Рішення

від 19.12.2023 по справі 904/7803/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2023м. ДніпроСправа № 904/7803/21

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Приватного підприємства Виробничої фірми "Август", смт. Обухівка Дніпровського району Дніпропетровської області

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області, м. Дніпро

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Дніпро

про припинення права власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення споруд, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Секретар судового засідання Григорчук М.І.

Представники:

від позивача: Олійник Юлія Миколаївна, витяг з ЄДР, представник

від відповідача: Кенжина Олена Олександрівна, ордер серії АЕ № 1219476, адвокат

від третьої особи-1 на стороні позивача: Олійник Юлія Миколаївна, витяг з ЄДР, представник

від третьої особи-2 на стороні позивача: не з`явився

від третьої особи-3 на стороні позивача: Олійник Юлія Миколаївна, витяг з ЄДР, представник

від третьої особи на стороні відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

У вересні 2021 року Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства Виробнича фірма "Август", в якому просить:

- зобов`язати Приватне підприємство Виробнича фірма "Август" (код ЄДРПОУ 13443213) повернути земельну ділянку за адресою: вул. Січеславська Набережна, 35 В, м. Дніпро, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення будівлі ресторану літ. А-1, загальною площею 197,3 кв.м, літ А1-1 та літ. А2-1 надбудова, площею 228,4 кв.м.; літ. А-3-1 та літ. А4-1, розташовані на першому поверсі, площею 411кв.м., літ. а-1 приміщення туалету, на першому поверсі, та літ. А5-1 приміщення на першому поверсі, площею 274,8 кв.м.; А6-1 прибудова з терасою на першому поверсі, площею 392,8 кв.м. Всього по А-1, А1-1, А2-1 (над А-1), А3-1, А4-1, а-1, А5-1, А6-1загальною площею 1504,3 кв.м., навіси літ. Е, літ. Ж, літ. И, літ Г, споруди № 1-10, І; ґанок - 24 кв.м., літ. Д-1 будівля туалету знаходиться на першому поверсі, площею 7 кв.м.;

- припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно будівлю ресторану літ. А-1, загальною площею 197,3 кв.м., літ А1-1 та літ. А2-1 надбудови, площею 228,4 кв.м.; літ. А3-1 та літ А4-1, розташовані на першому поверсі, площею 411 кв.м.; літ. а-1 приміщення туалету, на першому поверсі та літ А5-1 приміщення на першому поверсі, площею 274,8 кв.м.; літ. А6-1 прибудова з терасою на першому поверсі, площею 392,8 кв.м. Всього по А-1, А1-1, А2-1 (над А-1), А3-1, А4-1, а-1, А5-1, А6-1загальною площею 1504,3 кв.м., навіси літ. Е, літ. Ж, літ. И, літ Г, споруди № 1-10, І; ґанок - 24 кв.м., літ. Д-1 будівля туалету знаходиться на першому поверсі, площею 7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 35 В, за Приватним підприємством Виробничою фірмою "Август" (код ЄДРПОУ 13443213), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1424652912101, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 23685546 та реєстраційний номер майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно: 14093712 із закриттям розділу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2022 у справі № 904/7803/21 у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради до Приватного підприємства Виробнича фірма "Август" про припинення права власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення споруди відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2022 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.04.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі № 904/7803/21 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 11.05.2023 справу №904/7803/21 передано на розгляд судді Бажановій Ю.А.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2023 прийнято справу 904/7803/21 до свого провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

20.06.2023 від Дніпровської міської ради надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи, в якому просить суд призначити у справі № 904/7803/21 судову будівельну експертизу. проведення якої доручити судовим експертам Дніпропетровського науково-дослідницької о інституту судових експертиз; на вирішення експертів поставити наступні питання:

- Встановити перелік будівель та споруд, які розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 35-В, Із зазначенням їх літерації.

- Які об`єкти із встановлених за адресою : м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 35-В, побудовані згідно дозволу на будівництво?

- Які об`єкти із встановлених за адресою : м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 35-В, побудовані без дозволу на будівництво?

- Які із споруд, наявних за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 35-В є тимчасовими спорудами?

- Які із споруд, наявних за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 35-В є капітальними будівлями?

- Чи наявні на місцевості, за адресою: вул. Січеславська Набережна, буд. 35 В, інші будівлі, споруди, окрім тих, що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав?

