Рішення

від 30.01.2025 по справі 302/939/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/939/23

Провадження № 2/369/1607/25

РІШЕННЯ

Іменем України

30.01.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Соловюк В.І.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Клочкова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-8» про захист прав споживачів, визнання дій неправомірним, зобов`язання вчинити дії, відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року позивач звернувся до Міжгірського районного суду Закарпатської області з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , співвласником цього багатоквартирного будинку і споживачем житлово-комунальних послуг. Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-8» є управителем багатоквартирного будинку.

12 серпня 2021 року він вчинив та зареєстрував розподіл квартири АДРЕСА_2 , 1/2, 1/3, АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та висновком БТІ № 156 від 26.07.2021 року.

Згідно додатку 1 до Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначена 6,48 грн. за 1 кв.м для житлових приміщень (квартир) та 6,20 грн. за 1 кв.м для житлових приміщень (квартир) для першого поверху.

Зазначає, що з травня 2016 року по теперішній час збори співвласників будинку АДРЕСА_4 не проводились, жодних рішень щодо зміни істотних умов договору не приймалось. Зазначає, що відповідач в односторонньому порядку почав вносити зміни в договір про надання послуг з управляння багатоквартирним будинком, а саме: в п.1.2. Договору в частині змін переліку послуг та в додаток № 1 до договору в частині зміни ціни за послуги з управління 6,20 грн. за 1 кв.м загальної площі в будинках на 7,25 грн. за 1 кв.м загальної площі в будинках.

Згідно Довідки пор нарахування та оплату житлово-комунальних послуг від 01.11.2021 року відповідач нарахував позивачу за послуги з управління в період 01.05.2019 року по 31.10.2021 року 55831,39 грн., а позивач в цей же період сплатив 53971,31 грн. Таким чином, борг складає 1861,08 грн. Вважає, що за цей період відповідач повинен був нараховувати за послугу з управління будинком 47746,20 грн. з розрахунку вартості 6,20 грн. за 1 кв.м.

Крім того, відповідач за період 01.05.2019 року по 31.10.2021 року не надавав позивачу наступні послуги, які передбачені договором: прибирання прибудинкової території; прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі; обслуговування систем диспетчеризації; обслуговування та поточний ремонт систем протипожежної автоматики і димовидалення, а також за наявності інших внутрішньо будинкових інженерних систем; проведення поточного ремонту елементів зовнішнього упорядження, розташованих на закріпленій в установленому порядку прибудинкової території (зокрема, спортивних, дитячих та інших майданчиків); озеленення, обслуговування клумб, газонів, зелених насаджень, клумб і газонів; прибирання снігу, посипання призначеною для проходу та проїзду частини прибудинкової території протиожеледними сумішами; охорона майна загального користування, включаючи забезпечення контрольно-пропускного режиму на території житлового комплексу, де розташований будинок.

31.03.2023 року позивач направив ТОВ «ЗАРАЗ-8 » претензію з приводу ненадання з 01.07.2016р. по 31.12.20221 р. вище перелічених послуг.

01.04.2013 року позивач і інші жильці по будинку склали акт-претензію про ненадання ТОВ «ЗАРАЗ 8 » з 01.07.2016р. по 31.12.2021 р. вищевказаних послуг всьому будинку та про те, що вартість дійсно наданих послуг складає 1,80 грн. за 1 кв.м.

Крім того, зазначив, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушення прав, наданих споживачам. Його моральні страждання вплинули на його відношення з родиною, близькими та рідним, свої моральні страждання

Враховуючи викладене, просить суд:

визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування позивачу по квартирам АДРЕСА_5 , 1/2, АДРЕСА_6 в розмірі 7,25 грн. за 1 кв.м.;

зобов`язати відповідача виключити з розрахунків (обліків) по особовим рахункам квартир № 1/1, 1/2, 1/3,1/4 (раніше квартира АДРЕСА_7 ;

визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування позивачу по квартирам АДРЕСА_5 , 1/2, АДРЕСА_8 ) заборгованості по послугам з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_4 за період часу з 01.05.2019 року по 31.10.2021 року в розмірі 44126,87 грн.;

визнати переплату по квартирам АДРЕСА_5 , 1/2, 1/3,1/4 (раніше квартира №1) позивача по послугам з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_4 за період часу з 01.05.2019 року по 31.10.2021 року в розмірі 42265,79 грн.;

стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 1000000,00 грн.;

судові витрати покласти на відповідача.

