Ухвала

від 05.06.2024 по справі 923/938/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 923/938/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Дроботової Т.Б.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

Офісу ГП - не з`явився

позивача - не з`явився

відповідача - Войченко С.В. (адвокат), Кучеренко О.В. (адвокат)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 (у складі колегії суддів: Савицький Я.Ф. (головуючий), Колоколов С.І., Ярош А.І.)

за позовом першого заступника керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Таврійської міської ради

до ОСОБА_1

про визнання недійсним договору, скасування рішення державного реєстратора з припиненням права оренди

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

21.09.2020 Перший заступник керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом в інтересах держави в особі Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Відповідач, Скаржник), в якому (з урахуванням заяв від 10.06.2021 та від 13.04.2023 про зміну предмета позову) просив:

- визнати недійсним договір оренди розташованої на території Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області земельної ділянки загальною площею 7,6913 га, кадастровий номер 6523586000:09:020:0002, укладений 25.09.2017 між Чорнянською сільською радою та ОСОБА_1 , зареєстрований 17.10.2017 за № 22910051;

- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди з одночасними припиненням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 7,6913 га (кадастровий номер 6523586000:09:020:0002), номер запису 22910051.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час укладення спірного договору оренди було порушено вимоги статей 124, 134 Земельного кодексу України, статті 51 Водного кодексу України щодо передачі земельних ділянок в оренду на конкурентних засадах.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.03.2023 Чорнянську сільську раду Каховського району Херсонської області замінено на її правонаступника - Таврійську міську раду (далі - Міськрада, Позивач).

Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

Рішенням Господарського суду Одеської Області від 27.12.2023 у задоволенні позову Прокурора відмовлено в повному обсязі.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно Відповідача, не відноситься до ділянок, які згідно приписів статті 134 Земельного кодексу України підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах, і при цьому не підтверджено належними та допустимими доказами, що земельна ділянка під ставками, переданими в оренду ОСОБА_1 , є землею водного фонду.

Отже, суд виходив з того, що Прокурором не доведено порушення порядку набуття права оренди Відповідачем, а тому підстави для скасування рішення державного реєстратора з одночасним припиненням права оренди ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку відсутні.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 вищевказане рішення місцевого суду скасовано, позовні вимоги Прокурора задоволено.

При цьому апеляційний суд визнав обґрунтованими доводи Прокурора, а наявні порушення при укладенні спірного договору оренди - достатніми для задоволення позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

Касаційне провадження у справі відкрито ухвалою Верховного Суду від 15.05.2024 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить Суд постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 - залишити в силі.

При цьому Відповідач заперечує розташування на спірній земельній ділянці водного об`єкта та, як наслідок, належність цієї ділянки до земель водного фонду. Водночас, за доводами ОСОБА_1 , до спірних правовідносин не підлягає застосуванню конкурсна процедура отримання земельної ділянки, передбачена статтею 134 Земельного кодексу України.

Також Скаржник посилається на незастосування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 689/26/17 (щодо площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування нерухомого майна), від 15.05.2019 у справі № 686/19389/17 та від 09.10.2019 у справі № 209/1721/14 (щодо його діяльності на земельній ділянці саме як фізичної особи - підприємця).

У відзиві на касаційну скаргу Прокурор просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Позивач не надав Суду пояснень з мотивів касаційної скарги Відповідача.

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

13.11.2015 між ТОВ "В.І.S" та ФОП Шляжком Анатолієм Володимировичем укладено Договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 193830465235.

Комплекс розташований на земельній ділянці площею 0,8057 га з кадастровим номером 6523586000:09:020:0003.

Водночас 13.11.2015 року між ТОВ "В.І.S" та ФОП ОСОБА_1 укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 169585565235.

У подальшому Відповідач звернувся до Чорнянської сільської ради з заявою про отримання земельної ділянки 6523586000:09:020:0002.

Рішенням Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області від 21.03.2016 №85 "Про надання дозволу на передачу в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення" громадянину ОСОБА_1 надано дозвіл на відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років площею 7,6913 га, в тому числі: 2,336 га - пасовищ, 4,669 га - під ставками, 0,6863 га - під забудовами, на землях державної власності, яка розташована на території АДРЕСА_1 , для несільськогосподарського використання. Цим же рішенням встановлено розмір орендної плати - 3 % від нормативної грошової оцінки.

