Рішення

від 26.12.2023 по справі 905/1499/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.12.2023 Справа №905/1499/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Рикова А.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ,

до відповідача Комунального закладу «Центр культури та дозвілля села Лебединське» Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області, с. Лебединське, Донецька область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області, смт.Сартана, Донецька область,

про стягнення заборгованості у сумі 100390,04 грн, пені у сумі 19794,43 грн, 3% річних у сумі 4043,73 грн, інфляційних втрат у сумі 20913,65 грн, всього 145141,85 грн,

За участю:

від позивача: представник не з`явився

від відповідача: представник не з`явився

від третьої особи: представник не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального закладу «Центр культури та дозвілля села Лебединське» Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області, с. Лебединське, Донецька область, про стягнення заборгованості у сумі 100390,04 грн, пені у сумі 19794,43 грн, 3% річних у сумі 4043,73 грн, інфляційних втрат у розмірі 20913,65 грн, всього 145141,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором постачання природного газу від 20.12.2021 №04-1179/21-БО-Т в частині здійснення повної та своєчасної оплати за отриманий природній газ та послуг з його транспортування.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відкриваючи провадження у справі №905/1499/23 суд в порядку ст.50 Господарського процесуального кодексу України залучив Сартанську селищну військово-цивільну адміністрацію Маріупольського району Донецької області, смт. Сартана, Донецька область, як засновника відповідача в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Третя особа надала пояснення, в яких зазначила, що не володіє розрахунками та об`єктивними даними, на підставі яких показників позивач провів нарахування за постачання природного газу у сумі більше, ніж вказана у договорі, та не володіє інформацією, чи були підписані акти приймання-передачі природного газу з боку відповідача, чи було надано мотивовану відповідь відмови їх підписання, чи передавались позивачу фактичні дані про обсяги спожитого газу КЗ ЦКД Лебединським. За позицією третьої особи використання показників алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС без урахування попередніх показників лічильників споживача ставить під сумнів поставку газу постачальником у спірні періоди у заявленому позивачем обсязі. Наведене своєю чергою ставить під сумнів правильність розрахунків позивача. Третя особа зазначила, що строк виконання розрахунків за договором згідно з п.5.1 розділу 5 після настання форс-мажорних обставин в розумінні п.10.2 розділу 10 договору не закінчився, оскільки цей строк відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Посилаючись на форс-мажорні обставини у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації, третя особа вважає, що відповідач підлягає звільненню від відповідальності щодо сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач у відповіді на пояснення третьої особи заперечив проти доводів третьої особи.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.11.2023; справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 12.12.2023 з подальшим відкладанням на 26.12.2023 з повідомленням сторін.

У судове засідання 26.12.2023 сторони представників не направили.

Позивач намагався взяти участь у засіданні суду в режимі відеоконференції, проте зв`язок з представником встановлений не був. Підстав для відкладення розгляду справи суд не вбачає, оскільки в клопотанні від 24.11.2023 позивач просив здійснювати розгляд справи без участі представника в разі неможливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань судом здійснювалось шляхом направлення ухвал на електронну адресу, зазначену в договорі постачання природного газу від 20.12.2021 №04-1179/21-БО-Т, та через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України в порядку положень ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Зв`язок з відповідачем за вказаним в позовній заяві телефонним номером відповідальним працівником суду не встановлений. Крім іншого відповідач мав можливість ознайомитись з всіма процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), який є відкритим для доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Третя особа про дату, час та місце судового розгляду повідомлялась шляхом направлення ухвал до електронного кабінету в системі «Електронний суд».

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк згідно зі ст.178 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальній послуг (НКРЕКП), від 04.09.2018 №962 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (позивач, постачальник) здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

20.12.2021 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник), та відповідачем, Комунальним закладом «Центр культури та дозвілля села Лебединське» Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області (споживач), був укладений договір №04-1179/21-БО-Т постачання природного газу.

Договором встановлено, що постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору ( п.1.1 договору).

Природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (п.1.2 договору).

Згідно з п.1.4 договору споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (надалі Оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (надалі Оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.

У разі якщо об`єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: ПАТ «Маріупольгаз», з яким споживач уклав відповідний договір (п. 1.5 договору).

Відповідно до п.2.1 договору сторони погодили, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природною газу у період з грудня 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 5,1тис.куб.метрів, у тому числі по місяцях: січень 2022 лютий 2022 по 1,0 тис.куб.метрів, березень 2022 0,5 тис.куб.метрів, вересень жовтень 2022 по 0,5 тис.куб.метрів, листопад грудень 2022 по 0,8 тис.куб.метрів (п.2.1 договору).

Згідно з п.2.3 договору підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу (п.2.4 договору).

Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (п.3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5 договору).

