Рішення

від 19.12.2023 по справі 918/878/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/878/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (33013, м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 71, код ЄДРПОУ 05424874)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» (33013, м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 71 б, 33013, код ЄДРПОУ 42101003)

про стягнення 2 195 501 грн 51 коп.

у судовому засіданні приймали участь представники:

- від позивача: Гуз С.Б.;

- від відповідача: Мельник О.П.;

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою наявних технічних засобів звукозапису.

ВСТАНОВИВ:

24 серпня 2023 року через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (далі - ПрАТ "Рівнеобленерго", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» (далі - ТОВ "РОЕК", відповідач) про стягнення 121 809 800 грн 34 коп., з яких: 119 614 298 грн 83 коп. основний борг, 1 180 316 грн 95 коп. 3% річних, 1 015 184 грн 56 коп. інфляційні втрати).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем зобов`язань по Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №297000206 від 29.12.2019 в частині повного та своєчасного проведення розрахунків.

25 серпня 2023 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів направлення позовної заяви з доданими до неї документами для відповідача.

Ухвалою від 28.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/878/23. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 21.09.2023. Встановлено сторонам процесуальні строки на подання заяв по суті спору.

11 вересня 2023 року від ТОВ "РОЕК" надійшла заява № 608 від 06.09.2023 про продовження строку для подання відзиву на 15 днів.

Ухвалою від 21.09.2023 підготовче судове засідання відкладено на 24.10.2023.

02 жовтня 2023 року від відповідача надійшов відзив, клопотання про закриття провадження у справі, клопотання про повернення позивачу судового збору.

06 жовтня 2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

24 жовтня 2023 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою від 24.10.2023 (з урахуванням ухвали від 30.11.2023 про виправлення описки) клопотання ТОВ РОЕК про закриття провадження у справі в частині задоволено. Закрито провадження у справі № 918/878/23 в частині стягнення 119 614 298 грн 83 коп. основного боргу. Постановлено подальший розгляд справи здійснювати в межах позовних вимог про стягнення 2 195 501 грн 51 коп. (з яких: 1 180 316 грн 95 коп. 3% річних та 1 015 184 грн 56 коп. інфляційних втрат); повернути ПрАТ "Рівнеобленерго" з Державного бюджету України 737 974 грн 59 коп. судового збору, який сплачений згідно з платіжною інструкцією № 2004760069 від 22.08.2023, копія якої міститься у матеріалах даної справи. Закрито підготовче провадження у справі № 918/878/23. Призначено справу № 918/878/23 до судового розгляду по суті на 07.11.2023.

07 листопада 2023 року від представника відповідача надійшло клопотання/заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 07.11.2023 відкладено розгляд справи № 918/878/23 по суті на 28.11.2023.

28 листопада 2023 року у визначений судом час для проведення судового засідання по даній справі у Рівненській області було оголошено повітряну тривогу через загрозу ракетних ударів. Відтак судове засідання у справі № 918/878/23, призначене на 28.11.2023 на 14:00 год. не відбулося.

Ухвалою від 28.11.2023 повідомлено сторін, що наступне судове засідання з розгляду справи № 918/878/23 по суті відбудеться 07.12.2023.

В судовому засіданні 07.12.2023 оголошено перерву до 12.12.2023.

12 грудня 2023 року від представника відповідача надійшло клопотання, у якому заявник просив суд взяти до уваги та долучити до матеріалів справи скріншот з сторінки веб-сайту ПрАТ «Рівнеобленерго», оскільки Додатки до Договору з розподілу, на які саме посилається позивач, визначають строки та порядок розрахунків. Крім того, представник відповідача просив суд додатково, при дослідженні доказів у справі, дослідити веб-сторінку ПрАТ «Рівнеобленерго», щодо наявності розміщення Додатку1 до публічного Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, які були долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.12.2023 оголошено перерву до 19.12.2023.

19 грудня 2023 року у судове засідання з`явилися представник позивача та відповідача, які підтримали свої праві позиції, викладені у заявах по суті спору.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем зобов`язань по Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №297000206 від 29.12.2019 в частині повного та своєчасного проведення розрахунків за період з грудня 2022 по липень 2023 року, а відтак просить стягнути з відповідача 1 180 316 грн 95 коп. 3% річних (за період з 17.01.2023 до 21.08.2023) та 1 015 184 грн 56 коп. інфляційних втрат (за період з квітня по червень 2023 року).

Позивач зазначає, що за спірний період відповідачу було надано послуги з розподілу (передачі) електричної енергії на загальну суму 1 085 289 377,98 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі наданих послуг. Згідно рахунка - фактури за грудень 2022 року визначено загальну вартість послуги за грудень 2022 в сумі 141 262 126,18 грн., але враховуючи оплату за цей період, відповідачу за грудень 2022 до сплати нараховано лише 88 262 126,18 грн. (сальдо на кінець періоду). Для проведення оплати наданих послуг згідно даних актів, відповідачу було виставлено за період з грудня 2022 по липень 2023 року рахунки фактури. Однак вказана сума, відповідачем оплачена частково в розмірі 912 675 079,15 грн. до пред`явлення позову, що підтверджується копіями платіжних доручень. Після пред`явлення позову відповідачем оплачено решту простроченої заборгованості в сумі 119 614 298,83 грн. Нарахування 3 % річних та інфляційних втрат позивач проводить із урахуванням п. 9 Порядку розрахунку за надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, який додатком № 1 до Договору та ст. 625 ЦК України.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у відзиві зазначив, що дійсно між сторонами було укладено Договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №297000206 від 29.12.2019, при цьому зауважує, що цей Договір укладений на основі Типового договору, зміст якого 20.05.2021 зазнав законодавчих змін у зв`язку із постановою НКРЕП № 805 від 19.05.2021, зокрема, зміни було внесено до його пунктів 2.2. та 10.1. На офіційному сайті позивача змінену редакцію публічного договору опубліковано 01.06.2021. При цьому п. 10.1. Договору (як у початковій, так і зміненій редакції) передбачено обов`язкове оформлення сторонами додатків до договору у письмовій формі, з обов`язковим підписанням обома сторонами. Однак, позивачем не надано суду додатку 1 до Договору, оформленого у письмовій формі, а відтак даний додаток є неукладеним. Вказане свідчить про те, що сторони не досягли згоди про порядок розрахунку за надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії і не обумовили строків розрахунків. Відповідно, у відповідача не настав термін сплати і не настало зобов`язання що сплати послуг за Договором. Строк, вказаний у позовній заяві - самостійно визначений позивачем, при цьому позивач не набув права на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки не відбулося прострочення виконання зобов`язання з оплати послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Однак навіть якщо і припустити, що сторони оформили між собою додаток № 1, - то матеріали справи все одно не містять доказів отримання відповідачем рахунків, з дати отримання яких і почався б відлік строку на оплату послуг.