- Чи є серед встановлених об`єктів за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 35-В, що побудовані на підставі дозвільних документів ті, реконструкцію яких проведено? Та чи проведено таку реконструкцію, на підставі дозвільних документів на будівництво, чи будівельні роботи з проведення такої реконструкції є самочинними?

- У разі встановлення за адресою: вул. Січеславська Набережна, буд. 35 В об`єктів, реконструкцію яких проведено самочинно, то чи можливе приведення таких об`єктів у стан, що передував реконструкції?

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2022 прийнято справу 904/7803/21 до свого провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.05.2023.

29.05.2023 від представника позивача та третьої особи до Господарського суду Дніпропетровської області пояснення на позовну заяву з урахуванням постанови Верховного суду у даній справі від 19.04.2023 в якій просить суду позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2023 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області.

Від відповідача надійшли пояснення на позовну заяву, у яких просить позов залишити без задоволення, а також клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Від позивача надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.06.2023, з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-1. Представники третіх осіб-2, 3 не з`явилися.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.06.2023, господарським судом оголошено перерву до 25.07.2023.

20.07.2023 від представника Приватного підприємства Виробнича фірма "Август" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли заперечення проти клопотання про призначення експертизи.

24.07.2023 від представника Приватного підприємства Виробнича фірма "Август" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли пояснення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2023 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче судове засідання у справі на 16.08.2023.

11.08.2023 від представника відповідача до господарського суду надійшла заява в якій просить суд судове засідання у справі №904/7803/21, призначене на 16.08.2023 провести в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2023 задоволено клопотання представника відповідача Приватного підприємства Виробничої фірми "Август" про участь в засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

15.08.2023 від представника Виконавчого комітету Дніпровської міської ради надійшли пояснення третьої особи, щодо позову або відзиву в яких просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Також представником Виконавчого комітету Дніпровської міської ради надано виписку з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до якої назва третьої особи-3, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача (код 04052092) - Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, у зв`язку з чим господарським судом здійснюється розгляд справи з урахуванням назви третьої особи-3, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Дніпровської міської ради (під час залучення до участі у справі вказаної третьої особи враховувалась назва зазначена у свідоцтві на право власності на будівлю ресторану літ. А-1 з літнім майданчиком, яке видано Приватному підприємству виробничій фірмі "Август" 01.06.2001 - Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради).

У судовому засіданні, яке відбулося 16.08.2023, з`явилися представники позивача, відповідача та третіх осіб (на стороні позивача) 1, 3. Представники третьої особи (на стороні повивача) 2 та третьої особи на стороні відповідача не з`явилися.

У судовому засіданні, яке відбулося 26.09.2023, господарським судом оголошено перерву до 11.10.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2023 відкладено підготовче судове засідання у справі на 26.09.2023.

У судовому засіданні, яке відбулося 26.09.2023, господарським судом оголошено перерву до 11.10.2023.

14.09.2023 від представника Дніпровської міської ради надійшли пояснення по справі з урахуванням пояснень виконавчого комітету ДМР щодо позовної заяви, відзиву, пояснень з позиції ВС в яких просить суд позовну заяву Дніпровської міської ради задовольнити повністю.

25.09.2023 від представника Приватного підприємства Виробнича фірма "Август" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли заперечення на пояснення третьої особи в яких зауважує суд на тому, що пояснення подані від імені Виконавчого комітету Дніпровської міської ради мають бути повернуті, оскільки їх підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні, яке відбулось 26.09.2023, представник позивача підтримав заявлене клопотання про призначення експертизи, посилаючись на необхідність встановлення об`єктивної істини, визначення вимогам будівельних норм та правил. придатні до експлуатації об`єкти за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 35-В; представник відповідача проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на відсутність для призначення судової будівельної експертизи з урахуванням підстав та предмету позову з питань, які вказані позивачем у клопотанні про призначення експертизи.

Представники третьої особи (на стороні повивача) 2 та третьої особи на стороні відповідача у судове засіданні 26.09.2023 не з`явилися.

В судовому засіданні, що відбувалось 26.09.2023 судом розглянуто клопотання про призначення експертизи та вирішено відмовити у його задоволенні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2023 у задоволенні клопотання Дніпровської міської ради про призначення судової будівельної експертизи відмовлено.

