Постанова

від 26.03.2024 по справі 918/878/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року Справа № 918/878/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

позивача - Гуз С.Б.

відповідача - Мельник О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.12.2023, повний текст складено 28.12.2023, у справі №918/878/23 (суддя Пашкевич І.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

про стягнення 2 195 501 грн. 51 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.12.2023 у справі № 918/878/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 71 б, 33013, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (33013, м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 71, код ЄДРПОУ 05424874) 1 170 701 (один мільйон сто сімдесят тисяч сімсот одна) грн 76 коп. - 3 % річних, 1 015 184 (один мільйон п`ятнадцять тисяч сто вісімдесят чотири) грн 56 коп. - інфляційних втрат, 13 486 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн 09 коп. судового збору. У решті позовних вимог про стягнення 9 615,19 грн. -3 % річних відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 19.12.2023 у справі № 918/878/23 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд апеляційної інстанції відкрити апеляційне провадження у справі. Скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 19.12.2023 у справі №918/878/23 та ухвалити нове рішення, яким в задоволені вимог Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення 2 195 501, 51 грн. відмовити. Стягнути з Приватного акціонерного Товариства "Рівнеобленерго" на користь ТОВ "РОЕК" сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.

Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є такими, що базується на неправильному аналізі всіх обставин справи й прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а саме:

- судом першої інстанції не застосовано до правовідносин сторін ч. 4 ст. 179 ГК України та не досліджено типової форми Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії;

- не надано належної оцінки доказам відповідача, що останній не приєднувався до Додатку № 1 оскільки, такий в день підписання заяви-приєднання (23.12.2019 р.), не був розміщений на сайті ПрАТ "Рівнеобленерго";

- не наведено правової оцінки пунктам 9 Порядку розрахунку (Додатку № 1) та не встановлено, які ж умови щодо строків оплати слід застосовувати при отримані відповідачем послуги з розподілу, не обумовлених договором;

- невірно встановлено період при обрахунку 3 % річних та інфляційних.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №918/878/23/374/24 від 18.01.2024 витребувано матеріали справи №918/878/23 з Господарського суду Рівненської області. 25.01.2024 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/878/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 у справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.12.2023 у справі № 918/878/23; розгляд апеляційної скарги призначено на "05" березня 2024 р. об 15:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 1.

Запропоновано позивачу у строк до 16.02.2024 надати суду відзив на апеляційну скаргу та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

Роз`яснено учасникам справи право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.

Копію ухвали доставлено учасникам справи в електронні кабінети системи "Електронний суд" ЄСІТС (а.с. 24, т. 2).

16.02.2024 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.12.2023 у справі №918/878/23, в якому останній вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с. 25-39, т. 2).

В судове засідання 05.03.2024 з`явились представник позивача, який заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, а також представник відповідача, яка підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та надали усні пояснення по суті спору

В судовому засіданні 05.03.2024 оголошувалась перерва до 26.03.2024 об 16:00 год.

25.03.2024 до Північно-західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

В судове засідання 26.03.2024 з`явились ті ж самі представники та надали додаткові усні пояснення з приводу винесеного судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

23.12.2019 ТОВ "РОЕК" (далі - Постачальник) приєдналось до умов публічного договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (ідентифікатор договору № 297000206) (далі - Договір), розміщеного на офіційному веб-сайті ПрАТ "Рівнеобленерго" (далі - Оператор системи) у загальному доступі, шляхом подання Постачальником оператору системи заяви-приєднання від 23.12.2023 (том 1, а.с. 29) до даного договору.

Відповідно до п. 1.1. Договору, цей договір Постачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам Постачальника як послуги Оператора системи. Укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Постачальника до умов цього договору.

Згідно з п. 1.2. Договору умови Договору є однаковими для всіх Постачальників та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ).

За умовами договору ПрАТ "Рівнеобленерго", як Оператор системи надає послуги з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів Постачальника, які входять до групи Постачальника згідно з реєстром за ЕІС кодами споживачів та їх точок вимірювання, а ТОВ "РОЕК", як Постачальник здійснює придбання та оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії згідно з умовами глави 3 цього Договору.

