Постанова

від 27.12.2023 по справі 302/939/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 302/939/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 грудня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів КОЖУХ О.А., ДЖУГИ С.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Міжгірського районного суду від 31 серпня 2023 року, повний текст якої складено 31 серпня 2023 року, головуючий суддя Пухальський С.В., про передачу справи № 302/939/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз-8» про захист прав споживача шляхом визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди -

встановив:

11.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до Міжгірського районного суду з позовом до ТОВ «Зараз-8» про захист прав споживача шляхом визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

Мотивуючи позов тим, що є власником квартири АДРЕСА_1 , яку розподілив на квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , управителем будинку є ТОВ «Зараз-8», управитель неналежно виконує свої обов`язки, неправомірно визначив вартість послуги з управління багатоквартирним будинком, в односторонньому порядку змінив свої зобов`язання, чим порушив права позивача як споживача послуги з управління багатоквартирним будинком, яка належить до житлово-комунальних послуг, та заподіяв йому моральної шкоди. Позивач ОСОБА_1 посилався на право звернення до Міжгірського районного суду Закарпатської області як внутрішньо переміщена особа та просив:

визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування позивачу по квартирам АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , 1/3, 1/4 (раніше квартира АДРЕСА_6 ):

послуг з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_7 в розмірі 7,25 грн за 1 кв. м;

заборгованості по послугам із управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_7 за період часу з 01.05.2019 по 31.10.2021 в розмірі 44126,87 грн;

зобов`язати відповідача виключити з розрахунків (обліків) по особовим рахункам квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 (раніше квартира АДРЕСА_1 суму заборгованості, що виникла за період часу з 01.05.2019 по 31.10.2021 в розмірі 1861,08 грн;

визнати переплату по квартирам АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , 1/3, 1/4 (раніше квартира АДРЕСА_6 ) позивача по послугам з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_7 за період часу з 01.05.2019 по 31.10.2021 в розмірі 42265,79 грн;

стягнути на його користь із відповідача 1000000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду від 18.05.2023 відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Міжгірського районного суду від 23.08.2023 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду в Міжгірському районному суді.

Ухвалою Міжгірського районного суду від 31.08.2023 справу передано на розгляд до Києво-Святошинського районного суду Київської області за територіальною підсудністю.

Приймаючи таке процесуальне рішення суд першої інстанції виходив із того, що попри те, що позивач є внутрішньо переміщеною особою позов йому належало пред`явити до юридичної особи за її місцезнаходженням, тобто, за загальними правилами підсудності справи (ст. 27 ч. 2 ЦПК України). Правила підсудності справи за позовом, пред`явленим на захист прав споживача, не можуть бути застосовані, позаяк заява не містить відомостей, яке саме право позивача як споживача порушене, він заявив не вимоги, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів», тож пред`явив позов не про захист прав споживача.

Позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Круглов С.С., оскаржив ухвалу суду першої інстанції як постановлену з порушенням норм процесуального права. Доводи скарги зводяться до такого.

Позивач з додержанням норм процесуального права щодо підсудності справи звернувся з позовом до ТОВ «Зараз-8» про захист прав споживача шляхом визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії саме до Міжгірського районного суду Закарпатської області.

Позивач ставить питання про захист його прав як споживача житлово-комунальних послуг, а також про відшкодування йому як споживачу завданої моральної шкоди, що детально вмотивував у позовній заяві. Натомість суд першої інстанції неправильно витлумачив норми Закону України «Про захист прав споживачів», звузив підстави для звернення до суду споживача, чим штучно обмежив право на обрання підсудності справи.

Крім того, передача справи за підсудністю після закриття підготовчого провадження та початку розгляду справи по суті не передбачена ЦПК України, а клопотання про передачу справи за підсудністю відсутнє в матеріалах справи.

Позивач просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до Міжгірського районного суду Закарпатської області.

У відзиві на апеляцію відповідач ТОВ «Зараз-8» вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Зазначає, зокрема, що позивач не заявив вимоги, які б передбачали захист порушеного права за правилами, встановленими для захисту прав споживачів, тому підсудність справи слід визначати за загальними правилами.

Крім того, позов виник із приводу нерухомого майна, тому необхідно виходити з виключної підсудності справи за місцезнаходженням такого майна (ст. 30 ч. 1 ЦПК України), що підтверджується правовими позиціями, висловленими Верховним Судом у справах № 638/1988/17, № 462/7217/18, № 910/10647/18, № 911/2390/18.

Оскільки в справі предметом спору є витрати по оплаті житлово-комунальних послуг щодо об`єкта нерухомого майна та витрати, пов`язані з утриманням нерухомого майна, спір з цього приводу повинен розглядатися за правилами виключної підсудності, тобто, Києво-Святошинським районним судом Київської області.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи учасників процесу, перевіривши матеріали справи суд приходить до такого.

ОСОБА_1 з 27.02.2022 зареєстрований по АДРЕСА_8 як внутрішньо переміщена особа і пред`явив до ТОВ «Зараз-8» позов про захист прав споживача шляхом визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди як співвласник нерухомого майна квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_9 , управління яким здійснює ТОВ «Зараз-8» (а.с. 1-17, 20).

Вважаючи своїправа якспоживача послугиз управліннябагатоквартирним будинком,яка надаєтьсяуправителем неналежнимчином,порушеними,ґрунтуючись нанормах ЗаконівУкраїни «Прозахист правспоживачів»,«Про житлово-комунальніпослуги»,«Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» щодо, зокрема, кваліфікації цієї послуги як житлово-комунальної, неналежне надання якої тягне у споживача послуги право пред`явити відповідний позов, позивач ОСОБА_1 просив визнати неправомірними дії відповідача щодо визначення вартості послуги, визначення заборгованості позивача, провести по суті перерахунок заборгованості та відшкодувати моральну шкоду.

Таким чином, спір виник щодо утримання нерухомого майна, розташованого в селі Чайки Бучанського району Київської області, щодо умов такого утримання та розрахунків за ним.

За загальним правилом позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ст. 27 ч. 2 ЦПК України).

Винятки з цього правила встановлені нормами ст.ст. 28-30 ЦПК України, зокрема:

позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (ст. 28 ч. 5);

позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (ст. 28 ч. 8).

Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст. 30 цього Кодексу (ст. 28 ч. 16 ЦПК України).

Положення ст. 30 ч. 1 ЦПК України встановлюють виключну підсудність справи та передбачають, що позов, який виникає з приводу нерухомого майна, пред`являється за місцезнаходженням майна або основної його частини; якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

У разі конкуренції підсудності справи, наявності у позивача відповідної альтернативи щодо вибору підсудності справи, перевагу має виключна підсудність і в разі наявності підстав для такої справа розглядається судом за правилами саме виключної підсудності.

З урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу безспірне право обирати підстави, предмет позову, його вмотивування відповідними фактами, обставинами, нормами права, в тому числі, пред`явлення саме в контексті захисту прав споживача та на захист таких права, належить позивачеві і не може заперечуватися як таке. Водночас пред`явлення позову на захист прав споживача не виключає за відповідних умов можливості існування обставин, що визначають виключну підсудність справи.

Усталеною є правова позиція Верховного Суду, сформульована неодноразово у постановах від 10.04.2019 у справі № 638/1988/17, від 11.07.2019 у справі № 462/7217/18, від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18, від 06.02.2021 у справі № 911/2390/18 і в ряді інших, за змістом якої:

за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном;

аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору;

виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном;

правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно, до спорів про право володіння і користування нерухомим майном, про визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо;

Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині 3 статті 30 ГПК України [норми, аналогічні положенням частини 1 статті 30 ЦПК України] необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном; у таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення;

у разі конкуренції правил підсудності (наприклад, у разі об`єднання позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності,

а в справі № 638/1988/17, яка стосувалася саме розрахунків за житлово-комунальні послуги, суд касаційної інстанції прямо вказав, що «предметом позову у цій справі є зобов`язання, які випливають з надання послуг централізованого постачання холодної води та водовідведення; такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна; з урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності».

У відзиві на позов ТОВ «Зараз-8» зазначало про виключну підсудність справи відповідно до ст. 30 ч. 1 ЦПК України, позаяк спір виник із приводу утримання нерухомого майна (а.с. 89-94).

Норми ст. 31 ЦПК України не виключають можливості за відповідних умов передачі справи за підсудністю на розгляд іншому суду і після відкриття провадження в справі та початку її розгляду, а частина 2 цієї статті прямо вказує на необхідність передачі справи на розгляд суду, до виключної підсудності якої вона належить, що забезпечує, серед іншого, розгляд справи повноважним судом, визначеним законом.

Відтак суд першої інстанції ухвалив процесуальне рішення з додержанням норм ст. 30 ч. 1, ст. 31 ч. 1 п. 1 ЦПК України, чого доводи апеляції не спростовують, тому на підставі ст. 375 цього Кодексу апеляцію позивача слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 1, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалуМіжгірського районногосуду від31серпня 2023року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, який є днем складення повного судового рішення, і оскарженню не підлягає.

Судді