Постанова

від 30.04.2024 по справі 642/6708/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 642/6708/20 Номер провадження 22-ц/814/1671/24Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

Суддів: Абрамова П.С.,Пікуля В.П.,

при секретарі Філоненко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Харченка Костянтина Сергійовича на рішення Київського районного суду м. Полтави 22 грудня 2023 року ухвалене у складі головуючого судді Самсонової О.А., повний текст судового рішення виготовлено - 27 грудня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків "Підлісна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відшкодування витрат за спожиті житлово-комунальні послуги,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків "Підлісна" звернулося до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відшкодування витрат за спожиті житлово-комунальні послуги.

Позов мотивовано тим, що відповідно Інформаційної довідки від 30 листопада 2020 року за №234705287 щодо відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власником майна квартири АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_1 .

У відповідача перед позивачем склалася заборгованість з відшкодування витрат за отримані комунальні послуги у загальному розмірі 29996,08 грн., а саме:

відшкодування витрат на закупівлю газу, використаного для опалення (газо-теплопостачання) у розмірі 25759,32 грн., період нарахування: з 01.12.2016 року по 30.04.2018 року;

відшкодування витрат на закупівлю газу, використаного для підігріву води у розмірі 1234,15 грн., період нарахування: з 01.04.2017 року по 28.02.2018 року;

відшкодування витрат за водопостачання у розмірі 1741,14 грн., період нарахування: з 01.06.2016 року по 30.06.2018 року;

відшкодування витрат за водовідведення у розмірі 1261,47 грн., період нарахування: з 01.09.2015 року по 30.06.2018 року.

З огляду на викладене позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 29996,08 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2020 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою (т. 1 а.с. 194-195).

02 лютого 2021 року Ленінським районним судом м. Харкова у справі було постановлено заочне рішення, яким позов було задоволено (т. 1 а.с. 235-243).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 09 березня 2021 року вказане заочне рішення скасовано (т. 2 а.с. 106-107).

Розпорядженням Голови Верховного Судувід 14 березня 2022 року № 7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ окремих судів Донецької, Запорізької та Харківської областей.

Відповідно до даного розпорядження справи, які перебували в провадженні Ленінського районного суду м. Харкова та Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, підсудні Київському районному суду м. Полтави.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 29 березня 2023 року справу прийнято до провадження, розгляд справи вирішено продовжувати в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін (т. 3 а.с. 28).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22 грудня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Підлісна» заборгованість з відшкодування витрат за отримані комунальні послуги у загальному розмірі 29996,08 грн. (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість гривень вісім копійок), яка складається з заборгованості за:

відшкодування витрат на закупівлю газу, використаного для опалення (газо-теплопостачання) у розмірі 25759,32 грн., період нарахування: з 01.12.2016 року по 30.04.2018 року;

відшкодування витрат за водопостачання у розмірі 1741,14 грн., період нарахування: з 01.06.2016 року по 30.06.2018 року;

відшкодування витрат за водовідведення у розмірі 1261,47 грн., період нарахування: з 01.09.2015 року по 30.06.2018 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Підлісна» 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні п`ятдесят копійок) на відшкодування понесених ним судових витрат.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги підлягають до задоволення. Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Харченко К.С.оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити. Стягнути понесені судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права стосовно переривання строку позовної давності.

Зазначає, що норми, встановлені у п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України з огляду на положення п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України, не застосовуються автоматично, та зазначені у вказаних нормах процесуальні строки можуть бути поновлені лише за наявністю відповідної заяви позивача із вказанням конкретних причин, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. З огляду на те, що відповідної заяви позивачем не подавалось, на думку відповідача, суд першої інстанції неправильно застосував норми, які регулюють питання продовження строків позовної давності.

Також представник апелянта вказує, що оскільки позивач не є ліцензіатом з надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, та інших житлово-комунальних послуг, та існує законодавче обмеження щодо виконавців вищезазначених житлових послуг, позивач не є належним позивачем у виниклих правовідносинах, а позов в цій частині задоволенню не підлягає.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно вимог частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на ціну позову та зазначені норми закону, дана справа має розглядатися у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 30 квітня 2014 року між Споживчим товариством «Житлово-будівельний кооператив «Авантаж» (Балансоутримувач) та ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Підлісна» (Управитель) було укладено договір про передання функцій із забезпечення експлуатації об`єктів нерухомості, предметом якого є передача Балансоутримувачем Управителю функцій із забезпечення належної експлуатації житлового будинку, що утримується на балансі Балансоутримувача і функцій із забезпечення належної експлуатації внутрішніх інженерних мереж та технічного обладнання цього житлового будинку у відповідності до умов договору (т. 1 а.с. 53-56).

Відповідно до умов вищезазначеного договору, а саме пункту 2.2.3. Управитель має право укладати відповідні договори з виробниками (постачальниками) житлово- комунальних послуг на постачання комунальних послуг (природний газ для підігріву теплоносіїв для опалення та гарячого водопостачання, електроенергії, послуг з водопостачання та водовідведення, тощо) у житловий будинок.

Позивач є організацією, яка уповноважена надавати послуги, зокрема, з утримання будинку та прибудинкової території, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , організації та задоволення потреб мешканців будинку в житлово-комунальних та інших послугах, укладання договорів з суб`єктами господарювання для забезпечення житлового фонду комунальними послугами, нарахування, обліку та збору плати за надані споживачам послуги, а тому має право вимагати від відповідачів оплати послуг за надані житлово-комунальні послуги.

Для забезпечення потреб власників квартир даного житлового будинку комунальними послугами, функціонування систем життєзабезпечення будинку, а також, у зв`язку з відсутністю укладених прямих договорів між власниками квартир та постачальниками послуг з теплозабезпечення, постачання гарячої води, водопостачання та водовідведення, ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Підлісна» було вимушено виконувати функції замовника, укладаючи з відповідними спеціалізованими організаціями договори щодо водопостачання і водовідведення та закупівлі газу на підігрів теплоносіїв для опалення і гарячого водопостачання.

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборона відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30 листопада 2020 року №234705287 (т. 1 а.с. 11-12).

ОСОБА_1 є споживачем комунальних послуг, які надаються позивачем за адресою: АДРЕСА_3 .

ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Підлісна» надавало ОСОБА_1 як споживачу послуг за адресою: АДРЕСА_3 послуги з опалення (газо-теплопостачання), підігріву води, водопостачання та водовідведення, а відповідач такі послуги прийняла, від їх отримання не відмовлялась та частково оплатила.

Таким чином між сторонами склались правовідносини з надання житлово-комунальних послуг, в яких одна сторона зобов`язана надавати другій стороні комунальні послуги, а друга зобов`язана своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами.

ОСОБА_1 у період з 01.12.2016 року по 30.04.2018 року отримані послуги в повному обсязі не оплачувала.

У зв`язку з цим у неї виникла заборгованість в сумі 29996,08 грн., з яких:

відшкодування витрат на закупівлю газу, використаного для опалення (газо-теплопостачання) у розмірі 25759,32 грн., період нарахування: з 01.12.2016 року по 30.04.2018 року;

відшкодування витрат на закупівлю газу, використаного для підігріву води у розмірі 1234,15 грн., період нарахування: з 01.04.2017 року по 28.02.2018 року;

відшкодування витрат за водопостачання у розмірі 1741,14 грн., період нарахування: з 01.06.2016 року по 30.06.2018 року;

відшкодування витрат за водовідведення у розмірі 1261,47 грн., період нарахування: з 01.09.2015 року по 30.06.2018 року.

Розмір заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується оборотною відомістю «Комунальні платежі: залишки та обороти» за період з 01.01.2015 р. по 09.12.2020 року, а також долученими до матеріалів справи рахунками за житлово-комунальні послуги (т. 1 а.с. 13-46, 47-52).

Задовольняючи позовні вимоги суд першоїі інстанції послався на те, що відповідач належним чином не виконала зобов`язання щодо оплати за спожиті житлово - комунальні послуги. У зв`язку з цим, утворилась заборгованість за спожиті послуги з надання опалення (газо-теплопостачання) та підігріву води, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача в повному розмірі.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 є власником квартири в АДРЕСА_3 .

30 квітня 2014 року між Споживчим товариством «Житлово-будівельний кооператив «Авантаж» (Балансоутримувач) та ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Підлісна» (Управитель) було укладено договір про передання функцій із забезпечення експлуатації об`єктів нерухомості, предметом якого є передача Балансоутримувачем Управителю функцій із забезпечення належної експлуатації житлового будинку, що утримується на балансі Балансоутримувача і функцій із забезпечення належної експлуатації внутрішніх інженерних мереж та технічного обладнання цього житлового будинку у відповідності до умов договору.

Відповідно до умов вищезазначеного договору, а саме пункту 2.2.3. Управитель має право укладати відповідні договори з виробниками (постачальниками) житлово - комунальних послуг на постачання комунальних послуг (природний газ для підігріву теплоносіїв для опалення та гарячого водопостачання, електроенергії, послуг з водопостачання та водовідведення, тощо) у житловий будинок.

Позивач є організацією, яка уповноважена надавати послуги, зокрема, з утримання будинку та прибудинкової території, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 для організації та задоволення потреб мешканців будинку в житлово-комунальних та інших послугах, укладання договорів з суб`єктами господарювання для забезпечення житлового фонду комунальними послугами, нарахування, обліку та збору плати за надані споживачам послуги, а тому має право вимагати від відповідачів оплати послуг за надані житлово-комунальні послуги.

Для забезпечення потреб власників квартир даного житлового будинку комунальними послугами, функціонування систем життєзабезпечення будинку, а також, у зв`язку з відсутністю укладених прямих договорів між власниками квартир та постачальниками послуг з теплозабезпечення, постачання гарячої води, водопостачання та водовідведення, ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Підлісна» було вимушено виконувати функції замовника, укладаючи з відповідними спеціалізованими організаціями договори щодо водопостачання і водовідведення та закупівлі газу на підігрів теплоносіїв для опалення і гарячого водопостачання.

В обґрунтування розміру позовних вимог позивачем надано рахунки на житлово-комунальні послуги за період з у період з 01.12.2016 року по 30.04.2018 року які ОСОБА_1 в повному обсязі не оплачувала. У зв`язку з цим у неї виникла заборгованість в сумі 29996,08 грн., з яких:

відшкодування витрат на закупівлю газу, використаного для опалення (газо-теплопостачання) у розмірі 25759,32 грн., період нарахування: з 01.12.2016 року по 30.04.2018 року;

відшкодування витрат на закупівлю газу, використаного для підігріву води у розмірі 1234,15 грн., період нарахування: з 01.04.2017 року по 28.02.2018 року;

відшкодування витрат за водопостачання у розмірі 1741,14 грн., період нарахування: з 01.06.2016 року по 30.06.2018 року;

відшкодування витрат за водовідведення у розмірі 1261,47 грн., період нарахування: з 01.09.2015 року по 30.06.2018 року.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і далі - в редакції Закону, чинної на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов`язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов`язаний, зокрема, забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги був визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

У відповідності до частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Статтею 7 цього Закону визначені права і обов`язки споживача (індивідуального споживача), зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а обов`язком - оплата наданих житлово-комунальних послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно із частиною першою статті 9 даного Закону України споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК Української РСР.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобо`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Наявні у справі докази свідчать про те, що ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Підлісна» надавались послуги теплопостачання шляхом укладання відповідних договорів з НАК «Нафтогаз України» що підтверджується актами приймання передачі природного газу, наданих послуг та розрахунки спожитого природного газу, зокрема за адресою: АДРЕСА_2 , одним з власників якої є відповідач ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Підлісна» надавалися житлово-комунальні послуги відповідачу ОСОБА_1 ..

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Щодо доводів апеляційної скарги, застосування п.12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України колегія суддів зазначає, що доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Харченко К.С.стосовно застосування п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких строк позовної давності підлягає продовженню автоматично без подачі будь яких заяв про продовження або про поновлення процесуальних строків є хибними, оскільки строк позовної давності не є процесуальним строком. Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував норми п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до спірних правовідносин, з дотриманням норм матеріального права, а доводи апелянта в цій частині є не обгрунтованими.

Щодо строку позовної давності стосовно заборгованості по відшкодуванню витрат, то колегія суддів погоджується з доводами позивача, що відповідачем протягом всього періоду заборгованості періодично сплачувались грошові кошти в рахунок погашення наявної заборгованості, але не у повному обсязі, а лише частково.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у червні 2016 року відповідачем сплачено на рахунок позивача 10400 грн., в той час як до оплати за місяць належало 2323,87 грн. (т. 1 а.с. 37), у січні 2017 року відповідачем сплачено на рахунок позивача 4000 грн., в той час як до оплати за місяць належало 3403,96 грн. (т. 1 а.с. 30).

Також у грудні 2016 року відповідачем проведено часткову оплату одержаних житлово-комунальних послуг у розмірі 2200 грн. (т. 1 а.с. 31), у січні 2017 року оплачено 4000 грн. (т. 1 а.с. 30). Сплата відповідачем коштів в більшому розмірі, ніж місячний платіж, а також часткова оплата заборгованості свідчить про визнання нею боргу.

Дані дії з боку споживача свідчить про факт переривання строку позовної давності та відповідає вимогам статті 264 Цивільного Кодексу України, яка передбачає переривання перебігу строку позовної давності.

Тобто новий строк позовної давності щодо пред`явлення вимог ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Підлісна» до відповідача за відшкодування витрат на закупівлю газу, використаного для опалення (газо-теплопостачання) починається з січня 2017 року.

Крім того, відповідно до п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості з відповідачів за житлово - комунальні послуги в розмірі 29996,08 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Київського районного суду м. Полтави 22 грудня 2023 рокуколегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Щодо судових витрат

За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Харченка Костянтина Сергійовичазалишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави 22 грудня 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 30 квітня 2024 року.

Головуючий суддя О.О. Панченко

Судді П.С. Абрамов

В.П. Пікуль