Крім того, відповідач вказав, що у додатку 1 обумовлюється окремий порядок для стягнення 3 % річних - у випадку порушення строків оплати платежів постачальник сплачує, зокрема, 3 % річних від простроченої суми протягом 5-ти днів з дня виставлення рахунку оператором системи. Проте суду не надано копій рахунків на сплату 3 % річних та доказів їх направлення відповідача. Відтак позов у справі № 918/878/23 є передчасним.

Окремо відповідач наголошує, що протягом спірного періоду тариф на послугу з розподілу зазнав законодавчих змін, про які позивач не інформував відповідача, чим не було дотримано п. 1.4. Договору. Суму, заявлену у позовній заяві 119 614 298 грн 83 коп. відповідач не визнає як основний борг. До відзиву відповідачем долучено контррозрахунок.

Позивач у відповіді на відзив вказує, що оскільки у відкритому доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті позивача розміщено Договір та усі додатки до нього перелічені в розділі 11 цього договору, - то відповідач приєднався до умов публічного договору в цілому. Додатки до договору підписуються сторонами лише в разі їх зміни та доповнення. Рахунки-фактури відповідачем отримані своєчасно, про що свідчить підпис та печатка відповідача на даних рахунках, а також проведення по них оплат. При отриманні рахунків відповідач не заперечував і не зазначав окрему дату отримання рахунку, відтак погодився із датою вказаною в рахунку, як датою його отримання. Оскільки позивач та відповідач територіально знаходяться поруч - обмін кореспонденцією відбувається протягом дня без залучення послуг пошти. Рахунки-фактури мають відповідну дату від якої відраховується строк, встановлений в п. 9 Порядку. Водночас відповідачу при нарахуванні 3 % річних та інфляційних втрат надано більший строк - до кінцевої дати вказаної в рахунку. Усі повідомлення про зміну тарифів розміщені на офіційному веб-сайті позивача. Твердження відповідача про те, що з нього стягується заборгованість за попередні періоди, які не входять до предмету доказування, оскільки в рахунках на оплату за 2023 рік в частині нарахувань по вільних цінах вказаний 2022 рік не заслуговує на увагу, оскільки в рахунках на оплату в частині нарахувань по вільних цінах допущено незначну описку і замість 2023 вказано 2022 рік, що не впливає на зміну суми наданої по договору послуги. Контррозрахунок є безпідставним.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач стверджує про невірне трактування позивачем п. 10.1. Договору та законодавства. Акцентує увагу, що проаналізувавши зміст кожного окремого рахунку, виявив, що кінцева дата оплати позивачем визначена на власний розсуд і є непослідовною (12, 13, 14, 16 число місяця). Жодних порушень зі сторони ТОВ "РОЕК" по Договору не настало, а надіслання рахунків на оплату 3 % річних позивачем проведено лише після подання позовної заяви у даній справі. Рахунок 3 % річних за січень 2023 року взагалі отриманий відповідачем лише 28.09.2023 після отримання позивачем відзиву. Розповсюдження інформації на власному веб-сайті про зміну тарифів є правом позивача згідно з п. 9.1.4 ПРЕЕ, однак п. 4.1. Договору визначає обов`язок надавати інформацію про зміну тарифу (ціни) не пізніше ніж за 20 днів до введення її в дію. З боку позивача не надано доказів щодо своєчасного інформування відповідача про зміни тарифів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 23.12.2019 ТОВ "РОЕК" (далі - постачальник) приєдналось до умов публічного договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (ідентифікатор договору № 297000206) (далі - Договір), розміщеного на офіційному веб-сайті ПрАТ «Рівнеобленерго» (далі - Оператор системи) у загальному доступі, шляхом подання постачальником оператору системи заяви-приєднання від 23.12.2023 (том 1, а.с. 29) до даного договору.

Відповідно до п. 1.1. Договору, цей договір Постачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам постачальника як послуги Оператора системи. Укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Постачальника до умов цього договору.

Згідно з п. 1.2. Договору умови Договору є однаковими для всіх Постачальників та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ).

За умовами договору ПрАТ "Рівнеобленерго", як Оператор системи надає послуги з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів Постачальника, які входять до групи Постачальника згідно з реєстром за ЕІС кодами споживачів та їх точок вимірювання, а ТОВ «РОЕК», як Постачальник здійснює придбання та оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії згідно з умовами глави 3 цього Договору.

Згідно з п. 2.2. Договору постачальник здійснює придбання та оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії згідно з умовами глави 3 цього Договору за сукупністю споживачів постачальника, які згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій постачальника) здійснюють оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника, та інших послуг оператора системи згідно з порядком розрахунків, який є додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна послуг з розподілу (передачі) визначається згідно з Порядком встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії (Порядком встановлення (формування) тарифів на послуги з передачі електричної енергії), затвердженим Регулятором. Ціна інших послуг визначається згідно з калькуляціями, розрахованими на підставі Методики розрахунку вартості робіт з підключення електроустановок споживачів до електричних мереж ліцензіата та інших додаткових робіт і послуг, пов`язаних із ліцензованою діяльністю, затвердженої Регулятором.

Згідно з п. 3.2. Договору вартість договору складає вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за сукупністю споживачів Постачальника, яким згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій Постачальника) послуги з розподілу (передачі) електричної енергії придбаває Постачальник, та вартість інших послуг згідно з договором.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що розрахунковим періодом для цілей цього Договору є календарний місяць.

Відповідно до п. 3.4. Договору оплата (придбання) послуг з розподілу (передачі) електричної енергії здійснюється Постачальником у формі попередньої оплати, у тому числі плановими авансовими платежами.

