Рішення

від 14.11.2023 по справі 908/1782/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/166/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2023 Справа № 908/1782/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участі секретаря судового засідання Кабак І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Приватного підприємства Добриньком, 70410, Запорізька область, Запорізький район, с. Лукашеве, вул. Центральна, буд. 7-А

до відповідача Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; поштова адреса: 69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26

про стягнення коштів

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Капуста А.В., адвокат, довіреність № 335 від 15.12.2022;

суть спору

29.05.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства Добриньком, Запорізька область, Запорізький район, с. Лукашеве до відповідача Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-7-ДСВ від 01.10.2009 в розмірі 316 629,17 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023 справу № 908/1782/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 07.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 908/1782/23 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоїти справі номер провадження 15/166/23. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

10.07.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову у повному обсязі. Також, просить розгляд справу у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду 24.07.2023 клопотання Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго про розгляд справи в загальному позовному проваджені задоволено. Ухвалено розглядати справу № 908/1782/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.08.2023.

07.08.2023 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

07.08.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду 08.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, судове засідання відкладено на 04.09.2023.

04.09.2023 від представника відповідача надійшла заява про долучення доказів.

Ухвалою суду від 04.09.2023 підготовче засідання відкладено на 11.10.2023.

11.10.2023 від представника відповідача до суду надійшла заява про долучення доказів.

Ухвалою суду 11.10.2023 підготовче засідання відкладено до 24.10.2023.

17.10.2023 від представника позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 24.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/1782/23 до судового розгляду по суті на 14.11.2023.

У судовому засіданні 14.11.2023 здійснювався звукозапис судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу Акорд.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-7-ДСВ від 01.10.2009 в частині оплати вартості наданих позивачем послуг протягом періоду з 30.04.2021 по 28.02.2023 в розмірі 316 629,17 грн. Крім того, просить стягнути витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10 000,00 грн.

Представник позивача у засідання не з`явився, надіслав клопотання з проханням розглянути позов без участі представників позивача.

Відповідач проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві на позов № 33-33/100 від 07.07.2023. В обґрунтування заперечень зазначив, що п. 1.7. Методики встановлено, що власник мереж мас вести окремий бухгалтерський облік витрат, пов`язаних з утриманням та експлуатацією технологічних електричних мереж спільного використання. Кошти, отримані власником електричних мереж, як плата за спільне використання технологічних електричних мереж, обліковуються окремо та використовуються виключно на утримання цих мереж у належному технічному стані та їх експлуатацію. Таким чином, договір про відступлення права вимоги за договором про спільне використання електричних мереж в частині оплати боргу в розмірі 316 629,17 грн належне ЗАТ «Запоріжжя-Млин» укладеним з ПАТ «Запоріжжяобленерго» не буде відповідати основній меті плати за спільне використання електричних мереж - отримання мереж у належному технічному стані та їх експлуатація, оскільки ПП «Добриньком» не є власником мереж в розумінні ПРРЕЕ та Методики та не є стороною названого договору. Крім того, зазначає, що застосовуючи аналогію права, можна зробити про те, що для зобов`язань, які виникли на підставі договору про спільне використання електричних мереж (кошти, отримані власником електричних мереж як плата за спільне використання технологічних електричних мереж) з урахуванням цільового призначення цих коштів ( пункт 1.7 Методики) характерним є спеціальний суб`єкт, а саме власник електричних мереж, тому, на думку відповідача договір про відступлення права вимоги № 1 від 06.03.2023 є недійсним. Крім того, відповідно до п. 9.3.1 договору визначено, що сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконаний своїх зобов`язань за ним договором, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили. Термін виконання зобов`язань за цим договором у такому разі відкладається на строк дії обставин непереборної сили. Враховуючи викладене відповідач вважає позовні вимоги не доведеними, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заявлені до стягнення витрати на правову допомогу вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судому засіданні 14.11.2023 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача по справі, суд установив.

01.10.2009 Закритим акціонерним товариством «Запоріжжя - Млин» та Публічним акціонерним товариством Запоріжжяобленерго укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-7-ДСВ.

Відповідно до п. 1.1. договору власник мереж зобов`язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача та (або) інших суб`єктів господарювання (далі - Субспоживачі), передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, а Користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 1.2. договору передача електричної енергії забезпечується відповідно до додатка № 1 «Однолінійна схема», наданого Власником мереж, з обов`язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії.

Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених «Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», яка наведена у додатку № 2 «Перелік точок приєднання електроустановок Користувача та Субспоживачів до технологічних електричних мереж Власника мереж».

Пунктом 4.1. договору визначено, що Користувач зобов`язується: здійснювати оплату за використання електричних мереж Власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж Власника мереж здійснюється відповідно до Додатку № 5 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж». За час, протягом якого Власником мереж припинялась передача електричної енергії з вини або на вимогу Користувача, плата за використання електричних мереж Власника мереж стягується в повному обсязі.

Забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених осіб Власника мереж до систем та засобів обліку і засобів контролю потужності та якості електроенергії, а також для контролю встановлених режимів споживання електроенергії (п. 4.2. договору).

Згідно з п. 7.1. договору розрахунковим вважається період з 00 годин 01 числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.

Вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, що підлягає до сплати Користувачем, визначається виходячи із узгодженого на поточний календарний рік Запорізьким територіальним представництвом НКРЕ «Кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж Власника мереж», що є невід`ємною частиною договору, та зазначається у Додатку № 5 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» (п. 7.2. договору).

Відповідно до п. 7.3. договору за підсумками розрахункового періоду Власник мереж у термін до 5 числа місяця наступного за розрахунковим направляє Користувачу рахунок. Сума платежу визначається, виходячи з Додатку № 5 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» з урахуванням сум платежів, що надійшли від користувача.

Згідно з п. 7.5.1 договору Користувач зобов`язаний у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що направляється йому власником мереж.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2009. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. (п. 11.5. договору).

У позовній заяві позивач зазначає про несплату відповідачем плати за спільне використання технологічних мереж за період з 30.04.2021 по 28.02.2023 в розмірі 316 629,17 грн, на підтвердження такої заборгованості позивач надав акти прийому - здачі наданих послуг за вказаний період на суму 316 629,17 грн.

Докази на підтвердження надсилання відповідачем зауважень щодо актів за період з 30.04.2021 по 28.02.2023 в матеріалах справи відсутні, що свідчить про приймання відповідачем послуг за вказаними актами.

06.03.2023 Закритим акціонерним товариством «Запоріжжя - Млин» (Первісний кредитор) та Приватним підприємством «Добриньком» (позивач, Новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги № 1.

Відповідно до п. 1 договору відступлення права, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Первісний кредитор відступає Новому кредиторові, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-7-ДСВ від 01.10.2009 укладеним між Первісним кредитором та ПАТ «Запоріжжяобленерго» (надалі іменується «Боржник»).

Згідно з п. 2 договору відступлення права за цим договором Новий кредитор набуває право вимагати від Боржника реального та належного виконання обов`язку, передбаченого договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-7-ДСВ під 01.10.2009 стосовно оплати боргу в розмірі 316 629,17 грн.

Відповідно до п. 4 договору відступлення права, Новий кредитор зобов`язується сплатити Первісному кредиторові вартість відступленого права вимоги, яка становить 316 629,17 грн протягом 14 календарних днів із дня одержання боргу.

Пунктом 7 договору відступлення права визначено, що Первісний кредитор зобов`язаний повідомити Боржника про відступлення права вимоги за цим договором протягом п`яти календарних днів з моменту набрання чинності цим договором.

У випадку порушення зобов`язання, що виникає і цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством. Первісний кредитор відповідає перед Новим кредитором за дійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання Боржником його обов`язків (п. 8 договору відступлення права).

На виконання п. 7 договору відступлення права Закрите акціонерне товариство «Запоріжжя-Млин», листом № 2 від 09.03.2023 повідомило відповідача про заміну кредитора у зобов`язанні з наданням підтверджуючих документів.

Листом від 09.06.2023 № 7 позивач пред`явив відповідачу вимогу про виконання зобов`язання за договором про відступлення права вимоги № 1 від 06.03.2023 шляхом сплати на користь позивача грошових коштів в розмірі 316 629,17 грн.

Лист від 09.03.2023 № 7 був отриманий відповідачем 13.03.2023. Відповіді на вищевказаний лист відповідач не надав, борг не сплачено.

Невиконання відповідачем умов договору в частині сплати боргу в розмірі 316 629,17 грн стало підставою для звернення позивача до суду, як нового кредитора, на підставі договору відступлення права за договором про спільне використання технологічних електронних мереж № 1-7ДСВ від 01.10.2009 за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст. 901 Цивільного кодексу України, передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати Публічним акціонерним товариством Запоріжжяобленерго боргу в розмірі 316 629,17 грн, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволенні заявлених позовних вимог в частині стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 316 629,17 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-7-ДСВ не містить застережень про заборону заміни кредитора або боржника, тому договір відступлення права був укладений сторонами правомірно.

Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Станом на 06.03.2023 сплата боргу на користь Первісного кредитора не була здійснена відповідачем за договором про спільне використання технологічних електричних мереж. Право вимоги реального та належного виконання обов`язку, передбаченого договором про спільне використання технологічних електронних мереж № 1-7ДСВ від 01.10.2009 стосовно сплати боргу в розмірі 316 629,17 грн було передано позивачу - Новому кредитора за договором відступлення права вимоги від 06.03.2023.

Згідно з ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст. 517 Цивільного кодексу України).

Відповідач у справі був належним чином повідомлений про заміну сторони у зобов`язанні листом № 7 від 09.03.2023, які він отримав 13.03.2023.

Таким чином, на момент укладення договору відступлення права вимоги від 06.03.2023 право вимагати сплати боргу в розмірі 316 629,17 грн було дійсним, вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно твердження відповідача щодо неможливості з 05.07.2023 виконувати обов`язок (зобов`язання) здійснення розрахунків за використання технологічних електричних мереж основних споживачів, та неможливості з 01.08.2022 виконання обов`язків зі спільного використання технологічних електричних мереж основних споживачів, розташованих на територіях, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, суд зазначає.

Відповідно Розділу 9.3 Форс-мажорні обставини договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-7-ДСВ від 01.10.2009, сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили.

Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору.

Строк виконання зобов`язання за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення, надати підтверджуючи документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) позбавляє сторону права посилатися на них як на підставу для звільнення її від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для не виконання зобов`язань здійснення розрахунків за використання технологічних електричних мереж основних споживачів, та невиконання обов`язків зі спільного використання технологічних електричних мереж основних споживачів, які були надані до їх виникнення.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10 000,00 грн судових витрат на правничу допомогу.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою ними послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем надано Акті приймання виконаних робіт від 25.05.2023 на суму 10 000,00 грн.

Згідно з Актом адвокатом надані такі послуги: вивчення первинних матеріалів 4000,00 грн; вивчення нормативних документів та судової практики 3000,00 грн; складання позовної заяви 3000,00 грн.

Крім того, в підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 857779 від 24.05.2023 на суму 10 000,00 грн.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Надавши оцінку усім доданим доказам з урахуванням складності цієї справи врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, зважаючи заперечення відповідача щодо задоволення заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 6000,00 грн від попередньо заявленої суми (10 000,00 грн), який відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 233, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити повістю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на користь Приватного підприємства Добриньком (70410, Запорізька область, Запорізький район, с. Лукашеве, вул. Центральна, буд. 7-А; ідентифікаційний код юридичної особи 34441052) основний борг в розмірі 316 629,17 грн (триста шістнадцять тисяч шістсот двадцять дев`ять гривень 17 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на користь Приватного підприємства Добриньком (70410, Запорізька область, Запорізький район, с. Лукашеве, вул. Центральна, буд. 7-А; ідентифікаційний код юридичної особи 34441052) судові витрати в розмірі 4749,44 грн (чотири тисячі сімсот сорок дев`ять гривень 44 коп.), витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн (шість тисяч гривень 00 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28 грудня 2023 року.

Суддя І. С. Горохов