16 червня 2023 року надійшов відзив від представника відповідача. Не погоджуючись з позовними вимогами, заначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-8» з 24.02.2016 року є виконавцем житлово-комунальних послуг в селі Чайки Бучанського району Київської області, що підтверджується Рішенням виконавчого комітету Петропавлівської Борщагівської сільради Києво-Святошинського району Київської області від 24.04.2016 року № 40. Рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 від 19.05.2016 ТОВ «ЗАРАЗ-8» визнано управителем багатоквартирного будинку, в якому розташована квартира позивача та затверджено умови Договору з управління даним багатоквартирним будинком.

Рішенням виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільради Києво-Святошинського району Київської області від 26.04.2017 року № 142 було погоджено та введено в дію з 07.05.2017 року відкориговані тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, який становить 7,99 грн за 1 кв.м. загальної площі для житлових приміщень. Зазначає, що ЖК «Чайка»-це комплекс, якій налічує 30 будинків і оскільки територія житлового комплексу є спільною для всіх мешканців то і вартість утримання території розподілена на всіх мешканців комплексу пропорційно площі житлового/нежитлового приміщення кожного з них. Також заперечив щодо нанесення позивачу моральної шкоди. Просив відмовити в задоволені позову.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 31 серпня 2023 рокупередано до Києво-Святошинського районного суду Київської області для розгляду по суті за територіальною підсудністю.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 лютого 2024справу прийнято до провадження судді Пінкевич Н.С., призначено судове засідання.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.

Представник відповідача проти задоволення позовних заперечував, просили у позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, та зібранні в ній докази, знаходить, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , співвласником цього багатоквартирного будинку і споживачем житлово-комунальних послуг.

12 серпня 2021 року ОСОБА_2 зареєстрував розподіл квартири АДРЕСА_2 , 1/2, 1/3, АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та висновком БТІ № 156 від 26.07.2021 року.

19.05.2016 відбулись збори співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 . Управителем багатоквартирного будинку визначено ТОВ «Зараз-8». Також було встановлено ціну на послугу з управління та затверджено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (Договір про надання послуг).

Відповідно до пункту 2.1 договору, ціна послуг та порядок її розрахунку визначається в додатку №1 до даного договору. Зміна ціни послуг проводиться виключно у порядку, встановленому законом.

Додатком 1 до договору про надання послуг визначено ціну послуг з управляння та тарифи, серед якого ціна послуг з управління за 1 кв.м. загальної площі для житлових приміщень (квартир) складає 6,48 грн., а за 1 кв.м. загальної площі для житлових приміщень (квартир) першого поверху 6,20 грн.

Окремо в додатку №1 до договору з управління вказано, що централізоване водопостачання холодної води та водовідведення, електроенергія оплачується згідно тарифів виробника, затверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з умовами у підпункті 3.3.6 пункту 3.3 договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, управитель має право вносити за письмовим погодженням з власником у договір зміни, що впливають на розмір плати за послуги.

Рішенням Виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 26.04.2017 №142 погоджено та введено в дію з 07.05.2017 відкоригований тариф ТОВ «ЗАРАЗ-8» на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для споживачів за адресою : АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , №21 корпус 3, № 21 корпус 3, №21 корпус 4., а саме: для житлових приміщень (споживачі І групи населення): вартість за 1 кв.м. загальної площі в будинках 7,99 грн; вартість за 1 кв.м. загальної площі в будинках без урахування обслуговування ліфтів 7,25 грн; для житлових і нежитлових приміщень (споживачі ІІ та ІІІ груп фізичні та юридичні особи): вартість за 1 кв.м. загальної площі в будинках 10,92 грн; вартість за 1 кв.м. загальної площі в будинках без урахування обслуговування ліфтів 9,92 грн.

Відповідно до ст.162ЖК Україниплата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Статтею 179ЖК Українивизначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затвердженихПостановою КМУ № 45 від 24.01.2006 року, визначено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Згідно зіст.1Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

10.06.2018 втратили чинність окремі норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою та групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд.

Інші норми цього закону залишилися чинним до 01.05.2019, коли весь закон втратив чинність повністю на підставі Закону № 2189-VIII від 09.11.2017, ВВР, 2018, № 1, ст. 1.