Згідно з п. 11. Договору додатками до Договору є:

- Додаток № 1 - Порядок розрахунку за надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії;

- Додаток № 2 - акт № ___ приймання-передавання наданих послуг з розподілу електричної енергії від

- Додаток № 3 до Договору - Акт виконаних робіт про надання додаткових робіт (послуг) від

- Додаток № 4 - Електронний реєстр даних наданих постачальнику станом на _____;

- Додаток № 5 - Порядок взаємодії Оператора системи розподілу та постачальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що Договір є укладеним внаслідок приєднання до його умов відповідача, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Стосовно вимоги відповідача про взяття до уваги скріншоту з сторінки веб-сайту ПрАТ «Рівнеобленерго», та при дослідженні доказів у справі дослідити веб-сторінку ПрАТ «Рівнеобленерго», щодо розміщення 31.07.2023 Додатку 1 до публічного Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, які були долучені до матеріалів справи, - суд зазначає наступне.

Як вбачається із клопотання вх. № 10558/23 від 12.12.2023, - відповідач наголошує, що ТОВ «РОЕК» 23.12.2019 не приєднувалося до Додатку № 1. Здійснивши огляд веб сайту (сторінки) ПрАТ «Рівнеобленерго», на яку посилається позивач, відповідач виявив, що Додаток № 1 до Договору було розміщено на сайті ПрАТ «Рівнеобленерго» 31.07.2023, а тому відповідач фактично не міг 23.12.2019 приєднатися до умов, викладених в Додатку № 1 до Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Згідно із ч. 2 ст. 73 ГПК України одними і засобів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, що мають значення для вирішення справи, є електронні докази.

Поняття електронних доказів у господарському судочинстві та порядок їх подання до суду урегульовано § 5 "Електронні докази" Глави 5 "Докази та доказування" ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

У Керівництві "Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі", ухваленому Комітетом міністрів Ради Європи 30.01.2019 (далі - Керівництво) зазначено, що електронні (цифрові) докази можуть бути у формі тексту, відео, фотографій чи аудіозаписів.

Такі дані можуть бути отримані за допомогою різних способів та з різних джерел, наприклад мобільних телефонів, веб-сторінок, бортових комп`ютерів або GPS-реєстраторів (у тому числі відомості, що перебувають поза контролем сторони).

Тобто сутнісний зміст поняття електронного доказу включає в себе будь-яку інформацію в цифровій формі, що має значення для розгляду справи.

Враховуючи наведене, наявна інформація щодо дати розміщення додатків до договору може підтверджуватися електронними доказами у справі, поданими з урахуванням вимог та правил визначеними ГПК України для подання таких доказів.

Частиною 2 ст. 96 ГПК України визначено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Згідно із ч.ч 3, 4 ст. 96 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Тлумачення статей73,77,96 ГПК України свідчить, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом (див. подібний за змістом висновок щодо можливих форм подання електронних доказів, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20).

Оригінал електронного доказу за ст. 96 ГПК України - це первинна інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, та яка є основою для відтворення і копіювання.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.12.2021 у справі N 910/17662/19, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі N 914/1003/21).

Чинним законодавством не визначено порядку засвідчення електронних доказів, зокрема поданих у паперових копіях, ураховуючи також те, що деякі з цих доказів (відео-, звукозаписи) не можуть бути відображені у паперовому виді.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, лише у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (див. висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №910/17662/19).

Одним із видів електронних доказів є електронний документ, визначення якого розкриває Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили (ст. 1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

За п.п. 12, 23 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис. Кваліфікованим електронним підписом є удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Отже, використання електронного підпису, який відповідає вимогам до кваліфікованого електронного підпису, дозволяє забезпечити електронну ідентифікацію підписувача і гарантує цілісність підписаних даних, а також має презумпцію відповідності особистому підпису (статті14,18,23 Закону України "Про електронні довірчі послуги").

Однак відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі, й відповідно, недостовірність електронного доказу. Вирішення питання достовірності такого доказу має відбуватися на загальних засадах, визначених ГПК, і відповідно до стандарту доказування "баланс ймовірностей", передбаченого ст. 79 ГПК України.

Невикористання електронного підпису особами, які створили електронний доказ (лист, повідомлення, файл, аудіозапис, інші дані), не є підставою для визнання такого доказу недопустимим, якщо інше не встановлено законом (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21).

Частиною 6 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Чинним законодавством не визначено порядку засвідчення електронного документа, поданого у паперовій його копії (див. висновок щодо відсутності визначеного законодавством порядку засвідчення електронних доказів, поданих у паперових копіях, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №910/17662/19).

Така невизначеність порядку засвідчення електронного документа, поданого у паперовій його копії зумовлює на практиці необхідність урахування учасниками процесу стандартів оформлення документів, визначених національним стандартом як нормативним документом відповідно до статей1,23 Закону України "Про стандартизацію" (схожий за змістом підхід застосований у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №917/1604/21).

Порядок засвідчення копій документів урегульований Національним стандартом України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2020", прийнятим та наданим чинності наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 N 144, та який чинний від 01.09.2021.

Пунктом 5.26 Національного стандарту ДСТУ 4163-2020 визначено, що відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки "Для копій". Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту "Підпис" на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач надав суду скріншот із офіційного веб-сайту позивача, який на переконання відповідача стосується дати 19.01.2022 розміщення на сайті Додатків до Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, укладеного між позивачем та відповідачем. Означений доказ подано суду через підсистему "Електронний суд".

Відповідно, добросовісно реалізуючи право на подання електронного доказу в його паперовій копії, учасник справи, виходячи з принципу правової визначеності, може розраховувати на відповідні процесуальні дії суду, у випадку виникнення у нього (суду) сумнівів щодо відповідності поданої паперової копії оригіналу, включаючи і право учасника справи, у разі відсутності у нього можливості подати доказ, який витребовує суд, або відсутності можливості подати такий доказ у встановлені строки, повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про витребування таких доказів (ч.ч. 8, 10 ст. 81 ГПК України) (подібний висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №922/2315/19тавід 23.09.2021 у справі №910/17662/19).

Проте, не є порушенням норм процесуального права нездійснення дослідження оригіналу електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу (див. висновки зроблені за подібного правого регулювання щодо наслідків нездійснення дослідження оригіналів електронних доказів у разі наявності їх паперових копій та відсутності сумнівів у їх відповідності оригіналу, викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №234/7160/20, від 18.06.2021 у справі №234/8079/20, від 08.08.2022 у справі №234/7298/20, від 28.12.2022 у справі №553/244/22).

