Рішення

від 27.12.2023 по справі 640/965/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 року місто Київ №640/965/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БРК ГІДРОСЕРВІС"доГоловного управління Державної податкової служби у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БРК Гідросервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 18.12.2020 № 0168230701;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 18.12.2020 №0168240701.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про відсутність порушень вимог податкового законодавства під час здійснення господарської діяльності, оскільки договірні правовідносини мали реальний характер, що підтверджено відповідними документальними доказами та належним чином відображено у бухгалтерському обліку та податковій звітності підприємства. Позивачем наголошено на непідтверджені належними доказами висновків контролюючого органу про допущені порушення та нереальність господарських операцій, укладених між позивачем та вказаними контрагентами у періоді, що перевірявся.

Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Відповідно до частини третьої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Частиною другою статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

На виконання вимог Закону №2825-IX супровідним листом від 03.01.2023 №03-19/714/23 матеріали справи №640/965/21 передано до Київського окружного адміністративного суду.

Згідно з відміткою про прийняття матеріалів справи, позовна заява надійшла до суду 31.10.2023 (вх.№49908). За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду, справа №640/965/21 передана 02.11.2023 до розгляду судді Білоноженко М.А.

Ухвалою суду від 07 листопада 2023 року справу прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив до суду не надав, про відкриття провадження у справі був проінформований належним чином. Натомість, в матеріалах справи міститься клопотання про приєднання до матеріалів доказів відправки відзиву на позовну заяву на адресу позивача.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 09.11.2020 по 20.11.2020 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 06.03.2017 - 30.09.2020, валютного - за період з 06.03.2017 - 30.09.2020, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 06.03.2017 30.09.2020 та іншого законодавства за відповідний період.

Результати цієї перевірки викладені в Акті від 27.11.2020 № 5725/Ж5/26-15-07-01-06/41195902 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «БРК ГІДРОСЕРВІС».

Вказаним актом встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 223254 грн., в тому числі за червень 2020 року -12 031 грн., вересень 2020 року - 211 223 грн.; п. 63.3 ст. 63 ПК України, п. 8.1., п. 8.4., п. 8.5. розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів ТОВ «БРК ГІДРОСЕРВІС» не подано повідомлення по 14 об`єктах за ф. 20-ОПП, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві за формою 20-ОПП.

На підставі Акту були складені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.12.2020 року.

Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовила його звернення до суду, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин).

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (пункт 75.1).

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок (абзаци перший, другий підпункт 75.1.2 пункту 75.1).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідач в Акті зазначає про порушення позивачем п. 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України та включення останнім до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 213 714,00 грн. по податковим накладним, виписаним з порушенням п. 201.1 ст. 200 ПК України, а саме позивачем було включено до податкового кредиту суму ПДВ по податковим накладним, які не відповідають даті здійснення події, що відбулася раніше (дата перерахування коштів).

Суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, не погоджується із такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Так, відповідач зазначає, що 21.09.2020 відбулося перерахування, коштів ТОВ «БК Граніт» за монтаж зовнішніх мереж водопроводу та каналізації на об`єкті: «Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Антоновича, 44 м. Києва» на суму 645 593,20 грн., в т.ч. ПДВ 107 598,90 грн.

Дійсно, між позивачем і ТОВ «БК Граніт» був укладений договір № ВК-СП-01092020 від 01.09.2020, предметом якого є зобов`язання ТОВ «БК Граніт» на свій ризик власними та/або залученими силами виконати монтаж зовнішніх мереж водопроводу та каналізації на об`єкті: «Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Антоновича, 44 м. Києва», а Позивач зобов`язаний прийняти та оплатити роботу.

Відповідно до умов договору позивач здійснює остаточний розрахунок за договором після виконання всіх робіт ТОВ «БК Граніт» (Підрядником) та підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт.

У вересні 2020 року на підставі вказаного договору було виконано робіт на загальну суму 2 665 357,48 грн., з яких 30.09.2020 року на суму 645 593,20 грн. (акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020 року від 30.09.2020).

Таким чином, судом встановлено, що датою здійснення події, що відбулася раніше («перша подія») є 30.09.2020 (на суму 645 593,20 грн.), що підтверджено картками рахунків 631 за вересень 2020 року по контрагенту БК Граніт, ТОВ; по договору ВК-СП-01092020 від 01.09.2020 р.; карткою рахунку 6442 по договору ВК-СП- 01092020 від 01.09.2020 р., актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020 року.

