Ухвала

від 15.12.2023 по справі 761/29281/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/29281/21

Провадження № 2-з/761/931/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аббасової Н.В.,

за участю секретаря Сухини А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивачки - адвоката Пономаренка Валерія Ігоровича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Макарова Олега В`ячеславовича, третя особа: Центральне міжрегіональне управління юстиції (м. Київ) про скасування рішення державного реєстратора, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Макарова О.В., третя особа: Центральне міжрегіональне управління юстиції (м. Київ), про скасування рішення державного реєстратора.

13.12.2023 представник позивачки Пономаренко В.І. подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,6 кв. м., реєстраційний номер майна 1856282480000, належну на праві приватної власності ОСОБА_3 .

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що заява представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Пономаренка В.І. про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать, зокрема: арешт майна.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Так, предметом розгляду у даній справі є скасування рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Макаровим О.В.

За таких обставин, спір, що виник між сторонами не пов`язаний із визнанням права власності на об`єкт нерухомого майна.

Окрім цього, представником позивачки не доведено тієї обставини, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або поновлення порушених чи оспорюваних прав інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду.

З урахуванням вищезазначеного, враховуючи що вид забезпечення позову, який просить вжити представник позивачки не узгоджується із предметом позовних вимог, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому суд не знаходь правових підстав для її задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149, 151, 153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивачки - адвоката Пономаренка Валерія Ігоровича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Макарова Олега В`ячеславовича, третя особа: Центральне міжрегіональне управління юстиції (м. Київ) про скасування рішення державного реєстратора - залишити без задоволення.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Н.В. Аббасова