10.06.2018 набули чинності окремі положенняЗакону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189, зокрема: стаття 5 щодо розмежування житлових і комунальних послуг та встановлення переліку послуг, що входять до послуги з управління багатоквартирним будинком; стаття 12 щодо укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону; частина 3 пункту 3-1 розділу VI про те, що до моменту затвердження Кабінетом Міністрів України Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком сторони укладають договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за формою та на умовах, погоджених між управителем та співвласниками.

Відповідно до вимог ст.322ЦК Українивласник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, а згідно із п. 3.1 Договору боржник повинен вносити плату за отримані послуги на рахунок заявника до кінця поточного місяця.

Статтею 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"встановлено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно; розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку; розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Крім того відповідно до ч. 1ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»співвласники зобов`язані: виконувати рішення зборів співвласників, своєчасно оплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно із п. п. 5, 10 ч. 1ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 №417-VIIIспіввласники зобов`язані виконувати рішення зборів співвласників та своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Звертаючись досуду ізпозовом,позивач вважає,що сплатакомунальних послугз утриманнябудинку таприбудинкової територіїмає відбуватисьза тарифами,встановленими зборамиспіввласників багатоквартирногобудинку.Разом з тим, відповідними зборами співвласників багатоквартирного будинку було лише затверджено типові умови договору та уповноважено кожного співвласника особисто укласти з ТОВ «ЗАРАЗ-8» індивідуальний договір про надання послуг з управління багатоквартирного будинку на умовах, затверджених зборами.

Між тим індивідуального (окремого) договору з ТОВ «ЗАРАЗ-8» ОСОБА_2 укладено не було і на цей час він не укладений.

При цьому саме на споживача послуг в силу зазначеного рішення співвласників багатоквартирного будинку та п. 1 ч. 3 ст.20Закону України «Про житлово-комунальні послуги»покладено обов`язок укласти такий договір.

Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановленихст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно з ч.1ст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (чч.1, 2ст.77 ЦПК України).

Згідно зіст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, рішення Виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 26.04.2017 №142 не суперечить вимогам законодавства та рішенню зборів багатоквартирного будинку, оскільки на момент його ухвалення Закон України «Про житлово-комунальні послуги»надавав повноваження органам місцевого самоврядування на встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Доказів, які б підтверджували те, що позивач скористалася наданим їй законом правом на подання зауважень щодо тарифів, встановлених рішенням Виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, матеріали справи не містять та стороною позивача суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем вимог законодавства в частині нарахування вартості послуги за тарифами, встановленими рішенням Виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 26.04.2017 №142.

Належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем не надавалися послуги за період із травня 2019 року по жовтень 2021 року за адресою його майна, стороною позивача не надано.

Посилання сторони позивача на те, що не затверджено ціну послуги на управління багатоквартирним будинком, а тому нарахування за послуги з управління з боку ТОВ «ЗАРАЗ-8» є неправомірними, спростовується рішенням виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільради Києво-Святошинського району Київської області від 26.04.2017 року № 142, яким було погоджено та введено в дію з 07.05.2017 року відкориговані тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території: -вартість за 1 кв.м. загальної площі в будинках - 7,99 грн., -вартість за 1 кв.м. загальної площі в будинках без урахування обслуговування ліфтів - 7,25 грн.

Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»передбачає, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Таким чином,Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»не містить норм на випадок розрахунку вартості надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; коригування тарифів у зв`язку із зростанням цін/тарифів на послуги, які виробляються суб`єктами природних монополій, діяльність яких регулюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Враховуючи невизначеність, що міститься уЗаконі України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», у квітні 2017 року ТОВ «ЗАРАЗ-8» звернулося до виконавчого органу місцевого самоврядування з проханням погодити та ввести в дію відкоригований тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій лише у зв`язку із зростанням цін/тарифів на послуги, які виробляються суб`єктами природних монополій, діяльність яких регулюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (наприклад, вивезення твердих побутових відходів, водопостачання та водовідведення, обслуговування ліфтів тощо), як це передбаченоЗаконом України «Про житлово-комунальні послуги».

Закон України «Про житлово-комунальні послуги»є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Крім того даний закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до п. 36 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затвердженогопостановою КМУ від 01.06.2011 р. №869, метою коригування тарифів, що розраховуються згідно порядку, є забезпечення відшкодування у повному обсязі економічно обґрунтованих планових витрат, що враховуються під час визначення повної собівартості послуг, планового прибутку та податку на додану вартість.

Відповідно дост. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

На підставі вищевказаної правової норми, рішенням виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 26.04.2017 року №142 були погоджені та введені в дію з 07.05.2017 року відкориговані тарифи для ТОВ «ЗАРАЗ-8» на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території для споживачів за адресою місця знаходження майна позивача.

Відповідно до ст. 31Закону України «Про житлово-комунальні послуги»виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Органи місцевого самоврядування встановлюють (погоджують) тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі, не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

09.11.2017 Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII, який набрав чинності з 10.12.2017 та введений в дію з 1 травня 2019 року.

10.06.2018 року втратили чинність окремі норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд.

Інші норми цього закону залишалися чинними до 01.05.2019, коли весь закон втратив чинність повністю на підставіЗакону № 2189-VIII від 09.11.2017, ВВР, 2018, №1, ст.1. 10.06.2018 року набули чинності окремі положенняЗакону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189, зокрема: стаття 5 щодо розмежування житлових і комунальних послуг та встановлення переліку послуг, що входять до послуги з управління багатоквартирним будинком; стаття 12 щодо укладання договорів про надання житлово-комунальних послуг відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону; частина 3 пункту 3-1 розділу VI про те, що до моменту затвердження Кабінетом Міністрів України Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком сторони укладають договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за формою та на умовах, погоджених між управителем та співвласниками.

Крім того даним законом (п. 1 ч. 1 ст. 5) передбачається, що послуга з управління багатоквартирним будинком може включати також і інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

Зважаючи на обов`язковість виконання законів України управителем та співвласниками багатоквартирного будинку, Управитель відповідно до вимогст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189ініціював приведення у відповідність до чинних норм законодавства існуючий перелік послуг з управління багатоквартирним будинком шляхом виключення з нього послуг, що безпосередньо не повинні входити до тарифу на утримання будинків, споруд та прибудинкової території (такі послуги Управитель у зв`язку із змінами в чинному законодавстві мав би право забезпечувати за окремими договорами або додатковими угодами).

З цією метою Управителем у серпні 2018 року було підготовлено та до 01 вересня 2018 року було розіслано всім мешканцям будинку, додаткові угоди до вже діючих договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, в яких було внесено зміни до пункту 1.2 договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що затверджений зборами Співвласників багатоквартирного будинку.

Як зазначив представник відповідача, і це не спростовано стороною позивача, на момент ініціювання Управителем зазначених змін до переліку житлово-комунальних послуг, в законодавстві України були взагалі відсутні прийняті підзаконні нормативно-правові акти, які б затверджували типові або примірні договори про надання житлово-комунальних послуг, що також не дозволяло виконати вимоги пункту 2статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189щодо необхідності укладання договорів про надання житлово-комунальних послуг відповідно до типових або примірних договорів.

28 серпня 2018 року Управителем направлено поштовими відправленнями (із складанням реєстру одержувачів), співвласникам багатоквартирного будинку відповідні Додаткові угоди про внесення змін до договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (копія реєстру додається).

У своєму правочині Управитель керувався вимогами частини 3 пункту 3-1розділу VI Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189про те, що до моменту затвердження Кабінетом Міністрів України Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком сторони укладають договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за формою та на умовах, погоджених між управителем та співвласниками. Зазначена Додаткова угода, направлена Управителем співвласникам, і була саме такою формою погодження. Тридцяти денний термін погодження співвласниками змін до договору визначений з урахуванням вимог пунктів 3 і 5статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, відповідно до яких процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін, а договір про надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення.

Відносини з реалізації права власності у багатоквартирних будинках регулюються законодавством, що, складається зКонституції України,Цивільного кодексу України,Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII, інших законів України та нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері власності у багатоквартирних будинках.

Попри внесення змін в договори з управління багатоквартирним будинком за ініціативою Управителя, співвласники не були позбавлені права самостійно ініціювати внесення змін до цих договорів та винести це питання на обговорення зборів співвласників, проте останніми цього не було зроблено.

Як зазначив відповідач, до Управителя не звернулося письмово жодного власника із всього квартирного будинку, в тому числі позивач, про свою незгоду з внесенням запропонованих змін та відмову підписувати Додаткові угоди.

Вказана обставина стороною позивача не спростована, а тому співвласники даного будинку фактично погодили зміст запропонованої додаткової угоди.

Крім цього позивач не оскаржував у суді ані рішення Виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 24.02.2016 р. № 40. Ані рішення (оформлене протоколом) зборів співвласників від 19 травня 2016 р., яким ТОВ «ЗАРАЗ-8» було обрано управителем багатоквартирного будинку; ані рішення виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільради Києво-Святошинського району Київської області від 26.04.2017 року № 142.

Виходячи із засадст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до положень ч.2ст.16 ЦК Україниспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодексчи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відсутність порушеного права, чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, способам, визначеним законодавством є підставою для відмови у позові.

Крім того, ДБН А.2.2-3-2014 ідентифікує житловий комплекс (будову) як сукупність будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, об`єднаних цільовим призначенням, зведення яких здійснюється, як правило, за єдиною проектною документацією.

Відповідно доЗакону України «Про регулювання містобудівної діяльності», комплексна забудова території здійснюється з метою забезпечення громадських інтересів. Таким чином, оскільки, будинки у житловому комплексі збудовані за єдиною проектною документацією, співвласники набуваючи право власності на приміщення у таких будинках, набувають додатково не тільки право спільної власності на багатоквартирний будинок, але і право спільної власності на увесь житловий комплекс, як цілісний майновий комплекс у т. ч. і на елементи благоустрою, оскільки територія житлового комплексу об`єднана цільовим призначенням - задоволення житлових потреб співвласників комплексу, а оскільки власність зобов`язує, то власники квартир у житлових комплексах мають сплачувати послуги з управління усім комплексом, а не окремо взятими будинками.

Відповідно до ДБН 360-92** житловий квартал (житловий комплекс) це первісний структурний елемент житлового середовища, обмежений магістральними або житловими вулицями, проїздами, природними межами тощо, площею до 20-50 га з повним комплексом установ і підприємств обслуговування місцевого значення (збільшений квартал, мікрорайон) і до 20 га з неповним комплексом.

Як вказує відповідач, і це не спростовано позивачем,ЖК«ЧАЙКА» є комплексною, єдиною забудовою, оскільки його будинки, споруди, передавальні пристрої та уся інженерна інфраструктура збудована за єдиною проектною документацією, що об`єднані територіально, а тому тариф на утримання будинків, споруд, будь-якого призначення, єдиних мереж, об`єктів інженерно - транспортної інфраструктури та прибудинкової території житлового комплексу «ЧАЙКА» розрахований як єдина середня величина для 1 метра квадратного житлової/нежитлової площі для всіх власників та орендарів приміщеньЖК«ЧАЙКА».

Тобто це комплекс, який налічує 30 будинків і оскільки, територія житлового комплексу є спільною для всіх мешканців то і вартість утримання території розподілена на всіх мешканців комплексу пропорційно площі житлового/нежитлового приміщення кожного з них.

Отже, враховуючи викладені вище обставини, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та відмовляє у їх задоволенні.

Що стосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.Статтею 23 ЦК Українивизначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, в установлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п. 3постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

У п. 9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При вирішенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди суд враховує, що позивачем не було надано доказів на підтвердження заподіяння йому душевних страждань неправомірними діями відповідача, не зазначено у чому саме вони полягали, не підтверджено їх обсяг та тривалість. По суті позивач обмежився наведеннями лише загальними фразами, без їх конкретизації, без зазначення в чому саме полягало порушення життєвого ритму. Тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимогист. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,відповідно доякої судизастосовують прирозгляді справиКонвенцію тапрактику Судуяк джерелоправа тависновки Європейськогосуду зправ людинизазначені врішенні усправі «РуїсТоріха протиІспанії» (RuizTorijav.Spain)від 9грудня 1994року,серія А,№ 303А,п.2958.Суд повторює,що згідноз йогоусталеною практикою,яка відображаєпринцип,пов`язанийз належнимздійсненням правосуддя,у рішенняхсудів таінших органівз вирішенняспорів маютьбути належнимчином зазначеніпідстави,на якихвони ґрунтуються.Хоча пункт1статті 6Конвенції зобов`язуєсуди обґрунтовуватисвої рішення,його неможна тлумачитияк такий,що вимагаєдетальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.57-64,208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-8» про захист прав споживачів, визнання дій неправомірним, зобов`язання вчинити дії, відшкодування шкоди.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлений 30 січня 2025 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