Ухвала

від 28.12.2023 по справі 591/3028/20

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа №591/3028/20

Провадження № 2/591/177/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2023 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого-судді Сидоренко А.П.,

з участю секретаря судового засідання Чмуневич М.О.

представника позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Нагорна Наталія Василівна, Товариство з обмеженою відповідальністю торгова фірма «Магазин «Славутич» про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину,-

в с т а н о в и в:

26 травня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на частину 74,24% частки у статутному капіталі товариства, що становить 121460 грн., видане 20 вересня 2017 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу у Сумській області Нагорною Т.В. на ім`я ОСОБА_3 та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на частину 74,24% частки у статутному капіталі товариства, що становить 121460 грн., видане 20 вересня 2017 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу у Сумській області Нагорною Т.В. на ім`я ОСОБА_4 .

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 09 вересня 2020 року відкрито провадження у вказаній справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 28 грудня 2022 року провадження в зазначеній справі зупинене до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 686/20282/21.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 10 листопада 2023 року поновлено провадження у справі за вказаним позовом з призначенням судового розгляду на 15 год. 00 хв. 28 грудня 2023 року.

В судове засідання з`явився представник позивачки.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

На ініційоване судом питання про підсудність заявленого спору за правилами господарського судочинства, представник позивача заперечував проти закриття провадження у справі.

Вислухавши думку представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зістаттею 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першоюстатті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже,стаття 15 ЦК Українивизначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Застаттею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першоїстатті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням уКонституції Українипринципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які діють за правилами цивільного і кримінального судочинства, а також господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

У частині першійстатті 19 ЦПК Українивизначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21, від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 та інші).

Статтею1та частиною першою статті2 ГПК Українивизначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина другастатті 4 ГПК України).

Юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно достатті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом (частини перша, другастатті 81 ЦК України).

Устатті 96-1 ЦК Українипередбачено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом: 1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку; 3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом; 6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.

Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначеностаттею 20 ГПК України, за змістом пунктів 3, 4, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

З огляду на наведені приписи процесуальних законів правильне визначення юрисдикції суду в справі залежить від змісту правовідносин та її учасників, а також від установлення того, чи виник між сторонами спір у корпоративних відносинах.

Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 11 червня 2019 року у справі № 917/1338/18, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 686/20282/21 зазначено, що за наслідком виникнення чи визнання права на спадщину з`являється право на участь в управлінні та діяльності господарського товариства, що є ознакою набуття корпоративних прав спадкоємцями, при тому, що таке набуття не пов`язане з будь-яким рішенням зборів учасників про прийняття такого спадкоємця до складу учасників товариства.

Частиною третьоюстатті 80 ГК Українивстановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних із діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства (частини перша тадруга Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

У постанові Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 200/14714/16-цзазначено, що справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі № 916/1295/18 зазначено, що, якщо учасник юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням корпоративних прав такого учасника, то цей спір є спором про право управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарських судів незалежно від того, чи є сторонами у справі фізичні особи. При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність такого порушення та відповідно підстав для задоволення позову з`ясовується судами під час розгляду справи по суті позовних вимог.

З матеріалів справи відомо, що відповідачі у справі є спадкоємцями ОСОБА_5 .

Позивачка та ОСОБА_5 були учасниками ТОВ ТФ «Магазин «Славутич». Спір до спадкоємців виник щодо визначення розміру часток учасників у статутному фонді товариства.

Сторони у цій справі не оспорюють відносин, що виникли у сфері регулювання спадкового права, зокрема обставин прийняття чи не прийняття спадщини, визначення кола спадкоємців тощо.

У даному випадку питання щодо визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих відповідачам є похідним і залежить від вирішення питання щодо визначення розміру часток учасників у статутному фонді ТОВ ТФ «Магазин «Славутич».

Таким чином спір, який виник щодо правонаступників учасника товариства є корпоративним,розгляд якого відноситься до юрисдикції господарських судів.

З огляду на зазначене, вказана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Оскільки провадження у вказаній справі було відкрито помилково, необхідно повідомити позивачу, що вказані позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Нагорна Наталія Василівна, Товариство з обмеженою відповідальністю торгова фірма «Магазин «Славутич» про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину.

Роз`яснити позивачу його право звернутися з вказаною заявою в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з моменту її складання апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

.

Суддя А.П.Сидоренко