки товару.

З огляду на що колегія суддів не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що самі по собі податкові накладні позивача є лише свідченням вчинення оподаткування, але не підтвердженням господарської (договірної) операції.

Отже, складення і реєстрація позивачем податкових накладних за спірними актами та відповідне прийняття відповідачем цих податкових накладних свідчить про виконання позивачем робіт, оформлених цими актами.

Відповідач у відповідні періоди 2021 та 2022 років використав суми ПДВ у власній господарській діяльності як податковий кредит, за весь час з січня 2022 від податкового кредиту не відмовився, доказів зворотного не надав. Вказане свідчить, що відповідач погодився із фактом виконання робіт за відповідними актами як першою подією, яка обумовила виникнення зобов`язань з ПДВ у позивача і податкового кредиту у відповідача.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов`язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін виконаних позивачем робіт колегія суддів визнає доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Доводи відповідача про застосування до позивача штрафів на суму 52 000,00 грн. колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.

Так, пунктом 13.13 договору субпідряду № 3159 від 08.05.2020 передбачено, що Генпідрядник має право в односторонньому безумовному порядку застосовувати до Субпідрядника оперативно-господарську санкцію у вигляді удержання суми пред`явленої Субпідряднику неустойки та розрахованих збитків з належних до сплати сум, в тому числі за виконані роботи і поставлені матеріали, шляхом відправлення Субпідряднику відповідного повідомлення із зазначенням утримуваної суми неустойки та розрахованих збитків.

Відповідач в обґрунтування застосування до позивача неустойки посилається на надані до матеріалів справи повідомлення про утримання штрафу від 15.06.2021, від 30.06.2021, від 19.08.2021, від 29.09.2021, від 25.11.2021 з актами про виявлені порушення правил та інструкцій по охороні праці, допущених підрядною організацією при виконанні робіт на території ПАТ ММК ім. Ілліча. Однак, доказів направлення позивачу зазначених повідомлень, як то передбачено п. 13.13 Договору, відповідачем не надано.

Крім того, із змісту вказаних актів та повідомлень про порушення (їх дат) вбачається, що жодного відношення до виконаних Субпідрядником робіт за спірними актами виконаних робіт від 31.12.2021 №1 та від 31.01.2022 №№ 290, 291, 294, 295, 296 вказані документи не мають.

Отже, посилання відповідача на утримання із вартості виконаних за спірними актами робіт сум штрафів є необґрунтованим, підстави для зменшення суми заборгованості відповідача за цими актами на суми штрафів відсутні.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов правильного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 242 604,54 грн. заборгованості за Договором є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 9 340,59 грн. пені, 7 677,00 грн. 3% річних та 44 120,90 грн. інфляційних втрат (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (далі Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, визначальним для строку нарахування штрафних санкцій є наявність в умовах договору, визначеного за домовленістю сторін правочину, іншого порядку, ніж той, що законодавець передбачив у вказаній нормі.

Позивачем вимога про стягнення 9340,59 грн. пені за загальний період з 02.03.2022 по 22.05.2023 заявлена на підставі п. 13.2 Договору, згідно з яким, у разі порушення строку оплати виконаних робіт Генпідрядник сплачує Підряднику пеню у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня. Пеня нараховується за весь період прострочення.

Отже, положення договору містять вказівку на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, тому підстави для застосування цієї норми відсутні.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок Позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати Відповідачем суми боргу, положення частини п`ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 9340,59 грн. пені за загальний період з 02.03.2022 по 22.05.2023, 7677,00 грн. 3% річних за загальний період з 02.03.2022 по 22.05.2023 та 44 120,90 грн. інфляційних втрат за загальний період з березня 2022 року по березень 2023 року, нарахованих у відповідності із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання з боку відповідача мало місце.

Як вже зазначалося вище, відповідно до п. 4.2 Договору ціна робіт за цим договором зазначається у Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору та визначається на підставі узгоджених сторонами: калькуляцій; норм часу та вартості 1 (одного) нормо-години виконання робіт; кошторисів.

