Рішення

від 28.12.2023 по справі 922/4522/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/4522/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтекстиль" (код ЄДРПОУ 23292264, вул. Лінійна, 22, м. Суми, 40007) до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» (код ЄДРПОУ 05762269, пр. Героїв Харкова, 199, м. Харків, 61037) про стягнення 37 485,03 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімтекстиль" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» про стягнення: 28 350,00 грн. - за поставлений товар по договору № 238-13/370 від 22.01.2019; 8 622,40 грн інфляційних збитків за період з січня 2022 по вересень 2023 та 512,63 грн. 1 % річних (ч. 2 ст. 625 ЦК України, п. 10.5 Договору) за період з 04.01.2022 по 25.10.2023; судовий збір в сумі 2 684,00 грн та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 30.10.2023 Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження у справі №922/4522/23 без повідомлення учасників справи. Надати до суду письмові пояснення з уточненнями сум, які позивач заявляє до стягнення (сума основного боргу, інфляційних втрат, % річних). ВІДПОВІДАЧУ встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції. Надати до суду докази направлення на адресу позивача відзиву (ОПИС ВКЛАДЕННЯ). Відповідачу у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали. Попередити відповідача, що у разі неподання ним обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин. Встановлено позивачеві строк для подання відповіді на відзив у десять днів з дня отримання відзиву на позов. Надати до суду докази направлення на адресу відповідача (ОПИС ВКЛАДЕННЯ). Встановлено відповідачеві строк для подання заперечень у десять днів з дня отримання відповіді на відзив. Надати до суду докази направлення на адресу позивача (ОПИС ВКЛАДЕННЯ).

15.11.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

16.11.2023 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (виправлення описки), в якій просить суд вважати вірною наступну редакцію пункту першого прохальної частини позову: "Стягнути з Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини», ідентифікаційний код 05762269, адреса: пр. Героїв Харкова, 199, м. Харків, 61037 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімтекстиль», ідентифікаційний код 23292264, адреса: вул. Лінійна, 22, м. Суми, 40007 грошову заборгованість, у тому числі: 28 350,00 грн. - за поставлений товар по договору № 238-13/370 від 22.01.2019; 8 622,40 грн. - інфляційних збитків за період з січня 2022 по вересень 2023 та 512,63 грн. - 1 % річних за період з 04.01.2022 по 25.10.2023.".

Суд вважає за можливе прийняти уточнення позовних вимог позивача до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з їх урахуванням.

16.11.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімтекстиль» (далі за текстом - «Постачальник та/або «позивач») та Державним підприємством «Завод «Електроважмаш» (далі за текстом - «Замовник») було укладено Договір № 238- 13/370 від 22.01.2019 (далі за текстом - «Договір»).

В період дії Договору Державне підприємство «Завод «Електроважмаш», код ЄДРПОУ 00213121, було перетворено в Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш», код ЄДРПОУ 00213121, до якого перейшли всі права та обов`язки за Договором, про що сторони уклали Угоду про заміну сторони правонаступником від 27.08.2021.

Згідно пункту 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити продукцію у власність Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти від Постачальника Продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим Договором.

Найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 016:2010 «Державний класифікатор продукції та послуг», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 457 від 11.10.2010 р. та/або Національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник», затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 № 1749, зазначаються у Специфікації № 1 (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

Згідно пунктів 2.1-2.4 Договору Постачальник здійснює поставку продукції протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту направлення письмового листа/ замовлення Замовника, згідно з п.1.3 цього Договору. Передача продукції здійснюється на складі Замовлення за адресою: м. Харків, пр. Московський 299. Транспортування продукції здійснюється транспортом Постачальника, на умовах DDР, м. Харків, пр. Московський 299, згідно (Інкотермс-2010). Право власності на продукцію переходить до Замовника з моменту її фактичної поставки від Постачальника.

Відповідно п. 4.1 Договору Замовник здійснює оплату продукції протягом 60 (шістдесят) календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю.

Згідно п. 7.1 Договору приймання продукції за якістю проводиться відповідно до інструкції Держарбітражу СРСР «Про порядок приймання продукції виробничо- технічного призначення і товарів народного споживання за якістю» № П-7 від 25.04.1966 р. (далі - Інструкція П-7.)