Оплати робіт за договором № ВК-СП-01092020 від 01.09.2020 р. відбувалися у майбутніх періодах та ще тривають, що підтверджено платіжними дорученнями № 2399 від 15.10.2020, № 2618 від 23.11.2020, № 2814 від 06.01.2021, банківськими виписками (копії додаємо). Попередні оплати відсутні.

Отже, судом підтверджено, що 30.09.2020 на підставі укладеного та підписаного сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020 року на загальну суму 645 593,20 грн. ТОВ «БК Граніт» було правомірно виписано податкову накладну № 53009 від 30.09.2020, а позивачем включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 107 598,90 грн. та відображено у податковому та бухгалтерському обліках відповідного періоду.

Згідно висновків акту перевірки, 21.09.2020 відбулось перерахування коштів ТОВ «БК Граніт» за влаштування внутрішньомайданчикових мереж водопостачання, каналізації на об`єкті: «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Васильківській, 100-А м. Києва» на суму 596 720,60 грн., в т.ч. ПДВ 99 453,44 грн.

Однак, вказані доводи відповідача є необґрунтованими і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, між позивачем і ТОВ «БК Граніт» був укладений договір № ВК-СП-27082020 від 27.08.2020, предметом якого є зобов`язання ТОВ «БК Граніт» на свій ризик власними та/або залученими силами виконати влаштування внутрішньомайданчикових мереж водопостачання, каналізації на об`єкті: «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Васильківській; 100-А м. Києва», а позивач зобов`язаний прийняти та оплатити роботу.

Згідно з умовами договору позивач здійснює остаточний розрахунок за договором після виконання всіх робіт ТОВ «БК Граніт» (Підрядником) та підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт.

У вересні 2020 року на підставі вказаного договору було виконано роботи на загальну суму 596 720,64 грн., про що свідчить відповідний акт приймання-виконаних будівельних робіт за вересень 2020 року на загальну суму 596 720,64 грн., який був складений та підписаний сторонами 30.09.2020.

Тобто, датою здійснення події, що відбулася раніше («перша подія») є 30.09.2020, що підтверджено картками рахунків 631 за вересень 2020 року по контрагенту БК Граніт, ТОВ; по договору ВК-СП- 27082020 від 27.08.2020 р.; карткою рахунку 6442-1 по договору ВК-СП-27082020 від 27.08.2020 р., актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020 року.

Як свідчать матеріали справи, оплати робіт за договором № ВК-СП-27082020 від 27.08.2020 р. відбувалися у майбутніх періодах, що підтверджено платіжними дорученнями № 2370 від 09.10.2020, № 2378 від 12.10.2020, № 2398 від 15.10.2020, а також банківськими виписками. Попередні оплати відсутні.

Таким чином, 30.09.2020 на підставі укладеного та підписаного сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020 року на загальну суму 596 720,64 грн. ТОВ «БК Граніт» було правомірно виписано податкову накладну № 43009 від 30.09.2020, а позивачем включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 99 453,44 грн. та відображено у податковому та бухгалтерському обліках відповідного періоду.

Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що 15.09.2020 відбулося перерахування коштів ПрАТ «Шведсько- Українська група «SU GROUP» за гідрант пожежний AVK L=1500 мм PN16 на суму 25 023,60 грн., в т.ч. ПДВ 4 170,60 грн., з огляду на наступне.

Між позивачем та ПрАТ «Шведсько-Українська Група «SU GROUP» було укладено договір поставки № ПТ-02122019 від 02.12.2019 року, предметом якого є зобов`язання Постачальника (ПрАТ «Шведсько- Українська Група - «SU GROUP») в строки та на умовах, викладених у договорі, поставити та передати у власність Покупця (позивач) товар, узгоджений сторонами, зазначений у рахунку-фактурі, видаткових накладних та/або в специфікації, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до умов договору сторони можуть застосовувати передоплату авансового платежу.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що 25.09.2020 була здійснена оплата за матеріали згідно з рахунком № SU-0002642 від 24.09.2020 на загальну суму 25 023,60 грн., в т.ч. ПДВ 4 170,60 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 2281 від 25.09.2020 та банківською випискою.