Згідно із Специфікацією № 2 від 05.04.2021 загальна вартість робіт становила 20 561 310,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до Податкового кодексу України податок на додану вартість (ПДВ) це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент). Розміри ставок податку визначає Податковий кодекс України.

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п. 14.1.178).

З огляду на що, доводи заявника апеляційної скарги про необхідність виключення з наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій сум ПДВ, є безпідставними, зводяться до власного, неправильного тлумачення податкового законодавства, оскільки пеня, відсотки річних та інфляційні втрати нараховуються на загальний розмір грошового зобов`язання (заборгованості за поставлений товар, надані послуги), до складу якого входить податок на додану вартість.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК України.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18).

З огляду на невиконання Відповідачем свого основного зобов`язання щодо оплати виконаних підрядних робіт, тривалий період прострочення оплати; враховуючи, що розмір неустойки становить менше 4% від розміру основного грошового зобов`язання, не доведення відповідачем свого скрутного фінансового становища, колегія суддів вважає, що цей випадок не є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання зобов`язання.

З урахуванням наведеного, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, та пропорційності як складових елементів принципу верховенства права, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для максимального зменшення суми пені до 1 % від її обґрунтованого розміру.

Щодо додаткового рішення.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу задля надання такої допомоги.

Відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно з позовною заявою позивач, відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України зазначав про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у сумі 45000,00 грн.

На підтвердження здійснення витрат на оплату послуг з надання правової допомоги представником позивача надано: копію договору про надання професійної правової/правничої допомоги №69/ГП-2022 від 08.08.2022, додаткову угоду цього до договору від 08.08.2022 та Акт передання-прийняття послуг від 24.07.2023 за договором про надання професійної правової/правничої допомоги №69/ГП-2022 від 08.08.2022.

Матеріалами справи підтверджено, що 08.08.2022 адвокатом Базюкевичем Євгеном Вікторовичем (надалі - Адвокат) та товариством з обмеженою відповідальністю Будівельне підприємство Монтажсталь (Довіритель) укладений Договір про надання професійної правової/правничої допомоги №69/ГП-2022, за умовами якого (п. 1.1) Адвокат бере на себе зобов`язання надавати Довірителю необхідну правову/правничу допомогу в будь-яких спорах, судових справах, що стосуються чи можуть стосуватись прав, обов`язків чи інтересів Довірителя. Адвокат за цим Договором є представником Довірителя в судах при розгляді заяв, позовів, скарг, в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Адвокат з метою представництва використовує передбачені Конституцією, Кодексами та Законами України, іншими нормативно-правовими актами засоби, способи і методи захисту та відновлення порушених, оспорюваних або невизнаних прав та законних інтересів Довірителя, а Довіритель, зобов`язується виплатити Адвокату гонорар за надання правової допомоги, а також компенсувати Адвокату чи сплачувати самостійно витрати, пов`язані з виконанням цього Договору. Права і повноваження Адвоката за цим договором не обмежуються.

Відповідно до п. 3.2 договору, Довіритель зобов`язаний здійснити оплату або доручити (за погодженням з Адвокатом) здійснення оплати послуг Адвоката згідно з цим Договором, своєчасно сплачувати судовий збір та інші обов`язкові платежі, що необхідні та пов`язані з наданням Адвокатом правової допомоги за цим Договором, а також компенсувати додаткові витрати Адвоката, пов`язані з наданням правової допомоги, у тому числі - технічні, поштові, транспортні, витрати на відрядження та будь-які інші витрати, що виникають та необхідні при наданні Адвокатом правової допомоги Довірителю.

Пунктом 4.1 договору обумовлено, що виплата гонорару Адвокату здійснюється Довірителем у погодинному розмірі, встановленому в додаткових угодах до цього договору.