Згідно з п. 2.2. Договору постачальник здійснює придбання та оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії згідно з умовами глави 3 цього Договору за сукупністю споживачів постачальника, які згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій постачальника) здійснюють оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника, та інших послуг оператора системи згідно з порядком розрахунків, який є додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна послуг з розподілу (передачі) визначається згідно з Порядком встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженим Регулятором. Ціна інших послуг визначається згідно з калькуляціями, розрахованими на підставі Методики розрахунку вартості робіт з підключення електроустановок споживачів до електричних мереж ліцензіата та інших додаткових робіт і послуг, пов`язаних із ліцензованою діяльністю, затвердженої Регулятором.

Згідно з п. 3.2. Договору вартість договору складає вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за сукупністю споживачів Постачальника, яким згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій Постачальника) послуги з розподілу (передачі) електричної енергії придбаває Постачальник, та вартість інших послуг згідно з договором.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що розрахунковим періодом для цілей цього Договору є календарний місяць.

Відповідно до п. 3.4. Договору оплата (придбання) послуг з розподілу (передачі) електричної енергії здійснюється Постачальником у формі попередньої оплати, у тому числі плановими авансовими платежами.

Згідно з п. 10.1. Договору додатки до цього договору є невід`ємною частиною цього Договору. Усі зміни та доповнення до цього Договору та додатки до нього оформлюються письмово в паперовій формі та підписуються уповноваженими особами обох сторін.

Згідно з п. 11. Договору додатками до Договору є:

- Додаток № 1 - Порядок розрахунку за надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії;

- Додаток № 2 - акт № ___ приймання-передавання наданих послуг з розподілу електричної енергії від

- Додаток № 3 до Договору - Акт виконаних робіт про надання додаткових робіт (послуг) від

- Додаток № 4 - Електронний реєстр даних наданих Постачальнику станом на _____;

- Додаток № 5 - Порядок взаємодії Оператора системи розподілу та Постачальника.

На виконання умов Договору за період з грудня 2022 по липень 2023 рок позивачем надано відповідачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії на загальну суму 1 085 289 377, 98 грн., що підтверджується підписаними між сторонами без зауважень із проставленням печаток актами приймання-передачі наданих послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, а саме:

- за грудень 2022: акт № 297000206-122022 від 31.12.2022 на суму 141 262 126 грн 18 коп;

- за січень 2023: акт № 297000206-012023 від 31.01.2023 на суму 144 991 277 грн 37 коп.;

- за лютий 2023: акт № 297000206-02223 від 28.02.2023 на суму 150 261 315 грн 22 коп;

- за березень 2023: акт № 297000206-03223 від 31.03.2023 на суму 159302522 грн 83 коп;

- за квітень 2023: акт № 297000206-042023 від 30.04.2023 на суму 143 298 599 грн 63 коп;

- за травень 2023: акт № 297000206-05223 від 31.05.2023 на суму 124159 237 грн 92 коп;

- за червень 2023: акт № 297000206-06223 від 30.06.2023 на суму 105 919 536 грн 16 коп;

- за липень 2023: акт № 297000206-072023 від 31.07.2023 на суму 116 094 762 грн 67 коп.

Для проведення оплати наданих послуг згідно даних актів, відповідачу було виставлено за період з грудня 2022 по липень 2023 року рахунки -фактури, а саме:

- за грудень 2022 від 31.12.2022 за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії № 297000206-122022 ПУП на суму 88 262 126 грн 18 коп.; кінцева дата оплати: 16.01.2023;

- за січень 2023 від 31.01.2023 за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії № 297000206-01223 ПУП на суму 129 491 277 грн 37 коп; кінцева дата оплати: 13.02.2023;

- за лютий 2023 від 28.02.2023 за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії № 297000206-022023 ПУП на суму 131 261 315 грн 22 коп.; кінцева дата оплати - 13.03.2023;

- за березень 2023 від 31.03.2023 за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії № 297000206-032023 ПУП на суму146 002 522 грн 83 коп; кінцева дата оплати - 13.04.2023;

- за квітень 2023 від 30.04.2023 за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії № 297000206-042023 ПУП на суму158301122 грн 46 коп; кінцева дата оплати - 13.05.2023;

- за травень 2023 від 31.05.2023 за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії № 297000206-05223 ПУП на суму 240 460 360 грн 38 коп; кінцева дата оплати - 13.06.2023.

- за червень 2023 від 30.06.2023 за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії № 297000206-06223 ПУП на суму 156 378 774 грн 08 коп; кінцева дата оплати - 12.07.2023.

