Постанова

від 15.02.2024 по справі 905/1499/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року м. Харків Справа № 905/1499/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг адвоката Овчарук О.А. (вх. №111Д/1-18)

на рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2023 року у справі №905/1499/23, ухвалене в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Аксьонова К.І.), повний текст якого складено 28.12.2023 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, м. Київ,

до відповідача Комунального закладу Центр культури та дозвілля села Лебединське Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області, с. Лебединське, Донецька область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача- Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області, смт.Сартана, Донецька область,

про стягнення заборгованості у сумі 100390,04 грн., пені у сумі 19794,43 грн., 3% річних у сумі 4043,73 грн., інфляційних втрат у сумі 20913,65 грн., всього 145141,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.12.2023 року у справі № 905/1499/23 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Комунального закладу Центр культури та дозвілля села Лебединське Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг заборгованість у сумі 100390,04 грн., пеню у сумі 9897,22 грн., 3% річних у сумі 4043,73 грн., інфляційні втрати у сумі 20913,65 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2147,20грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг адвокат Овчарук О.А. з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 9 897,21 грн. та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 9 897,21 грн., у стягненні яких було відмовлено задовольнити.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Місцевий господарський суд безпідставно та неспівмірно зменшив заявлену до стягнення пеню на 50%, чим порушив принципи у застосуванні ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки висновок суду щодо наявності підстав для зменшення пені на 50%, суперечить як положенням законодавства, так і матеріалам справи.

Судом не враховано того, що неналежне планування своєї діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки. Ризики від власної діяльності відповідача не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості; суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення; під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.

Суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не врахував співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру заявленої пені, не дослідив причини невиконання боржником грошового зобов`язання та строк такого невиконання, не виконав при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що є підставною для скасування рішення в оскаржуваній частині.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 року апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг адвоката Овчарук О.А. на рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2023 року у справі № 905/1499/23 залишено без руху; останнього зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

11.01.2024 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків (вх.№ 495), яку разом з додаткам долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг адвоката Овчарук О.А. на рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2023 року у справі №905/1499/23; призначено розгляд справи за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг адвоката Овчарук О.А. на рішення господарського суду Харківської області від 17.10.2023 року у справі №905/1499/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; витребувано з господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1499/23.

18.01.2024 року на адресу суду з господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи №905/1499/23 (вх.№978).

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальній послуг (НКРЕКП), від 04.09.2018 року №962 ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (позивач, постачальник) здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

20.12.2021 року між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (постачальник), та відповідачем, Комунальним закладом Центр культури та дозвілля села Лебединське Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області (споживач), укладено договір №04-1179/21-БО-Т постачання природного газу.

Договором встановлено, що постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору ( п.1.1 договору).

Природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (п.1.2 договору).

Згідно з п.1.4 договору споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (далі Оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.

У разі якщо об`єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: ПАТ Маріупольгаз, з яким споживач уклав відповідний договір (п. 1.5 договору).

Відповідно до п.2.1 договору сторони погодили, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природною газу у період з грудня 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 5,1тис.куб.метрів, у тому числі по місяцях: січень 2022 лютий 2022 по 1,0 тис.куб.метрів, березень 2022 0,5 тис.куб.метрів, вересень жовтень 2022 по 0,5 тис.куб.метрів, листопад грудень 2022 по 0,8 тис.куб.метрів (п.2.1 договору).

За змістом п.2.3 договору підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу (п.2.4 договору).

Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (п.3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5 договору).

У підпункті 3.5.1 договору сторони погодили, що споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (пп.3.5.1 п.3.5 договору).

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі акт), підписані уповноваженим представником постачальника (пп.3.5.2 п.3.5 договору).

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пп.3.5.3 п.3.5 договору).

Згідно з пп. 3.5.4 п.3.5 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступною за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ITC обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (п.3.6 договору).

За змістом п.4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м. газу без ПДВ - 13658,42грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89грн. за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1000 куб. м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00 грн.

Відповідно до п.4.3 договору загальна фактична вартість цього договору становить 70354,50грн., крім того ПДВ 14070,90 грн., разом з ПДВ 84425,40 грн.

Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п. 5.1 договору).

У відповідності до п.7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 10.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх.

Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п.10.2 договору). Сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства (п.10.3 договору).

Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (п. 10.4 договору).

Згідно з п. 10.5 договору виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання.

Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання (п.13.1 договору).

До договору №04-1179/21-БО-Т від 20.12.2021 року сторони підписали додаткову угоду, якою внесли зміни та доповнення до п.1.1 договору та встановили, що постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору згідно коду ДК 021:2015 09120000-6 Газове паливо (природній газ).