У підпункті 3.5.1 договору сторони погодили, що споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (пп.3.5.1 п.3.5 Договору).

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі акт), підписані уповноваженим представником постачальника (пп.3.5.2 п.3.5 договору).

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пп.3.5.3 п.3.5 договору).

Згідно з пп. 3.5.4 п.3.5 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступною за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ITC обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (п.3.6 договору).

Згідно з п.4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м. газу без ПДВ - 13658,42грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89грн за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1000 куб. м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00грн.

Відповідно до п.4.3 договору загальна фактична вартість цього договору становить 70354,50грн, крім того ПДВ 14070,90грн, разом з ПДВ 84425,40грн.

Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п. 5.1 договору).

Згідно з п.7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 10.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх.

Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п.10.2 договору). Сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства (п.10.3 договору).

Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (п. 10.4 договору).

Згідно з п. 10.5 договору виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання.

Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання (п.13.1 договору).

До договору №04-1179/21-БО-Т від 20.12.2021 сторони підписали додаткову угоду, якою внесли зміни та доповнення до п.1.1 договору та встановили, що постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору згідно коду ДК 021:2015 09120000-6 Газове паливо (природній газ).

За наслідком постачання природного газу та надання послуг з його транспортування відповідачу за договором від 20.12.2021 №04-1179/21-БО-Т за період січень лютий 2022 на загальну суму 100390,04грн позивачем складено та підписано зі свого боку акти приймання-передачі природнього газу: від 31.01.2022 про передачу 3,53600тис. куб.м природного газу у січні 2022 на суму 58534,92грн, у тому числі ПДВ 9755,82грн; від 28.02.2022 про передачу 2,52840тис. куб.м природного газу у лютому 2022 на суму 41855,12грн, у тому числі ПДВ 6975,85грн.

Обсяги споживання позивач доводить роздруківками з інформаційної платформи оператора ГТС.

Позивач пояснює, що акти направлялись на електронну адресу відповідача, вказану в договорі від 20.12.2021 №04-1179/21-БО-Т, що відповідачем не спростовано. Відомостей щодо підписання актів з боку відповідача як і його обґрунтованої відмови від підписання актів матеріали справи не містять.

Вартість поставленого газу та наданих послуг з його транспортування за договором від 20.12.2021 №04-1179/21-БО-Т на суму 100390,04грн відповідачем сплачена не була, що стало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті позовних вимог, суд приймає до уваги наступне.

Згідно з ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Відповідно до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Частиною другою цієї статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, cплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626, ст.11 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.174 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Правове регулювання взаємовідносин суб`єктів ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газотранспортної та газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, а також положеннями Закону України «Про ринок природного газу», Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

У виконання умов договору від 20.12.2021 №04-1179/21-БО-Т з постачання за період січень 2022 лютий 2022 відповідачу природного газу та надання послуг з його транспортування на загальну суму 100390,04грн позивачем складено та підписано зі свого боку акти приймання-передачі природнього газу: від 31.01.2022 про передачу 3,53600тис. куб.м природного газу у січні 2022 на суму 58534,92грн, у тому числі ПДВ 9755,82грн; від 28.02.2022 про передачу 2,52840тис. куб.м природного газу у лютому 2022 на суму 41855,12грн, у тому числі ПДВ 6975,85грн.

За твердженням позивача вказані акти приймання-передачі природнього газу направлені відповідачу на електронну адресу, визначену в договорі. Отримання актів відповідач не спростував.

Згідно з ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у ст.129 Конституції України та ст.ст.13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про доведеність обставин відправлення направлення актів відповідачу та отримання їх відповідачем.

Відсутність мотивованої відмови відповідача від підписання актів за договором зумовлює висновок суду про їх прийняття, отже постачання позивачем природнього газу та надання послуг з його транспортування відповідачу за договором від 20.12.2021 №04-1179/21-БО-Т надає позивачу законне очікування, що вартість поставленого газу за цим договором буде оплачена, виходячи з погодженої сторонами вартості.

Відповідачем також не надано обґрунтованих заперечень та належних та допустимих доказів, які б спростовували факт споживання природнього газу за спірні періоди в обсягах, які визначені позивачем.

Разом з цим з матеріалів справи вбачається і відповідачем не оспорюється, що відповідач як споживач включений до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС, за ЕІС-кодом 56ХS000186DBJ00С.

Інформаційна платформа це електронна платформа Оператора ГТС у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, створена відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи (абз.6 п.5 розділу 1 Правил постачання природного газу).

З відомостей інформаційної платформи про попередні/остаточні відбори природного газу з 01.11.2021 по 31.03.2022 (інформація з особистого кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на інформаційній платформі Оператора ГТС з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом) відомо, що споживач з ЕІС-кодом 56ХS000186DBJ00С у січні 2022 року спожив природний газ у обсязі 3,53600 тис. куб.м, у лютому 2022 року 2,52840 тис. куб.м.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів про те, що ним отримано природний газ за договором від 20.12.2021 №04-1179/21-БО-Т у період січень-лютий 2022 року в іншому обсязі, ніж стверджує позивач.

