Рішення

від 27.12.2023 по справі 923/938/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua___

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 923/938/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом першого заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Таврійської міської ради

до відповідача Шляжка Анатолія Володимировича

про визнання недійсним договору, скасування рішення

за участю представників:

від прокуратури - Волкова Н.М.

від позивача - не прибули

від відповідача - Войченко С.В., Кучеренко О.В.

У вересні 2020 року перший заступник керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області в інтересах держави в особі Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області (позивач) з позовом до Шляжка Анатолія Володимировича (відповідач), в якому просив:

- визнати на майбутнє недійсним договір оренди розташованої на території Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області земельної ділянки загальною площею 7,6913 га, кадастровий номер 6523586000:09:020:0002, укладений 25.09.2017 Чорнянською сільською радою Каховського району Херсонської області з Шляжко А.В. , зареєстрований 17.10.2017 за № 22910051;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про речове право № 22910051 на земельну ділянку площею 7,6913 га, кадастровий номер 6523586000:09:020:0002, орендарем якої є Шляжко А.В. ;

- зобов`язати Відповідача повернути сільській раді спірну земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 19.10.2020 (суддя Ярошенко В.В.) позовну заяву із доданими до неї документами було повернуто.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020р., залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2021, ухвалу Господарського суду Херсонської області від 19.10.2020р. скасовано, матеріали справи передано до Господарського суду Херсонської області на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 18.01.2021 (суддя Павленко Н.А.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі на 11 лютого 2021 року.

24.06.2021 до Господарського суду Херсонської області від Керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області надійшла заява про зміну предмету позовних вимог, відповідно до якої прокурор просив суд:

- визнати недійсним договір оренди розташованої на території Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області земельної ділянки загальною площею 7,6913га, кадастровий номер 6523586000:09:020:0002, укладений 25.09.2017 Чорнянською сільською радою та Шляжком Анатолієм Володимировичем , зареєстрований 17.10.2017 за №22910051;

- припинити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди Шляжко Анатолія Володимировича розташованої на території Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області земельної ділянки площею 7,6913 га, кадастровий номер 6523586000:09:020:0002, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 831869665235, номер запису про речове право №22910051.

Ухвалою від 02.07.2021 суд прийняв до розгляду заяву прокурора про зміну предмету позову, продовжив строк проведення підготовчого провадження, витребував з Каховської окружної прокуратури Херсонський області:

- лист керівника Каховської місцевої прокуратури від 04.08.2020 за вих.№33-4878вих-20;

- лист Каховської місцевої прокуратури від 20.08.2020 за вих.№33-5127вих-20;

- матеріали перевірки Каховською місцевою прокуратурою стану дотримання вимог законодавства під час розпорядження розташованими на території Каховського району Херсонської області землями водного фонду.

Крім того, в ухвалі зазначено, що 24.06.2020 прокурором подано заяву про заміну позивача на правонаступника мотивовану тією обставиною, що у процесі реформування адміністративно-територіального устрою України повноваження позивача - Чорнянської сільської ради Каховського району припинились з моменту визнання повноважень депутатів Таврійської міської ради, яка є її правонаступником.

Вирішення цього клопотання було відкладено до наступного засідання.

22.07.2022 до суду надійшли від Каховської окружної прокуратури витребувані судом лист керівника Каховської місцевої прокуратури від 04.08.2020 за вих.№33-4878вих-20 та лист Каховської місцевої прокуратури від 20.08.2020 за вих.№33-5127вих-20. Щодо витребуваних судом матеріалів перевірки, то прокурор повідомив, що органи прокуратури з 25.10.2014 позбавлені повноважень щодо проведення перевірок у порядку нагляду за додержанням із застосуванням законів.

У зв`язку із закінченням 5-річного строку повноважень судді Павленко Н.А., 02.08.2021 відповідно до розпорядження керівника апарату суду, за результатами авторозподілу, справу було передано судді Пінтеліній Т.Г., яка ухвалою від 09.08.2021 прийняла справу до свого провадження та призначила підготовче засідання, яке було відкладено ухвалою від 15.09.2021.

Ухвалою від 01.10.2021 провадження у справі закрито на підставі п. 1) ч. 1 ст. 231 ГПК України - спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

07.10.2021 до Господарського суду Херсонської області надійшла заява керівника Каховської окружної прокуратури від 01.10.2021 № 52-3067вих21 (т.3 а.с.234-239) про зміну предмету позову (разом з доказами надіслання іншим учасникам справи), якою прокурор просить викласти п. 2 прохальної частини позовної заяви в такій редакції:

- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди з одночасним припиненням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди Шляжка Анатолія Володимировича на земельну ділянку площею 7,6913 га, кадастровий номер 6523586000:09:020:0002), номер запису про речове право №22910051.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 скасовано ухвалу Господарського суду Херсонської області від 01.10.2021 та справу передано до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду, оскільки відповідно до розпорядження Верховного Суду від 18.03.2022 № 11/0.9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Херсонської області в умовах воєнного стану.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 06.10.2022, справу передано судді Литвиновій В.В.

Ухвалою від 11.10.2022 справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 09.11.2022.

Однак, ухвалою від 04.11.2022 провадження у справі зупинено у зв`язку з необхідністю направлення справи до Верховного Суду для розгляду касаційної скарги відповідача.

Постановою Верховного Суду від 06.12.2022 касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 залишено без змін.

06.01.2023 матеріали справи повернулись до Господарського суду Одеської області.

З огляду на викладене, ухвалою від 11.01.2023 провадження у справі поновлено, призначено підготовче засідання на 25.01.2023.

Ухвалою від 25.01.2023 розгляд справи відкладено на 08.02.2023.

Ухвалою від 08.02.2023 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 01.03.2023.

В засіданні 01.03.2023 судом оголошено перерву до 29.03.2023 та ухвалено провести підготовче засідання у справі впродовж розумного строку.

Протокольною ухвалою від 29.03.2023 р. суд не прийняв до розгляду заяву прокурора про зміну предмету позову від 01.10.2021 № 52-3067вих21 (т.3 а.с.234-239), оскільки було з`ясовано, що адресу відповідача прокурором зазначено не вірно, що підтверджується описом вкладення у цінний лист (т.3 а.с.238), а саме - в адресі відповідача не зазначено номер квартири - кв.33.

В засіданні 29.03.2023 оголошено перерву до 21.04.2023 та постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання Шляжка Анатолія Володимировича про залишення позову без розгляду. А також замінено позивача Чорнянську сільську раду Каховського району Херсонської області на його правонаступника - Таврійську міську раду (код 35994371, м. Таврійськ Каховського району Херсонської області, вул. І.Франка 29, 74988).

Ухвалою від 21.04.2023 розгляд справи відкладено на 19.05.2023.

Засідання 19.05.2023 не відбулось через перебування судді на лікарняному, тому ухвалою від 22.05.2023 підготовче засідання призначено на 14.06.2023.

Засідання 14.06.2023 не відбулось у зв`язку з проведенням працівниками правоохоронних органів оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі, тому підготовче засідання було призначене ухвалою від 14.06.2023 на 23.06.2023.

Ухвалою від 23.06.2023 підготовче засідання призначено на 06.09.2023 з урахуванням перебування судді у відпустці. Крім того, цією ж ухвалою суд прийняв до розгляду останню заяву прокурора про зміну предмету позову від 13.04.2023 № 52-112-23, якою прокурор просить викласти п. 2 прохальної частини позову в такій редакції:

- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди з одночасним припиненням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди Шляжка Анатолія Володимировича на земельну ділянку площею 7,6913 га (кадастровий номер 6523586000:09:020:0002), номер запису про речове право 22910051.

Ухвалою від 06.09.2023 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 11.10.2023. Також судом відмовлено в задоволенні клопотань Шляжка Анатолія Володимировича про призначення земельно-технічної експертизи та про зупинення провадження у справі.

11.10.2023 суд розпочав розгляд справи по суті. В судовому засіданні 11.10.2023 оголошено перерву до 15.11.2023 до 13 год.

Судове засідання 15.11.2023 не відбулось у зв"язку з оголошенням повітряної тривоги. Розгляд справи призначено на 27.12.2023 о 13:00.

27 грудня 2023 року суд продовжив розгляд справи по суті.

З огляду на викладене, Господарським судом Одеської області розглядається справа за позовом першого заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Таврійської міської ради до відповідача - Шляжка Анатолія Володимировича , яким прокурор просить, з урахуванням заяв про зміну предмету позову від 10.06.2021 № 52-1417вих21 та від 13.04.2023 № 52-112-23:

- визнати недійсним договір оренди розташованої на території Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області земельної ділянки загальною площею 7,6913га, кадастровий номер 6523586000:09:020:0002, укладений 25.09.2017 Чорнянською сільською радою та Шляжком Анатолієм Володимировичем , зареєстрований 17.10.2017 за №22910051;

- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди з одночасним припиненням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди Шляжка Анатолія Володимировича на земельну ділянку площею 7,6913 га (кадастровий номер 6523586000:09:020:0002), номер запису про речове право 22910051.

