Ухвала

від 27.12.2023 по справі 388/1651/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 388/1651/21

провадження № 61-15916ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Сердюка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Константіновим Олексієм Федоровичем, на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 05 червня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , Фермерське господарство «Паросток», про визнання договору купівлі - продажу земельної ділянки недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , Фермерське господарство «Паросток» (далі - ФГ «Паросток») з позовом про визнання договору купівлі - продажу земельної ділянки недійсним.

Позов обґрунтований тим, що 12 січня 2019 року ОСОБА_2 видав довіреність, на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які повинні були оформити документи на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площа до 2,0 га, та здійснити пошук особи, що візьме цю земельну ділянку в оренду зі сплатою орендної плати у розмірі 7 000,00 грн щороку. Іншої домовленості встановлено не було.

Ця довіреність посвідчена приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциною Н. В. № 47.

У листопаді 2019 року з`ясовано, що на підставі виданої довіреності та відповідно до наказу Головного управління Дергеокадастру в Кіровоградській області від 20 травня 2019 року № 11-2528/14-19-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» позивач став власником земельної ділянки, кадастровий номер 3521981300:02:000:5604, загальна площа 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

Земельна ділянка відповідно до договору купівлі - продажу від 08 червня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко С. О., перейшла у власність ОСОБА_1 .

Зазначав, що покупець земельної ділянки - ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 та матір`ю ОСОБА_4 , які є довіреними особами позивача за довіреністю.

Позивач вважає, що між ними фактично досягнуто зловмисної домовленості про заволодіння його земельною ділянкою поза його волею.

Крім того, дії представника та особи, що стала власником земельної ділянки містять ознаки шахрайських дій, коли користуючись довірительними відносинами були вчиненні дії на свою користь, а не на користь довірителя - позивача у справі.

ОСОБА_2 зазначив, що згідно з відповіддю Головного управління Дергеокадастру в Кіровоградській області від 02 квітня 2020 року № 29-11-0.2-3947/2-20 стало відомо, що державний кадастровий реєстратор скасував державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 3521981300:02:000:5604, яка належала позивачу шляхом об`єднання цієї земельної ділянки з декількома іншими та присвоєнням їм нового кадастрового номера: 3521981300:02:000:5527.

Власником об`єднаної земельної ділянки з 07 листопада 2019 року є відповідач у справі - ОСОБА_3 , який 05 грудня 2019 року уклав договір оренди цієї земельної ділянки з ФГ «Паросток», засновником і директором якого є ОСОБА_3 , який був довіреною особою позивача.

Посилаючись на те, що позивач своєї згоди на продаж земельної ділянки не надавав, кошти від продажу земельної ділянки не отримав, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3521981300:02:000:5604, площа 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 08 червня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 422, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 05 червня 2023 року, залишене без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року, позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3521981300:02:000:5604, площа 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 08 червня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 422, укладений між ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 будучи представником ОСОБА_2 під час вчинення спірного правочину діяв у своїх інтересах, оскільки за цим правочином став співвласником земельної ділянки, що не відповідає закону та суперечить частині третій статті 238 ЦК України та відповідно до частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з довіреністю від 12 лютого 2019 року № 47 ОСОБА_2 зобов`язав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 бути його представниками, в тому числі представляти його інтереси як учасника антитерористичної операції, у будь-яких органах, установах, підприємствах та організаціях, незалежно від форм власності, підпорядкування та галузевої належності, у будь-яких органах влади та місцевого управління, в тому числі в сільських селищних, міських радах, в органах райдержадміністрації, в органах бюро технічної інвентаризації, перед суб`єктами господарювання, в податкових органах перед фізичними особами підприємцями, в експертних установах, у всіх відповідних органах державної влади та управління, в тому числі в Управлінні земельних ресурсів, в органах Держгеокадастру, в органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в органах Укрдержгеокадастру, в органах юстиції, в органах нотаріату, в інших компетентних службах, установах та організаціях з питань виділу, приватизації, оформлення, державної реєстрації права власності та отримання на його ім`я свідоцтва про право власності на земельну ділянку орієнтованою площею 2 гектара для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Кіровоградської області, при цьому конкретне місце знаходження земельної ділянки, її розмір, межі, площу та будь-які інші умови представники можуть визначати на власний розсуд; після чого надає йому право користування та розпорядження цією ж земельною ділянкою (здачі в оренду, позичку, продажу, міни, укладення договорів емфітевзису, суперфіцію, а також будь-яких інших цивільно-правових угод, дозволених законодавством) за ціну та на умовах за своїм розсудом, при цьому всі істотні та факультативні умови договорів, в тому числі, але не виключно, строк дії договорів оренди та розмір орендної плати, суму, за яку буде продаватися земельна ділянка, тощо, представник може визначати самостійно згідно їхніх попередніх домовленостей.

Із копії заяви від 14 травня 2019 року випливає, що уповноважена особа за довіреністю ОСОБА_3 зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про затвердження проєкту землеустрою для передання у власність земельної ділянки, кадастровий номер 3521981300:02:000:5604, загальна площа 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення за адресою: Варварівська сільська рада, Долинський район, Кіровоградська область.

Згідно з договором купівлі - продажу від 08 червня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко С. О., укладений між ОСОБА_3 (сторона - продавець), який діє на підставі довіреності від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (сторона - покупець) предметом договору є земельна ділянка площею 2,0 га, яку продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв та сплатив за неї обговорену грошову суму, місце розташування земельної ділянки: Варварівська сільська рада, Долинський район, Кіровоградська область, кадастровий номер земельної ділянки - 3521981300:02:000:5604, продаж земельної ділянки вчинено за 50 000,00 грн.

Згідно з копєю копії паспорта, серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та підстави оскарження

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Константінова О. Ф. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 05 червня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 листопада 2021 року у справі № 383/302/20, провадження № 61-11775св21, від 07 серпня 2019 року у справі № 753/7290/17, провадження № 61-11158св19, від 05 серпня 2020 року у справі № 638/2324/14-ц, провадження № 61-16084св18, від 04 листопада 2020 року у справі № 370/2309/18, провадження № 61-12793св19, від 11 вересня 2019 року у справі № 554/10202/13-ц, провадження № 61-30808св18.

Заявниця посилається на те, що в тексті судових рішень відсутні посилання на докази, які підтверджують зловмисний умисел у діях ОСОБА_1 .

На думку заявниці позивач не довів зловмисної домовленості між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та відповідачкою, тому немає підстав для задоволення позову.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень, заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із частинами першою, третьою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Повноваження представника фізичної особи може здійснюватися за довіреністю, якою є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_2 зазначив, що згоди на продаж земельної ділянки не надавав, метою видання довіреності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було оформлення документів на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства та пошук особи для надання цієї земельної ділянки в оренду. Діючи недобросовісно, відповідачі вчинили дії з продажу земельної ділянки проти волі довірителя.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою і шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин другої, третьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов`язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_3 як представник за довіреністю ОСОБА_2 , уклавши від його імені договір купівлі-продажу земельної ділянки із своєю дружиною, набув відповідно до статті 60 СК України право спільної сумісної власності на цю земельну ділянку, тому діяв не в інтересах особи, яку він представляє, а у власних інтересах та інтересах своєї сім`ї, що суперечить частині третій статті 238 ЦК України.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2023 року у справі № 388/353/20, провадження № 61-7839св23.

Враховуючи встановлені судами обставини у справі, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

В постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 642/7417/18 (провадження № 61-246св20) вказано, що за своєю правовою природою довіреністю є односторонній правочин, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику від імені довірителя відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19). Згідно з частиною третьою статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють. З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. При цьому словосполучення «у своїх інтересах» слід розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

В постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 908/3467/19 зазначено, що представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє. Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють, незалежно від того, вчиняється такий правочин з перевищенням наданих представнику повноважень, чи без такого перевищення. З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. Представник, який вчиняє правочин від імені довірителя сам з собою, завжди знаходиться в ситуації конфлікту інтересів, адже інтерес різних сторін правочину не співпадає. Зокрема, у випадку укладення договору купівлі-продажу, інтерес продавця полягає у реалізації товару за найбільшу ціну, а інтерес покупця - за найменшу, інтерес продавця полягає у скороченні строків розрахунку, а покупця - у їх збільшенні, тощо. У випадку укладення представником правочину з самим собою довіритель не повинен доводити, що цей правочин укладено не в його інтересах, збитковість правочину, недобросовісність чи нерозумність дій довірителя. По суті, положення частини третьої статті 238 ЦК України надають довірителю право визнати недійсним відповідний правочин, незалежно від того на яких умовах він укладений. На довірителя не покладається тягар доведення невигідності умов такого договору, його збитковості. Його укладення не в інтересах довірителя презюмується. Вчинення правочину щодо самого себе, тобто не в інтересах довірителя, а у своїх власних, є підставою для визнання такого правочину недійсним. Правило, передбачене частиною третьою статті 238 ЦК України, покликане гарантувати інтереси особи, яку представляють, від можливих зловживань з боку представника.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, про те, що оспорюваний правочин є недійсним на підставі статті 238 ЦК України, оскільки діючи від імені ОСОБА_2 , на підставі довіреності, ОСОБА_3 в своїх інтересах, як голова ФГ «Паросток», отримав в оренду земельну ділянку, яка належала довірителю на праві власності та продавши її своїй дружині, став співвласником цієї земельної ділянки.

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину з огляду на те, що укладаючи від імені позивача договір купівлі-продажу земельної ділянки із своєю дружиною, а відтак, набуваючи відповідно до статті 60 СК України право спільної сумісної власності на спірне майно, ОСОБА_3 діяв не в інтересах особи, яку він представляє, а у власних інтересах та інтересах своєї сім`ї, що суперечить положенням частини третьої статті 238 ЦК України.

Доводи заявниці спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій у справі обставинами.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на те, що суди не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 листопада 2021 року у справі № 383/302/20, провадження № 61-11775св21, від 07 серпня 2019 року у справі № 753/7290/17, провадження № 61-11158св19, від 05 серпня 2020 року у справі № 638/2324/14-ц, провадження № 61-16084св18, від 04 листопада 2020 року у справі № 370/2309/18, провадження № 61-12793св19, від 11 вересня 2019 року у справі № 554/10202/13-ц, провадження № 61-30808св18.

Для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Правові висновки, викладені у постановах, зазначених ОСОБА_1 , сформульовані щодо інших фактичних обставин, та за інших правовідносин, що не є подібними справі № 388/1651/21.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

З огляду на викладене підстава касаційного оскарження, зазначена заявницею в касаційній скарзі, не підтвердилася.

Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а зводиться до незгоди заявниці з ухваленими судовими рішеннями, законність та обґрунтованість яких доводами касаційної скарги не спростована.

З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм матеріального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Константіновим Олексієм Федоровичем, на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 05 червня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , Фермерське господарство «Паросток», про визнання договору купівлі - продажу земельної ділянки недійсним відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. М. Ігнатенко

В. В. Сердюк