У судовому засіданні, яке відбулося 26.09.2023, господарським судом оголошено перерву до 11.10.2023.

06.10.2023 від представника позивача та третіх осіб 1-4 надійшло доповнення до заперечення щодо клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в якому просить суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у справі №904/7803/21, залишити без задоволення.

11.10.2023 від представника Приватного підприємства Виробнича фірма "Август" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли пояснення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2023 у задоволенні клопотання Приватного підприємства Виробнича фірма "Август" про залишення позовної заяви без розгляду у справі 904/7803/21 відмовлено.

У судовому засіданні, яке відбулося 11.10.2023, господарським судом оголошено перерву до 08.11.2023.

07.11.2023 від представника Приватного підприємства Виробнича фірма "Август" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в якому зазначає, що із хворобою, представник відповідача адвокат Кенжина О.О. не може приймати участь у даному судовому засідання. Тому звертається до суду із клопотанням про відкладення підготовчого судового засідання на іншу дату, для забезпечення права відповідача приймати участь у розгляді справи через представника.

08.11.2023 від Дніпровської міської ради надійшло клопотання про відкладання розгляду справи у зв`язку з тим, що представник, який супроводжує дану справу наразі перебуває у відпустці за сімейними обставинами з 06.11.2023 по 09.11.2023.

У судовому засіданні, яке відбулося 08.11.2023 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2023 відкладено підготовче судове засідання у справі на 21.11.2023.

У судовому засіданні, яке відбулося 21.11.2023, господарським судом оголошено перерву до 06.12.2023.

У судове засідання, яке відбулося 06.12.2023, з`явився представник позивача, відповідача та третіх осіб-1,3 на стороні позивача, інші представники у судове засідання не з`явились, про причини неявки в судове засідання не повідомили.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 закрито підготовче провадження та призначити справу призначено до розгляду в засіданні на 19.12.2023.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.12.2023 представник позивача та третіх осіб1, 3 на стороні позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позову заперечував просив в його задоволенні відмовити; представники третьої особи-2 на стороні позивача та третьої особи на стороні відповідача у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись господарським судом, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили.

У судовому засіданні 19.12.2023 оголошені вступна та резолютивна частини.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20.06.1996 № 944 Виробничій фірмі "Август" надано у тимчасове користування строком на 5 років на умовах оренди земельну ділянку в районі готелю "Дніпропетровська" на вул. Набережній В. І. Леніна площею 0,0200 га для проектування та будівництва павільйону-кафе "Август".

23.08.1996 між Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та Виробничою фірмою "Август" укладений договір на право тимчасового користування земельною ділянкою на правах оренди №721/9, відповідно до якого Виробничій фірмі "Август" передано у користування земельну ділянку по вул. Набережній В. І. Леніна площею 0,0200 га для проектування та будівництва павільйону-кафе "Август".

Розпорядженням Дніпропетровської міської ради від 20.07.1998 №770р присвоєно об`єктам Приватного підприємства виробничої фірми "Август" по вул. Набережна В.І. Леніна такі поштові адреси: павільйону-кафе (поз. 1) вул. Набережна В.І. Леніна, 35 Б; ресторану "Август" (поз. 2) вул. Набережна В.І. Леніна, 35В.

Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20.05.1999 № 1101/1 Приватному підприємству виробничій фірмі "Август" надано у тимчасове короткострокове користування строком на 2 роки земельні ділянки на вул. Набережній В. І. Леніна площею 0,144 га, з них 0,072 га для проектування та будівництва торговельного комплексу та кафе та 0,072 га для проектування та будівництва літніх майданчиків.

15.06.1999 між Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та Приватним підприємством виробничою фірмою "Август" укладений договір на право тимчасового користування землею від 15.06.1999 № 1203, відповідно до якого (з урахуванням додаткової угоди від 15.10.2003) Приватному підприємству виробничій фірмі "Август" надано у тимчасове короткострокове користування строком з червня 1999 року по 09.04.2006 земельні ділянки на вул. Набережній В. І. Леніна площею 0,144 га, з них 0,072 га для проектування та будівництва торговельного комплексу та кафе та 0,072 га для проектування та будівництва літніх майданчиків.

Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 03.04.2001 № 699 був затверджений акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію ресторану "Август" літ. А-1 з літнім майданчиком на вул. Набережній В. І. Леніна 35В та оформлення права власності, відповідно до якого затверджений акт державної технічної комісії від 06.01.1998 про прийняття в експлуатацію ресторану "Август" літ. "А-1" загальною площею 218,2 кв.м. з літнім майданчиком, навісів літ. "В", "Г", туалету літ. "Б", сходів №№1, 2 по вул. Набережній В.І. Леніна, 35 В, збудованих Приватним підприємством виробничою фірмою "Август".

01.06.2001 Приватному підприємству виробничій фірмі "Август" видане свідоцтво про право власності на будівлю ресторану літ. А-1 з літнім майданчиком: будівлю ресторану літ. А-1, нав. літ. А1, загальною площею 218,2 кв.м. з літнім майданчиком навіси літ. В, Г, туалет літ. Б, сходи №№1, 2 по вул. Набережній В.І. Леніна, 35в у м. Дніпропетровську.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 19.06.2002 № 251/2 передано в оренду ПП Приватному підприємству виробничій фірмі "Август" строком на 3 роки земельну ділянку площею 0,0782 га по фактичному розміщенню ресторану з літнім майданчиком. На підставі цього рішення, між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки від 10.09.2002 на строк до 19.06.2005.

У подальшому, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2007 у справі № 7/97-07, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2007, визнано продовженим договір оренди земельної ділянки від 10.09.2002 на той самий строк та на тих самих умовах, тобто ще на 3 роки до 18.04.2010.

Рішенням від 16.02.2005 № 62/25 Міськрада погодила Приватному підприємству виробничій фірмі "Август" місце тимчасового розташування літнього майданчика кафе (без будь-якого будівництва) на території (попередній кадастровий номер 1210100000:0106:02533, код ДЗК 69000098) по вул. Набережній В. І. Леніна в району буд. № 35В, площею 0,031 га.

Рішення Дніпропетровської міської ради від 12.10.2006 № 284/5 затверджений проект водоохоронної зони та прибережної захисної смуги р. Дніпро у межах території споруд ресторану "Август" та літніх майданчиків по вул. Набережна В.І. Леніна, 35 В, зобов`язано Приватне підприємство виробничу фірму "Август" у тримісячний термін з моменту цього рішення здійснити виконання топографо-геодезичних робіт з встановленням в натурі (на місцевості) меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги р. Дніпро у межах території споруд ресторану "Август" та літніх майданчиків по вул. Набережна В.І. Леніна, 35 В

У подальшому рішенням Дніпропетровської міської ради від 06.10.2010 № 80/61 "Про внесення змін до рішення міської ради від 12.10.2006 № 284/5" відповідно до якого, пункт 2.2 рішення викладено у новій редакції: "Виконання топографо-геодезичних робіт із встановлення в натурі (на місцевості) меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги річки Дніпро у межах території споруд ресторану "Август" та літніх майданчиків до проекту (пункт 1 цього рішення) у тримісячний термін з моменту прийняття цього рішення".

28.11.2016 проведена технічна інвентаризація будівлі ресторану "Август", у результаті якої виданий новий технічний паспорт на будівлю ресторану по вул. Набережан В.І. Леніна, 35 В.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.07.2017 у справі № 200/6240/17, яке набрало законної сили, визнано за Приватним підприємством виробничою фірмою "Август" право власності на переобладнані будівлі ресторану літ. А-1 загальною площею 197,3 м2, самочинно збудоване нерухоме майно літ. А1-1 та літ. А2-1 надбудова площею 228,4 м2; літ. А3-1 та літ. А4-1, розташовані на першому поверсі площею 411 м2; літ. а-1 приміщення туалету, на першому поверсі, та літ. А5-1 приміщення на першому поверсі площею 274,8 м2; літ. А6-1 прибудова з терасою на першому поверсі площею 392,8 м2. Всього по А-1, А1-1, А2-1 (над А-1), А3-1, А4-1, а-1, А5-1, А6-1 загальною площею 1504,3 м2, навіси літ. Е, літ. Ж, літ. И, літ. Г, споруди № 1-10, І; ганок - 24 м2, літ. Д-1 будівля туалету знаходиться на першому поверсі площею 7м2, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 35 В (стара назва Набережна В. І. Леніна).