28.09.2020 була здійснена поставка оплаченого матеріалу гідрант пожежний AVK L=1500 мм PN16 - на підставі видаткової накладної № SU-0001015 від 28.09.2020.

Таким чином, судом підтверджено, що датою здійснення події, що відбулася раніше («перша подія») є 25.09.2020. Зазначене також підтверджується карткою рахунку 631 за вересень 2020 року по контрагенту SU GROUP Шведсько-Українська група, ПрАТ; карткою рахунку 6442, платіжним дорученням № 2281 від 25.09.2020, податковою накладною № 150 від 25.09.2020, видатковою накладною № SU-0001015 від 28.09.2020.

Отже, 25.09.2020 на підставі передоплати авансового платежу за договором поставки № ПТ- 02122019 від 02.12.2019 на загальну суму 25 023,60 грн. ПрАТ «Шведсько-Українська Група - SU GROUP» було правомірно виписано податкову накладну № 150 від 25.09.2020, а позивачем включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 4 170,60 грн. та відображено у податковому та бухгалтерському обліках відповідного періоду.

Суд зауважує також про хибність висновків акту перевірки в частині того, що 12.06.2020 відбулося перерахування коштів ПАТ «НВО «Київський завод автоматики» за оренду площ приміщень на суму 7 447,08 грн., в т.ч. ПДВ 1 241,18 грн.

Дійсно, між позивачем та ПАТ «Науково-виробниче об`єднання «Київський завод автоматики» був укладений договір оренди нерухомого майна № КЗА-1255 від 15.01.2018, предметом якого є строкове платне користування нерухомим майном, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 44,8 кв.м. (офіс № 304), що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10 (Літера «У») 3-й поверх корпусу № 28.

Орендар (Позивач) зобов`язаний сплачувати орендну плату за користування майном наперед щомісячно до 10 числа оплачуваного місяця.

19.06.2020 була здійснена оплата, згідно з рахунком-фактурою № СЧ-0000655 від 11.06.2020 на загальну суму 7447,08, у т.ч. ПДВ 1241,18 грн., що підтверджується копію платіжного доручення № 1772 від 19.06.2020 та банківською випискою.

30.06.2020 був укладений та підписаний сторонам акт № ПТ-0000718 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за оренду площ приміщень за червень 2020 року на загальну суму 7 447,09 грн., в т.ч. ПДВ 1 241,18 грн.

Таким чином, датою здійснення події, що відбулася раніше («перша подія») є 19.06.2020, що підтверджено карткою рахунку 631 за червень 2020 року по контрагенту КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД АВТОМАТИКИ НВО, ПАТ; карткою рахунку 6442; платіжним дорученням № 1772 від 19.06.2020; податковою накладною № 36 від 19.06.2020; актом № ПТ-0000718 здачі-прийняття робіт від 30.06.2020; листом вих. № 66 від 15.07.2020.

Також вказані документи підтверджують, що 12.06.2020 не було жодних транзакцій: ані здійснення оплат, ані надходження послуг, а отже підстави для виписування податкової накладної 12.06.2020 на загальну суму 7 447,09 грн. з номенклатурою: «Оренда площ приміщень» -відсутні.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що 19.06.2020 на підставі оплати за договором оренди нерухомого майна № КЗА-1255 від 15.01.2018 на загальну суму 7 447,089 грн. ПАТ «Науково-виробниче об`єднання «Київський завод автоматики» було правомірно виписано податкову накладну № 36 від 19.06.2020, а позивачем правомірно включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1 241,18 грн. та відображено у податковому та бухгалтерському обліках відповідного періоду.

Крім того, відповідач зазначає, що 30.05.2020 відбулося перерахування коштів ТОВ «Трансальянсгруп» за транспортні послуги маніпулятор IVECO 180 Е24 на суму 7 500,00 грн., в т.ч, ПДВ 1 250,00 грн.

Вказане твердження відповідача не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи та спростовується наявними письмовими доказами.

Так, між позивачем і ТОВ «Трансальянсгруп» був укладений договір № ТП-01082019 про надання транспортних послуг від 01.08.2019, предметом якого є строкове платне користування будівельними машинами і механізмами, під керуванням водія Виконавця (ТОВ «Трансальянсгруп»).

