Рішення

від 22.12.2023 по справі 642/6708/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 642/6708/20

Провадження №2/552/1785/23

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м у к р а ї н и

22.12.2023 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання Лебедєва Х.В.,

учасники справи та їхні представники:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Підлісна»,

відповідач ОСОБА_1 ,

представник відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін справу за позовом Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Підприємствоз експлуатаціїі обслуговуванняжитлових будинків«Підлісна» до ОСОБА_3 простягнення заборгованостіз відшкодуваннявитрат заспожиті житлово-комунальніпослуги,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до відповідача про стягнення заборгованості з відшкодування витрат за спожиті житлово-комунальні послуги.

В позовній заяві посилався на те, що відповідно Інформаційної довідки від 30 листопада 2020 року за №234705287 щодо відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власником майна квартири АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_1 .

Заборгованість, яка є предметом позову, склалася за відшкодування витрат за спожиті послуги, які надавалися позивачем саме у вищезазначеному житловому будинку: АДРЕСА_2 .

Станом на дату подання даного позову у відповідача перед позивачем склалась заборгованість з відшкодування витрат за отримані комунальні послуги у загальному розмірі 29996,08 грн., а саме:

відшкодування витрат на закупівлю газу, використаного для опалення (газо-теплопостачання) у розмірі 25759,32 грн., період нарахування: з 01.12.2016 року по 30.04.2018 року;

відшкодування витрат на закупівлю газу, використаного для підігріву води у розмірі 1234,15 грн., період нарахування: з 01.04.2017 року по 28.02.2018 року;

відшкодування витрат за водопостачання у розмірі 1741,14 грн., період нарахування: з 01.06.2016 року по 30.06.2018 року;

відшкодування витрат за водовідведення у розмірі 1261,47 грн., період нарахування: з 01.09.2015 року по 30.06.2018 року.

Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 29996,08 грн.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2020 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою (т. 1 а.с. 194-195).

Відповідач надала відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечила (т. 1 а.с. 197-201).

У відзиві зазначила, що між сторонами відсутні договірні відносини. Позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження існування таких відносин.

З наданих позивачем документів вбачається, що між СТ «Житлово-будівельний кооператив «Авантаж» (Балансоутримувач) та ТОВ «ПЕОЖБ «Підлісна» (Управитель) було укладено договір про надання функцій з забезпечення експлуатації об`єктів нерухомості (надалі Договір), предметом якого є передача Балансоутримувачем Управителю функцій із забезпечення належної експлуатації житлового будинку, що утримується на балансі Балансоутримувача, і функцій із забезпечення належної експлуатації внутрішніх інженерних мереж та технічного обладнання цього житлового будинку у відповідності до умов Договору.

Відповідно до п. 2.1.4. Договору Управитель зобов`язується від свого імені укласти за погодженою із Балансоутримувачем типовою формою договори на забезпечення надання житлово-комунальних послуг у житловому будинку із всіма власниками (наймачами) приміщень у житловому будинку (споживачами), та у разі відмови будь-кого із споживачів у житловому будинку від укладення договору на забезпечення надання житлово-комунальних послуг за вказаною типовою формою вимагати такого укладення в судовому порядку.

Але договір на забезпечення надання житлово-комунальних послуг у житловому будинку між позивачем та відповідачем укладено не було, хоча укладення такого договору є не правом, а обов`язком позивача.

Також посилалась на те, що позивачем не надано розрахунку заборгованості, яка підлягає стягненню.

Не надано жодних доказів, що сума заборгованості відповідача за отримані комунальні послуги становить саме 29996,08 грн.

Тому в задоволенні позову просила відмовити (т. 1 а.с. 197-201).

Не погодившись з доводами відповідача, наведеними у відзиві, позивач надав відповідь на відзив, у якій просив суд позов задовольнити, стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 29996,08 грн. та 2102 грн. на відшкодування понесених судових витрат (т. 1 а.с. 219-223).

02 лютого 2021 року Ленінським районним судом м. Харкова у справі було постановлено заочне рішення, яким позов було задоволено (т. 1 а.с. 235-243).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 09 березня 2021 року вказане заочне рішення скасовано (т. 2 а.с. 106-107).