На підставі вищенаведеного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.07.2017 у справі № 200/6240/17 здійснена державна реєстрація права приватної власності за ПП ВФ "Август" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1424652912101), що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Дніпровська міська рада, вважаючи, що спірний об`єкт нерухомості будівля ресторану є самочинним будівництвом, оскільки він побудований відповідачем без відповідної дозвільної документації та на самовільно зайнятій земельній ділянці, звернулася до суду з цим позовом про припинення права власності відповідача на спірний об`єкт нерухомості та скасування державної реєстрації, яка проведена без достатніх підстав, а також повернення спірної земельної ділянки позивачу шляхом знесення самочинного будівництва, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку за адресою: вул. Січеславська Набережна, 35 В, м. Дніпро, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення будівлі ресторану літ. А-1, загальною площею 197,3 кв.м, літ А1-1 та літ. А2-1 надбудова, площею 228,4 кв.м.; літ. А-3-1 та літ. А4-1, розташовані на першому поверсі, площею 411кв.м., літ. а-1 приміщення туалету, на першому поверсі, та літ. А5-1 приміщення на першому поверсі, площею 274,8 кв.м.; А6-1 прибудова з терасою на першому поверсі, площею 392,8 кв.м. Всього по А-1, А1-1, А2-1 (над А-1), А3-1, А4-1, а-1, А5-1, А6-1загальною площею 1504,3 кв.м., навіси літ. Е, літ. Ж, літ. И, літ Г, споруди № 1-10, І; ґанок - 24 кв.м., літ. Д-1 будівля туалету знаходиться на першому поверсі, площею 7 кв.м.; припинення права власності та скасування державну реєстрацію права власності на нерухоме майно будівлю ресторану літ. А-1, загальною площею 197,3 кв.м., літ А1-1 та літ. А2-1 надбудови, площею 228,4 кв.м.; літ. А3-1 та літ А4-1, розташовані на першому поверсі, площею 411 кв.м.; літ. а-1 приміщення туалету, на першому поверсі та літ А5-1 приміщення на першому поверсі, площею 274,8 кв.м.; літ. А6-1 прибудова з терасою на першому поверсі, площею 392,8 кв.м. Всього по А-1, А1-1, А2-1 (над А-1), А3-1, А4-1, а-1, А5-1, А6-1загальною площею 1504,3 кв.м., навіси літ. Е, літ. Ж, літ. И, літ Г, споруди № 1-10, І; ґанок - 24 кв.м., літ. Д-1 будівля туалету знаходиться на першому поверсі, площею 7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 35 В, за Приватним підприємством Виробничою фірмою "Август" (код ЄДРПОУ 13443213), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1424652912101, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 23685546 та реєстраційний номер майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно: 14093712 із закриттям розділу.

Предметом доказування у справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для повернення земельної ділянки, що розташована за адресою: вул. Січеславська Набережна, 35 В у м. Дніпро, припинення права власності та скасування державної реєстрації прав власності на об`єкт нерухомого майна, яке розташоване на вказаній земельній ділянці.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 Цивільного кодексу України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 Цивільного кодексу України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно із частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 Цивільного кодексу України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 звернула увагу, що стаття 376 Цивільного кодексу України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 висновувала, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Отже, самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 виснувала, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 Цивільного кодексу України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 Цивільного кодексу України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Частинами третьою - п`ятою статті 376 Цивільного кодексу України, відповідно, встановлено таке право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво. Також потрібно враховувати положення частини третьої та п`ятої статті 376 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35)).

Визнання права власності в порядку частини третьої або п`ятої статті 376 Цивільного кодексу України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 Цивільного кодексу України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п`ята статті 376 Цивільного кодексу України).

Отже, застосування положень частини третьої або п`ятої статті 376 Цивільного кодексу України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки.

Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини другої статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Оскільки положення статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

Якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.

Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22.

Матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка була надана відповідачу для будівництва та розміщення будівлі ресторану з літнім майданчиком та навісами. Після звершення будівництва ресторану "Август" літ. А-1 з літнім майданчиком по вул. Набережній В. І. Леніна 35В був введений в експлуатацію, рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 03.04.2001 № 699 був затверджений акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію ресторану "Август" літ. А-1 з літнім майданчиком на вул. Набережній В. І. Леніна 35В та оформлення права власності, відповідно до якого затверджений акт державної технічної комісії від 06.01.1998 про прийняття в експлуатацію ресторану "Август" літ. "А-1" загальною площею 218,2 кв.м. з літнім майданчиком, навісів літ. "В", "Г", туалету літ. "Б", сходів №№1, 2 по вул. Набережній В.І. Леніна, 35 В, збудованих Приватним підприємством виробничою фірмою "Август".