Додатковою угодою від 08.08.2022 до цього договору визначено, що відповідно до п.4.1 договору сторони домовились про погодинну оплату наданих Адвокатом послуг в розмірі 1500,00 грн. за одну годину; розмір погодинної оплати погоджується в межах послуг Адвоката, що надаватимуться у всіх майбутніх судових справах за позовом Довірителя до товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-Промсервіс (ідентифікаційний код 39641616). Довіритель оплачує послуги Адвоката, які полягають у вивченні та аналізі документів, визначенні правової позиції по справі, ознайомленні з матеріалами справи, складанні позовної заяви, підготовки до судових засідань, збиранні доказів, аналізі та систематизації висновків Верховного Суду з подібних питань, участі в судових засіданнях на всіх стадіях та інстанціях судового розгляду, вивченні та складанні будь-яких процесуальних та інших документів і доказів, що подаються до справи сторонами, складанні апеляційних, касаційних скарг, відзивів, заперечень на відзиви, відповідей на заперечення, пояснень, клопотань, всіх інших процесуальних документів. Перелік наданих послуг та кількість витраченого часу зазначається сторонами в звітах, актах чи інших подібних документах, що є невід`ємною частиною цієї угоди. Оплата наданих та прийнятих послуг здійснюється Довірителем протягом 20 днів з моменту прийняття відповідного обсягу послуг, що посвідчується підписанням стороною Довірителя одного з документів, зазначених в пункті 4 цієї угоди.

В наданому суду Акті передання-прийняття послуг від 26.07.2023 за договором про надання професійної правової/правничої допомоги №69/ГП-2022 від 08.08.2022, визначено, що відповідно до Додаткової угоди від 08.08.2022 до договору Адвокат виконав і передав, а Довіритель прийняв наведені в акті послуги у справі №908/1899/22 Господарського суду Запорізької області за позовом Довірителя до ТОВ Метінвест-Промсервіс (ідентифікаційний код 39641616) про стягнення грошових коштів.

В Акті наведено зміст наданих послуг та кількість витрачених годин, які включені в оплату послуг Адвоката:

- складання позовної заяви, клопотання про витребування доказів, оформлення поштового опису для відправки позову з додатками відповідачу, отримання і надання клієнту платіжних реквізитів і суми судового збору 4 години;

- оформлення позову і додатків (формування, прошивання, засвідчення), відправлення позову з додатками відповідачу 2 години;

- аналіз ухвали суду про залишення позову без руху, консультації щодо подальших дій з реагування на ухвалу 1 година;

- запит до суду про стан справи через Електронний суд і електронну пошту, аналіз ухвали про відкриття провадження у справі, консультації по підготовці витребуваних документів 1,25 години;

- аналіз і до оформлення актів виконаних робіт по Маріуполю для подання до суду 2 години;

- складання клопотання про долучення актів без підпису відповідача на вимогу суду, відправлення актів до суду 1 година;

- направлення до суду клопотання про стан справи і відео конференцію 0,50 години;

- складання запиту до суду про стан справи, завершення підготовчого та перехід до слухання справи по суті 0,75 години;

- аналіз ухвали суду про поновлення строків та призначення справи на 23.03.2023, підготовка клопотання і документів для відповідача на виконання ухвали суду 1,25 години;

- переговори щодо мирової угоди, обмін інформацією 0,75 години;

- судове засідання підготовка і участь, консультації та листування з клієнтом щодо судового засідання (25.04.2023) 2 години;

- аналіз відзиву на позов з додатками 4 години;

- підготовка і участь в судовому засіданні (31.05.2023) 1 година;

- аналіз додаткових пояснень проти позовної заяви в новій редакції 1 година;

- підготовка, направлення відповідачу і подання до суду пояснень з урахуванням додаткових пояснень відповідача 1,50 години;

- судове засідання (28.06.2023) закриття підготовчого провадження, призначення по суті 1 година;

- підготовка до судового засідання, участь у судовому засіданні по суті (25.07.2023) -1 година;

- складання і подання до суду клопотань про повернення судового збору та постановлення додаткового рішення 0,75 годи;

Вказаним Актом сторони погодили вартість послуг Адвоката в розмірі 39 375,00 грн. (26,25 х 1500,00 грн.)