Матеріалами справи підтверджується, що від позивача 15.12.2020 до суду надійшла заява про відмову від позову, якою він також просить відмовити в задоволенні позову. Позивач в заяві посилається на Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» №562 від 16.04.2020 р., Розпорядження Кабінету Міністрів України №72-р «Про визначення адміністративних центрів тазатвердження територій територіальних громад Херсонської області», Постанови Кабінету Міністрів України №807 від 17.07.2020 р. «Про утворення та ліквідацію районів», рішення сесії Таврійської міської ради Херсонської області №20 від 20.11.2020 р. «Про здійснення реорганізації органів місцевого самоврядування», стверджує, що є правонаступником всього майна, прав та обов`язків сільських рад, які увійшли до складу Таврійської територіальної громади.

Суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 55 ГПК України якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (власниками), учасником (учасниками), акціонером (акціонерами) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави.

Оскільки прокурор підтримує позов, то суд продовжує розгляд справи.

Відповідач 05.07.2023 поштою надіслав до суду відзив з урахуванням останньої заяви про зміну предмету позову, у якому зазначив, що підтримує свої заперечення щодо позовних вимог, викладені раніше у відзиві від 02.02.2021 (т. 3 а.с. 6-22) та запереченнях від 14.06.2021 (т. 3 а.с. 85-92).

Відповідач проти позову заперечує з огляду на наступне. На думку відповідача, прокурором жодним словом не обмовлено, яким чином набуття права користування природним об`єктом шляхом укладення договору оренди земельної ділянки з її власником - територіальною громадою в особі Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області - стосується державних інтересів, є питанням державного значення та належить до компетенції прокурорського реагування. Прокурором не обгрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами наявність факту порушення інтересів держави оспорюваним рішенням Чорнянської сільської ради та укладеним на його виконання договором оренди землі між Чорнянською сільською радою та відповідачем. Прокурором не обгрунтовано порушення прав, законних інтересів держави при прийняття рішення сільською радою та укладення між сільською радою та відповідачем спірного договору оренди з урахуванням вимог Закону України «Про прокуратуру». Не обгрунтовано нормами матеріального права невідповідність оспорюваного правочину актам цивільного законодавства; відсутні підстави для визнання рішення Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області від 21.03.2016 року №85 недійсним, оскільки воно не суперечить актам цивільного законодавства. Посилання позивача на порушення приписів ст.124 Земельного кодексу України та твердження, що передача в оренду земельної ділянки здійснюється за результатами проведення земельних торгів, - є надуманим та не відповідає земельному законодавству з огляду на приписи статті 93 Земельного кодексу України. Звертає увагу суду, що стаття 134 Земельного кодексу України, і так само ч.2 ст.124 Земельного кодексу України, яка відсилає до неї, передбачають обов`язковість проведення земельних торгів виключно у разу продажу прав на земельну ділянку, у тому числі права користування, що реалізується при оренді земельної ділянки, але аж ніяк не набуття права оренди, яке, у свою чергу, реалізується виключно на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Відповідач наполягає на тому, що законне володіння земельною ділянкою здійснюється ним не в наслідок придбання (купівлі) ним права оренди земельною ділянкою шляхом укладення договору купівлі-продажу такого права за результатами земельних торгів, а в результаті первинного та безпосереднього набуття права оренди земельної ділянки на підставі рішення органу місцевого самоврядування - Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області. На думку відповідача, прокурором не доведено недобросовісність відповідача під час отримання земельної ділянки в оренду, не доведено та не обгрунтовано наявності дотримання у конкретному спорі трьох критеріїв втручання держави у право оренди спірної земельної ділянки відповідача (в їх сукупності): законності, пропорційності та виправданості - наявності публічного інтересу саме на такий спосіб втручання.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що позивачем абсолютно ігнорується той факт, що на орендованій земельній ділянці розташовані забудови та пасовища. З урахуванням того, що на орендованій земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності відповідача, а також розташовані пасовища, вказівка на те, що земельна ділянка мала б передаватися в оренду на земельних торгах, є такою, що суперечить вимогам закону. Відповідач як добросовісний орендар земельної ділянки за договором, впродовж майже 4 років оренди сумлінно виконував та виконує умови договору, а позивач протиправно намагається грубо перешкоджати господарській діяльності відповідача. Також відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем у справі є Таврійська міська рада Каховського району, а не Таврійська міська військова адміністрація, яка не виконує функції, покладені на Таврійську міську раду Каховського району Херсонської області.