На будівлю ресторану літ. А-1 з літнім майданчиком: будівлю ресторану літ. А-1, нав. літ. А1, загальною площею 218,2 кв.м. з літнім майданчиком навіси літ. В, Г, туалет літ. Б, сходи №№1, 2 по вул. Набережній В.І. Леніна, 35в у м. Дніпропетровську 01.06.2001 Приватному підприємству виробничій фірмі "Август" видане свідоцтво про право власності.

В подальшому міською радою спірна земельна ділянка надавалась в оренду по фактичному розміщенню будівля ресторану з літнім майданчиком та навісами, а також затверджено проект водоохоронної зони та прибережної захисної смуги р. Дніпро у межах території споруд ресторану "Август" та літніх майданчиків по вул. Набережна В.І. Леніна, 35 В.

Наведені обставини спростовують доводи позивача про те, що відповідачем здійснено будівництво ресторану без відповідної дозвільної документації та на самовільно зайнятій земельній ділянці, що належить до прибережної смуги р. Дніпро.

Щодо посилання позивача на здійснення відповідачем реконструкції господарський суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3.21 БН А2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" реконструкція це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, в наслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його технікоекономічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності).

З вищевказаного випливає, що реконструкція не означає фактичне припинення існування одного об`єкта нерухомості, та створення на його місці іншого, а лише передбачає перебудову уже введеного в експлуатацію об`єкту будівництва, що здійснюється шляхом зміни його геометричних розмірів та/або функціонального призначення.

Так, будівництво ресторану "Август" літ. "А-1" загальною площею 218,2 кв.м. з літнім майданчиком, навісів літ. "В", "Г", туалету літ. "Б", сходів №№1, 2 по вул. Набережній В.І. Леніна, 35 В було здійснено на виділеній для цієї мети земельній ділянці, з дотриманням будівельних норм, введено в експлуатацію рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 03.04.2001 № 699 з оформленням права власності, що спростовує доводи позивача про її самовільне будівництво та виключає повернення земельної ділянки шляхом знесення вказаних будівель, а відтак і знесення іншої частини будівлі ресторану "Август", які як вбачається з технічного паспорту будівлі ресторану становлять єдине ціле.

Господарський суд враховує, що під час нового розгляду справи Дніпровською міською радою подавалось клопотання про призначення у справі судової будівельної експертизи, однак і обґрунтування призначення експертизи: спірне нерухоме майно побудоване на земельній ділянці не відведеній для вказаної мети за відсутності дозволу на будівництво та введення в експлуатацію та знаходиться на землях водного фонду, для всебічного повного та об`єктивного розгляду справи; так і питання, які просив поставити на розгляд експерту позивач стосувались саме будівництва (як встановлено судом будівництво ресторану з літнім майданчиком, навісами, туалетом, сходами здійснено з дотриманням будівельних норм, оскільки в матеріалах справи міститься затверджений акт введення в експлуатацію).

Положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого Протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах. Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Європейський суд з прав людини у справі "Іванова і Черкезов проти Болгарії" [Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria] (№46577/15) від 21.04.2016р., вказав, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Отже, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

З матеріалів даної справи не вбачається, що втручання держави у право на мирне володіння Приватного підприємства Виробничої фірми "Август" належним йому майном ресторану має легітимну мету та здійснюється з метою захисту суспільного, публічного чи загального інтересу, а також є пропорційним між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами відповідача, який втрачає належне йому майно без будь-якої компенсації.

Відповідач, як законний власник спірного об`єкту нерухомості, має правомірне очікування та законний інтерес щодо можливості отримання у користування відповідно до чинного законодавства земельної ділянки, необхідної для експлуатації та обслуговування власного майна, що надавало б можливість мирно ним володіти.

Також, суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 369/6516/16-ц, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягає застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради до Приватного підприємства Виробничої фірми "Август" про припинення права власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення споруд відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову покласти на Дніпровську міську раду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.12.2023

Суддя Ю.А. Бажанова