25.09.2017 між Чорнянською сільською радою та громадянином ОСОБА_1 було укладено Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди) загальною площею 7,6913 га, в тому числі пасовищ 2,336 га, під ставками 4,669 га, під забудовою 0,6863 га, кадастровий номер земельної ділянки 6523586000:09:020:0002 (пункти 1, 2).

В пункті 3 Договору оренди зазначено, що на земельній ділянці немає об`єктів нерухомого майна, а також інших об`єктів інфраструктури.

Згідно з пунктом 5 Договору оренди, нормативна грошова оцінка ділянки на час її передачі в оренду становить 4 590 138 грн 61 коп.

Відповідно до наявного у справі витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 18.09.2017 №1096/86-17 цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6523586000:09:020:0002 - для експлуатації та догляду за водними об`єктами.

Відповідно до пункту 8 Договору оренди, він укладений строком на 49 років.

За умовами Договору оренди (пункт 15) земельну ділянку передано в оренду для розвитку зеленого туризму, а саме: надання послуг з прийому та проживання туристів; облаштування туристичних маршрутів та надання екскурсійних послуг; транспортного обслуговування туристів; єгерської діяльності (полювання, аматорське та спортивне рибальство); надання послуг з прокату туристичного спорядження; проведення культурно-розважальних заходів; організація проживання відпочиваючих у сільському будинку; організація активного туризму (побудова спортивних майданчиків, кінні прогулянки, ставок для спортивного рибальства).

Пунктом 16 Договору оренди визначено, що цільове призначення земельної ділянки - землі несільськогосподарського призначення.

До Договору оренди також долучено: план-схему розміщення земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки, відомості про право власності/право постійного користування.

Після укладення Договору оренди земельну ділянку за Актом від 25.09.2017 Чорнянською сільською радою передано ОСОБА_1 в платне користування.

Право оренди ОСОБА_1 та Договір оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 17.10.2017 за № 22910051.

Суди зазначили, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на земельній ділянці з кадастровим номером 6523586000:09:020:0002 розташоване нерухоме майно Відповідача, а саме: будівля, готель з рестораном, загальна площа 420,7 кв. м, літ. "А"; веранда літ."А1", "А2"; навіс літ. "а2", "а3", "а4"; ганок літ. "а5", "а6", "а7"; генераторна, загальна площа 142,4 кв. м, літ. "з"; веранда літ. "З", "З2"; будиночок для тимчасового проживання (хостел), загальна площа 62,0 кв. м, літ "І"; навіс літ. "і"; насосна загальна площа 4,4 кв. м, літ. "Р"; ганок літ. "р"; прохідна загальна площа 6,1 кв. м, літ. "С"; ганок з козирком літ. "с"; насосна загальна площа 13,4 кв. м, літ. "Т"; сауна загальна площа 57,0 кв. м, літ. "У"; веранда літ. "У1"; навіс літ. "у"; сховище спортивного інвентарю літ. "Л"; сарай-вбиральня літ. "Ф"; навіс літ. "Х"; сарай літ. "Ц"; навіс літ. "Ч", "Ш", "Щ", "Є"; фільтрувальна станція літ. "Ю"; господарська будівля, загальна площа 331,0 кв. м, літ "Я"; альтанка літ. "2А"; сходи літ. " 2а"; альтанка літ. " 2Б"; сходи літ. "2б"; альтанка літ. "2В"; сходи літ. "2в"; павільйон літ. "2Г"; павільйон літ. "2Д"; огорожа №2, 3, 5; споруди №4, 6, 7, 8, 9, 10; басейн №11, джакузі №12; басейн №13.

Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 193830465235, підстава для державної реєстрації права власності: договір купівлі-продажу від 13.11.2015; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ХС141192411880, видана 29.08.2019 Управлінням ДАБІ у Херсонській області.

З наведеного вбачається, що право власності на вищевказане нерухоме майно з реєстраційним номером 193830465235 виникло у ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу цього майна від 13.11.2015, укладеного між ним та ТОВ "В.І.S".

Водночас у зазначеному договорі вказано, що придбані Відповідачем нежитлові будівлі розташовані на земельній ділянці площею 0,8057 га, з кадастровим номером 6523586000:09:020:0003, яку, в свою чергу, ОСОБА_1 також придбав у ТОВ "В.І.S" на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.11.2015 для обслуговування кемпінгу (пункти 1.1, 1.3 цього договору).