Враховуючи вищевикладене, оскільки у як у суду, так і сторони позивача відсутні сумніви у відповідності наданого доказу оригіналу, - суд дійшов висновку, що скріншот із офіційного веб-сайту позивача, наданий відповідачем, не потребує окремого дослідження веб-сторінки ПрАТ "Рівнеобленерго" щодо наявності розміщення додатку № 1 до публічного договору, якій були долучені до матеріалів справи.

Водночас, дослідивши означений скріншот, суд виснує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами, що ТОВ «РОЕК» не приєднувалося 23.12.2019 до Додатку № 1. При цьому дата 31.07.2023, яку відображено на скрін-шоті біля графи "создано" та "изменено" не свідчить про те, що станом на 23.12.2019 (день, коли відповідач приєднався до умов публічного договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії ПрАТ «Рівнеобленерго», який розміщений на офіційному веб-сайті ПрАТ «Рівнеобленерго») додатку 1 до такого договору не існувало та відповідач його не бачив і не міг побачити, вивчити та дослідити.

Відповідач не надав суду доказів, що після приєднання 23.12.2019 до умов публічного договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, звертався до позивача із претензіями про відсутність розміщення на сайті Додатку № 1, чи із вимогою надати додаток № 1 до Договору для вивчення чи із ініціюванням питання про узгодження порядку розрахунків.

Дослідивши скріншот, суд вбачає, що на ньому окрім дати 31.07.2023 також міститься дата 19.01.2022 навпроти графи "напечатано". При цьому наявність на даному скрін-шоті даних дат - як 19.01.2022 так і 31.07.2023 не свідчать про те, що станом на дату коли відповідач приєднувався до умов публічного Договору (23.12.2019) додатку № 1 не існувало чи не було розміщено на сайті позивача.

Як вбачається, відповідач у справі доводить, що порядок розрахунку за надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, який визначено додатком 1 до даного Договору є не узгоджений (неукладений), оскільки він не оформлений у відповідності до п. 10.1. Договору у письмовій формі з обов`язковими підписами обох сторін.

Суд виснує, що означені заперечення відповідача є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно з п. 10.1. Договору додатки до цього договору є невід`ємною частиною цього Договору. Усі зміни та доповнення до цього Договору та додатків до нього оформлюються письмово в паперовій формі та підписуються уповноваженими особами обох сторін.

Із аналізу даного пункту Договору вбачається, що додатки до Договору підписуються у паперовій формі лише в разі їх зміни та доповнення.

Відтак суд критично ставиться до посилання відповідача на пункт 10.1. Договору, як на підставу оформлення додатків до Договору в письмовій формі.

У розділі 11 Договору визначено перелік всіх додатків до Договору, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Договір укладений сторонами з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом подання заяви-приєднання Постачальника до умов цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація). розмішені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, грі дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Так, підписавши заяву-приєднання від 23.12.2019 до Договору, TOB «РОЕК» засвідчило приєднання вцілому до умов публічного договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії ПрАТ «Рівнеобленерго», який розміщений на офіційному веб-сайті ПрАТ «Рівнеобленерго» за посиланням: https://www.roe.vsei.ua/publichni-dogovir/ вцілому.

Оскільки у відкритому доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті ПрАТ «Рівнеобленерго» https://www.roe.vsei.ua/dogovir-spozhyvacha-pro-nadannya-poslug-z-rozpodilu-peredachi-elektrychnoyi-energiyi/ розміщено Договір та усі додатки перелічені в розділі 11 цього Договору, що не спростовано відповідачем, то відповідно ТОВ «РОЕК» приєдналося до умов публічного договору вцілому з усіма додатками розміщеними на офіційному веб-сайті позивача.

За таких обставин, є неспроможним твердження відповідача про те, що додаток 1 до Договору «Порядок розрахунку за надання послуг з розподілу (передач) електричної енергії» є неузгоджений (не укладений). Із самої заяви-приєднання від 23.12.2019 вбачається, що відповідач в цілому, без виключень, приєднався до умов публічного договору. Відтак твердження відповідача, що станом на момент приєднання не узгоджувався порядок розрахунків за договором свідчить про те, що відповідач діє всупереч своїй попередній поведінці, що порушує доктрину venire contra faktum proprium.

Згідно з п. 9.4. Договору зміни (доповнення) до умов Договору можуть бути внесені шляхом змін (доповнення) публічного договору приєднання Оператора системи, тобто шляхом поширення цих змін (доповнень) на всіх постачальників за публічним договором приєднання з обов`язковим оприлюдненням таких змін на офіційному веб-сайті оператора системи та повідомлення постачальників в порядку, передбаченому п. 10.7, 10.8 Договору.

Відповідно до п. 10.7. Договору сторони, підписуючи даний договір погоджуються, що задля виконання умов даного договору допускається обмін інформацією, повідомленнями та копіями документів за допомогою засобів електронної пошти. Інформація, повідомлення та/або документи (їх копії), які визначені умовами даного Договору вважаються належним чином оформленими та приймається постачальником, якщо така інформація, повідомлення та/або документи (їх копії) направлені електронною поштою у форматі PDF (скановані або оцифровані), крім реєстру та коригованого реєстру точок комерційного обліку споживачів Постачальника за сукупністю споживачів балансуючої групи Постачальника згідно додатку 1 даного Договору та реєстру за ЕІС кодами споживачів та їх точок вимірювання згідно додатку 4 даного Договору, які надаються з накладенням електронно-цифрового підпису, що визначено відповідно п. 3, п.6. Додатку 1 до Договору та п. 2.1. Договору, на електронну адресу постачальника, яка зазначена у Заяві - приєднання. Інформація, повідомлення та/або інший документ (його копія) вважається відправленим Оператором системи та отриманим постачальником з часу та дати направлення Оператором системи електронного листа.

Надіслання оператором системи письмової пропозиції постачальнику про зміни (доповнення) публічного договору приєднання, після їх оприлюднення в порядку визначеному пунктом 9.4 даного договору, відбувається шляхом направлення листа електронною поштою в порядку, визначеному п.10.7 договору. Одночасно копія такої пропозиції направляється поштою простим листом згідно списку Постачальників приєднаних до умов публічного договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електроенергії. Зміни (доповнення) до цього Договору набирають чинності не раніше, ніж через 20 календарних днів від дня надіслання письмової пропозиції постачальнику, крім випадків, якщо інший строк чи термін буде визначений домовленістю Сторін або актом законодавства. (п. 10.8 Договору).

Відповідач наголошує, що в період після укладення Договору, зміст Типового договору 20.05.2021 зазнав законодавчих змін (постанова НКРЕКП № 805 від 19.05.2021 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії", і оскільки на офіційному веб-сайті позивача міститься оновлена редакція публічного Договору від 01.06.2021, а заборгованість яку заявлено до стягнення у справі № 918/878/23 стосується періоду з грудня 2022 до липня 2023 року - наявні підстави вважати що до спірних правовідносин слід застосовувати редакцію договору у оновленому вигляді з урахуванням законодавчих змін.

Суд критично ставиться до означених аргументів відповідача та виснує, що в матеріалах справи відсутні докази дотримання учасниками процедури внесення змін до Договору, укладеного 23.12.2019 шляхом приєднання відповідача до умов Типового договору, яка передбачена п. п. 10.7, 10.8 Договору.

Відповідно до п. 9.1. Договору цей Договір набирає чинності з дня приєднання Постачальника до умов цього Договору і діє протягом 1 року, якщо інший строк не зазначено в заяві-приєднання Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення дії даного Договору жодною із Сторін не буде письмово заявлено про припинення його дії.

В матеріалах справи відсутні докази, що хтось зі сторін договору виявив ініціативу щодо його розірвання. Відтак суд дійшов висновку, що Договір, укладений 23.12.2019 шляхом приєднання відповідача до умов Типового договору, наразі пролонгований до 23.12.2023 та діє у редакції, опублікованій на офіційному веб-сайті ПрАТ «Рівнеобленерго» за посиланням: https://www.roe.vsei.ua/docs/pb/dogowir_elektropostachalnyka_pro_nadannua_poslug_upd_01_12_2019.pdf.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що до будь-якого із додатків, в тому числі до додатку № 1, а також безпосередньо до самого Договору, з моменту приєднання відповідача 23.12.2019 до такого договору сторонами вносилися зміни чи доповнення - суд дійшов висновку, що при вирішенні спірних правовідносин підлягає дослідженню Договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (ідентифікатор договору № 297000206) в діючій редакції від 01.12.2019, яка розміщена на офіційному веб-сайті у загальному доступі ПрАТ «Рівнеобленерго» в розділі архів. Саме до цієї редакції публічного договору приєднався відповідач внаслідок подання оператору системи (позивачу) заяви-приєднання від 23.12.2019 до даного договору. Після приєднання 23.12.2019 жодних змін та доповнень до даної редакції договору сторонами не вносилося.

Дослідивши Додаток 1 до Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії "Порядок розрахунку за надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії" (далі - Порядок), судом встановлено наступне.

Згідно з абз. 4 п. 6 Порядку оплата послуг з розподілу (передачі) електричної енергії здійснюється Постачальником на поточний рахунок Оператора системи. Оплата за послуги з розподілу здійснюється Постачальником, згідно рахунку-фактури, виставленого Оператором системи відповідно до вимог даного Порядку. Постачальником здійснюється оплата послуг з розподілу (передачі) за сукупністю споживачів, яким згідно з договорами про постачання електричної енергії, послуги з розподілу (передачі) електричної енергії забезпечує Постачальник.

У відповідності до п. 8 Порядку, за підсумками розрахункового місяця (періоду) Оператор системи оформляє та направляє (надає) Постачальнику Акт приймання- передавання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (зразок Акту наведений в додатку №2 до даного Договору) згідно умов цього Договору. Оформлені належним чином Акти Постачальник повертає Оператору системи у п`ятиденний термін. У разі неповернення Постачальником належно підтвердженого Акта та відсутності заперечень, останній вважається підтвердженим.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору за період з грудня 2022 по липень 2023 рок позивачем надано відповідачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії на загальну суму 1 085 289 377,98 грн., що підтверджується підписаними між сторонами без зауважень із проставленням печаток актами приймання-передачі наданих послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, а саме:

- за грудень 2022: акт № 297000206-122022 від 31.12.2022 на суму 141 262 126 грн 18 коп;

- за січень 2023: акт № 297000206-012023 від 31.01.2023 на суму 144 991 277 грн 37 коп.;

- за лютий 2023: акт № 297000206-02223 від 28.02.2023 на суму 150 261 315 грн 22 коп;

- за березень 2023: акт № 297000206-03223 від 31.03.2023 на суму 159302522 грн 83 коп;

- за квітень 2023: акт № 297000206-042023 від 30.04.2023 на суму 143 298 599 грн 63 коп;

- за травень 2023: акт № 297000206-05223 від 31.05.2023 на суму 124159 237 грн 92 коп;

- за червень 2023: акт № 297000206-06223 від 30.06.2023 на суму 105 919 536 грн 16 коп;

- за липень 2023: акт № 297000206-072023 від 31.07.2023 на суму 116 094 762 грн 67 коп.

Як вбачається, для проведення оплати наданих послуг згідно даних актів, відповідачу було виставлено за період з грудня 2022 по липень 2023 року рахунки фактури, а саме:

- за грудень 2022 від 31.12.2022 за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії № 297000206-122022 ПУП на суму 88 262 126 грн 18 коп.; кінцева дата оплати: 16.01.2023;

- за січень 2023 від 31.01.2023 за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії № 297000206-01223 ПУП на суму 129 491 277 грн 37 коп; кінцева дата оплати: 13.02.2023;

- за лютий 2023 від 28.02.2023 за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії № 297000206-022023 ПУП на суму 131 261 315 грн 22 коп.; кінцева дата оплати - 13.03.2023;

- за березень 2023 від 31.03.2023 за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії № 297000206-032023 ПУП на суму146 002 522 грн 83 коп; кінцева дата оплати - 13.04.2023;

- за квітень 2023 від 30.04.2023 за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії № 297000206-042023 ПУП на суму158301122 грн 46 коп; кінцева дата оплати - 13.05.2023;

- за травень 2023 від 31.05.2023 за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії № 297000206-05223 ПУП на суму 240 460 360 грн 38 коп; кінцева дата оплати - 13.06.2023.

- за червень 2023 від 30.06.2023 за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії № 297000206-06223 ПУП на суму 156 378 774 грн 08 коп; кінцева дата оплати - 12.07.2023.

При цьому згідно рахунка - фактури за грудень 2022 року визначено загальну вартість послуги за грудень 2022 в сумі 141 262 126,18 грн. Як вказав позивач, відображено означену суму враховуючи оплату за цей період. Відтак відповідачу за грудень 2022 до сплати нараховано 88 262 126,18 грн. (сальдо на кінець періоду).