Згідно рахунку - фактури за грудень 2022 року визначено загальну вартість послуги за грудень 2022 в сумі 141 262 126,18 грн.

Як вказав позивач, відображено означену суму враховуючи оплату за цей період. Відтак відповідачу за грудень 2022 до сплати нараховано 88 262 126,18 грн. (сальдо на кінець періоду).

Тобто, загальна вартість послуг, яка підлягала оплаті по Договору згідно вказаних рахунків-фактури за період з 01 січня 2023 по 31 липня 2023 року становила 1 032 289 377,98 грн.

Із матеріалів справи встановлено, що відповідачем до відкриття провадження у даній справі оплачено суму основного боргу в частині 912 675 079,15 грн., що підтверджується платіжними інструкціями: від 04.01.2023 на суму 5 000 000 грн; від 05.01.2023 на суму 5 000 000 грн; від 11.01.2023 на суму 250 000 грн; від 16.01.2023 на суму 5 000 000 грн; від 17.01.2023 на суму 5 000 000 грн; від 18.01.2023 на суму 10 000 000 грн; від19.01.2023 на суму 5 000 000 грн; від 20.01.2023 на суму 1 000 000 грн; від 23.01.2023 на суму 10 000 000 грн; від 24.01.2023 на суму 10 000 000 грн; від 25.01.2023 на суму 10 000 000 грн; від 26.01.2023 на суму 10 000 000 грн; від 27.01.2023 на суму 8 000 000 грн; від 30.01.2023 на суму 4 012 126 грн 18 коп.; від 30.01.2023 на суму 7 000 000 грн; від 31.01.2023 на суму 8 500 000 грн; від 06.02.2023 на суму 15 000 000 грн; від 07.02.2023 на суму 2 000 000 грн; від 08.02.2023 на суму 2 000 000 грн; від 09.02.2023 на суму 2 000 000 грн; від 10.02.2023 на суму 2 000 000 грн; від 13.02.2023 на суму 2 000 000 грн; від 14.02.2023 на суму 6 000 000 грн; від 15.02.2023 на суму 8 000 000 грн; від16.02.2023 на суму 8 000 000 грн; від 17.02.2023 на суму 8 000 000 грн; від 20.02.2023 на суму 8 000 000 грн; від 21.02.2023 на суму 10 000 000 грн; від 22.02.2023 на суму 10 000 000 грн; від 23.02.2023 на суму 10 000 000 грн; від 24.02.2023 на суму 10 000 000 грн; від 27.02.2023 на суму 12 000 000 грн; від 28.02.2023 на суму 14 491 277 грн 37 коп.; від 28.02.2023 на суму 9 000 000 грн; від 28.02.2023 на суму 6 000 000 грн; від 28.02.2023 на суму 3 400 000 грн; від 09.03.2023 на суму 4 500 000 грн; від 13.03.2023 на суму 10 000 000 грн; від14.03.2023 на суму 10 000 000 грн; від 15.03.2023 на суму 10 000 000 грн; від 16.03.2023 на суму 10 000 000 грн; від 17.03.2023 на суму 8 000 000 грн; від 20.03.2023 на суму 8 000 000 грн; від 21.03.2023 на суму 8 000 000 грн; від 22.03.2023 на суму 10 000 000 грн; від 23.03.2023 на суму 10 000 000 грн; від 24.03.2023 на суму 10 000 000 грн; від 27.03.2023 на суму 10 000 000 грн; від 28.03.2023 на суму 10 000 000 грн; від 29.03.2023 на суму 10 000 000 грн; від 30.03.2023 на суму 2 761 315 грн 22 коп.; від 30.03.2023 на суму 7 300 000 грн 00 коп.; від 31.03.2023 на суму 6 000 000 грн; від 13.04.2023 на суму 8 000 000 грн; від 14.04.2023 на суму 8 000 000 грн; від 17.04.2023 на суму 8 000 000 грн; від 18.04.2023 на суму 8 000 000 грн; від 19.04.2023 на суму 8 000 000 грн; від 20.04.2023 на суму 10 000 000 грн; від 21.04.2023 на суму 10 000 000 грн; від 24.04.2023 на суму 10 000 000 грн; від 25.04.2023 на суму 10 000 000 грн; від 26.04.2023 на суму 10 000 000 грн; від 27.04.2023 на суму 15 000 000 грн; від 28.04.2023 на суму 26 000 000 грн; від 19.05.2023 на суму 8 400 000 грн; від 22.05.2023 на суму 1 500 000 грн; від 24.05.2023 на суму 5 102 522 грн 83 коп.; від 24.05.2023 на суму 397 477 грн 17 коп.; від 25.05.2023 на суму 2 500 000 грн; від 26.05.2023 на суму 9 000 000 грн; від 29.05.2023 на суму 1 500 000 грн; від 30.05.2023 на суму 3 200 000 грн; від 31.05.2023 на суму 10 400 000 грн; від 01.06.2023 на суму 2 000 000 грн; від 02.06.2023 на суму 2 300 000 грн; від 05.06.2023 на суму 3 200 000 грн; від 06.06.2023 на суму 3 200 000 грн; від 07.06.2023 на суму 3 400 000 грн; від 08.06.2023 на суму 3 400 000 грн; від 09.06.2023 на суму 9 400 000 грн; від 12.06.2023 на суму 3 600 000 грн; від 13.06.2023 на суму 3 600 000 грн; від 14.06.2023 на суму 3 600 000 грн; від 15.06.2023 на суму 3 600 000 грн; від 16.06.2023 на суму 9 400 000 грн; від 19.06.2023 на суму 10 000 000 грн; від 20.06.2023 на суму 10 000 000 грн; від 21.06.2023 на суму 10 000 000 грн; від 22.06.2023 на суму 10 000 000 грн; від 23.06.2023 на суму 10 000 000 грн; від 26.06.2023 на суму 15 601 122 грн 46 коп; від 27.06.2023 на суму 15 000 000 грн; від 28.06.2023 на суму 15 000 000 грн; від 29.06.2023 на суму 20 000 000 грн; від 29.06.2023 на суму 8 700 000 грн; від 30.06.2023 на суму15 000 000 грн; від 14.07.2023 на суму 6 000 000 грн; від 17.07.2023 на суму 4 000 000 грн; від 18.07.2023 на суму 10 000 000 грн; від 19.07.2023 на суму 10 000 000 грн; від 20.07.20223 на суму10 000 000 грн; від 21.07.2023 на суму 10 459 237 грн 92 коп.; від 24.07.2023 на суму 10 000 000 грн; від 25.07.2023 на суму 10 000 000 грн; від 26.07.2023 на суму 10 000 000 грн; від 27.07.2023 на суму 10 000 000 грн; від 28.07.2023 на суму 10 000 000 грн; від 31.07.2023 на суму 400 000 грн; від 11.08.2023 на суму 12 000 000 грн; від 16.08.2023 на суму 10 000 000 грн; від 17.08.2023 на суму 10 000 000 грн; від 18.08.2023 на суму 15 000 000 грн; від 21.08.2023 на суму 5 000 000 грн.

Отже станом на 21.08.2023 за відповідачем по Договору за спірний період, рахувалася прострочена заборгованість в сумі 119 614 298, 83 грн., яка підлягала сплаті.

У зв`язку зі сплатою відповідачем частини основного боргу у розмірі 119 614 298 грн 83 коп., про що свідчить платіжна інстркуція №2004760069 від 22.08.2023, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24.10.2023 закрито провадження у справі № 918/878/23 в частині стягнення 119 614 298 грн 83 коп. основного боргу. Постановлено подальший розгляд справи здійснювати в межах позовних вимог про стягнення 2 195 501 грн 51 коп. (з яких: 1 180 316 грн 95 коп. - 3% річних та 1 015 184 грн 56 коп. - інфляційних втрат).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.12.2023 у справі № 918/878/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" 1 170 701 грн 76 коп. - 3 % річних, 1 015 184 грн 56 коп. - інфляційних втрат, 13 486 грн 09 коп. судового збору. У решті позовних вимог про стягнення 9 615,19 грн. -3 % річних відмовлено.

Місцевий господарський суд на підставі доказів, наданих позивачем, встановив факт перебування сторін у договірних відносинах та встановив факт порушення відповідачем прав позивача.

Щодо розрахунку 3 % річних вказав, що останній не є арифметично вірним. Як вбачається із розрахунків, наданих позивачем, останній не включив до періоду нарахування включно з 21.08.2023 дату оплати відповідачем заборгованості у розмірі 5 000 000 грн 00 коп згідно із платіжною інструкцією від 21.08.2023. Окрім того, в розрахунках позивача є незначні неточності у підрахунку сум, що підлягають до стягнення.

Однак суд першої інстанції констатував, що позивачем правомірно визначено періоди та здійснено нарахування на суму основного боргу із урахуванням здійснених відповідачем проплат.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.12.2023 у справі № 918/878/23 та мотивами суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Згідно ч. 1, 2 ст. 181 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов 'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розмішені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Щодо доводів скаржника про незастосування судом першої інстанції до правовідносин сторін ч. 4 ст. 179 ГК України та не дослідження типової форми Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог в апеляційній скарзі зазначає, що дійсно між сторонами було укладено Договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №297000206 від 23.12.2019, при цьому зауважує, що цей Договір укладений на основі Типового договору, зміст якого 20.05.2021 зазнав законодавчих змін у зв`язку із постановою НКРЕП № 805 від 19.05.2021 і оскільки на офіційному веб-сайті позивача міститься оновлена редакція публічного Договору від 01.06.2021, а заборгованість яку заявлено до стягнення у справі № 918/878/23 стосується періоду з грудня 2022 до липня 2023 року, то сторони мають керуватися чинними нормативно-правовими актами, у тому числі і змістом Типового Договору з розподілу електричної енергії у редакції, яка наявна на офіційному сайті ПрАТ "Рівнеобленерго" від 01.06.2021.

Колегія суддів зазначає, що таке твердження скаржника є помилковим та безпідставним, оскільки не ґрунтується на вимогах законодавства, з огляду на таке.

Так, 23.12.2019 ТОВ "РОЕК" приєдналось до умов публічного договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (ідентифікатор договору № 297000206) (далі - Договір), розміщеного на офіційному веб-сайті ПрАТ "Рівнеобленерго" у загальному доступі, шляхом подання постачальником оператору системи заяви-приєднання від 23.12.2023 до даного договору.

Відповідно до п. 1.1. Договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам Постачальника як послуги Оператора системи. Укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Постачальника до умов цього договору.

Таким чином, підписавши заяву-приєднання від 23.12.2019 до Договору, ТОВ "РОЕК" засвідчило приєднання в цілому до умов публічного договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії ПрАТ "Рівнеобленерго", який розміщений на офіційному веб-сайті ПрАТ "Рівнеобленерго" за посиланням: https://www.roe.vsei.ua/publichni-dogovir/.

Таким чином, оскільки у відкритому доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті ПрАТ розміщено Договір та усі додатки перелічені в розділі 11 цього Договору, що не спростовано відповідачем, то відповідно ТОВ "РОЕК" приєдналося до умов публічного договору в цілому з усіма додатками розміщеними на офіційному веб-сайті позивача.

З вищевикладеного вбачається, що Договір з усіма додатками було укладено між сторонами у відповідності до ч. 4 ст. 179 ГК України.

Відтак, посилання скаржника про незастосування судом першої інстанції ч. 4 ст.179 ГК України до правовідносин сторін є безпідставним.

Згідно з п. 9.4. Договору зміни (доповнення) до умов Договору можуть бути внесені шляхом змін (доповнення) публічного договору приєднання Оператора системи, тобто шляхом поширення цих змін (доповнень) на всіх Постачальників за публічним договором приєднання з обов`язковим оприлюдненням таких змін на офіційному веб-сайті Оператора системи та повідомлення постачальників в порядку, передбаченому п. 10.7, 10.8 Договору.

Відповідно до п. 10.7. Договору сторони, підписуючи даний договір погоджуються, що задля виконання умов даного договору допускається обмін інформацією, повідомленнями та копіями документів за допомогою засобів електронної пошти.

Інформація, повідомлення та/або документи (їх копії), які визначені умовами даного Договору вважаються належним чином оформленими та приймається Постачальником, якщо така інформація, повідомлення та/або документи (їх копії) направлені електронною поштою у форматі PDF (скановані або оцифровані), крім реєстру та коригованого реєстру точок комерційного обліку споживачів Постачальника за сукупністю споживачів балансуючої групи Постачальника згідно додатку 1 даного Договору та реєстру за ЕІС кодами споживачів та їх точок вимірювання згідно додатку 4 даного Договору, які надаються з накладенням електронно-цифрового підпису, що визначено відповідно п. 3, п. 6. Додатку 1 до Договору та п. 2.1. Договору, на електронну адресу Постачальника, яка зазначена у Заяві - приєднання. Інформація, повідомлення та/або інший документ (його копія) вважається відправленим Оператором системи та отриманим Постачальником з часу та дати направлення Оператором системи електронного листа.

Надіслання Оператором системи письмової пропозиції Постачальнику про зміни (доповнення) публічного договору приєднання, після їх оприлюднення в порядку визначеному пунктом 9.4 даного договору, відбувається шляхом направлення листа електронною поштою в порядку, визначеному п. 10.7 договору. Одночасно копія такої пропозиції направляється поштою простим листом згідно списку Постачальників приєднаних до умов публічного договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електроенергії. Зміни (доповнення) до цього Договору набирають чинності не раніше, ніж: через 20 календарних днів від дня надіслання письмової пропозиції Постачальнику, крім випадків, якщо інший строк чи термін буде визначений домовленістю Сторін або актом законодавства, (п. 10.8 Договору).

Отже, даними пунктами встановлено процедуру внесення змін до Договору.

Однак відповідачем не підтверджено та в матеріалах справи відсутні докази дотримання процедури внесення змін до Договору, укладеного 23.12.2019 шляхом приєднання відповідача до умов Типового договору у редакції від 01.06.2021, яка передбачена п. п. 10.7,10.8 Договору.

Відповідно до п. 9.1. Договору цей Договір набирає чинності з дня приєднання Постачальника до умов цього Договору і діє протягом 1 року, якщо інший строк не зазначено в заяві-приєднання Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення дії даного Договору жодною із Сторін не буде письмово заявлено про припинення його дії.

Втім, відповідачем не підтверджено та в матеріалах справи відсутні докази щодо розірвання даного Договору.

Як було встановлено судом першої інстанції вказаний Договір укладений 23.12.2019 шляхом приєднання відповідача до умов Договору, який вважається пролонгований до 23.12.2023 та діє у редакції, опублікованій на офіційному веб-сайті ПрАТ "Рівнеобленерго". Після приєднання 23.12.2019 жодних змін та доповнень до даної редакції Договору відповідачем не ініціювалось.

Отже, судом першої інстанції при ухваленні рішення від 19.12.2023 досліджено типову форму Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

За таких обставин, твердження відповідача, що сторони у спірний період мають керуватися умовами Типового Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії у редакції від 01.06.2021, є безпідставним.

Крім того з апеляційної скарги вбачається, що на думку відповідача порядок розрахунку за надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, який визначено додатком 1 до даного Договору є неузгоджений (неукладений), оскільки останній не оформлений у відповідності до п. 10.1. Договору у письмовій формі з обов`язковими підписами обох сторін.

Дане твердження відповідача є безпідставним та таким, що не заслуговує на увагу, оскільки згідно п. 10.1. Договору укладеного між сторонами, визначено, що "Додатки до цього Договору є невід`ємною частиною цього Договору. Усі зміни та доповнення до цього Договору та додатків до нього оформляються письмово в паперовій формі та підписуються уповноваженими особами обох сторін".

Тобто з аналізу даного пункту Договору вбачається, що додатки до Договору підписуються лише в разі їх зміни та доповнення.

Таким чином, посилання відповідача на пункт 10.1. Договору, як на підставу оформлення додатків до Договору в письмовій формі при укладенні Договору шляхом приєднання, є безпідставним.

Щодо доводів скаржника, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам відповідача, що останній не приєднався до додатку № 1, оскільки такий додаток в день підписання заяви-приєднання (23.12.2019) не був розміщений на сайті ПрАТ "Рівнеобленерго", колегія суддів зауважує, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що TOB "РОЕК" не приєднувалося 23.12.2019 до додатку № 1.

При цьому зауважує, що дата 31.07.2023, яку відображено на скрін-шоті біля графи "создано" та "изменено" не свідчить про те, що станом на 23.12.2019 (день, коли відповідач приєднався до умов публічного договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії ПрАТ "Рівнеобленерго", який розміщений на офіційному веб-сайті ПрАТ "Рівнеобленерго") додатку 1 до такого Договору не існувало та відповідач його не бачив і не міг побачити, вивчити та дослідити.

Крім того, відповідач не надав суду доказів, що після приєднання 23.12.2019 до умов публічного договору він звертався до позивача із претензіями про відсутність розміщення на сайті додатку № 1, чи із вимогою надати додаток № 1 до Договору для вивчення чи із ініціюванням питання про узгодження порядку розрахунків.

Зі скріншоту вбачається, що на ньому, окрім дати 31.07.2023, також міститься дата 19.01.2022 навпроти графи "напечатано". При цьому наявність на даному скрін-шоті таких дат - як 19.01.2022 так і 31.07.2023 не свідчать про те, що станом на дату коли відповідач приєднався до умов публічного Договору (23.12.2019) додатку № 1 не існувало чи не було розміщено на сайті позивача.

Отже, твердження відповідача, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам відповідача, що останній не приєднався до додатку № 1, оскільки такий додаток в день підписання заяви-приєднання (23.12.2019), не був розміщений на сайті ПрАТ "Рівнеобленерго" є безпідставними та необгрунтованими.

Щодо доводів скаржника, що суд першої інстанції не навів правової оцінки пункту 9 Порядку розрахунку (додатку №1) та не встановив, які ж умови щодо строків оплати слід застосувати при отриманні відповідачем послуг з розподілу не обумовлених договором, колегія суддів зауважує аступне.

З матеріалів справи вбачається, що рахунки-фактури за спірний період отриманні відповідачем, про що свідчать підпис керівника та печатка ТОВ "РОЕК" на них, а також проведення по них оплат.

Крім того кожний рахунок - фактура за спірний період датований відповідною датою його формування, а отже можна вважати, що такі отримані своєчасно.

Оскільки TOB "РОЕК" при отриманні рахунків не заперечувало та не зазначало в рахунку окрему дату його отримання, то виходячи із принципу вірогідності доказів вважається, що ТОВ "РОЕК" погодилось з датою, яка вказана в рахунку, як з датою його отримання.

Пунктом 9 Порядку встановлено, що Постачальник здійснює остаточний розрахунок за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії, з урахуванням всіх оплат за розрахунковий місяць (період), на підставі виставлених Оператором системи рахунків, протягом 5 робочих днів від дня отримання відповідного рахунку.

Отже, рахунки фактури мають відповідну дату від якої відраховується строк встановлений п. 9 Порядку.

Водночас, відповідачу на оплату рахунків було надано більший строк - до кінцевої дати вказаної в рахунку.

У відповідності до п. 11.8.4. Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, рахунок на оплату послуг з розподілу за розрахунковий період надається ОСР у порядку, передбаченому договором про надання послуг з розподілу електричної енергії. У рахунку обов`язково зазначається кінцева дата його оплати згідно з договором про надання послуг з розподілу електричної енергії. Користувач повинен оплатити повну суму виставленого ОСР рахунку не пізніше зазначеної в ньому кінцевої дати. Фактичною датою платежу вважається дата зарахування коштів Користувача на розрахунковий рахунок ОСР.

Пунктом 40 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії встановлено, що користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.

Отже в рахунках-фактури за спірний період встановлено кінцеві дати їх оплати. Втім в порушення встановленого строку (кінцевої дати) відповідачем було допущено прострочення в оплаті по Договору, у зв`язку з чим позивачем на прострочені суми нараховано 3% річних та інфляційні втрати.

За таких обставин, твердження відповідача про відсутність в позивача підстав для стягнення заявлених сум, через відсутність доказів направлення/отримання відповідачем рахунків на оплату є безпідставним.

Щодо доводів відповідача, що судом першої інстанції невірно встановлено період при обрахунку 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує, що у додатку 1 обумовлюється окремий порядок для стягнення 3 % річних - "У випадку порушення строків оплати платежів Постачальник сплачує, зокрема, 3 % річних від простроченої суми протягом 5-ти днів з дня виставлення рахунку Оператором системи". Проте, рахунки на оплату 3% річних відповідач отримав лише під час розгляду справи в суді, що вказує на передчасність заявлення вимоги про стягнення 3% річних.

Дане твердження відповідача не заслуговує на увагу суду з огляду на наступне.

Відповідно до п. 16. Порядку (додаток №1 до Договору) у випадку порушення строків оплати платежів за умовами цього Договору, Постачальник сплачує Оператору системи нараховану пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, та три проценти річних від простроченої суми, протягом 5-ти робочих днів з дня виставлення рахунку Оператором системи.

Так, за порушення строків оплати платежів по Договору за період з січня 2023 по серпень 2023, відповідачу було нараховано 3 % річних та виставлено на оплату відповідні рахунки.

Колегією суддів враховується, що положення Договору не містять заборон здійснювати нарахування 3 % річних в порядку, визначеному ст. 625 ЦК України.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Частиною 2 ст. 222 ГК України встановлено, що у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Отже, відповідно до ч. 2 ст. 222 ГК України у позивача існує право, щодо звернення з претензією до відповідача, а не обов`язок, і таке не звернення з претензією про оплату заборгованості чи 3% річних аж ніяк не позбавляє позивача в майбутньому у судовому порядку заявляти про їх стягнення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.06,2020 у справі № 910/5561/19, де, зокрема, у п.п. 35, 36, 37 зазначено: "Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 положення частини 1 статті 12.4 Конституції України (254к/9б-ВР) щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту. За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 ГПК України)".

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладений правовий висновок про те, що "при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу".

Також об`єднана палата вказала про те, що "при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці)".

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 "зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).

Оскільки зобов`язання з оплати 3 % річних та інфляційних втрат у випадку прострочення боржником оплати виникає в силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, то для виникнення у боржника даного зобов`язання позивачу немає необхідності спочатку звертатися до відповідача із вимогою про оплату вказаних сум, а вже у зв`язку із їх неоплатою - до суду за захистом своїх прав".

Із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача у вказаній частині є безпідставними.

Щодо рахунків - фактур, виставлених відповідачу за період з грудня 2022 по липень 2023 колегія суддів зазначає таке.

Відповідач вважає, що з нього стягується заборгованість за попередні періоди, які не входять в предмет доказування, оскільки в рахунках на оплату за 2023 рік в частині нарахувань по вільних цінах вказано 2022 рік.

Таке твердження відповідача не заслуговує на увагу так як в рахунках на оплату в частині нарахувань по вільних цінах де замість 2023 року вказано 2022 рік, є описка, що не впливає на зміну суми наданої послуги по Договору за відповідний розрахунковий період 2023 року.

Так, вартість наданих послуг по Договору за спірний період, окрім рахунків на оплату також підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передавання наданих послуг по Договору, якими сторони підтвердили, зокрема загальну вартість наданої послуги по Договору за конкретний розрахунковий місяць (копії актів наявні в матеріалах справи).

Тобто, всі суми нараховані до оплати згідно рахунків-фактури за спірний період відповідають та підтверджуються підписаними сторонами Актами приймання-передавання наданих послуг по Договору.

Отже, допущена в рахунках описка в цифрі року не впливає на зміну суми наданої послуги по Договору за відповідний розрахунковий період 2023 року, не спростовує суму самого нарахування та не звільняє відповідача від її сплати.

Щодо наданих скаржником контррозрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань.

Відповідач вважає, що розрахунки 3% річних та інфляційних втрат до позову зроблені на завищену суму 72 328 911,67 гри., яка на думку відповідача стосується попереднього періоду 2022 року та не входить в предмет доказування у даній справі. Дану суму, відповідачем взято з рахунків на оплату за 2023 рік (з січня по червень 2023), в частині нарахувань по вільних цінах де зазначено 2022 рік.

Так, колегією суддів встановлено, що в рахунках на оплату за 2023 рік в таблиці "До сплати" (в частині де вказано помилково 2022 рік та вказано нарахування по вільних цінах), будь які суми відсутні і до сплати позивачем не заявляються, оскільки нарахування за надані послуги в частині вільних цін, відповідачем були оплачені до формування таких рахунків - фактур.

Тобто, позивачем до суми заборгованості, на яку нараховано 3% річних та інфляційні втрати, 72 328 911,67 грн. не включалися, так як були своєчасно відповідачем оплачені.

За таких обставин, зменшення відповідачем на 72 328 911,67 грн. суми заборгованості в наданих контррозрахунках 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що в наданому відповідачем контррозрахунку інфляційних втрат невірно визначено дати, періоди, суми боргу та розмір інфляційних втрат, що робить такий конррозрахунок арифметично неправильним та необгрунтованим.

Таким чином з вищевикладеного вбачається, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні Господарського суду Рівненської області від 19.12.2023 у справі №918/878/23, а відтак апеляційна скарга є безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.12.2023 у справі №918/878/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу №918/878/23 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "08" квітня 2024 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.