Представник відповідача також звернувся до суду з заявою про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності (т. 2 а.с.120-124).

Позивач 25 березня 2021 року звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог, у якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з відшкодування витрат за отримані комунальні послуги у загальному розмірі 16895,57 грн., яка складається з заборгованості за:

відшкодування витрат на закупівлю газу, використаного для опалення (газо-теплопостачання) у розмірі 15178,48 грн., період нарахування: з 01.11.2017 року по 30.04.2018 року;

відшкодування витрат на закупівлю газу, використаного для підігріву води у розмірі 374,32 грн., період нарахування: з 01.11.2017 року по 28.02.2018 року;

відшкодування витрат за водопостачання у розмірі 897,49 грн., період нарахування: з 01.12.2017 року по 30.06.2018 року;

відшкодування витрат за водовідведення у розмірі 445,28 грн., період нарахування: з 01.12.2017 року по 30.06.2018 року (т. 2 а.с. 136-138).

Представник відповідача надав заперечення, у яких проти позову заперечив, та в його задоволенні просив відмовити (т. 2 а.с. 152-156).

Позивачем також подано письмові пояснення по справі (т. 2 а.с. 172-176).

Представником відповідача надано відповідь на письмові пояснення позивача (т. 2 а.с.186-188).

Розпорядженням Голови Верховного Судувід 14 березня 2022 року № 7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ окремих судів Донецької, Запорізької та Харківської областей.

Відповідно до даного Розпорядженнясправи, які перебували в провадженні Ленінського районного суду м. Харкова та Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, підсудні Київському районному суду м. Полтави.

Справа № 642/6708/20 також передана на розгляд до Київського районного суду м. Полтави.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 29 березня 2023 року справу прийнято до свого провадження, розгляд справи вирішено продовжувати в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін (т. 3 а.с. 28).

В судове засідання представник позивача не з`явився, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності. У заяві також зазначила, що позов підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились повторно, не повідомивши суду про причини неявки.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Позивач звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, і неявка позивача не перешкоджає розгляду справи.

Відповідач та її представник в засідання не з`явились повторно.

Згідно ст. 223 ЦПК України підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з`явились.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог, які є предметом розгляду в даній справі, суд встановив, що з позовною заявою позивач звернувся до суду 15 грудня 2020 року (т. 1 а.с. 2-9).

Заява про зменшення позовних вимог подана позивачем 25 березня 2021 року (т. 2 а.с.136-138).

Відповідно до ч. 3ст. 49 ЦПК Українидо закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана заява про зменшення позовних вимог подана після першого судового засідання з розгляду даної справи, яке відбулося 02 лютого 2021 року (т. 1 а.с. 234).

Як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 31березня 2021року у цивільній справі № 357/8533/19, згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Згідно з пунктами 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цьогоКодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Системний аналіз положень статей 49, 279 ЦПК України дає підстави стверджувати, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, то зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі, оскільки підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Верховний Суд … зауважує, що учасники процесу мають засоби захисту своїх прав відповідно до цивільного процесуального закону, якими можуть скористатися, зокрема подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; (статті 43, 182 ЦПК України), подати позов і просити суд об`єднати в одне провадження декілька справ (стаття 182 ЦПК України).

Статтею 126ЦПК України визначено наслідки пропущення процесуальних строків. Так право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З цих підстав заява ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Підлісна» про зменшення позовних вимог залишається судом без розгляду як така, що подана з пропуском встановленого законом процесуального строку, а розгляд справи судом продовжується в межах позовних вимог, визначених в первісній позовній заяві.

Дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, 30 квітня 2014 року між Споживчим товариством «Житлово-будівельний кооператив «Авантаж» (Балансоутримувач) та ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків«Підлісна» (Управитель) було укладено договір про передання функцій із забезпечення експлуатації об`єктів нерухомості, предметом якого є передача Балансоутримувачем Управителю функцій із забезпечення належної експлуатації житлового будинку, що утримується на балансі Балансоутримувача і функцій із забезпечення належної експлуатації внутрішніх інженерних мереж та технічного обладнання цього житлового будинку у відповідності до умов договору (т. 1 а.с. 53-56).

Відповідно до умов вищезазначеного договору, а саме пункту 2.2.3. Управитель має право укладати відповідні договори з виробниками (постачальниками) житлово- комунальних послуг на постачання комунальних послуг (природний газ для підігріву теплоносіїв для опалення та гарячого водопостачання, електроенергії, послуг з водопостачання та водовідведення, тощо) у житловий будинок.

Позивач є організацією, яка уповноважена надавати послуги, зокрема, з утримання будинку та прибудинкової території, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , організації та задоволення потреб мешканців будинку в житлово-комунальних та інших послугах, укладання договорів з суб`єктами господарювання для забезпечення житлового фонду комунальними послугами, нарахування, обліку та збору плати за надані споживачам послуги, а тому має право вимагати від відповідачів оплати послуг за надані житлово-комунальні послуги.

Для забезпечення потреб власників квартир даного житлового будинку комунальними послугами, функціонування систем життєзабезпечення будинку, а також, у зв`язку з відсутністю укладених прямих договорів між власниками квартир та постачальниками послуг з теплозабезпечення, постачання гарячої води, водопостачання та водовідведення, ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків«Підлісна» було вимушено виконувати функції замовника, укладаючи з відповідними спеціалізованими організаціями договори щодо водопостачання і водовідведення та закупівлі газу на підігрів теплоносіїв для опалення і гарячого водопостачання.

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборона відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30 листопада 2020 року №234705287 (т. 1 а.с. 11-12).

ОСОБА_1 є споживачем комунальних послуг, які надаються позивачем за адресою: АДРЕСА_3 .

Як встановлено судом, одна сторона - ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Підлісна» надавала другій стороні ОСОБА_1 як споживачу послуг за адресою: АДРЕСА_3 послуги з опалення (газо-теплопостачання), підігріву води, водопостачання та водовідведення, а відповідач такі послуги прийняла, від їх отримання не відмовлялась та частково оплатила.

Таким чином судом встановлено, що між сторонами склались правовідносини з надання житлово-комунальних послуг, в яких одна сторона зобов`язана надавати другій стороні комунальні послуги, а друга зобов`язана своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами.

Статтею 12 ЦПК Українивизначено, що одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін. Відповідно до частин 3, 4 статті12та статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем не надано суду доказів на спростовування факту надання комунальних послуг або надання їх у меншому розмірі ніж заявлено позивачем.

З цих підстав суд відхиляє заперечення відповідача проти позовних вимог з посиланням на відсутність між сторонами договірних правовідносин.

Діючи в правовідносинах належним чином, відповідач мала оплачувати одержані нею послуги згідно затверджених тарифів.

Як встановлено судом, відповідач у період з 01.12.2016 року по 30.04.2018 року отримані послуги в повному обсязі не оплачувала. У зв`язку з цим у неї виникла заборгованість в сумі 29996,08 грн., з яких:

відшкодування витрат на закупівлю газу, використаного для опалення (газо-теплопостачання) у розмірі 25759,32 грн., період нарахування: з 01.12.2016 року по 30.04.2018 року;

відшкодування витрат на закупівлю газу, використаного для підігріву води у розмірі 1234,15 грн., період нарахування: з 01.04.2017 року по 28.02.2018 року;

відшкодування витрат за водопостачання у розмірі 1741,14 грн., період нарахування: з 01.06.2016 року по 30.06.2018 року;

відшкодування витрат за водовідведення у розмірі 1261,47 грн., період нарахування: з 01.09.2015 року по 30.06.2018 року.

Розмір заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується оборотною відомістю «Комунальні платежі: залишки та обороти» за період з 01.01.2015 р. по 09.12.2020 року, а також долученими до матеріалів справи рахунками за житлово-комунальні послуги (т. 1 а.с. 13-46, 47-52).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюютьсяЗаконом України «Про житлово-комунальні послуги».

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»(тут і далі - в редакції Закону, чинної на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з частиноюпершоюстатті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Статтею 19Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Статтями20,21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов`язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до вимогстатті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»управитель зобов`язаний, зокрема, забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги був визначений у статті 32Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

У відповідності до частини першоїстатті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Статтею 7 цього Законувизначені права і обов`язки споживача (індивідуального споживача), зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а обов`язком - оплата наданих житлово-комунальних послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно із частиною першою статті 9 даного Закону України споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також устатті 162 ЖК Української РСР.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Частиною четвертоюстатті 263 ЦПК Українипередбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Наявні у справі докази свідчать про те, що ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків«Підлісна» надавались послуги теплопостачання шляхом укладання відповідних договорів з НАК « Нафтогаз України» що підтверджується актами приймання передачі природного газу, наданих послуг та розрахунки спожитого природного газу, зокрема за адресою: АДРЕСА_2 , власником квартири у якому є відповідач ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Підлісна» надавалися житлово-комунальні послуги відповідачу ОСОБА_1 .

Відповідно достатті 322 ЦК Українивласник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зістаттею 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконатироботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно достатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК Українипередбачено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини першоїстатті 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості з відповідача за житлово - комунальні послуги в розмірі 29996,08 грн., з яких: відшкодування витрат на закупівлю газу, використаного для опалення (газо-теплопостачання) - 25759,32 грн., відшкодування витрат на закупівлю газу, використаного для підігріву води - 1234,15 грн., відшкодування витрат за водопостачання - 1741,14 грн., відшкодування витрат за водовідведення - 1261,47 грн.

Вирішуючи заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Носенка А.Ю. про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представник відповідача звернувся до суду з заявою про застосування позовної давності при вирішенні спору.

Вирішуючи вказану заяву, суд встановив, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів 15 грудня 2020 року.

При цьому позивач просить стягнути заборгованість за надані позивачем послуги за період з 01 червня 2016 року по 30 червня 2018 року.

В той же час суд не вбачає підстав для застосування позовної давності з наступних причин.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Протягом спірного періоду відповідач вчиняла дії, які свідчать про визнання нею свого боргу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у червні 2016 року відповідачем сплачено на рахунок позивача 10400 грн., в той час як до оплати за місяць належало 2323,87 грн. (т. 1 а.с. 37), у січні 2017 року відповідачем сплачено на рахунок позивача 4000 грн., в той час як до оплати за місяць належало 3403,96 грн. (т. 1 а.с. 30).

Також у грудні 2016 року відповідачем проведено часткову оплату одержаних житлово-комунальних послуг у розмірі 2200 грн (т. 1 а.с. 31), у січні 2017 року оплачено 4000 грн. (т. 1 а.с. 30).

Сплата відповідачем коштів в більшому розмірі, ніж місячний платіж, а також часткова оплата заборгованості свідчить про визнання нею боргу.

Оскільки відповідачем вчинено дії, що свідчать про визнання нею боргу, оплативши послуги, отримані у січні 2017 року його частину, перебіг строку позовної давності перервався, після чого його перебіг розпочався заново.

Крім того, відповідно до п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттями 257,258,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином на день звернення позивача з позовом до суду строки позовної давності позивачем не пропущено.

Тому позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з задоволенням позову з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2102,00 грн. на відшкодування понесених судових витрат пропорційно до задоволених відносно неї позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 263 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Підлісна» заборгованість з відшкодування витрат за отримані комунальні послуги у загальному розмірі 29996,08 грн. (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість гривень вісім копійок), яка складається з заборгованості за:

відшкодування витрат на закупівлю газу, використаного для опалення (газо-теплопостачання) у розмірі 25759,32 грн., період нарахування: з 01.12.2016 року по 30.04.2018 року;

відшкодування витрат за водопостачання у розмірі 1741,14 грн., період нарахування: з 01.06.2016 року по 30.06.2018 року;

відшкодування витрат за водовідведення у розмірі 1261,47 грн., період нарахування: з 01.09.2015 року по 30.06.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Підлісна» 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні п`ятдесят копійок) на відшкодування понесених ним судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Підлісна», адреса: м. Харків, вул..Культури, 20-В, код ЄДРПОУ 39173209,

відповідач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне судове рішення виготовлено 27 грудня 2023 року.

Головуючий О.А.Самсонова