Матеріалами справи також підтверджується, що 13.05.2021 до суду прокурор надав відповідь на відзив, у якій наполягає на задоволенні позову, а також зазначив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» внесено зміни, зокрема, до ст. 12 Закону України «Про прокуратуру», змінивши назву - «місцеві прокуратури» на «окружні прокуратури», без зміни правового статусу вказаних органів прокуратури.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» Генеральний прокурор організовує діяльність органів прокуратури України, у тому числі визначає межі повноважень Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур в частині виконання конституційних функцій.

Наказом Генерального прокурора № 39 від 07.02.2021 затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур.

Як вбачається з вказаного переліку змінено назви місцевих прокуратур на відповідні назви окружних. При цьому, крім найменування органу прокуратури інших змін, в т.ч. правового статусу та виконуваних функцій, визначених Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру» не відбулось.

Наказом Генерального прокурора № 40 від 17.02.2021 днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15.03.2021. З 15.03.2021 розпочато роботу Каховської окружної прокуратури.

З огляду на викладене, суд замінює Каховську місцеву прокуратуру Херсонської області на Каховську окружну прокуратуру Херсонської області.

В засіданні 11.10.2023 судом оголошено перерву до 13 год. 15.11.2023.

Засідання 15.11.2023 не відбулось через повітряну тривогу, тому ухвалою від 15.11.2023 засідання призначено на 27.12.2023.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши представників сторін, які прибули в судове засідання, суд

встановив:

Рішенням сесії Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області від 21.03.2016 № 85 «Про надання дозволу на передачу в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення» громадянину Шляжку Анатолію Володимировичу надано дозвіл на відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років площею 7,6913 га, в тому числі: 2,336 га - пасовищ, 4,669 га - під ставками, 0,6863 га - під забудовами, інших угідь не розташовано, що знаходяться на землях державної власності, яка розташована на території АДРЕСА_1 , для несільськогосподарського використання. Цим же рішенням встановлено розмір орендної плати - 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Судом встановлено, що 25.09.2017 Чорнянською сільською радою укладено з Шляжком А.В. строком на 49 років Договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,6913 га, в тому числі пасовищ 2,336 га, під ставками 4,669 га, під забудовою 0,6863 га (кадастровий номер земельної ділянки 6523586000:09:020:0002) - далі - Договір.

Нормативну грошову оцінку ділянки на час її передачі в оренду визначено у розмірі 4 590 138 грн. 61 коп.

В пункті 3 Договору зазначено, що на земельній ділянці немає об`єктів нерухомого майна, а також інших об`єктів інфраструктури.

За умовами договору (пункт 15) ділянку передано в оренду для розвитку зеленого туризму, а саме: надання послуг з прийому на проживання туристів; облаштування туристичних маршрутів та надання екскурсійних послуг; транспортного обслуговування туристів; єгерської діяльності (полювання, аматорське та спортивне рибальство); надання послуг з прокату туристичного спорядження; проведення культурно-розважальних заходів; організація проживання відпочиваючих у сільському будинку; організація активного туризму (побудова спортивних майданчиків, кінні прогулянки, ставок для спортивного рибальства).

Після укладення договору оренди земельну ділянку за Актом від 25.09.2017 Чорнянською сільською радою передано Шляжко А.В.

Право оренди Шляжко А.В. та договір оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 17.10.2017 за№ 22910051.

За приписами ст. 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, у зв`язку із чим земельна ділянка є переданою Шляжку А.В. з 17.10.2017.

Прокурор, зазначаючи в позовній заяві, що за умовами договору (пункт 3) на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, - вважає, що передача в оренду земельної ділянки відбулась із порушенням вимог земельного законодавства. Посилаючись на приписи Земельного кодексу України, Водного кодексу України, Постанову Кабінету Міністрів України №420 від 29.05.2013 р., якою затверджено Типовіий договір оренди водних об`єктів, Постанову Кабінету Міністрів України №326 від 28.05.2013, якою затверджено Методику визначення розміру плати за надання в оренду водних об`єктів, інформацію Сектору у Херсонській області та м.Севастополі Державного агенства водних ресурсів №390/ХС/21-20 від 26.08.2020, прокурор стверджує, що позивачем передано відповідачу в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6523586000:09:020:0002), на якій знаходиться водний об`єкт - ставки, яку передано в оренду без проведення земельних торгів, а розмір орендної плати проведений без врахування Методики визначення розміру плати за надані в оренду водні об`єкти. На думку прокурора, враховуючи приписи ст.ст.203, 215 ЦК України, вищевикладене є підставою визнання недійсним договору оренди розташованої на території Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області земельної ділянки загальною площею 7,6913га, кадастровий номер 6523586000:09:020:0002, укладений 25.09.2017 Чорнянською сільською радою та Шляжком Анатолієм Володимировичем , зареєстрований 17.10.2017 за №22910051 та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди з одночасним припиненням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди Шляжка Анатолія Володимировича на земельну ділянку площею 7,6913 га (кадастровий номер 6523586000:09:020:0002), номер запису про речове право 22910051.

Заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача, які прибули в судове засідання, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких грунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, - суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступник підстав.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1,5 ст. 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) сільські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

За змістом ч. 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатам: проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК України).

Статтями 123, 124 ЗК України визначено загальну процедуру формування земельної ділянки з метою надання її в користування, яка полягає в наступному:

- особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки, звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; у клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення, додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки;

- відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні;

- за замовленням заінтересованої особи спеціалізованою організацією розробляється проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який погоджується в порядку статті 186 ЗК України;

- орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки в користування, яким затверджує проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- передача в оренду земельної ділянки здійснюється на підставі такого рішення шляхом укладення договору оренди.

Приписи статей 116, 122-124 ЗК України дають змогу дійти висновку, що процедура надання земельних ділянок у користування є стадійною, спрямованою на розпорядження земельною ділянкою одним суб`єктом і набуття її у користування іншим.

Ця процедура розпочинається зі звернення особи до уповноваженого органу із заявою про надання земельної ділянки, в якій чітко ідентифікується об`єкт майнового інтересу відповідної особи, який конкретизується через зазначення у заяві цільового призначення земельної ділянки, її орієнтовних розмірів, а також через надання графічних матеріалів, на яких зазначене бажане місце розташування відповідної ділянки.

Частина 1 ст.124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди) передбачає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частина 2 статті 124 ЗК України містить імперативне правило - передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.

Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.134 ЗК України).

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 134 ЗК України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Судом встановлено, що 13 листопада 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «В.І.S» (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Шляжко Анатолієм Володимировичем (покупець) укладено Договір купівлі-продажу комплексу, нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: Херсонська облалсть Каховський район, с.Чорнянка, вул.Ставки, буд.1 (т.3 а.с.44-49). В цілому комплекс, нежитлові будівлі, складаються з: адміністративної будівлі, літ. «А», загальною площею 305,1 кв.м.; ганок з навісом, літ. «а»; ганок з навісом літ. А1»; генераторна, літ. «З», загальною площею 65,4 кв.м.; склад, літ. «І», загальною площею58,0 кв.м.; насосна, літ. «Р», загальною площею4,4 кв.м.; ганок, літ. «р»; прохідна, літ. «С», загальною площею 60,1 кв.м.; ганок з навісом, літ. «у»; котельня, літ. «Б»; туалет, літ. «В»; альтанка, літ. «Е»; альтанка, літ. «Ж»; сховище спортивного інвентарю, літ. «К»; сховище спортивного інвентарю, літ. «Л»; сарай літ. «Ф»; навіс, літ. «Х», сарай, літ. «Ц»; навіс, літ. «Ч»; навіс літ «Ш»; навіс літ.»Щ»; навіс літ. «Є»; ганок з козирком літ. «с»; насосна літ «Т» загальною площею 13,4 кв.м.; сауна літ. «У» загальною площею 39,1 кв.м.; огорожа та споруди №1-10, які розташовані на земельній ділянці площею 0,8057 га. Кадастровий номер земельної ділянки 6523586000:09:020:0003. Договір посвідчено приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Олійник І.І. зареєстровано в реєстрі за №1497. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.3 а.с.49) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 193830465235.

13 листопада 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «В.І.S» (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Шляжко Анатолієм Володимировичем (покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки для обслуговування кемпінгу (готель, ресторан, літній майданчик та інше) площею 0,8057 га, місце розташування земельної ділянки: Херсонська область, Каховський район, с.Чорнянка, вул.Ставки, буд.1 (т.3 а.с.51-56); кадастровий номер земельної ділянки 6523586000:09:020:0003. Договір посвідчено приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Олійник І.І. зареєстровано в реєстрі за №1498. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.3 а.с.57, 58) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 169585565235.

В подальшому, відповідач звернувся до органу місцевого самоврядування для оформлення земельної ділянки 6523586000:09:020:0002.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т.2, а.с.36-40) на земельній ділянці з кадастровим номером 6523586000:09:020:0002 розташоване нерухоме майно відповідача, а саме: будівля, готель з рестораном, загальна площа 420,7 кв.м., літ «А»; веранда, літ.»А1», «А2»; навіс, літ. «а2», «а3», «а4»; ганок, літ. «а5», «а6», «а7»; генераторна, загальна площа 142,4 кв.., літ. «з»; веранда, літ. «З», «З2»; будиночок для тимчасового проживання (хостел), загальна площа 62,0 кв.м., літ «І»; навіс, літ. «і»; насосна, загальна площа 4,4 кв.м., літ. «Р»; ганок, літ. «р»; прохідна, загальна площа 6,1 кв.м., літ. «С»; ганок з козирком, літ. «с»; насосна, загальна поща 13,4 кв.м., літ. «Т»; сауна, загальна площа 57,0 кв.м., літ. «У»; веранда, літ. «У1»; навіс, літ. «у»; сховище спортивного інвентарю, літ. «Л»; сарай-вбиральня, літ. «Ф»; навіс, літ. «Х»; сарай літ. «Ц»; навіс, літ. «Ч», «Ш», «Щ», «Є»; фільтрувальна станція, літ. «Ю»; господарська будівля, загальна площа 331,0 кв.м., літ «Я»; альтанка, літ. « 2А»; сходи, літ. « 2а»; альтанка, літ. « 2Б»; сходи, літ. « 2б»; альтанка, літ. « 2В»; сходи, літ. « 2в»; павільйон, літ. « 2Г»; павільйон, літ. « 2Д»; огорожа, №2, 3, 5; споруди, №4, 6, 7, 8, 9, 10; басейн, №11, джакузі, №12; басейн, №13. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 193830465235, підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 1497, виданий 13.11.2015, видавник: приватний нотаріус Новокаховського міського нотаріального округу Олійник І.І.; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ХС141192411880, виданий 29.08.2019, видавник: Управління ДАБІ у Херсонській області.

Матеріалами справи підтверджується, що 02.04.2019 Чорнянською сільською радою Каховського району Херсонської області було прийнято Рішення №586 "Про укладання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 17.10.2017 р." (т.1 а.с.143), в якому погоджено внесенняі змін до договору оренди землі пункт 3 зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 17.10.2017 року між громадянином Шляжко А.В. та Чорнянською сільською радою та викласти в такій редакції: на земельній ділянці знаходяться об"єкти нерухомого майна, а також інші об"єкти інфраструктури. Доказів внесення вищезазначених змін до Договору суду не надано.

Суд констатує, що п.2 Договору, в якому зазначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 7,6913 га, у тому числі 0,6863 га під забудовою, та п.3 Договору, в якому зазначено, що на земельній ділянці немає об`єктів нерухомого майна, а також інших об`єктів інфраструктури, - протирічать один одному, але, враховуючи інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, - спростовується твердження прокурора про те, що на переданій в оренду Шляжку А.В. земельній ділянці нерухоме майно відсутнє.

Згідно приписів статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Пунктом «е» частини першої статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою, у тому числі, є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 6523586000:09:020:0002, на якій розташовано нерухоме майно відповідача, не відноситься до ділянок, які згідно приписів статті 134 ЗК України, підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах.

Статтею 59 ЗК України передбачено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Згідно із ст. 51 Водного кодексу України (далі - ВК України) у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Відповідно до ч.1 ст.58 Земельного кодексу України, ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті:

- Морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

- Прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

- Гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

- Береговими смугами водних шляхів;

- Штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Відповідно до ст.3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

До водного фонду України належать:

- Поверхневі води (природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойма (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах), інші водні об`єкти;

- Підземні води та джерела;

- Внутрішні морські води та територіальне море.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до інформації Сектору у Херсонській області та м. Севастополі Державного агентства водних ресурсів №390/ХС/21-20 від 26.08.2020, станом на 26.08.2020 договори водних об`єктів та паспорти водних об`єктів за зверненням Чорнянської сільської ради не погоджувались.

Типовий договір оренди водних об`єктів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 №420.

Постановою Кабінету Міністрів України №326 від 28.05.2013 затверджено Методику визначення розміру плати за надані в оренду водних об`єктів (далі - Методика). Відповідно до п.3 Методики, остання є обов`язковою для застосування органами виконавчої влади та місцевого самоврядування при укладенні договорів оренди водних об`єктів.

Прокурор стверджує, що Договір оренди землі від 25.09.2017, укладений між Чорнянською сільською радою та громадянином Шляжко А.В., не відповідає формі Типового договору оренди водних об`єктів, затвердженого постановою КМУ від 29.05.2013 №420, розмір орендної плати за водний об`єкт не відповідає Методиці визначення розміру плати за надані в оренду водні об`єкти, а в оренду передано земельну ділянку зі ставками, які є водним об`єктом, без проведення земельних торгів.

Суд не погоджується з думкою прокурора з огляду на наступне.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є обов`язковим для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до умов Договору оренди землі від 25.09.2017 р. відповідачу було передано в оренду земельна ділянка площею 7,6913 га, у тому числі під ставками 4,669 га.

Прокурор в обгрунтування того, що відповідачу передано в оренду землі водного фонду надав до матеріалів справи: план-схему розміщення земельної ділянки, яка надається в оренду на території села Чорнянка Чорнянської сілської ради (т.2, а.с.29), Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (т.2, а.с.30), додаток до витягу з Державного земельного кадастру - кадастровий план земельної ділянки (т.2, а.с.31), відомості про право власності/право постійного користування (т.2, а.с.32-35). Із аналізу вищезазначених доказів не вбачається, що земельна ділянка під ставками є землею водного фонду.

Суд звертає увагу прокурора, що в Договорі оренди землі від 25.09.2017 р., в Акті про передачу та прийом земельної ділянки в натурі (т.2, а.с.28) зазначено про передачу в платне користування земельної ділянки під ставками 4,669 га.

Прокурором не обгрунтовано належними та допустимими доказами, що земельна ділянка під ставками, переданими в оренду відповідачу, є землею водного фонду, а ставки є водним фондом. Лист Басейнового Управління водних ресурсів нижнього Дніпра №08/3-623 від 12.08.2020 р. (т.2 а.с.41) та лист Державного Агенства водних ресурсів України №390/ХС/21-20 від 26.08.2020 р. (т.2 а.с.42, 43), на думку суду, не є належними доказами у даній справі (в Договорі оренди землі зазначено площа ставків - 4,669 га, в Листі Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра (т.2, а.с.41) зазначено іншу площу ставків - 5,35 га). Прокурором не надано доказів щодо типу ставка, їх кількості, площі водного дзеркала ставу, повздовжний профіль по осі водного об`єкта, поперечні перерізи у характерних місцях, джерела живлення, графіки залежності площі водного дзеркала та об`єму від відмітки рівня води; в матеріалах справи відсутній Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому б було чітко зазначено категорію земель - землі водного фонду; відсутній ситуаційний план водного об`єкта; план водного об`єкта; Акт винесення меж водного об`єкта та земельної ділянки в натурі; Витяг з Державного реєстру рибогосподарських водних об`єктів.

Таким чином, прокурором не доведено, що право оренди Шляжком А.В. набуто із порушенням порядку, встановленого Земельним кодексом України та Водним кодексом України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підстави для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди з одночасним припиненням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди Шляжка Анатолія Володимировича на земельну ділянку площею 7,6913 га (кадастровий номер 6523586000:09:020:0002), номер запису про речове право 22910051 - відсутні.

Підстави для звернення прокурора із позовом

Відповідно до приписів ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 15 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон) визначено статус прокурора. Відповідно до п. 16 ч. 1 цієї норми статус прокурора має перший заступник керівника місцевої прокуратури.

Частиною 1 статті 24 Закону передбачено право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства Генеральним прокурором України, його першим заступником та заступниками, керівниками регіональних та місцевих прокуратур, їх першими заступниками та заступниками.

Отже, перший заступник керівника Каховської місцевої прокуратури має право на звернення до господарського суду із позовною заявою.

За приписами частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній заяві обгрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити ... скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує . справедливого балансу. Зокрема, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява Ns 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку думку (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосудця, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII.

Відповідно до ч.3 ст.23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обгрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону "Про прокуратуру".

Відтак, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. З ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Відповідно до правової позиції ВП Верхового Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

Звернення до суду з позовною заявою здійснюється як захід прокурорського реагування для захисту інтересів держави в особі Таврійської міської ради, яка є правонаступником Чорнянської сільської ради.

Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована Верховною Радою України в 1997 році Законом України №452/97-ВР, набрала чинності для України 01.01.1998) держави - члени Ради Європи, які підписали цю Хартію, врахували, що органи місцевого самоврядування є однією з головних підвалин будь-якого демократичного режиму та право громадян на участь в управлінні державними справами є одним з демократичних принципів, які поділяються всіма державами - членами Ради Європи і воно найбільш безпосередньо може здійснюватися саме на місцевому рівні.

У Конституції України місцевому самоврядуванню, як одній з основ демократичного ладу, присвячено спеціальний XI розділ. Не будучи складовою частиною системи державних органів, органи місцевого самоврядування водночас тісно взаємодіють з державними органами і являють собою особливу форму участі громадян в управлінні державними і суспільними справами виключно місцевого значення.

Відповідно до ст. 5,7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140). Виходячи з цих конституційних положень у системному зв`язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах. її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26.03.2002 визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов`язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України (пункти 4, 5 мотивувальної частини Рішення від 26.03.2002 № 6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад).

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно- правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Таким чином, інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної общини в її територіальних кордонах і держава гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.

Отже, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих які відносяться до їх компетенції, а також захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого управління в межах Конституції і законів України, спільного майна територіальних громад, кожне порушення закону та незаконне відчуження об`єкту комунальної власності є порушенням законних інтересів територіальної громади міста, що в свою чергу завдає суттєвої шкоди інтересам держави, спричиняє підрив основ фінансово-економічної діяльності міста та держави в цілому.

Згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Каховською місцевою прокуратурою з метою встановлення та підтвердження підстав для представництва інтересів держави, 31.08.2020 направлено на адресу Чорнянської сільської ради інформацію з зазначенням норм чинного законодавства, які порушено при наданні в оренду земельної ділянки водного фонду площею 7,6913 га з кадастровим номером 6523586000:09:020:0002 громадянину Шляжко А.В .

Листом від 10.09.2020 за №407 Чорнянською сільською радою повідомлено прокурора про відсутність підстав для звернення до суду з боку сільської ради та відсутність порушень інтересів держави щодо використання громадянином Шляжко А.В. земельної ділянки площею 7,6913 га з кадастровим номером 6523586000:09:020:0002.

У даному випадку прокурором встановлено та визначено поважні причини та необхідні й достатні підстави для представництва в суді інтересів держави, оскільки, за твердженням прокурора, заходи реагування щодо повернення земельної ділянки, або приведення орендних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, уповноваженим розпорядником ділянки - Чорнянською сільською радою, не здійснювались.

Наведене вказує на наявність, визначених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Щодо підвідомчості спору

Частиною другою статті 4 ГПК України установлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, ч, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а також інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового Права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.

Відповідно до статті 1 Закону України від 07 лютого 1991 року № 698-ХІІ «Про підприємництво» підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів таз метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до частини першої статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно зі статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

За частиною першою статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи ФОП у порядку, визначеному законом.

У частині першій статті 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

У статті 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

З аналізу вказаних вимог цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України'). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України.

За частиною першою статті 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).

Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «ФОП» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Правовий статус ФОП надає людині з повною цивільною дієздатністю право займатися підприємницькою діяльністю. Набуття такого статусу не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи.

Таким чином, цивільні права й обов`язки фізичної особи набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.

Вирішення питання про юрисдикційність даного спору залежить від того, який статус у спірних правовідносинах має відповідач. Співвідношення понять фізичної особи та ФОП і їх правового статусу визначено Великою Палатою Верховного Суду у своїх постановах.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19), від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19), від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц ( провадження № 14-355цс19) вказувала, що для встановлення факту користування відповідачами земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема, підприємницької діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Шляжко А.А. зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця з 22 червня 1994 року із правом здійснення таких видів діяльності, зокрема прісноводне рибальство (код КВЕД 03.12), роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД47.11), діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування (код КВЕД 55.10), діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (код КВЕД 56.10), тощо.

З урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права, правовідносини, які виникли між Чорнянською сільською радою та Шляжко А.В. є господарсько-правовими, оскільки останній є суб`єктом господарювання, земельна ділянка йому надана для здійснення підприємницької діяльності, а отже цей спір пов`язаний зі здійсненням відповідачем підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці.

Частиною першою статті 30 ГПК України визначено виключну підсудність, згідно із якою спори, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Оскільки спірне нерухоме майно (земельна ділянка) знаходиться на території Каховського району Херсонської області, тому позовна заява пред`явлена до Господарського суду Херсонської області.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

В даному випадку суб`єктом владних повноважень, в інтересах якого було пред`явлено позовну заяву, була Чорнянська сільська рада Каховського району, яку листом від 17.09.2020 повідомлено про звернення прокурора з позовом до суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на прокурора.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Замінити Каховську місцеву прокуратуру Херсонської області на Каховську окружну прокуратуру Херсонської області

2. Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28 грудня 2023 р.

Суддя В.В. Литвинова