Суди попередніх інстанцій врахували, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система в Україні, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав. Інформація з цього Реєстру підтверджує наявність або відсутність права на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, у Державному реєстрі речових прав наявна інформація стосовно земельної ділянки саме з кадастровим номером 6523586000:09:020:0002, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна Відповідача, перелік яких співпадає з переліком об`єктів нерухомості, придбаних ФОП Шляжком А.В. за договором купівлі-продажу від 13.11.2015, що, за висновками судів, підтверджує факт розміщення на спірній земельній ділянці нерухомості саме на час надання її в оренду ОСОБА_1 у 2017 році.

Водночас суди зазначили, що у матеріалах справи відсутня Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно того, що придбане Відповідачем за договором купівлі-продажу від 13.11.2015 нерухоме майно зареєстровано на земельній ділянці з кадастровим номером 6523586000:09:020:0003. При цьому, як зазначалося вище, відповідно до Акту приймання-передачі земельної ділянки від 25.09.2017 ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку загальною площею 7,6913 га, в тому числі: 2,336 га - пасовищ, 4,669 га - під ставками, 0,6863 га - під забудовами.

Як виснували суди попередніх інстанцій, належними доказами у справі не підтверджено, що нерухоме майно Відповідача розташовано на іншій земельній ділянці, ніж ділянка з кадастровим номером 6523586000:09:020:0002

При цьому суди врахували розбіжності у пунктах спірного Договору оренди (у пункті 2 зазначено, що в оренду передається земельна ділянка, зокрема, і під забудовою, а в пункті 3 вказано, що на земельній ділянці немає об`єктів нерухомого майна) та визнали доведеним той факт, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6523586000:09:020:0002 з листопада 2015 року розташований об`єкт нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано за Відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 13.11.2015.

Також суди зазначили, що у матеріалах справи міститься Лист Басейнового Управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного Агентства водних ресурсів України від 12.08.2020 №08/3-623, згідно якого станом на 01.06.2008 на земельній ділянці з кадастровим номером 6523586000:09:020:0002 обліковується водний об`єкт - ставок площею 5,35 га, проте інформація про погодження паспорту цього водного об`єкта у Державному Агентстві водних ресурсів України відсутня. Згідно листа вказаного Агентства від 20.08.2020, договори щодо водних об`єктів та паспорти водних об`єктів за зверненням Чорнянської сільської ради не погоджувались.

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників Відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження підлягає закриттю з таких підстав.

Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Таврійської міської ради про визнання недійсним договору, скасування рішення державного реєстратора з припиненням права оренди. Підставою позову є порушення при укладенні спірного договору оренди вимог статей 124, 134 Земельного кодексу України, статті 51 Водного кодексу України щодо передачі земельних ділянок в оренду на конкурентних засадах.

Пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96- 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшли свого підтвердження та у цьому випадку не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Скаржник також посилається на незастосування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 689/26/17від 15.05.2019 у справі № 686/19389/17 та від 09.10.2019 у справі № 209/1721/17.

Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 689/26/17 за позовом фізичної особи до іншої фізичної особи про визнання права власності на земельну ділянку у зв`язку із неповідомленням відповідачем під час укладення договору дарування житлового будинку про факт приватизації ним земельної ділянки, суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, вказав, що, укладаючи договір, спрямований на відчуження будинку, сторони не могли не розуміти, що користування будинком неможливе без використання земельної ділянки, достатньої для розміщення й обслуговування будинку. Оскільки сторони не обумовили розмір земельної ділянки, яка переходить у власність позивачки, під час нового розгляду справи судам необхідно з`ясувати дійсні наміри сторін щодо такого розміру, для цього необхідно встановити, який розмір земельної ділянки, призначений для розміщення і обслуговування будинку, є нормативно визначеним у місцевості, де він знаходиться, а також для визначення тієї частини, яка необхідна для обслуговування будинку позивачки, слід з`ясувати, чи використовує відповідач відповідну земельну ділянку, яку саме її частину та з якою метою.

У той час як у даній справі суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, обґрунтовано виснував, що у Відповідача взагалі відсутні правові підстави для отримання спірної земельної ділянки в оренду у позаконкурентний спосіб.

За таких обставин Судом відхиляються і доводи скаржника щодо неправомірного, на його думку, врахування апеляційним судом вимог щодо пропорційності площі об`єктів нерухомого майна до площі земельної ділянки, необхідної для його експлуатації та обслуговування.

З огляду на викладене, Суд також відхиляє доводи Скаржника про неврахування апеляційним судом правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 689/26/17, оскільки у справах, що розглядається, та в наведеній Скаржником, суди встановили різні фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що не свідчить про різне застосування одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Таким чином, оскаржувана постанова не містить будь-яких протиріч у практичному застосуванні обов`язкових до врахування висновків Верховного Суду.

Тобто посилання Скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 689/26/17, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Також касаційна скарга містить доводи щодо незастосування при прийнятті оскаржуваної постанови висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 686/19389/17 та від 09.10.2019 у справі № 209/1721/14. При цьому Скаржник наголошує, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема, підприємницької діяльності, потрібно встановити факт ведення відповідачем як фізичною особою-підприємцем на цій земельній ділянці діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Розглядаючи касаційну скаргу у цій частині колегія суддів звертає увагу на наступне.

Зазначеними Скаржником постановами Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 686/19389/17 та від 09.10.2019 у справі № 209/1721/14 провадження у вказаних справах закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 414 Цивільного процесуального кодексу України, а саме із-за порушень судами попередніх інстанцій предметної юрисдикції спору. При цьому суди встановили, що правовідносини, які виникли між сторонами, є господарсько-правовими, оскільки пов`язані з здійсненням стороною підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці.

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору оренди землі від 25.09.2017 у даній справі № 923/938/20, земельна ділянка передана у користування (оренду) ОСОБА_1 для розвитку зеленого туризму, а саме для надання послуг з прийому на проживання туристів, облаштування туристичних маршрутів та надання екскурсійних послуг, транспортного обслуговування туристів, єгерської діяльності (полювання, аматорське та спортивне рибальство), надання послуг з прокату туристичного спорядження, виробництва та реалізації туристам екологічно чистих продуктів харчування, надання кулінарних послуг, реалізації товарів народних промислів, проведення культурно-розважальних заходів з урахуванням історико-етнографічної спадщини (анімації), здачі в найм невеликих будиночків або кімнат у сільських готелях або котеджах, організації проживання відпочиваючих у сільському будинку, надання постільної білизни і необхідних речей, харчування табльдот, одягу і взуття, організації активного туризму (побудова спортивних майданчиків, кінні прогулянки, ставок для спортивного рибальства).

Тобто фактично земельна ділянка з розташованим на ній водним об`єктом передана Відповідачу в оренду для здійснення підприємницької діяльності у сфері туризму.

Вказані обставини неодноразово встановлювалися судами, зокрема у справі № 658/88/19 та у даній справі при вирішенні спору про її предметну та суб`єктну юрисдикцію (постанова від 06.12.2022). При цьому судовими рішеннями встановлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 22.06.1994 із правом здійснення таких видів діяльності, як, зокрема, прісноводне рибальство (код КВЕД 03.12), роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД47.11), діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення (код КВЕД 55.10), діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (код КВЕД 56.10), тощо. Вказані обставини сторонами не заперечувалися.

При цьому Суд також врахував, що правовідносини, які виникли між Чорнянською сільською радою та ОСОБА_1 , є господарсько-правовими, оскільки останній є суб`єктом господарювання, земельна ділянка йому надана для здійснення підприємницької діяльності та використовується згідно з умовами договору, спір у справі № 658/88/19 також пов`язаний із здійсненням Відповідачем на спірній земельній ділянці саме такої діяльності.

Таку ж позицію доводили у судах при розгляді справи № 658/88/19 і представники ОСОБА_1 , які є підписантами касаційної скарги у даній справі № 923/938/20.

Отже доводи касаційної скарги у цій частині не знайшли свого підтвердження, оскільки не доводять будь-яких порушень при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови.

Верховний Суд зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України. При цьому колегія суддів зазначає, що посилання скаржника у касаційній скарзі на інші постанови Верховного Суду без наведення обґрунтованих мотивів неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм матеріального чи процесуального права не можуть бути взяті до уваги Верховним Судом.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що доводи Скаржника фактично зводяться до спонукання Суду до переоцінки доказів, які вже були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та встановлення на їх підставі інших обставин справи, аніж були встановлені судами попередніх інстанцій, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на викладене, наведені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки Верховного Суду

Пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після його відкриття на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Враховуючи наведене та з огляду на непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання касаційної скарги та за розгляд справи Верховним Судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 923/938/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

Т. Дроботова