01.06.2020 сторонами був складений та підписаний акт надання послуг № 298 від 0,1.06.2020 щодо надання транспортних послуг маніпулятора IVECO 180 Е24 на загальну суму 7 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 250,00 грн.

Оплата за послуги була здійснена у майбутніх періодах, а саме у липні 2020 року, про що свідчить платіжне доручення № 1853 від 07.07.2020 та банківська виписка. Попередні оплати відсутні.

У травні 2020 року позивач не отримував транспортні послуги маніпулятора IVECO 180 Е24.

Таким чином, судом встановлено, що датою здійснення події, що відбулася раніше («перша подія») є 01.06.2020, що підтверджено карткою рахунку 631 за червень 2020 року по контрагенту ТРАНСАЛЬЯНСГРУП, ТОВ; карткою рахунку 6442; платіжним дорученням № 1853 від 07.07.2020; податковою накладною № 10 від 01.06.2020; актом № 298 від 01.06.2020.

Підстави для складання податкової накладної 30.05.2020 на загальну суму 7 500,00 гри. з номенклатурою: «Транспортні послуги маніпулятора IVECO 180 Е24» відсутні.

Отже, 01.06.2020 на підставі акта наданих послуг № 298 від 01.06.2020 року на загальну суму 7 500,00 грн. ТОВ «Трансальянсгруп» було правомірно виписано податкову накладну № 10 від 01.06.2020, а позивачем правомірно включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1 250,00 грн. та відображено у податковому та бухгалтерському обліках відповідного періоду.

Відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту у вересні 2017 року суму ПДВ по взаємовідносинам з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у сумі 9540 грн. та у червні 2020 року суму ПДВ по взаємовідносинам з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у сумі 9540 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд вважає такі висновки неправомірними та необґрунтованими, з огляду на наступні обставини.

Так, між позивачем та ФОП ОСОБА_1 були господарські взаємовідносини з поставки контейнера (б/в, стан задов.) у кількості 3 шт. на загальну суму 57 240,00 грн., в т.ч. ПДВ 9 540,00 грн. у вересні 2017 року, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна накладна № 58 від 28.09.2017 року.

Факт оплати підтверджено платіжним дорученням № 400 від 28.09.2017, а також банківською випискою.

28.09.2017 ФОП ОСОБА_1 була виписана податкова накладна № 72 та зареєстрована у ЄРПН 13.10.2017, що відображено у податковій декларації з ПДВ відповідного періоду.

Інших господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1 не було, що підтверджено оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 по контрагенту ОСОБА_1 , ФОП за період січень 2017 - вересень 2020 року, карткою рахунку 631 за вересень 2017- вересень 2020;

Суд звертає увагу, що подвійне включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача відсутнє, так як ФОП ОСОБА_1 виписувала лише одну податкову накладну на позивача - № 72 від 28.09.2017.

У додатках 5 до податкових декларації з ПДВ за червень 2017, червень 2020 інформація щодо податкового кредиту від постачальника з індивідуальним податковим номером 3343500829 відсутня.

Обґрунтованість включення позивачем сум ПДВ підтверджено також наявними податковими накладними, які були складені контрагентами позивача і зареєстровані контролюючим органом, згідно із ст. 201 ПК України.

Відповідно до п. 3 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (надалі - Порядок № 1165), податкові накладні/розрахунки коригування, що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності переліченим ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

З огляду на те, що у реєстрації перелічених вище податкових накладних не було відмовлено, така реєстрація не була зупинена, отже, автоматизований моніторинг був успішно пройдений, а податкові накладні відповідали ознакам безумовної реєстрації. Тому, суд вважає, що позивач мав право на податковий кредит за відповідними податковими накладними на підставі п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

З огляду на вищевикладене, суд зауважує, що до перевірки були надані копії належним чином складених первинних та розрахункових документів на підтвердження господарських операцій з ТОВ «БК Граніт», ПрАТ «Шведсько-Українська Група - SU GROUP», ПАТ «НВО «Київський завод автоматики», TОB «Трансальянсгруп», ФОП ОСОБА_1 за перевіряємий період, відтак, винесене податкове повідомлення-рішення від 18.12.2020 № 0168230701 є протиправним і підлягає скасуванню.

В Акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 63.3 ст. 63 ПК України, п. 8.1, п. 8.4., п.8.5. розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів у вигляді неподання повідомлення по 14 об`єктах за ф.20-ОПП, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м Києві за формою 20-ОПП.