Згідно п. 7.2 Договору приймання продукції за кількістю проводиться відповідно до інструкції Держарбітражу СРСР «Про порядок приймання продукції виробничо- технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю» № П-6 від 15.06.1965 р. (далі - Інструкція П-7.).

На виконання умов Договору Постачальник здійснив наступні поставки партії продукції (далі - «товар») на адресу Замовника, які залишились не оплаченими:

1) по видатковій накладній № РН-0000093 від 11.05.2021 через логістичну компанію «Делівері», квитанція про прийом вантажу № 1970139765 від 11.05.2021, поставлено Товар на суму 8 910,00 грн.

Товар прибув на адресу Замовника 13.05.2021. Товар прийнято повноважним представником Замовником без зауважень щодо кількості, якості та товаросупровідних документів на підставі довіреності № 151 від 11.05.2021 р.

Для оплати товару виставлено рахунок № СФ-0000103 від 11.05.2021 р. на суму 8 910,00 грн.

Граничний строк оплати товару (п. 4.1 Договору): до 17 серпня 2021 р. включно.

В підтвердження існуючих взаєморозрахунків, у тому числі за Договором 238-13/370 від 22.01.2019, сторони підписали Акт звірки станом на 30.09.2021 р., в якому Замовник підтвердив грошову заборгованість за Договором на суму 8 9180,00 грн.

2) після підписання акту звірки Постачальник здійснив поставку товару по видатковій накладній № РН-0000233 від 28.10.2021 через логістичну компанію «Делівері», квитанція про прийом вантажу № 1970154552 від 29.10.2021, поставлено товар на суму 19 440,00 грн.

Товар прибув на адресу Замовника 02.11.2021. Товар прийнято повноважним представником Замовником без зауважень щодо кількості, якості та товаросупровідних документів на підставі довіреності № 591 від 28.10.2021. Для оплати товару виставлено рахунок № СФ-0000246 від 28.10.2021 на суму 19 440,00 грн.

Граничний строк оплати товару (п. 4.1 Договору): до 03 січня 2021 включно.

Таким чином, як вказує позивач, в період дії Договору Постачальник за вищевказаними накладними поставив на адресу Замовника товар на загальну суму 28 350,00 грн., який залишився повністю не оплаченим.

Листом від 20.09.2021 № 261-22/126 АТ «Завод «Електроважмаш» повідомило ТОВ «Хімтекстиль» про припинення товариства шляхом приєднання до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» та запропонувало заявити існуючи кредиторські вимоги до товариства.

Листом від 05.10.2021 № 05/10 ТОВ «Хімтекстиль» заявило вимоги на загальну суму 736 166,12 грн., яка на дату складання вимоги підтверджувалась документами первинного бухгалтерського обліку та актом звірки станом на 30.09.2021 р., та складалась із заборгованості за Договором № 238-03/607-ВК від 11.07.2019 в сумі 724 748,12 грн., за Договором № 238-13/370-ВК від 22.01.2019 в сумі 8 910,00 грн. та по гарантійному листу № 261-22/160 від 15.02.2021 в сумі 2 508,00 грн.

Листом від 12.10.2021 № 201-06-03/128 АТ «Завод «Електроважмаш» повідомило ТОВ «Хімтекстиль», що розпорядженням Кабінету Міністрів України № 248-р від 31.03.2021 погоджено пропозицію Фонду державного майна щодо перетворення державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (код згідно з ЄДРПОУ) в акціонерне товариство у процесі приватизації. 08 квітня 2021 року Фондом державного майна України видано наказ № 589 «Про перетворення державного підприємства «Завод «Електроважмаш» в приватне акціонерне товариство. Таким чином, 26.08.2021 року Державне підприємство «Завод «Електроважмаш» було перетворено в Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш», згідно інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі чого і була укладена угода до вищевказаного договору, де зазначено, що зобов`язання Сторін, що виникли по Договору продовжують виконуватися у тому ж порядку, як вони мали б виконуватися, якщо реорганізація Замовника не відбулася або не відбувається.

08.09.2021 Фондом державного майна України видано наказ щодо припинення АТ «Завод «Електроважмаш» шляхом приєднання до АТ «Українські енергетичні машини», про що ТОВ «Хімтекстиль» і було повідомлено листом 261-22/126 від 20.09.2021.

В цьому контексті АТ «Завод «Електроважмаш» звернуло увагу, що згідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Враховуючи вищезазначене, та довгострокові ділові відносини, АТ «Завод «Електроважмаш» попросило продовжити співпрацю згідно діючих договорів.

Листом від 30.12.2021 № 261-22/553 АТ «Завод «Електроважмаш» у відповідь на заяву з кредиторськими вимогами № 05/10 від 05.10.2021 повідомило ТОВ «Хімтекстиль», що при здійсненні процедури приєднання АТ «Заводу «Електроважмаш» до АТ «Українські енергетичні машини», зобов`язання перед ТОВ «Хімтекстиль» будуть включені до передавального акту відповідно до бухгалтерського обліку АТ «Завод « Електроважмаш».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 за № 1005-р «Про погодження реорганізації акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» шляхом приєднання до акціонерного товариства «Турбоатом», було погоджено пропозицію Фонду державного майна щодо реорганізації акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» (код згідно з ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення державного підприємства «Завод «Електроважмаш» у процесі приватизації шляхом приєднання до акціонерного товариства «Турбоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 05762269).

З метою виконання вказаного розпорядження 01.12.2021 було проведено позачергові загальні збори акціонерів АТ «Українські енергетичні машини», які оформлено протоколом № 31/2021 (копія додається). Протокол є у вільному доступі на сайті товариства відповідача.

Режим доступу до протоколу: https://ukrenergymachines.com/investors/229/230/8171.

Згідно пункту 4 даного протокольного рішення Зборами акціонерів товариства було затверджено передавальний акт між Акціонерним товариством «Завод «Електроважмаш» (код згідно з ЄДРПОУ 00213121) та товариством (код згідно з ЄДРПОУ 05762269) станом на 31.10.2021. Згідно п. 6 протокольного рішення Зборами акціонерів товариства затверджено договір про приєднання Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» (код згідно з ЄДРПОУ 00213121) та товариством (код згідно з ЄДРПОУ 05762269).

Разом з цим, 21.12.2021 було проведено спільні позачергові загальні збори акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» та акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш», які оформлено протоколом № 32/2021 (копія додається). Протокол є у вільному доступі на сайті товариства відповідача.

Режим доступу до протоколу: https://ukrenergymachines.com/investors/229/230/8193.

Згідно пункту 1 даного протокольного рішення Зборами акціонерів товариства було вирішено у зв`язку з приєднанням товариства «Завод «Електроважмаш» до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» внести зміни до Статуту Товариства шляхом викладення його у новій редакції.

Відповідно до пункту 1.4 статуту Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» (копія витягу зі Статуту додається), затвердженого рішенням спільних позачергових загальних зборів акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» та акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» від 23.12.2021 (протокол № 32/2021), Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» є правонаступником всіх прав та обов`язків акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» внаслідок приєднання останнього до Товариства відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005-р «Про погодження реорганізації Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» шляхом приєднання до Акціонерного товариства «Турбоатом» (правонаступник - АТ «Укренергомашини»).

Статут товариства є у вільному доступі на сайті відповідача.

Режим доступу до статуту: https://ukrenergymachines.com/content/documents/36/3519/files/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%82.PDF.

Також Розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 жовтня 2021 р. №1228- р встановлює, що Фонд державного майна має забезпечити у тижневий строк після завершення процедури приєднання акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» до акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» (але не пізніше 28 грудня 2021 року) передачу в управління Кабінету Міністрів України пакета акцій у розмірі 75, 22407664 відсотка, що належить державі у статутному капіталі акціонерного товариства Українські енергетичні машини.

Згідно з пунктом 1 цього Передавального акту, правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» переходить правонаступнику - Акціонерному товариству «Українські енергетичні машини» з моменту затвердження даного Передавального акту з 01.12.2021.

Відповідно до пункту 4 Передавального акту, всі підтверджені належним чином права, обов`язки, зобов`язання Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш», що приєднується, а також права, обов`язки, зобов`язання інших осіб в частині правовідносин з Акціонерним товариством «Завод «Електроважмаш», що приєднується, переходять в повному обсязі до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» - правонаступника навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання Передавального акту або з будь-яких причин не були включені в Передавальний акт.

Також у відповідь на адвокатський запит Фонд державного майна України підтвердив правонаступництво та перехід всіх активів, зобов`язань, майна, прав та обов`язків Акціонерного товариства «Завод Електроважмаш» до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини», надав копію наказу Фонду державного майна України від 01.12.2021 № 2143 та копію передавального акту від 01.12.2021.

Листом від 09.10.2023 № 27-250 АТ «Укренергомашини» також надали завірену копію передавального акту від 01.12.2021, та додатку 15 до передавального акту щодо кредиторської заборгованості станом на 31.120.2021.

Крім того, обставини, що встановлюють факт правонаступництва Акціонерного товариства Українські енергетичні машини стосовно Акціонерного товариства «Завод Електроважмаш», також підтверджені рішенням Господарського суду Харківської області від 25.07.2022 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 у справі № 922/3979/21, які залишені без змін постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16.03.2023.

Таким чином, як вказує позивач, обставини щодо правонаступництва Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» стосовно Акціонерного товариства «Завод Електроважмаш» є преюдиційними в розумінні ст. 75 ГПК України та не підлягають доведенню в межах даної справи.

З урахуванням викладеного, за твердженнями позивача, АТ «Українські енергетичні машини» несе всі обов`язки за Договором № 238-13/370 від 22.01.2019, що був укладений з ДП «Завод «Електроважмаш», у тому числі по оплаті поставленого товару та встановлену договором відповідальність за невиконання грошових зобов`язань.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що у нього не наступив момент переходу прав та обов`язків за АТ «Завод «Електроважмаш», яке знаходиться у стадії реорганізації.

Так, за твердженнями відповідача, 26.08.2021 року до ЄДРЮО внесено запис про державну реєстрацію юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «Завод Електроважмаш», яке є правонаступником ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «Завод Електроважмаш» (дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа: повне найменування, ідентифікаційний код - ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ», Код ЄДРПОУ:00213121).

З 17.09.2021 року на підставі рішення засновників юридичної особи або уповноваженого ним органу до Реєстру також було внесено запис про державну Реєстрацію щодо припинення юридичної особи АТ «Завод «Електроважмаш» в результаті її реорганізації, із строком пред`явлення кредиторських 17.11.2021 - «з 17.09.2021 - в стані припинення 1004801270001089799. рішення засновників щодо припинення ЮО в результаті реорганізації».

Таким чином, як вказує відповідач, станом на цей час дані щодо припинення юридичної особи АТ «Завод Електроважмаш» та відповідно про її правонаступників в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб відсутні; на даний час АТ «Завод Електроважмаш» знаходиться в стані припинення; також відсутні відомості у реєстрі відносно того, що АТ «Українські енергетичні машини» є правонаступником АТ «Завод Електроважмаш».

Отже, за твердженнями відповідача, на даний час відомості відносно того, що АТ «Завод Електроважмаш» припинено та АТ «Українські енергетичні машини» є правонаступником останнього - в ЄДРЮО відсутні.

У відповіді на відзив позивач вказує, що позиція Відповідача про недоведеність переходу майнових прав та обов`язків Акціонерного товариства «Завод Електроважмаш» до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» в процесі процедури реорганізації суперечить обставинам справи та положенням законодавства.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Процесуальне правонаступництво фактично слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Статтею 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано статтею 107 ЦК України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов`язків до правонаступників. Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника.

В разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється.

У вирішенні питань, пов`язаних з таким правонаступництвом, судам необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов`язків (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2020 у справі № 910/4656/14).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц (провадження № 61-16634сво19) дійшов висновку про те, що у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

У частині восьмій статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Водночас при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 922/347/21.

Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто, при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.

Так, в контексті застосування статей 104, 107 ЦК України, та беручи до уваги не визначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією, Суд вважає, що такий момент сам по собі не може пов`язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи. Зазначене кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц, від 04.11.2020 у справі №922/817/18 та вищезазначеним щодо статті 6 Конвенції.

Отже, для вирішення питання щодо можливості процесуального правонаступництва суд у кожному конкретному випадку має аналізувати фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, зокрема відомості первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 922/817/18.

В даному випадку, з метою виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 1005 "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом", наказом Фонду від 01.12.2021 №2143 "Щодо АТ "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121)" затверджено Передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини", згідно з яким усі активи, зобов`язання, майно, права та обов`язки товариства, що приєднується, передаються товариству-правонаступнику, а саме, АТ "Українські енергетичні машини" в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України з дати затвердження та підписання передавального акта.

Як вбачається із протоколу позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" (попередня назва - АТ "Турбоатом") від 01.12.2021 №31/2021, прийнято рішення, зокрема, про затвердження Передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини".

З матеріалів справи вбачається, що Передавальний акт затверджено як АТ "Українські енергетичні машини", так і Фондом державного майна України, таким чином у спірних правовідносинах правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків, акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" перейшло правонаступнику - акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження даного Передавального акту, а саме - з 01.12.2021.

Аналогічний висновок зроблено Верховним судом по справі №922/3979/21 від 16.03.2023.

Таким чином, обставини, що встановлюють факт правонаступництва Акціонерного товариства Українські енергетичні машини стосовно Акціонерного товариства «Завод Електроважмаш», встановлені належним чином.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України на покупця покладено обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем, у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу в розмірі - 28350,00 грн. не спростовано, заборгованість не погашено, а, отже, позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 10.5 Договору закріплено право Постачальника вимагати від Замовника оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 8622,40 грн.

Керуючись положенням вище вказаних правових норм та умов Договору, вимога позивача про стягнення з відповідача, за порушення строків розрахунку, 1% річних в сумі 512,63 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В силу ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат

В ч. 3 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Факт надання правової допомоги позивачу підтверджується договором про надання правової допомоги № 23/06-01 від 01 червня 2023 року, укладеного між адвокатом Садиковим В. В., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ № 000674 від 18 березня 2020 року та позивачем, додатком № 05 від 03.10.2023 р. до вказаного договору, в якому сторони визначили обсяг послуг/ правової допомоги, ордером, що міститься в матеріалах справи, та актом наданих послуг від 25.10.2023 р., який підтверджує факт надання та отримання позивачем послуг адвоката, рахунком на оплату послуг.

Підписуючи додаток № 05 від 03.10.2023 р. сторони домовились, що у разі необхідності складання відповіді на відзив, будь-яких клопотань, заяв та інших процесуальних документів, пов`язаних з розглядом справи у суді першої інстанції, участі у судових засіданнях, у тому числі в режимі відео конференції (за наявності), будь-яких витрат, пов`язаних з відправкою Укрпоштою документів іншій стороні та суду, буде включатися до вартості послуг, визначених пунктом 1, та не потребуватиме будь-якого додаткового оформлення у вигляді додатків, описів чи актів виконаних робіт.

Відповідно правовій позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги, що визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, якщо інше не зазначене у договорі.

Підписанням акту позивач підтвердив факт належного отримання послуг відповідно до положень договору, не має претензій до адвоката стосовно повноти та якості отриманих від нього послуг, а також зобов`язаний сплатити адвокату винагороду (гонорар) та відшкодувати понесені адвокатом витрати.

Загальна сума винагороди (гонорару), яку має сплатити Позивач представнику за надану професійну правничу допомогу є фіксованою та становить 5 000,00 грн.

Позивач вживав заходи досудового врегулювання спору та направляв на адресу відповідача претензію від 29.06.2023 № 22 щодо погашення існуючої грошової заборгованості разом з актом звірки взаємних розрахунків станом на дату складання претензії, яку відповідач отримав 11.07.2023, що підтверджується копіями поштових документів та відомостями із сайту АТ «Укрпошта» по трекінг коду 4000311688086.

Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України. Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного Господарського Суду Верховного Суду у справі № 914/359/18 від 21 березня 2019 року, № 922/1163/18 від 06 березня 2019 року.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Суд, враховує правову позицію, яку викладено Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19: "за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу)".

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката, надані на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу доказів, суд вважає заявлені до стягнення судові витрати співмірними, обґрунтованими та доведеними, тому вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача розмір адвокатських витрат за надані послуги в сумі 5000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» (ідентифікаційний код 05762269, адреса: пр. Героїв Харкова, 199, м. Харків, 61037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімтекстиль» (ідентифікаційний код 23292264, адреса: вул. Лінійна, 22, м. Суми, 40007) грошову заборгованість за поставлений товар по договору № 238-13/370 від 22.01.2019 в сумі 28350,00 грн; 8622,40 грн. - інфляційних збитків за період з січня 2022 по вересень 2023; 512,63 грн - 1 % річних за період з 04.01.2022 по 25.10.2023; витрати на правову допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн; судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "28" грудня 2023 р.

СуддяЛ.В. Шарко