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Беручи до уваги принцип співмірності, необхідно пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом у межах правовідносин між ними та не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач проти стягнення витрат на правову допомогу заперечив. Визнав їх розмір непідтвердженим та завищеним. Просив у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу відмовити повністю.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус адвоката Базюкевич Євгена Вікторовича, а відтак, правова природа зазначених витрат ТОВ Будівельне підприємство Монтажсталь є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, господарський суд правильно визнав, що реальний обсяг послуг, наданих Адвокатом ТОВ Будівельне підприємство Монтажсталь не відповідає обсягу послуг, зазначеному в Акті передання-прийняття послуг від 26.07.2023, оскільки послуги - складання позовної заяви, клопотання про витребування доказів, оформлення поштового опису для відправки позову з додатками відповідачу, отримання і надання клієнту платіжних реквізитів і суми судового збору 4 години та оформлення позову і додатків (формування, прошивання, засвідчення), відправлення позову з додатками відповідачу 2 години - фактично охоплюються послугою (роботою) - підготовка позовної заяви з додатками.

Також колегія суддів не визнає неминучими та необхідними наступні послуги, зазначені у Акті передавання-прийняття послуг від 26.07.2023: аналіз ухвали суду про залишення позову без руху та консультації щодо подальших дій, аналіз і дооформлення актів виконаних робіт по Маріуполю, оскільки зазначені дії відбулись внаслідок неповноти поданого позову. Внаслідок неповідомлення позивачем суду всіх обставин справи, а лише після подання відзиву на позов, під час судового розгляду та за участі представника відповідача, судом встановлено дійсні обставини справи, наслідком чого стало уточнення позовних вимог, витребування і надання додаткових доказів у справі та необхідність неодноразового відкладення підготовчого засідання у справі.

Крім того, такі послуги, як складання запиту до суду про стан справи, завершення підготовчого та перехід до слухання справи по суті 0,75 години та переговори щодо мирової угоди, обмін інформацією 0,75 години є не підтвердженими документально.

Також завищеними є наведені в Акті передавання-прийняття послуг від 26.07.2023 послуги, пов`язані із участю представника у судових засіданнях. Всього позивачем заявлено до відшкодування вартість 4,50 годин за участь у судових засіданнях. Згідно із протоколами судових засідань у справі № 908/1899/22 судові засідання не були тривалими (36 хв., 42 хв., 20 хв., 45 хв.) і представник позивача у судових засіданнях приймав участь в режимі відеоконференції. Загальний час, витрачений Адвокатом на участь у судових засіданнях з розгляду справи № 908/2782/21 менше ніж 2,50 години, а отже, сумарна вартість участі у судових засіданнях в розмірі 6750,00 грн. є значно завищеною.

Зважаючи на наведене, господарський суд дійшов правильного висновку, що заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу порівняно зі складністю справи є неспівмірними та достатньо завищеними, тому обмежив розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті за послуги адвоката, та визнав обґрунтованим при розподілі судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 28 500,00 грн. за 19 годин роботи.

Відповідно до додаткової угоди від 08.08.2022 сторони узгодили вартість однієї години роботи Адвоката в розмірі 1 500,00 грн.

З огляду на що доводи заявника апеляційної скарги про те, що під час ухвалення додаткового рішення по справі судом не взято до уваги необхідність дотримання критерію співмірності та розумності розміру понесених стороною витрат, реальності адвокатських витрат та характер виконаної адвокатом роботи, є безпідставними.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-Промсервіс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.07.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 15.08.2023 у справі № 908/1899/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.07.2023 у справі №908/1899/22 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 15.08.2023 у справі №908/1899/22 залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-Промсервіс" за подання апеляційної скарги на рішення і додаткове рішення суду покласти на заявника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.12.2023.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков