Постанова

від 19.12.2023 по справі 344/20888/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/20888/19

Провадження № 22-ц/4808/1369/23

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Бойчука І.В., Василишин Л.В.,

секретаря Худяк Х.М.,

з участю представника особи, яка подала апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1 адвоката Білана А.М., представника відповідачів адвоката Щеглова Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_6 про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання об`єкта нерухомого майна самочинним будівництвом, усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене суддею Пастернак І.А., 12 вересня 2023 року, повний текст якого виготовлено 25 вересня 2023 року,

в с т а н о в и в :

У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_6 про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю; скасування державної реєстрації земельної ділянки; скасування реєстрації права власності на земельну ділянку; визнання об`єкта нерухомого майна самочинним будівництвом; усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 13.12.2018 року між ним та ОСОБА_7 укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки, за яким позивач набув у власність земельну ділянку площею 0,0208 га з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд» кадастровий номер 2610100000:03:002:0431, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Ця земельна ділянка до дня відчуження належала ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №6466844, виданого 05.11.2010 року Івано-Франківською міською радою. На межі належної позивачу земельної ділянки відповідачами споруджено нерухомий об`єкт - гараж (зі сторони АДРЕСА_2 ). На його зауваження щодо знесення розташованого гаражу на межі його земельної ділянки відповідачі не реагували. Згоди на будівництво такого гаражу ОСОБА_7 (колишній власник суміжної земельної ділянки) та позивач відповідачу не надавали. Дозвільні документи на будівництво гаража відсутні, а тому такий об`єкт слід вважати самочинним будівництвом.

Також самочинно збудований гараж по межі земельної ділянки позивача не надає можливості використовувати ділянку належним чином, так як під час опадів вода постійно стікає на його територію та заливає його земельну ділянку.

Відповідачі отримали у спадщину та є власниками лише 3/4 земельної ділянки, а на 1/4 земельної ділянки свідоцтво про право на спадщину ще не видано.

Згідно відомостей, що містяться в Державному акті на право власності на землю Серії ІФ 15/02-0083310, виданого 09.08.2001 року Івано-Франківською міською радою народних депутатів, такий державний акт видано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 11.07.2001 року серії ДЕД №6486101 (зареєстрований в реєстрі за №2-1002). Площа земельної ділянки, на яку видано державний акт складає 0,0583 га. Відповідачам в порядку спадкування перейшло у власність 3/4 частини земельної ділянки спадкодавця, що складає 0,043725 га в рівних частках, а кожному по 1/4 частині що складає - 0,014575 га. При цьому, згідно відомостей, що містяться в державному акті на право власності на землю Серії ІФ 15/02 - 008310 від 09.08.2001 року, останні отримали у власність 0,0583 га, що не відповідає площі успадкованого ними майна. Таким чином, відповідачами неправомірно отримано у власність 1/4 частини земельної ділянки площею 0,014575 га.

Окрім того, за рахунок виготовлення відповідачами землевпорядної документації у 2018 році ширина земельної ділянки АДРЕСА_3 зі сторони АДРЕСА_1 збільшилась на 13 см.

У 2018 році без відома власника земельної ділянки по АДРЕСА_1 ( ОСОБА_7 ), відповідачем було замовлено матеріали технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). В пункті 3 акту прийому-передачі межових знаків на зберігання від 30.07.2018 року зазначено, що власниками/користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено. При цьому, в такому акті відсутній запис про власника суміжної земельної ділянки ОСОБА_7 . Згідно наявних у технічній документації відповідача планів меж земельної ділянки, земельна ділянка за схематичним позначенням від літери Д до літери А належить ОСОБА_8 . Однак, згадана земельна ділянка по АДРЕСА_1 з 2010 року належить ОСОБА_7 . Отже, зі сторони власника земельної ділянки відсутні підписи на згоду з встановленими межами земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Просив визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю Серії ІФ 15/02-008310, виданий ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 від 09 серпня 2001 року, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №8310, на земельну ділянку площею 0,0583 га, що розташована на території АДРЕСА_1 ;

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки (кадастровий номер 2610100000:03:00260677, площею 0,0583 Га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 ) за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , що відбулась 31.07.2018 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 26.07.2018 відділом у місті Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області;

скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0583 Га, кадастровий номер 2610100000:03:002:0677, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , вчинену 01.08.2018 року державним реєстратором виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Пиць Оленою Владиславівною;

визнати самочинним будівництвом об`єкт нерухомого майна (гараж) що знаходиться по АДРЕСА_1 );

усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться по АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 знести самочинно збудований нерухомий об`єкт - гараж (що знаходиться по АДРЕСА_1 зі сторони АДРЕСА_2 ) за власний рахунок (а.с.3-12,том.1).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 28.01.2021 року залучено до участі в справі - співвідповідача Івано-Франківську міську раду Івано-Франківської області (а.с.172-173, т.1).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 05.08.2021 року замінено відповідача державного реєстратора Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління реєстраційних процедур виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Пиць Олени Владиславівни, належним відповідачем - виконавчим комітететом Івано-Франківської міської ради (а.с.220-221, т.1).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 23.11.2021 року залучено до участі в справі співвідповідача ОСОБА_6 (а.с.55-56, т.2).

Ухвалою від 28.11.2022 року в задоволенні клопотання представника позивача про призначення судових експертиз відмовлено (а.с.195-196,том.2).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено (а.с.23-35,том.3).

Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що відповідачам в порядку спадкування перейшло у власність 3/4 частини земельної ділянки, що складає 0,043725 га, а згідно відомостей, що містяться в Державному акті на право власності на землю від 09.08.2001 року, останні отримали у власність 0,0583 га. Тому відповідачі набули у власність в порядку спадкування тільки по 1/4 частини земельної ділянки площею, а разом 3/4 частини.

Суд, в порушення вимог ч.6 ст.81 ЦПК України виключно на підставі пояснень представника відповідача прийшов до висновків, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є однією і тією ж особою. При дослідженні питання щодо відмінності землекористувачів, суд залишив поза увагою очевидні факти, в тому числі, і відмінність підписів, вчиненого ОСОБА_8 на акті узгодження меж.

Відмову в задоволенні вимоги про визнання об`єкта нерухомого майна самочинним будівництвом, суд мотивував тим, що органом архітектурно-будівельного контролю не встановлювався факт самовільного будівництва відповідачами та таким органом не вживалось жодних заходів реагування. Однак, судом не застосовано вимог ч.4 ст.376 ЦК України та вимог ст.ст.152,158 ЗК України, де позивачу надано право звертатись, в тому числі і щодо знесення самочинного будівництва у разі порушення прав на майно позивача.

Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Начальник Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області подав відзив на апеляційну скаргу.

Вказує, що позивачем не зазначено на якій підставі державний кадастровий реєстратор мав відмовити у державній реєстрації земельної ділянки відповідачів, не наведено жодних аргументів в чому проявляється незаконність рішення, натомість формально посилається на відсутність підпису про згоду з встановленими межами земельної ділянки з боку позивача. Не підписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж узгодження земельної ділянки не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Посилання позивача на позбавлення його права довести обґрунтованість позовних вимог у зв`язку з відмовою у задоволенні клопотань про призначення судових експертиз є безпідставним, оскільки цивільно-процесуальне законодавство передбачає два можливі випадки проведення експертизи: висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч.3 ст.102 ЦПК України). Позивач не був позбавлений права замовити експертне дослідження самостійно та представити висновки експертів. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити (а.с. 105-109, том.3).

Представник відповідачів адвокат Щеглов Є.С. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказує, що рішення суду є законним та обґрунтованим, подана апеляційна скарга є безпідставною. Позивач намагається позбавити відповідачів їх власності по надуманих причинах та всупереч фактичним обставинам справи. Апелянт перекрутив фактичні обставини справи, що підтверджується наданими суду письмовими доказами та експертним висновком. Гараж розташований на земельній ділянці відповідачів, до якої позивач ніякого відношення не має. Саме позивач порушив межі земельної ділянки відповідачів, перенісши свою дерев`яну огорожу під стіни гаражу, що підтверджується висновком експертного дослідження від 04.02.2022 року. Твердження апелянта про те, що ніби-то відповідачі отримали у спадщину та є власниками лише 3/4 земельної ділянки, а на 1/4 частину земельної ділянки свідоцтво про право на спадщину не видавалось, є надуманими. Просить рішення суду залишити без змін (а.с.105-109,том.3)

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника особи, яка подала апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1 адвоката Білана А.М., представника відповідачів адвоката Щеглова Є.С., дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її необґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 15, 16, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 78,79-1, 90, 103, 106. 107, 152, 198 ЗК України, встановивши, що позивач та відповідачі є власниками суміжних земельних ділянок, а, позивач, звертаючись з позовом, не довів порушення його прав.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) належала на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серії ІФ № 15/02-006543, виданого Івано-Франківською міською радою 07.09.1999 року та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №6543 на праві власності земельна ділянка площею 0,0583 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , а також житловий шлако-бетонний будинок, житловою площею 55,38 кв.м., зазначений в плані літерою «А», сарай цегляний, зазначений літерою «Б», що знаходяться по АДРЕСА_3 . Цей житловий будинок належав спадкодавцю ОСОБА_9 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою 05 червня 1984 року по реєстру за № Д-550, зареєстрованого в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації (а.с.60, т.1).

Із технічної документації на земельну ділянку, виготовленої на замовлення ОСОБА_10 у 1999 році , встановлено, що площа земельної ділянки становить 0,0583 га, розташована по АДРЕСА_1 . У плані земельної ділянки, який міститься у матеріалах технічної документації, відображений опис меж земельної ділянки: від А до Б землі ОСОБА_11 ; від Б. до В вул. Козацька; від В до Г землі ОСОБА_12 ; від Г до А вул.Запорізька. Межі та площа земельної ділянки погоджено ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , ОСОБА_9 (а.с.7-15,том.2).

Право власності на будинок з господарською спорудою та зазначену земельну ділянку після смерті ОСОБА_9 успадкували його спадкоємці ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_4 (син), ОСОБА_5 (дочка) в рівних долях кожний до ? частин спадкового майна відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.07.2001 року (а.с.60, т.1).

Частину земельної ділянки, а також частину будинку з господарською спорудою, яка залишилась після смерті ОСОБА_9 в розмірі ? площею 0,0146 га (із 0,0583 га) успадкував ОСОБА_13 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Першої Івано-Франківської нотаріальної контори Стецьків М.І. 12 жовтня 2001 року за № 3-2280.

На цю земельну ділянку ним був оформлений державний акт на право приватної власності на землю, виданий 18 жовтня 2001 року Івано-Франківською міською Радою, І-ІФ № 041740, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 8441.

Відповідно до договору купівлі-продажу частини житлового будинку і земельної ділянки від 26 жовтня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Басай Л.І., зареєстрованого у реєстрі за № 6265, ОСОБА_13 продав частину житлового будинку АДРЕСА_1 (відповідно до відомостей, що містяться у технічному паспорті, будинок цегляний, житловою площею 55,38 кв.м., зазначений в плані літ. «А», цегляний сарай, зазначений в плані літ. «Б», металева огорожа, зазначена в плані літ. «№1») і частку земельної ділянки площею 0,0146 га із земельної ділянки загальною площею 0,0583 га, ОСОБА_5 . На цьому договорі купівлі-продажу Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації вчинений реєстраційний напис 05.11.2001 року № 2058, записаний у реєстрову книгу № 15 (а.с.117, том 1)

Відповідно до Державного акту на право власності на землю Серії ІФ №15/02-008310 від 09.08.2001 року земельна ділянка 0,0583 га розташована на території АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, передана у приватну власність на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.07.2001р. серії АЕА № 486101, зареєстрованого в реєстрі за № 2-1002 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 . У цьому Державному акті на право приватної власності на землі схематично зображений план зовнішніх меж земельної ділянки із промірами сторін її зовнішнього периметра та описані межі із зазначенням відомостей про суміжних землекористувачів: від А до Б земельна ділянка ОСОБА_11 ; від Б до В вулиця Козацька; від В до Г земельна ділянка ОСОБА_14 , від Г до А вулиця Запорізька (а.с.13-14, т.1).

Таким чином ОСОБА_4 набула права власності на ? частину будинку з господарською спорудою і огорожею і ? частину земельної ділянки (1/4 частину на підставі Свідоцтва про спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_9 і ? частину на підставі договору купівлі-продажу, укладеного із ОСОБА_13 ), іншими співлавсниками земельної ділянки по ? частині залишаються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Отже, якщо арифметично додати усі частки, то усі троє відповідачів є співвласниками земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:002:0677 площею 0,0583 га за адресою АДРЕСА_1 в цілому.

На підставі заяви ОСОБА_3 від 23 липня 2018 року (а.с.22, том 1) ТОВ «Геокадастр-ІФ» 26 липня 2018 року виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 (а.с.17-52,том.1).

Внаслідок виконання технічної документації із землеустрою складено кадастровий план земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000:03:002:0677 площею 0,0583 га за адресою АДРЕСА_1 та 31 липня 2018 року здійснено державну реєстрацію земельної ділянки.

У кадастровому плані цієї земельної ділянки, який міститься у матеріалах технічної документації, описані координати поворотних точок меж земельної ділянки та межі земельної ділянки : від А до Б землі міської ради (дорога); від Б до В земельна ділянка ОСОБА_15 (кадастровий номер 2610100000:03:002:0540; від В до Г земельна ділянка ОСОБА_14 (кадастровий номер 2610100000:03:002:0537); від Г до Д землі міської ради (дорога); від Д до А земельна ділянка ОСОБА_8 (кадастровий номер 2610100000:03:002:0431) (а.с.35, том 1).

Як вбачається із Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, державним реєстратором Пиць О.В. 01 серпня 2018 року внесено запис про право власності: 27336853, згідно якого за ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровано на праві приватної власності об`єкт нерухомого майна: на земельну ділянку площею 0,0583 га, кадастровий номер 2610100000:03:002:0677, розташовану за адресою АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності зазначено: державний акт на право власності на землю, серія та номер: б/н, виданий 09.08.2001 року (а.с.63,-64, т.).

Загальна площа земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:002:0677, зазначеної у Кадастровому плані даної земельної ділянки, зареєстрованої 31 липня 2018 року за відповідачами, відповідає площі земельної ділянки, зазначеній в технічній документації по земельно-кадастровій інвентаризації та виготовленню документів, що посвідчують право приватної власності земельною ділянкою ОСОБА_9 АДРЕСА_1 та складає 0,0583 га.

13 грудня 2018 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі- продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_2 набув у власність земельну ділянку, площею 0.0208 га з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд», кадастровий номер 2610100000:03:002:0431, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка належала ОСОБА_7 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №6466844, виданого 05.11.2010 року Івано-Франківською міською радою (а.с.57-59, т.1).

13 грудня 2018 року ОСОБА_7 на підставі договору дарування квартири подарувала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_4 (а.с.65, т.1).

Із висновку №04/02-22 експертного земельно-технічного дослідження від 04.02.2022р., виконаного на замовлення представника відповідачів адвоката Щеглова Є.С. встановлено, що площа земельної ділянки кадастровий номер 261010000:03:002:0677, зазначена у Кадастровому плані даної земельної ділянки, зареєстрованої 31.07.2018р., відповідає площі земельної ділянки, зазначеної в Технічній документації земельно-кадастровій інвентаризації та виготовленню документів, що посвідчують право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_9 ( АДРЕСА_1 ) та складає 0,0583га. Довжини сторін по межі земельної ділянки кадастровий номер 261010000:03:002:0677, зазначені у Кадастровому плані даної земельної ділянки, зареєстрованої 31.07.2018р., відрізняються від довжин сторін меж земельної ділянки, зазначених в Технічній документації по земельно-кадастровій інвентаризації та виготовленню документів, що посвідчують право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_9 ( АДРЕСА_1 ) та зазначених в Державному акті на право приватної власності на землю серії ІФ 15/02-008310 від 09.08.2001р.: загальна довжина по межі, яка проходить по АДРЕСА_2 , має меншу довжину на 0,27 м.п.; загальна довжина по межі, яка проходить по земельним ділянкам гр. ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , має меншу довжину на 0,01 м.п.; загальна довжина по межі, яка проходить по АДРЕСА_1 , має більшу довжину на 0,13 м.п.; загальна довжина по межі, яка проходить по земельній ділянці гр. ОСОБА_8 , має меншу довжину на 0,05 м.п. Порушень меж по лініях АДРЕСА_5 , земельних ділянок гр. ОСОБА_15 (кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:03:002:0540) та гр. ОСОБА_12 (кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:03:002:0537) немає. Зі сторони земельної ділянки . ОСОБА_8 (позивача ОСОБА_2 ) наявне порушення меж (позначене червоним кольором) оскільки фактична межа проходить по дерев`яній огорожі довжиною 0,69 м.п., по стіні капітальної нежитлової будівлі довжиною 5,35 м.п., по дерев`яній огорожі довжиною 8,55 м.п. та 0,64 м.п. Загальна площа порушення меж земельної ділянки кадастровий номер 261010000:03:002:0677 за адресою АДРЕСА_1 , складає 0,0008га та має довжини: 0,69 м.п., 5,35 м.п., 8,55 м.п., 0,64 м.п., 12,28 м.п., 0,75 м.п., 1,62 м.п., 0,41 м.п. Згідно даних Публічної карти України накладення меж земельної ділянки кадастровий номер 261010000:03:002:0677 за адресою АДРЕСА_1 , на земельну ділянку кадастровий номер 261010000:03:002:0431 за адресою АДРЕСА_1 відсутнє (а.с.85-95, т.2).

Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною третьою статті 13 Конституції України власність зобов`язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до частин першої, другої статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (пункт «г» частини першої статті 96 ЗК України).

Згідно зі статтею 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 107 ЗК України визначено, що основою для відновлення меж земельних ділянок є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 198 ЗК України передбачено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 (далі Інструкція № 376).

Згідно із пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Аналіз зазначених норм свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною.

При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки не може слугувати підставою для відмови у затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 455/856/18-а, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, та Верховним Судом у постановах від травня 2020 року у справі № 404/3048/18, від 22 жовтня 2020 року у справі № 454/805/13-а та від 27 січня 2021 року у справі № 818/2225/17.

Звертаючись з позовом позивач мотивував порушення відповідачами його прав на користування земельною ділянкою, що полягає у спорудженні гаражу на межі належної йому земельної ділянки. Вказував, що зі сторони власника земельної ділянки, а саме ОСОБА_16 відсутні підписи на згоду з встановленими межами земельної ділянки по АДРЕСА_1 . За рахунок виконання землевпорядної документації у 2018 року відповідачами, ширина земельної ділянки АДРЕСА_3 збільшилась на 13 см.

Як вбачається з матеріалів справи право власності на домоволодіння та земельну ділянку, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 набуте та зареєстроване за відповідачами ОСОБА_17 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 у липні 2001 року, тоді як позивач придбав суміжне домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 лише у грудні 2018 року.

Так, позивач ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 13.12.2018 року купив суміжну земельну ділянку площею 0.0208 га з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд», кадастровий номер 2610100000:03:002:0431, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_7 , яка належала продавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №6466844, виданого 05.11.2010 року Івано-Франківською міською радою.

Посилаючись на те, що відповідачам погоджено межі земельної ділянки іншою особою ( ОСОБА_8 ), яка не була власником суміжної земельної ділянки у 2018 році, позивач, в порушення пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України, не подав суду технічну документацію на належну уже йому земельну ділянку (виходячи із присвоєного земельній ділянці кадастрового номера така технічна документація попереднім землевласником виготовлялася), із якої можливо було б встановити перехід права власності на землю від попередніх землевласників, зазначених у технічній документації відповідачів, зокрема ОСОБА_8 або встановити, що ОСОБА_8 і ОСОБА_7 є однією і тією ж особою, а також спів ставити межі, дискреційні кути і поворотні точки із земельною ділянкою відповідачів.

Крім того, експертом встановлено, що площа земельної ділянки відповідачів і її проміри співпадають у технічній документації 1999 року по земельно-кадастровій інвентаризації та виготовленню документів, замовленій ОСОБА_9 , та у технічній документації 2018 року із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею, виготовленій на замовлення ОСОБА_4 .

Експертом також встановлено, що фактично самим позивачем порушені межі земельної ділянки відповідачів на 0,0008га та має довжини: 0,69 м.п., 5,35 м.п., 8,55 м.п., 0,64 м.п., 12,28 м.п., 0,75 м.п., 1,62 м.п., 0,41 м.п. Цей висновок експерта позивачем не спростовано.

Таким чином, відповідачі набули право власності на земельну ділянку в цілому у встановлений законом спосіб, при цьому внаслідок набуття такого права жодні права позивача не порушені, тому відсутні підстави для визнання недійсним оспорюваного державного акту на право приватної власності на землю Серії ІФ 15/02-008310, виданого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 09 серпня 2001 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №8310, на земельну ділянку площею 0,0583 га, що розташована на території АДРЕСА_1 ; скасування державної реєстрації земельної ділянки (кадастровий номер 2610100000:03:00260677, площею 0,0583 Га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 ) за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , що відбулась 31.07.2018 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 26.07.2018 відділом у місті Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області; скасування реєстрації права власності за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0583 Га, кадастровий номер 2610100000:03:002:0677, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , вчинену 01.08.2018 року державним реєстратором виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Пиць Оленою Владиславівною.

Щодо ж до вимоги позивача визнати об`єкт нерухомого майна (гараж) що знаходиться по АДРЕСА_1 (зі сторони АДРЕСА_2 ) - самочинним будівництвом та про його знесення за рахунок відповідачів, то слід виходити з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦКУ житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦКУ право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади так і органи місцевого самоврядування. Згідно з положеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-УІ право на звернення до суду належить органам архітектурно-будівельного контролю.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою (постанова Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 458/1173/14-ц).

Позивачем на підтвердження даної вимоги надано лист Державного архіву Івано-Франківської області від 15.10.2019 року, з якого вбачається, що у документах Івано-Франківської міської ради народних депутатів за 1980-1991 року відомостей про дозвіл на проведення нового будівництва та реконструкцію будівель по АДРЕСА_1 не виявлено (а.с.53, т.1).

Згідно відповіді Архівного відділу Івано-Франківської міської ради від 25.09.2019 року, даних про будівництво чи реконструкцію будівель за адресою АДРЕСА_3 , в архівних документах за період 1992-2009 року не виявлено (а.с.54, т.1).

Відповідно до листа КП Івано-Франківськводоекотехпром від 30.09.2019 року, згода (дозвіл) на під`єднання до мереж водопостачання та водовідведення зі сторони КП Івано-Франківськводоекотехпром (в період з 2000 року по даний час), на будівництво нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 в межах охоронної зони не надавалася (а.с.56, т.1).

Відомостей щодо встановлення органом архітектурно-будівельного контролю факту самовільного будівництва гаражу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 та вжиття відповідних заходів реагування матеріали справи не містять.

Із матеріалів справи встановлено, що будинок по АДРЕСА_3 спадкодавець ОСОБА_9 абу також у спадщину на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою 05 червня 1984 року по реєстру за № Д-550, зареєстрованого в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації. Об`єкт нерухомого майна складався із житлового шлако-бетонного будинку, житловою площею 55,38 кв.м., зазначеного в плані літерою «А», сараю цегляного, зазначеного літерою «Б».

Матеріали технічної документації свідчать про те, що оспорювана господарська споруда (сарай) станом на 1999 р. (час виготовлення первинної технічної документації на земельну ділянку спадкодавцем ОСОБА_9 ) уже була побудована. Інші господарські споруди на земельній ділянці відсутні.

Право власності на будинок разом з господарською спорудою (сарай літ «Б») зареєстровано Івано-Франківським бюро технічної інвентаризації, що відповідає вимогам нормативно-правових актів щодо реєстрації прав на нерухоме майно, чинних на час набуття у власність нерухомого майна спадкоємцями ОСОБА_9 , саме Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.1998 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року за № 399/2839, «Про затвердження Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб», тому підстав для визнання оспорюваної господарської споруди самочинним будівництвом немає.

Відповідно до державних будівельних норм ДБН 360-92360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" , чинних на час спорудження сараю (гаражу), розміщення сараїв (гаражів) передбачають переважно вбудованими або прибудованими до житлових будинків по лінії забудови або в глибині ділянки. Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни повинна становити не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів із покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок. Крім того, необхідно дотримуватись нормативних відстаней між будинками або господарськими будівлями гаражами) на суміжних ділянках.

Господарська споруда (сарай, гараж), яку просить знести позивач, розташована на земельній ділянці відповідачів. Доказів того, що саме відповідачами не дотримана відстань від спільної межі земельної ділянки з позивачем суду не представлено. Навпаки, висновком експерта, поданим відповідачами, підтверджено, що межа земельної ділянки відповідачів згідно технічної документації має проходити не по стіні господарської споруди (гаража), а поза стіною до земельної ділянки позивача на відстані відповідно 0,64 м.п. по довжині 8,55 м.п.; 0,55м.п. по довжині 12,28 м.п.; 0,38м.п. по довжині 5,35 м.п. (а.с.127)

Матеріали справи не містять жодних доказів, на які посилається позивач, що спорудженням господарської споруди (сараю, гаражу) порушені його права. Так, позивач зазначає, що порушення його прав полягає у тому, що він не має можливості використовувати свою земельну ділянку належним чином через те, що з господарської споруди, побудованої відповідачами, під час дощу вода постійно стікає на його земельну ділянку.

Позивач суду не подав жодних доказів , які б підтверджували зазначені обставини. Такими доказами могли б бути відповідні акти, складені компетентними органами, висновки експертів, за умови, що земельна ділянка позивача не накладається на земельну ділянку відповідачів. А судом встановлено, що внаслідок фактичного встановлення на місцевості огорожі позивачем на земельній ділянці відповідачів і впритул до господарської споруди, яка побудована на земельній ділянці відповідачів, порушені позивачем межі земельної ділянки відповідачів, тому суд дійшов вірного висновку про те, що позивач не довів його порушеного права внаслідок спорудження господарської споруди (сараю,гаражу).

Доводи позивача про те, що господарська споруда побудована в межах охоронної зони також не заслуговують на увагу, оскільки охоронна зона визначається з метою безперешкодного обслуговування комунікацій (водопроводу і каналізації, газопроводу, електричних мереж тощо) і у разі встановлення обставин, які б обмежували доступ до таких мереж через спорудження нерухомих об`єктів, вимоги про їх знесення можуть заявляти юридичні особи, які обслуговують такі мережі або органи влади. Наявність господарської споруди відповідачів в межах охоронної зони на їх земельній ділянці жодним чином не порушує прав позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вірно дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів порушення його прав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 12 вересня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: І.О. Максюта

І.В.Бойчук

Л.В. Василишин

Повний текст постанови складено 28 грудня 2023 року.