Тобто, як вбачається, загальна вартість послуг, яка підлягала оплаті по Договору згідно вказаних рахунків-фактури за період з 01 січня 2023 по 31 липня 2023 року становила 1 032 289 377,98 грн.

Із матеріалів справи встановлено, що відповідачем до відкриття провадження у даній справі оплачено суму основного боргу в частині 912 675 079,15 грн., що підтверджується платіжними інструкціями: від 04.01.2023 на суму 5 000 000 грн; від 05.01.2023 на суму 5 000 000 грн; від 11.01.2023 на суму 250 000 грн; від 16.01.2023 на суму 5 000 000 грн; від 17.01.2023 на суму 5 000 000 грн; від 18.01.2023 на суму 10 000 000 грн; від19.01.2023 на суму 5 000 000 грн; від 20.01.2023 на суму 1 000 000 грн; від 23.01.2023 на суму 10 000 000 грн; від 24.01.2023 на суму 10 000 000 грн; від 25.01.2023 на суму 10 000 000 грн; від 26.01.2023 на суму 10 000 000 грн; від 27.01.2023 на суму 8 000 000 грн; від 30.01.2023 на суму 4 012 126 грн 18 коп.; від 30.01.2023 на суму 7 000 000 грн; від 31.01.2023 на суму 8 500 000 грн; від 06.02.2023 на суму 15 000 000 грн; від 07.02.2023 на суму 2 000 000 грн; від 08.02.2023 на суму 2 000 000 грн; від 09.02.2023 на суму 2 000 000 грн; від 10.02.2023 на суму 2 000 000 грн; від 13.02.2023 на суму 2 000 000 грн; від 14.02.2023 на суму 6 000 000 грн; від 15.02.2023 на суму 8 000 000 грн; від16.02.2023 на суму 8 000 000 грн; від 17.02.2023 на суму 8 000 000 грн; від 20.02.2023 на суму 8 000 000 грн; від 21.02.2023 на суму 10 000 000 грн; від 22.02.2023 на суму 10 000 000 грн; від 23.02.2023 на суму 10 000 000 грн; від 24.02.2023 на суму 10 000 000 грн; від 27.02.2023 на суму 12 000 000 грн; від 28.02.2023 на суму 14 491 277 грн 37 коп.; від 28.02.2023 на суму 9 000 000 грн; від 28.02.2023 на суму 6 000 000 грн; від 28.02.2023 на суму 3 400 000 грн; від 09.03.2023 на суму 4 500 000 грн; від 13.03.2023 на суму 10 000 000 грн; від14.03.2023 на суму 10 000 000 грн; від 15.03.2023 на суму 10 000 000 грн; від 16.03.2023 на суму 10 000 000 грн; від 17.03.2023 на суму 8 000 000 грн; від 20.03.2023 на суму 8 000 000 грн; від 21.03.2023 на суму 8 000 000 грн; від 22.03.2023 на суму 10 000 000 грн; від 23.03.2023 на суму 10 000 000 грн; від 24.03.2023 на суму 10 000 000 грн; від 27.03.2023 на суму 10 000 000 грн; від 28.03.2023 на суму 10 000 000 грн; від 29.03.2023 на суму 10 000 000 грн; від 30.03.2023 на суму 2 761 315 грн 22 коп.; від 30.03.2023 на суму 7 300 000 грн 00 коп.; від 31.03.2023 на суму 6 000 000 грн; від 13.04.2023 на суму 8 000 000 грн; від 14.04.2023 на суму 8 000 000 грн; від 17.04.2023 на суму 8 000 000 грн; від 18.04.2023 на суму 8 000 000 грн; від 19.04.2023 на суму 8 000 000 грн; від 20.04.2023 на суму 10 000 000 грн; від 21.04.2023 на суму 10 000 000 грн; від 24.04.2023 на суму 10 000 000 грн; від 25.04.2023 на суму 10 000 000 грн; від 26.04.2023 на суму 10 000 000 грн; від 27.04.2023 на суму 15 000 000 грн; від 28.04.2023 на суму 26 000 000 грн; від 19.05.2023 на суму 8 400 000 грн; від 22.05.2023 на суму 1 500 000 грн; від 24.05.2023 на суму 5 102 522 грн 83 коп.; від 24.05.2023 на суму 397 477 грн 17 коп.; від 25.05.2023 на суму 2 500 000 грн; від 26.05.2023 на суму 9 000 000 грн; від 29.05.2023 на суму 1 500 000 грн; від 30.05.2023 на суму 3 200 000 грн; від 31.05.2023 на суму 10 400 000 грн; від 01.06.2023 на суму 2 000 000 грн; від 02.06.2023 на суму 2 300 000 грн; від 05.06.2023 на суму 3 200 000 грн; від 06.06.2023 на суму 3 200 000 грн; від 07.06.2023 на суму 3 400 000 грн; від 08.06.2023 на суму 3 400 000 грн; від 09.06.2023 на суму 9 400 000 грн; від 12.06.2023 на суму 3 600 000 грн; від 13.06.2023 на суму 3 600 000 грн; від 14.06.2023 на суму 3 600 000 грн; від 15.06.2023 на суму 3 600 000 грн; від 16.06.2023 на суму 9 400 000 грн; від 19.06.2023 на суму 10 000 000 грн; від 20.06.2023 на суму 10 000 000 грн; від 21.06.2023 на суму 10 000 000 грн; від 22.06.2023 на суму- 10 000 000 грн; від 23.06.2023 на суму 10 000 000 грн; від 26.06.2023 на суму 15 601 122 грн 46 коп; від 27.06.2023 на суму15 000 000 грн; від 28.06.2023 на суму 15 000 000 грн; від 29.06.2023 на суму 20 000 000 грн; від 29.06.2023 на суму 8 700 000 грн; від 30.06.2023 на суму15 000 000 грн; від 14.07.2023 на суму 6 000 000 грн; від 17.07.2023 на суму 4 000 000 грн; від 18.07.2023 на суму 10 000 000 грн; від 19.07.2023 на суму 10 000 000 грн; від 20.07.20223 на суму10 000 000 грн; від 21.07.2023 на суму 10 459 237 грн 92 коп.; від 24.07.2023 на суму 10 000 000 грн; від 25.07.2023 на суму 10 000 000 грн; від 26.07.2023 на суму 10 000 000 грн; від 27.07.2023 на суму 10 000 000 грн; від 28.07.2023 на суму 10 000 000 грн; від 31.07.2023 на суму 400 000 грн; від 11.08.2023 на суму 12 000 000 грн; від 16.08.2023 на суму 10 000 000 грн; від 17.08.2023 на суму 10 000 000 грн; від 18.08.2023 на суму 15 000 000 грн; від 21.08.2023 на суму 5 000 000 грн.

Отже станом на 21.08.2023 за відповідачем по Договору за спірний період, рахувалася прострочена заборгованість в сумі 119 614 298,83 грн., яка підлягала сплаті.

До клопотання про закриття провадження у справі в частині відповідачем додано докази оплати основного боргу у розмірі 119 614 298 грн 83 коп., а відтак ухвалою від 24.10.2023 у справі № 918/878/23 закрито провадження у справі № 918/878/23 в частині стягнення 119 614 298 грн 83 коп. основного боргу. Постанолвено подальший розгляд справи здійснювати в межах позовних вимог про стягнення 2 195 501 грн 51 коп. (з яких: 1 180 316 грн 95 коп. 3% річних та 1 015 184 грн 56 коп. інфляційних втрат).

Згідно п. 7 Порядку датою здійснення оплати за виставленими Оператором системи Постачальнику платіжними документами є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок Оператора системи.

Пунктом 9 Порядку встановлено, що Постачальник здійснює остаточний розрахунок за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії, з урахуванням всіх оплат за розрахунковий місяць (період), на підставі виставлених Оператором системи рахунків, протягом 5 робочих днів від дня отримання відповідного рахунку.

Щодо твердження відповідача про відсутність в позивача підстав по стягненню 3 % річних та інфляційних втрат через відсутність доказів направлення/отримання відповідачем рахунків на оплату, суд виснує наступне.

Так, відповідач вважає, що за відсутності в рахунках дати їх отримання, неможливо стверджувати про настання строку оплати рахунків визначеного п. 9 Порядку.

Таке твердження відповідача є безпідставним, оскільки рахунки-фактури за спірний період отриманні відповідачем без зауважень та своєчасно, про що свідчать підписи керівника та печатка Товариства на них, а також проведення по них оплат.

Крім того, в кожному з рахунків - фактури за спірний період наявна відповідна дата останнього дня розрахункового місяця.

Оскільки, ТОВ «РОЕК» при отриманні таких рахунків не заперечував та не зазначав в рахунку окрему дату його отримання, то виходячи із принципу вірогідності доказів вважається, що ТОВ «РОЕК» погодився з датою, яка вказана в рахунку, як з датою його отримання.

Як вказує позивач, Товариства позивача та відповідача у справі знаходяться територіально поруч і обмін кореспонденцією в основному між ними здійснюється протягом дня без залучення послуг пошти.

Судом встановлено, що рахунки-фактури мають відповідну дату, від якої відраховується строк, встановлений п. 9 Порядку.

Водночас, як вбачається, відповідачу на оплату рахунків було надано більший строк - до кінцевої дати вказаної в рахунку.

У відповідності до п. 11.8.4. Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, рахунок на оплату послуг з розподілу за розрахунковий період надається ОСР у порядку, передбаченому договором про надання послуг з розподілу електричної енергії. У рахунку обов`язково зазначається кінцева дата його оплати згідно з договором про надання послуг з розподілу електричної енергії. Користувач повинен оплатити повну суму виставленого ОСР рахунку не пізніше зазначеної в ньому кінцевої дати. Фактичною датою платежу вважається дата зарахування коштів користувача на розрахунковий рахунок ОСР.

Пунктом 40 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії встановлено, що користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.

Отже, в рахунках-фактури за спірний період встановлено кінцеві дати їх оплати.

Втім, в порушення встановленого в рахунка-фактурах строку (кінцевої дати), відповідачем було допущено прострочення в оплаті по Договору, у зв`язку з чим на прострочені суми правомірно нараховано 3% річних та інфляційні втрати.

За таких обставин, твердження відповідача про відсутність в позивача підстав по стягненню заявлених сум, через відсутність доказів направлення/отримання відповідачем рахунків на оплату є безпідставним.

Щодо твердження відповідача про відсутність виставлених/направлених Позивачем рахунків на сплату 3% річних, як того вимагає п. 16 Порядку, суд зазначає наступне.

Доводи відповідача про те, що позивач не мав права здійснювати нарахування 3 % річних по ст. 625 ЦК України, оскільки в п. 16 Додатку 1 до Договору визначено окремий порядок їх нарахування та сплати - протягом 5-ти робочих днів з дня виставлення рахунку Оператором системи, - не заслуговують на увагу.

Так, відповідно до п. 16. Порядку у випадку порушення строків оплати платежів за умовами цього Договору, Постачальник сплачує Оператору системи нараховану пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, та три проценти річних від простроченої суми, протягом 5-ти робочих днів з дня виставлення рахунку Оператором системи.

За порушення строків оплати платежів по Договору за період з січня 2023 по серпень 2023, відповідачу було нараховано 3 % річних та виставлено на оплату відповідні рахунки-фактури.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що положення Договору не містять заборон здійснювати нарахування 3 % річних в порядку, визначеному ст. 625 ЦК України.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. Згідно з ч. 2 ст. 222 ГК України у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Отже, відповідно до ч. 2 ст. 222 ГК України у позивача існує право, щодо звернення з претензією до відповідача, а не обов`язок, і таке не звернення з претензією про оплату заборгованості чи 3% річних аж ніяк не позбавляє позивача в майбутньому у судовому порядку заявляти про їх стягнення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.06,2020 у справі № 910/5561/19, де, зокрема, у п.п. 35, 36, 37 зазначено: "Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 положення частини 1 статті 12.4 Конституції України (254к/9б-ВР) щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту. За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 ГПК України.".

Отже, відповідно до ч. 2 сг.222 ГК України у позивача існує право, а не обов`язок щодо звернення з претензією до відповідача, і таке не звернення з претензією про оплату заборгованості чи 3% річних аж ніяк не позбавляє позивача в майбутньому у судовому порядку заявляти про їх стягнення.

Враховуючи, що відповідач в порушення вимог ЦК України та ГК України взяті на себе зобов`язання не виконав в обумовлені строки, за поставлену електричну енергію розрахувався із простроченням, - відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає як 3 % річних так і інфляційні втрати в порядку ст. 625 ЦК України.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладений правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. Також об`єднана палата вказала про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).

З огляду на викладене суд констатує, що зобов`язання з оплати 3 % річних та інфляційних втрат у випадку прострочення боржником зобов`язання випливає в силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому для виникнення у боржника даного зобов`язання позивачу немає необхідності спочатку звертатися до відповідача із вимогою про оплату вказаних сум, а вже у зв`язку із їх неоплатою - до суду за захистом своїх прав.

Із урахуванням викладеного доводи відповідача у вказаній частині є безпідставними.

Щодо аргументів відповідача про те, що його не було проінформовано про зміну тарифу на послуги з розподілу (передачі) електричної енергії за спірний період, суд зазначає наступне.

Згідно п. 4.1. Договору оператор системи зобов`язується надавати Постачальнику інформацію про зміну тарифу (ціни) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії не пізніше ніж за 20 днів до введення її в дію.

У відповідності до пп. 15 п. 15 Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (надалі ПРРЕЕ), оператор системи зобов`язаний: повідомляти електропостачальника через власний веб-сайт у мережі Інтернет про зміни тарифів (цін) на послугу з розподілу електричної енергії не пізніше ніж за 20 днів до введення їх в дію.

Пунктом 9.4.1. ПРРЕЕ встановлено, що оператор системи має надавати інформацію на власному офіційному веб-сайті щодо тарифів на послуги оператора системи.

Так, всі повідомлення про зміну тарифів на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії, позивачем розміщені на власному офіційному веб-сайті за посиланням. https://www.roe.vsei.ua/tarifs.

Отже, у відповідності до умов Договору та вимог законодавства, позивачем проінформовано відповідача про зміну тарифів, зокрема за спірний період 2023 року.

Крім того, як вбачається, заперечень (зауважень) щодо застосованого розміру тарифу на послугу з розподілу електричної енергії за спірний період зі сторони відповідача при оплаті рахунків та підписанні актів приймання - передавання наданих послуг по Договору не заявлялося.

Оскільки як у підписаних з боку постачальника актах приймання-передачі, так і в платіжних інструкціях про оплату за електричну енергію відображено волю відповідача про згоду із заявленими сумами, відсутні зауваження щодо тарифу чи сум, вказаних у актах, - за таких обставин, твердження відповідача про те, що постачальнику не було відомо про зміну тарифу на послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, є безпідставним та необґрунтованим.

За змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено розрахунки 3 % річних та інфляційні втрати долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що розрахунки інфляційних втрат є арифметично правильними. Позивач правомірно визначено періоди та здійснено нарахування на суму основного боргу із урахуванням здійснених відповідачем оплат.

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення за Договором інфляційних втрат у розмірі 1 015 184 грн 56 коп.

Водночас, розрахунки 3 % річних не є арифметично вірними.

Як вбачається із розрахунків, наданих позивачем, останній не включив до періоду нарахування включно з 21.08.2023 дату оплати відповідачем заборгованості у розмірі 5 000 000 грн 00 коп згідно із платіжною інструкцією від 21.08.2023. Окрім того, в розрахунках позивача є незначні неточності у підрахунку сум, що підлягають до стягнення. Однак суд констатує, що позивачем правомірно визначено періоди та здійснено нарахування на суму основного боргу із урахуванням здійснених відповідачем оплат.

Господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення за Договором 3 % річних у розмірі 1 170 701 грн 76 коп.

Відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 615,19 грн. -3 % річних є безпідставними.

Розрахунок 3 % річних, який здійснено господарським судом долучено до матеріалів справи.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочину в господарській діяльності та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Суд на підставі доказів, наданих позивачем, встановив факт перебування сторін у договірних відносинах та встановив факт порушення відповідачем прав позивача.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 1 170 701 грн 76 коп. -3 % річних, 1 015 184 грн 56 коп. інфляційні втрати.

У решті позовних вимог про стягнення 9 615,19 грн. -3 % річних суд відмовляє.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з вимогою про стягнення коштів у сумі 121 809 800 грн 34 коп. через підсистему "Електронний суд".

Враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з майновими вимогами у розмірі 121 809 800 грн 34 коп. позивачу слід було сплатити судовий збір у максимальному розмірі 939 400,00 грн.

При цьому, Законом 2147 до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підп. «б» підпункту 1 п. 17 § 1 розділу 4).

Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи через підсистему «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8. (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, Провадження № 12-26гс22).

За таких обставин, враховуючи, що позивачем заявлено вимоги майнового характеру на загальну суму 121 809 800 грн 34 коп. та позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд", відповідно останній зобов`язаний був сплатити, при поданні позову до суду, судовий збір у розмірі 751 520 грн 00 коп., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено судовий збір у необхідному розмірі, про що свідчить платіжна інструкція № 2004760069 від 22.08.2023 (том 1, а.с. 4).

У зв`язку із закриттям провадження у справі в частині 119 614 298 грн 83 коп. основного боргу господарський суд дійшов висновку про повернення Приватному акціонерному товариству "Рівнеобленерго" судового збору у розмірі 737 974 грн 59 коп.

Після закриття провадження у справі згідно з ухвалою від 24.10.2023 предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача 1 180 316 грн 95 коп. 3% річних та 1 015 184 грн 56 коп. інфляційних втрат.

Відповідно після закриття провадження у справі в частині, сума судового збору, що підлягає сплаті за позовні вимоги у розмірі 2 195 501 грн 51 коп. складає 13 545 грн 41 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 185 886 грн 32 коп. то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 13 486 грн 09 коп.

Судовий збір у розмірі 59 грн 32 коп. залишається за позивачем у зв`язку із частковим задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Рівненська обласна енергопостачальна компанія про стягнення 2 195 501 грн 51 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рівненська обласна енергопостачальна компанія (33013, м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 71 б, 33013, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (33013, м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 71, код ЄДРПОУ 05424874) 1 170 701 (один мільйон сто сімдесят тисяч сімсот одна) грн 76 коп. -3 % річних, 1 015 184 (один мільйон п`ятнадцять тисяч сто вісімдесят чотири) грн 56 коп. інфляційні втрати, 13 486 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн 09 коп. судового збору

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. У решті позовних вимог про стягнення 9 615,19 грн. -3 % річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 28.12.2023.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич