Рішення

від 28.11.2019 по справі 757/8376/17-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/8376/17-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Пітей О.Д.,

справа № 757/8376/17-ц

сторони:

позивач: Міністерство аграрної політики та продовольства України

відповідач: Громадська організація «Інформаційний центр «Ізвєстія в Україні - політичні ізвєстія»

вимоги позивача: спростування недостовірної інформації,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року громадською організацією «Інформаційний центр «Ізвєстія в Україні - політичні ізвєстія» в мережі Інтернет, на своїй веб-сторінці (ІНФОРМАЦІЯ_1) розміщено, а отже поширено інформацію наступного змісту «Команда главы АПК ОСОБА_1 разместила сразу на нескольких ведущих информационных ресурсах страны баннерную рекламу, в которой на фоне фотографии ОСОБА_4 утверждается, что эксперты поддержали «самого эффективного министра АПК».

Розповсюджена відповідачем інформація є недостовірною, її поширення ганьбить честь, гідність та ділову репутацію Міністерства в цілому та добре ім`я ОСОБА_2 , як Міністра та представника Мінагрополітики та особи, яка представляє всю аграрну галузь загалом, оскільки характер висловлювань в статті створює негативне враження про апарат Міністерства.

Більш того, відповідач, опублікувавши неправдиву інформацію, переконує читачів у корисливих, меркантильних мотивах діяльності політичної особи - ОСОБА_2 , як Міністра аграрної політики та продовольства України та апарату Міністерства.

Таким чином, інформація, викладена відповідачем на вказаному вище сайті, є недостовірною, носить негативний характер, справляє враження на невизначене коло осіб в тому, що ОСОБА_2 , як Міністр аграрної політики та продовольства України та апарат Мінагрополітики, чинять аморально. Дії відповідача щодо поширення зазначеної інформації є протиправними, принижують честь та гідність, як Міністра, так і працівників Міністерства в цілому та завдають шкоду їх діловій репутації.

Враховуючи формулювання використаних при поширенні інформації тверджень, поширена недостовірна інформація є фактичним твердженням.

Таким чином, поширена недостовірна інформація, яка містить фактичні твердження, підлягає спростуванню, у зв`язку з чим просив визнати спірну інформацію, відносно нього, недостовірною та спростувати її у таких самий спосіб, в який вона була поширена.

В судове засідання представник позивача не з`явився, причини неявки суду не відомі. Через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи на підставі наявних у даній справі доказів.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлявся у встановлений законом строк. Причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності.

Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Частиною першою статті 201 ЦК України встановлено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Разом із цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

Відповідно до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року громадською організацією «Інформаційний центр «Ізвєстія в Україні - політичні ізвєстія» в мережі Інтернет, на своїй веб-сторінці (ІНФОРМАЦІЯ_1) розміщено інформацію наступного змісту: «Команда главы АПК ОСОБА_1 разместила сразу на нескольких ведущих информационных ресурсах страны баннерную рекламу, в которой на фоне фотографии ОСОБА_4 утверждается, что эксперты поддержали «самого эффективного министра АПК».

Відповідачем не зазначено офіційних джерел отримання вказаної інформації, в зв`язку з чим достовірність даної інформації ним не перевірена.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Згідно ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Враховуючи характер спору, обов`язок довести правдивість (істинність) поширеної інформації покладається на особу, яка її поширила, отже сам факт подання даного позову до суду і відсутність заперечень (відзиву) на цей позов свідчить про те, що інформація в спірній публікації не відповідає дійсності.

Інформація, поширена відповідачем, викладена як фактичні твердження, а не оціночні судження автора щодо того, що Міністр аграрної політики та продовольства України ОСОБА_2 здійснює саморекламу, в якій він сам себе «вихваляє», тобто, здійснює «самопіар», зокрема, на це вказують такі твердження автора: « Команда главы АПК ОСОБА_1 разместила сразу на нескольких ведущих информационных ресурсах страны баннерную рекламу, в которой на фоне фотографии ОСОБА_4 утверждается, что эксперты поддержали «самого эффективного министра АПК».

Згідно з п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. №1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Статтею 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

При цьому, суди мають враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між фактами та оціночними судженнями, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ, як джерело права.

Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини від 8 липня 1986 р. по справі у справі «Лінгенс проти Австрії» та від 25 червня 1992 року по справі «Торгейр Торгейрсон проти Ісландії» вказано, що «слід чітко розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню».

У пункті 3 рішення по справі «Дюльдін і Кіслов проти Росії» від 31.07.2007 р. зазначено, що «Суд постійно дотримувався тієї точки зору, що наявність фактів може бути продемонстровано суду, що розглядає позов про деформацію, то правдивість оціночних суджень доведенню не підлягає».

У рішенні по справі «Нова Газета і Бородянський проти Росії» від 28 березня 2013 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що «правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено» (пункт 39).

Оспорювану інформацію можна перевірити на предмет її істинності, дійсності.

Згідно п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 р. недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно зі ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до Преамбули Загальної Декларації прав людини визнання гідності, яка властива всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру.

Статтею 3 Конституції У країни проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статей 28, 68 Конституції України, ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності; гідність та честь фізичної особи є недоторканними та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів У країни, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 10 Конвенції про захист людини і основоположних свобод передбачено обмеження при вираженні своїх поглядів: «Кожен має право на свободу вираження поглядів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві … для захисту репутації чи прав інших осіб…».

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Спірна публікація, розміщена відповідачем на своїй веб-сторінці (ІНФОРМАЦІЯ_1), перебуває у вільному доступі, доступ до якої має необмежене коло осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

Відтак, ГО «Інформаційний центр «Ізвєстія в Україні - Політичні Ізвєстія», на якому було розміщено інформацію щодо позивача, є належним відповідачем в даній справі.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на лінгвістичну кваліфікацію висловлення в оспорюваній публікації можуть бути принизливими для честі й гідності позивача та здатні завдати шкоди його діловій репутації.

Відтак, суд приходить до висновку, що інформація, викладена в публікації : «Команда главы АПК ОСОБА_1 разместила сразу на нескольких ведущих информационных ресурсах страны баннерную рекламу, в которой на фоне фотографии ОСОБА_4 утверждается, что эксперты поддержали «самого эффективного министра АПК», є недостовірною, а відтак порушує право позивача на повагу до його честі, гідності і ділової репутації.

Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 19 вказаної Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації.

Зі змісту поширеної інформації можна дійти висновку, що інформація, поширена відповідачами ГО «Інформаційний центр «Ізвєстія в Україні - Політичні Ізвєстія» в публікації, містить фактичні дані, тобто викладена у формі фактичних даних, а не у формі оціночних суджень, а відтак може бути перевірена на предмет її відповідності дійсності, і, як наслідок, може бути визнана недостовірною.

Відповідно до ст. ст. 76, 80, 81 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем стосовно позивача було поширено інформацію, яка не відповідає дійсності і спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що поширення вказаної інформації порушує особисті немайнові права позивача, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам.

Відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до ч. 6 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Відповідно до п.п. 24,25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено. Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

На підставі всебічної та повної оцінки доказів в їх сукупності та кожного доказу окремо, суд дійшов висновку, що відповідачем була поширена недостовірна інформація про позивача, внаслідок чого порушені його немайнові права на повагу до честі та гідності, недоторканості ділової репутації.

Вимоги позивача про визнання інформації такою, що порушує ділову репутацію та немайнові права Мінагрополітики та особисте немайнове право Міністра аграрної політики та продовольства України Т.В. Кутового, як представника Міністерства, задоволенню не підлягають, оскільки таке не передбачено нормами цивільного законодавства, як спосіб захисту немайнового права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору, сплачена при поданні позову в розмірі 1280,00 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 201, 297, 299 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»; Європейською Конвенцію з прав людини, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 141, 258-266 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов Міністерства аграрної політики та продовольства України до Громадської організації «Інформаційний центр «Ізвєстія в Україні - політичні ізвєстія» про спростування недостовірної інформації - задовольнити частково.

Визнати недостовірною інформацію, яка викладена ІНФОРМАЦІЯ_2 громадською організацією «Інформаційний центр «Ізвєстія в Україні - політичні ізвєстія» в мережі Інтернет на своїй веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1) - «Команда главы АПК ОСОБА_1 разместила сразу на нескольких ведущих информационных ресурсах страны баннерную рекламу, в которой на фоне фотографии ОСОБА_4 утверждается что, эксперты поддержали «самого эффективного министра АПК», яка є фактичним твердженням відповідача стосовно того, що апаратом Мінагрополітики розміщено банерну рекламу, в якій Міністр аграрної політики та продовольства України ОСОБА_2 здійснює саморекламу, в якій він сам себе «вихваляє», тобто здійснює «самопіар».

Зобов`язати Відповідача, у строк не пізніше п`яти днів з дня набрання законної сили рішенням суду, видалити на своїй веб-сторінці (ІНФОРМАЦІЯ_1) недостовірну інформацію та спростувати зазначену інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути з Громадської організації «Інформаційний центр «Ізвєстія в Україні - політичні ізвєстія» на користь Міністерства аграрної політики та продовольства України судовий збір у розмірі 1280 грн.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: Міністерство аграрної політики та продовольства України (код ЄДРПОУ 37471967, 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24)

відповідач: Громадська організація «Інформаційний центр «Ізвєстія в Україні - політичні ізвєстія» Міністерство аграрної політики та продовольства України (код ЄДРПОУ 39020181, 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 6, кв. 4)

Суддя Р.В. Новак