Аналіз матеріалів справи свідчить про необґрунтованість вказаних висновків контролюючого органу з огляду на таке.

Загальні положення щодо обліку платника податків визначені статтею 63 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Вимогами пунктів 8.1-8.2 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588 (надалі також - Порядок №1588) платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Згідно пункту 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни. У повідомленні поряд із реквізитом, який змінився, зазначається у дужках його попереднє значення.

Відповідальність за неподання у строки та у випадках, передбачених Податковим кодексом України, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим передбачена пунктом 117.1 статті 117 ПК України.

Відтак, норми Податкового кодексу України не встановлюють строки подання повідомлення за формою №20-ОПП, що в свою чергу виключає одну з необхідних складових для притягнення особи до відповідальності згідно з пунктом 117.1 статті 117 ПК України.

Посилання відповідача на строки, встановлені наказом Мінфіну "Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів" №1588 від 09.12.2011 є помилковим, оскільки санкція статті 117 ПК України передбачає відповідальність за порушення строків, встановлених виключно цим кодексом.

Відповідно до п. 8.4. Порядку №1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Відповідачем не було взято до уваги, що 4 об`єкти оподаткування (в частині 4 080,00 грн. податкового повідомлення-рішення від 18.12.2020 № 0)168240701) були отримані в оренду позивачем у період дії карантину, який був проваджений постановою КМУ від 11.03.2020 р. № 211 та продовжений постановою КМУ від 09.12.2020 № 1236, а саме:

- суборенда площ у ТОВ «БРК Електрико» (договір від 30.04.2020);

- суборенда споруди Склад готової продукції № 2 у ТОВ «Бізол» (договір від 31.07.2020);

- оренда автомобіля у ТОВ «Трансальянсгруп» (договір від 01.06.2020);

- оренда самоскида у ТОВ «Трансальянсгруп» (договір від 01.06.2020).

Враховуючи положення п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу, відповідно до якого за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються.

Крім того, в Порядку №1588 є строки виключно повідомлення про об`єкт оподаткування (яких в Податковому кодексі України не міститься) за формою 20-ОПП, однак повідомлення про об`єкт оподаткування не є тотожним заяві про взяття на облік. Отже, неповідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП не є підставою для відповідальності згідно з п. 117.1 ст. 117 ПК України.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, суд вважає, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 18.12.2020 №0168240701 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

У поданому адміністративному позові, разом із заявленими позовними вимогами, позивач просить стягнути на його користь витрати, пов`язані із надання йому правової допомоги у даній справі. При вирішенні даного питання суд враховує наступне.

Відповідно до ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ч.ч.1, 3, 6, 7, 9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.

Згідно із ч.ч.1-5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі 814/698/16.

Суд зазначає, що матеріали справи містять наступні документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача, а саме: копію договору про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) від 28.12.2020 року, розрахунок вартості правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг від 05.01.2021 року, звіт по виконаних роботах за період з 28.12.2020 по 05.01.2021 року, рахунок на оплату № 2 від 05.01.2021 року, платіжне доручення № 2801 від 05.01.2021 року про оплату правової допомоги у розмірі 25 000 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер серія КС №678227 на надання правничої допомоги адвокатом Максименко Я.О.

Таким чином, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в загальній сумі 25000,00 грн. підтверджені доказами, що були долучені позивачем до матеріалів справи.

Заперечень відповідача щодо стягнення суми витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн матеріали справи не містять.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача, не надав.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно матеріалів справи, при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 6456,03 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2802 від 05.01.2021 року.

У зв`язку із задоволенням позову, на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 6456,03 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БРК Гідросервіс» (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10-у, корп. 28, оф. 304, код ЄДРПОУ 41195902) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 18.12.2020 № 0168230701.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 18.12.2020 №0168240701.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРК Гідросервіс» (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10-у, корп. 28, оф. 304, код ЄДРПОУ 41195902) сплачений судовий збір у розмірі 6456, 03 (шість тисяч чотириста п`ятдесят шість грн 03 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРК Гідросервіс» (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10-у, корп. 28, оф. 304, код ЄДРПОУ 41195902) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 (двадцять п`ять тисяч грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Білоноженко М.А.