За наслідком постачання природного газу та надання послуг з його транспортування відповідачу за договором від 20.12.2021 року №04-1179/21-БО-Т за період січень лютий 2022 року на загальну суму 100390,04грн. позивачем складено та підписано зі свого боку акти приймання-передачі природнього газу: від 31.01.2022року про передачу 3,53600тис. куб.м природного газу у січні 2022 року на суму 58534,92грн., у тому числі ПДВ 9755,82грн.; від 28.02.2022року про передачу 2,52840тис. куб.м природного газу у лютому 2022 року на суму 41855,12грн., у тому числі ПДВ 6975,85грн.

Обсяги споживання позивач доводить роздруківками з інформаційної платформи оператора ГТС.

Позивач посилається на те, що акти направлялись на електронну адресу відповідача, вказану в договорі від 20.12.2021року №04-1179/21-БО-Т, що відповідачем не спростовано. Відомостей щодо підписання актів з боку відповідача як і його обґрунтованої відмови від підписання актів матеріали справи не містять.

Вартість поставленого газу та наданих послуг з його транспортування за договором від 20.12.2021року №04-1179/21-БО-Т на суму 100390,04грн. відповідачем сплачена не була.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Донецької області, в якому останній просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 100390,04 грн., пені у сумі 19794,43 грн., 3% річних у сумі 4043,73 грн., інфляційних втрат у розмірі 20913,65 грн., всього 145141,85 грн.

26.12.2023 року господарським судом Донецької області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, cплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до ч.1 ст.626, ст.11 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За положеннями ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.174 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Правове регулювання взаємовідносин суб`єктів ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газотранспортної та газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2496, а також положеннями Закону України Про ринок природного газу, ЦК України та ГК України.

Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України Про ринок природного газу права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України Про ринок природного газу постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.13 Закону України Про ринок природного газу споживач зобов`язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Так, на виконання умов договору від 20.12.2021 року №04-1179/21-БО-Т з постачання за період січень 2022 лютий 2022року відповідачу природного газу та надання послуг з його транспортування на загальну суму 100390,04грн. позивачем складено та підписано зі свого боку акти приймання-передачі природнього газу: від 31.01.2022 року про передачу 3,53600тис. куб.м природного газу у січні 2022 року на суму 58534,92грн., у тому числі ПДВ 9755,82грн.; від 28.02.2022 року про передачу 2,52840тис. куб.м природного газу у лютому 2022 року на суму 41855,12грн., у тому числі ПДВ 6975,85грн.

Позивач посилається на те, що вказані акти приймання-передачі природнього газу направлені відповідачу на електронну адресу, визначену в договорі. Отримання актів відповідач не спростував.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у ст.129 Конституції України та ст.ст.13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд першої інстанції обгрунтовано вказав про доведеність обставин направлення актів відповідачу та отримання їх відповідачем.

Відсутність мотивованої відмови відповідача від підписання актів за договором зумовило обгрунтований висновок місцевого господарського суду про їх прийняття та те, що постачання позивачем природнього газу та надання послуг з його транспортування відповідачу за договором від 20.12.2021 року №04-1179/21-БО-Т надає позивачу законне очікування, що вартість поставленого газу за цим договором буде оплачена, виходячи з погодженої сторонами вартості.

Відповідачем також не надано обґрунтованих заперечень та належних та допустимих доказів, які б спростовували факт споживання природнього газу за спірні періоди в обсягах, які визначені позивачем.

Разом з цим, за матеріалами справи, відповідач як споживач включений до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС, за ЕІС-кодом 56ХS000186DBJ00С.

Інформаційна платформа це електронна платформа Оператора ГТС у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, створена відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи (абз.6 п.5 розділу 1 Правил постачання природного газу).

З відомостей інформаційної платформи про попередні/остаточні відбори природного газу з 01.11.2021 року по 31.03.2022 року (інформація з особистого кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг на інформаційній платформі Оператора ГТС з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом) відомо, що споживач з ЕІС-кодом 56ХS000186DBJ00С у січні 2022 року спожив природний газ у обсязі 3,53600 тис. куб.м., у лютому 2022 року 2,52840 тис. куб.м.

Відповідачем не надано будь-яких доказів про те, що ним отримано природний газ за договором від 20.12.2021 року №04-1179/21-БО-Т у період січень-лютий 2022 року в іншому обсязі, ніж стверджує позивач.

Також, відповідачем не доведено, що він як споживач природного газу виконував свій обов`язок перед постачальником як з надання даних свого комерційного вузла обліку, так і щодо надання постачальнику завіреної належним чином копії складеного між Оператором ГРМ/ГТС та Споживачем відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за спірний період.

Так, відповідач не здійснив повного розрахунку за поставлений позивачем у січні - лютому 2022 року природний газ та надані послуги з його транспортування у загальній сумі 100390,04грн. у визначений п.5.1 договору строк до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період, тобто за актом від 31.01.2022 року за поставлений природній газ у січні 2022 року до 15.03.2022 року включно та за актом від 28.02.2022 року за поставлений природній газ у лютому 2022 року до 15.04.2022 року включно, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором від 20.12.2021 року №04-1179/21-БО-Т у сумі 100390,04грн.

Невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати вартості поставленого газу є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 ЦК України, з огляду на що відповідач згідно з ч.1 ст.612 ЦК України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

А отже, враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості у розмірі 100390,04грн., господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором від 20.12.2021 року №04-1179/21-БО-Т у розмірі 100390,04грн.

Згідно з п. 10.5 договору виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання. При цьому сама по собі обставина запровадження в Україні воєнного стану з 24.02.2022 року не є підставою для звільнення споживача від оплати спожитого у цей період природного газу.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у сумі 19794,43грн. за періоди з 16.03.2022 року по 31.07.2023 року на суму заборгованості 58534,92грн. та з 16.04.2022 року по 31.07.2023 року на суму заборгованості 41855,12грн., слід зазначити на таке.

Вище вказано, що несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого газу є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 ЦК України.

Відповідач не здійснив остаточного розрахунку за поставлений природній газ у встановлений договором від 20.12.2021 року №04-1179/21-БО-Т строк за актом від 31.01.2022 року у строк до 15.03.2022 року включно та за актом від 28.02.2022 року у строк до 15.04.2022 року включно, у зв`язку з чим за вимогами ст.253 ЦК України першим днем порушення строків оплати, з якого можливо нарахування штрафних санкцій, є 16.03.2022 року та 16.04.2022 року, відповідно.

З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати поставленого газу та послуг з його транспортування у строк, встановлений договором від 20.12.2021 року №04-1179/21-БО-Т, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач згідно з ч.1 ст.612 ЦК України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 ГК України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст.230 ГК України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

За змістом положень ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як визначено у ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Заявлену до стягнення пеню у сумі 19794,43грн. позивачем нараховано на підставі п.7.2 договору від 20.12.2021 року №04-1179/21-БО-Т, за умовами якого у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені за допомогою калькулятору ЛІГА:ЗАКОН, зазначає, що місцевий господарський суд вірно встановив, що розрахунок відповідає фактичним обставинам справи, є арифметично та методологічно правильним, тобто позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 19794,43грн. є обґрунтованими.

Разом з цим, встановивши обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 19794,43грн. з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення, слід зазначити на наступне.

Аргументи апелянта на те, що місцевий господарський суд безпідставно та неспівмірно зменшив заявлену до стягнення пеню на 50%, чим порушив принципи у застосуванні ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки, на думку апелянта висновок суду щодо наявності підстав для зменшення пені на 50%, суперечить як положенням законодавства, так і матеріалам справи; судом не враховано того, що неналежне планування своєї діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки; ризики від власної діяльності відповідача не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості; суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення; під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача; суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не врахував співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру заявленої пені, не дослідив причини невиконання боржником грошового зобов`язання та строк такого невиконання, не виконав при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що, як зазначає апелянт, є підставною для скасування рішення в оскаржуваній частині, не приймаються, з огляду на таке.

За змістом ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Чинне законодавство не містить переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), саме за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому, реалізуючи повноваження, встановлені ст. 551 ЦК України та ст.233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені; такий підхід є усталеним у судовій практиці (подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, постановах Верховного Суду від 23.09.2019 року у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 року у справі № 904/2847/19).

Разом з цим, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 925/577/21, де, зокрема, вказано на те, що на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи із принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, у тому числі і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.

З огляду на фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, заявленого до стягнення до 9897,22грн. та задовольнив позов в частині стягнення пені в сумі 9897,22грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат у сумі 20913,65грн. та 3% річних у сумі 4043,73грн., слід зазначити таке.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за періоди визначені позивачем, за допомогою калькулятору ЛІГА:ЗАКОН зазначає, що розрахунок позивача є методологічно та арифметично правильним та відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 20913,65грн. та 3% річних у сумі 4043,73грн. обгрунтовано задоволені місцевим господарським судом.

Отже, висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг адвоката Овчарук О.А. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2023 року у справі №905/1499/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов