Рішення

від 19.12.2023 по справі 748/3987/23

КУЛИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 748/3987/23

Проваждення № 2/737/238/23

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2023 року смт Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області у складі

головуючого суддіКоренькова А.А.секретаря судового засіданняЧередниченка С.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за загальними правилами позовного провадження цивільну справу №748/3987/23за позовомОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ»про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) та повернення земельної ділянкиучасники справи позивач ОСОБА_1 представник позивача ОСОБА_2

в с т а н о в и в :

Представник позивача Кульгейко Л.Ю. звернулась в інтересах ОСОБА_1 до суду з позовом, в якому просить скасувати рішення державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Чернігівської області Кезлі Валентини Миколаївни про державну реєстацію прав та їх обтяжень інд. №46617504 від 23.04.2019, на підставі якого здійснено державну реєстрацію прав оренди земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,2544 га, кадастровий номер 7425589700:03:000:0004, розташованої на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ», зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ» повернути вищевказану земельну ділянку та стягнути судові витрати.

Свої вимогиобґрунтовує тим,що ОСОБА_1 на правіприватної власностіналежить земельнаділянка площею2,2544га,кадастровий номер7425589700:03:000:0004,яка розташованана територіїШестовицької сільськоїради Чернігівськогорайону таобласті.Вказана ділянкаперебувала воренді уТовариства зобмеженою відповідальністю«Агрофірма «ІванівкаАГ» відповіднодо договоруоренди землі№114від 09червня 2016року,строк діїякого закінчився09червня 2023року.Пропозиції проукладення договоруоренди вказаноїземельної ділянкина новийстрок відповідачне надав.Відповідач неналежновиконував умовидоговору оренди,допускав порушеннястроків внесенняорендної плати,визначені п.11договору,а томуна підставіабз.1п.8Договору таположень ст.33Закону «Прооренду землі»позивач звернувсядо відповідачаз заявою-запереченням,в якійповідомив пронебажання поновлюватиз ТОВ«Агрофірма «ІванівкаАГ» діювищевказаного договоруоренди,а такожпросив уп`ятиденний строкз дняотримання заявиповернути йомуземельну ділянкушляхом підписаннявідповідної угодипро припиненнядоговору орендиземлі таакта приймання-передачіземельної ділянкивід орендарядо власниката невчиняти дій,які бперешкоджали йомувідразу післязакінчення строкудії Договорувикористовувати належнуйому земельнуділянку.Заяву-запереченнявідповідач отримав14червня 2023року,але відповідіне надав. Згідно інформаційної довідки iнд. №348500211 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 вересня 2023 року право оренди земельної ділянки площею 2,2544 га з кадастровим номером 7425589700:03:000:0004 за ТОВ «Агрофірма «Іванівка АГ» не припинено, отже земельна ділянка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без жодних підстав.

Розпорядженням голови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 жовтня 2023 року, справу передано за підсудністю на розгляд Куликівському районному суду Чернігівської області. За результатами автоматизованого розподілу між суддями, справа надійшла в провадження судді Коренькова А.А.

11.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 13.11.2023.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позов не визнає. Вважає, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту, оскільки право орендодавця підлягає судовому захисту шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, а не скасування рішення державного реєстратора. Вказує, що відповідач 14.06.2023 отримав від позивача заяву заперечення, в якій той просив повернути спірну земельну ділянку. Підписані TOB «Агрофірма «Іванівка АГ» примірники угоди про припинення спірного договору оренди землі та акти приймання передачі земельної ділянки були направлені позивачу 31.08.2023. Після відкриття провадження у справі відповідач повторно 31.10.2023 направив другі примірники вищевказаних угоди та акту позивачу. Як наслідок земельна ділянка з кадастровим номером 7425589700:03:000:0004 площею 2,2544 га повернута ОСОБА_1 ..

Представник позивача надала відповідь на відзив, в якій вказує, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 вересня 2023 року, на момент звернення позивача до суду право оренди спірної земельної ділянки не припинено. Посилання відповідача на факт направлення ОСОБА_1 підписаних екземплярів угоди від 10 червня 2023 року про припинення договору оренди та акта приймання-передачі від 10 червня 2023 року вважає необгрунтованими, оскільки ніяких поштових відправлень від 31 серпня 2023 року позивач не отримував та доказів надсилання вказаних документів відповідач не надав. Вказує, що позивач лише 07 листопада 2023 року, після відкриття провадження у справі, отримав лист з підписаним відповідачем екземпляром угоди від 10 червня 2023 року про припинення договору оренди землі та акт приймання передачі. Вказує, що орендар не виконав свій обов`язок визначений договором провести реєстраційні дії, пов`язані з припиненням договору оренди, речове право відповідача на оренду спірної земельної ділянки на час розгляду справи судом зареєстроване, тому лише факт підписання відповідачем угоди про припинення оренди та акту приймання-передачі об`єкту оренди (земельної ділянки) не забезпечує відновлення порушених прав позивача оскільки ТОВ «Агрофірма «Іванівка «АГ» продовжує користуватись спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, земельна ділянка знаходиться у користуванні відповідача без установлених законом або договором підстав.

Ухвалою суду від 13 листопада 2023 року підготовче провадження закрито, призначено розгляд справи по суті на 19 грудня 2023 року.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав вказаних в позовній заяві. Позивач також зауважив, що дійсно, після відкриття провадження у справі ним отримано від відповідача додаткову угоду про припинення договору оренди земельної ділянки разом з актом приймання передачі спірної земельної ділянки. Разом з тим, відповідач не виконав свого обов`язку встановленого в договорі оренди забезпечити внесення інформації до держаного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо припинення права оренди, у зв`язку з чим на даний час право оренди відповідача не припинено.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Заслухавши учасниківсправи,дослідивши наданісторонами заявипо сутісправи тадокази,суд приходитьдо наступнихвисновків.

Судом встановлено,що ОСОБА_1 на підставірішення Чернігівськогорайонного судуЧернігівської областівід 28лютого 2014року посправі №748/720/14-цна правіприватної власностіналежить земельнаділянки,площею 2,2544га, кадастровий номер 7425589700:03:000:0004, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (а.с. 13 14).

09 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Іванівка АГ», в особі директора Бурсука Василя Миколайовича, укладений договір оренди земельної ділянки № 4 загальною площею 2,2544 га, в тому числі рілля 2,2544 га, кадастровий номер 7425589700:03:000:0004. Відповідно до пункту 8 договору, договір укладено на 7 років (а.с.16).

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, в редакції, що набрала чинності 16.01.2020 відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Вказане в повній мірі узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 у справі № 513/8789/19 відповідно до яких рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє (припинено), є вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди про визнання відсутнім (припиненим) права оренди. Відповідно до п. 9 ч. 1 статті 27 Закону № 1952-ІV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта стаття 263 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 13 грудня 2021 року у справі № 761/33286/15 зазначено, що: «цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляд і справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом».

У постанові від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 Велика Палата ВС вказала на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

До прав, які підлягають судовому захисту, відносяться всі майнові та особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права. Загальні засади цивільного законодавства і засади здійснення судочинства закріплюють право особи на захист у суді будь-яких порушених або невизнаних прав.

Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № 916/1415/19 вказала, що, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).

Також Верховний Суд неодноразового наголошував на тому, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, зокрема, про це йдеться і в постанові №939/1078/20 від 19.05.2021.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі викладеного, суд приходить висновку, що оскільки позивачем не заявлено вимоги про визнання спірного договору оренди припиненим, обраний ним спосіб захисту порушеного права є неналежним, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

В матеріалахсправи наявна угодавід 10червня 2023року проприпинення Договоруоренди землі№114від 09червня 2016року таакт прийомупередачі об`єктаоренди (земельноїділянки)за Договороморенди землі№114від 09червня 2016року,з якихвбачається,що сторонивирішили припинитидію вищевказаногодоговору тане поновлюватийого нановий термін,у зв`язкуз чиморендар повертає,а власникприймає увласне користуванняземельну ділянкуплощею 2,2544га, кадастровий номер 7425589700:03:000:0004, яка розташована на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. З моменту фактичної передачі земельної ділянки шляхом підписання акту прийому-передачі користування земельною ділянкою переходить від орендаря до власника (а.с. 69 70).

Отже, судом встановлено, що на момент вирішення спору, спірна земельна ділянка повернута позивачу. Матеріали цивільної справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт використання відповідачем спірною земельною ділянкою без установлених законом або договором підстав.

Законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачена обов`язкова державна реєстрація як виникнення, переходу, так і відповідно припинення речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація припинення права оренди здійснюється шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд зауважує, що положення п. 44 Договору оренди землі № 114 від 09.06.2016 року укладеного між сторонами, на порушення якого посилається позивач, передбачає обов`язок Орендаря здійснити витрати по складанню та реєстрації даного договору. В той же час обов`язок орендаря забезпечити реєстрацію припинення права оренди у разі припинення договору, даним договором не унормований.

Отже, відповідач, як власник земельної ділянки, за наявності підписаної сторонами угоди про припинення договору оренди та акту приймання передачі спірної земельної ділянки зобов`язаний відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» самостійно звернутись до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення права оренди спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою в позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,141,263-265,268,279,354 ЦПК України, суд -,

у х в а л и в :

1.В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ» (с. Красне, Чернігівського району та області, вул. Садова, буд. 26А, код ЄДРПОУ 36131192) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) та повернення земельної ділянки відмовити повністю.

2.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3.Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

4.Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

5. Повний текст рішення складений 28 грудня 2023 року.

Суддя А.А. Кореньков