Відповідачем не доведено, що він як споживач природного газу виконував свій обов`язок перед постачальником як з надання даних свого комерційного вузла обліку, так і щодо надання постачальнику завіреної належним чином копії складеного між Оператором ГРМ/ГТС та Споживачем відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за спірний період.

Посилання третьої особи на те, що відомості інформаційної платформи оператора ГРМ не можуть бути використані для підготовки актів приймання-передачі природного газу без отриманих від відповідача даних комерційного вузла обліку, суперечать як умовам укладеного між сторонами договору, так і Правилам постачання природного газу.

Між тим обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив повного розрахунку за поставлений позивачем у січні - лютому 2022 природний газ та надані послуги з його транспортування у загальній сумі 100390,04грн у визначений п.5.1 договору строк до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період, тобто за актом від 31.01.2022 за поставлений природній газ у січні 2022 до 15.03.2022 включно та за актом від 28.02.2022 за поставлений природній газ у лютому 2022 до 15.04.2022 включно, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором від 20.12.2021 №04-1179/21-БО-Т у сумі 100390,04грн.

Невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати вартості поставленого газу є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, з огляду на що відповідач згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості у розмірі 100390,04грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором від 20.12.2021 №04-1179/21-БО-Т у розмірі 100390,04грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Дійшовши такого висновку, суд враховує, що згідно з п. 10.5 договору виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання. При цьому сама по собі обставина запровадження в Україні воєнного стану з 24.02.2022 не є підставою для звільнення споживача від оплати спожитого у цей період природного газу.

Розглядаючи позов в частині стягнення пені у сумі 19794,43 за періоди з 16.03.2022 по 31.07.2023 на суму заборгованості 58534,92грн та з 16.04.2022 по 31.07.2023 на суму заборгованості 41855,12грн, суд виходить з такого.

Як було вказано, несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого газу є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідач не здійснив остаточного розрахунку за поставлений природній газ у встановлений договором від 20.12.2021 №04-1179/21-БО-Т строк за актом від 31.01.2022 у строк до 15.03.2022 включно та за актом від 28.02.2022 у строк до 15.04.2022 включно, у зв`язку з чим за вимогами ст.253 Цивільного кодексу України першим днем порушення строків оплати, з якого можливо нарахування штрафних санкцій, є 16.03.2022 та 16.04.2022 відповідно.

З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати поставленого газу та послуг з його транспортування у строк, встановлений договором від від 20.12.2021 №04-1179/21-БО-Т, суд дійшов висновку, що відповідач згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

За змістом положень ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Заявлену до стягнення пеню у сумі 19794,43грн позивачем нараховано на підставі п.7.2 договору від 20.12.2021 №04-1179/21-БО-Т, за умовами якого у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Встановивши порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природній газ у встановлений договором строк та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд дійшов висновку, що розрахунок відповідає фактичним обставинам справи, є арифметично та методологічно правильним, тобто позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 19794,43грн є обґрунтованими.

Водночас, встановивши обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 19794,43грн з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення, суд вважає за необхідне зауважити на такому.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Чинне законодавство не містить переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), саме за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому реалізуючи повноваження, встановлені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, заявленого до стягнення до 9897,22грн.

Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом дотримання інтересів сторін у спорі.

Отже позов в частині стягнення пені в сумі 9897,22грн підлягає задоволенню, а в іншій частині вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат у сумі 20913,65грн та 3% річних у сумі 4043,73грн, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за періоди визначені позивачем, суд встановив, що розрахунок позивача є методологічно та арифметично правильним та відповідає фактичним обставинам справи, отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 20913,65грн та 3% річних у сумі 4043,73грн підлягають задоволенню як правомірно заявлені та доведені матеріалами справи.

Застосовуючи ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача зі сплати судового збору в загальній сумі 2147,20грн суд покладає на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій з боку останнього. Інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, до розподілу між сторонами учасниками справи заявлено не було.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 210, 233, 236-237, 239-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу «Центр культури та дозвілля села Лебединське» Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області (87640, Донецька область, Волноваський район, село Лебединське(з), вулиця Центральна, будинок 24-А, код ЄДРПОУ 44229415) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399676) заборгованість у сумі 100390,04 грн, пеню у сумі 9897,22 грн, 3% річних у сумі 4043,73 грн, інфляційні втрати у сумі 20913,65 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2147,20грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 26.12.2023 суд склав та підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення суд склав та підписав 28.12.2023.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя К.І. Аксьонова