Ухвала

від 28.12.2023 по справі 420/36314/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/36314/23

УХВАЛА

28 грудня 2023 рокум.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

розглянувши заяву представника Спільного підприємства «ВІТМАРК Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (адвоката Павленко І.В.) за вхід. №47316/23 від 28.12.2023 року про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2023 року за вхід. №47316/23 від представника Спільного підприємства «ВІТМАРК Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (адвоката Павленко І.В.) надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:

зупинити дію Розпорядження Головного управління ДПС в Одеській області №444-р від 18.12.2023 р. в частині анулювання ліцензій СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА" ТОВ (код ЄДРПОУ 22480087) на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за реєстраційними номерами 15520414202001017, 15240414202200273, 15240414202000865;

зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області виключити з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального записи про анулювання ліцензій СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА» ТОВ на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за реєстраційними номерами 15520414202001017, 15240414202200273, 15240414202000865.

Подана заява обґрунтована, наступним.

На дату винесення Відповідачем Розпорядження рішення суду, що набрало законної сили, яким би підтверджувалася незаконність відмови Позивача в допуску до перевірки посадових осіб, не існувало.

Натомість 27.12.2023 року набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 року у справі №420/34132/23, яким було встановлено протилежне.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 р. вже встановлено, що відмова Позивача від допуску до проведення перевірки була обґрунтованою та законною, а навпаки саме у податкового органу були відсутні законні підстави для проведення перевірки.

На думку Позивача, винесення контролюючим органом Розпорядження про анулювання ліцензій Позивача на зберігання пального має очевидні ознаки протиправності.

Заявник стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неефективності захисту та ускладнить поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів Позивача.

Наразі Позивач через прийняте оспорюване Розпорядження залишився без діючих ліцензій на зберігання пального для власних потреб, через що змушений знову звертатись до контролюючих органів за отриманням нових ліцензій та сплачувати для цього відповідні платежі, інакше у випадку позапланової або фактичної перевірки він може наразитися на штрафні санкції.

При цьому, у разі отримання Позивачем нових ліцензій, винесення судом рішення на користь Позивача фактично ніяк не забезпечить ефективний захист та відновлення його прав, адже на той момент він вже здійснить весь комплекс дій, направлений на отримання нових ліцензій (подання заяв, оплата платежів).

У випадку ж забезпечення позову Позивач зможе уникнути додаткових витрат грошей та часу, необхідних для оформлення нових ліцензій, а також майбутнього непорозуміння із Відповідачем щодо того, що роботи у разі одночасного існування ліцензій, які були раніше отримані Позивачем, і нових ліцензій, які він буде вимушений отримати задля належного здійснення своєї господарської діяльності.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадження якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи зазначену норму КАС України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду клопотання про забезпечення позову без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано главою 10 розділу І Загальних положень КАС України, яка визначає підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі, метою якого є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом.

Так, за приписами частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Так, висновки щодо застосування статей 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України неодноразово викладались Верховним Судом, зокрема, у постанові від 29.01.2020 у справі №640/9167/19, де зазначено, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.

Співмірність, за висновками Верховного Суду, передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 (справа №826/8556/17) та від 25.04.2019 (справа №826/10936/18).

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 (справа №705/4587/17) сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17.

Такий же правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 року у справі №500/4200/22, який в силу частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Як встановлено суддею, на теперішній час Позивач через прийняте оспорюване Розпорядження залишився без діючих ліцензій на зберігання пального для власних потреб, через що змушений знову звертатись до контролюючих органів за отриманням нових ліцензій та сплачувати для цього відповідні платежі, інакше у випадку позапланової або фактичної перевірки він може наразитися на штрафні санкції.

При цьому у разі отримання Позивачем нових ліцензій, винесення судом рішення на користь Позивача фактично ніяк не забезпечить ефективний захист та відновлення його прав, адже на той момент він вже здійснить весь комплекс дій, направлений на отримання нових ліцензій (подання заяв, оплата платежів).

У випадку ж забезпечення позову Позивач зможе уникнути додаткових витрат грошей та часу, необхідних для оформлення нових ліцензій, а також майбутнього непорозуміння із Відповідачем щодо того, що роботи у разі одночасного існування ліцензій, які були раніше отримані Позивачем, і нових ліцензій, які він буде вимушений отримати задля належного здійснення своєї господарської діяльності.

Частиною 1, 3 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.

Наведені обставини дають суду підстави для висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Разом з цим, п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову Спільного підприємства «ВІТМАРК Україна» шляхом зупинення дії Розпорядження Головного управління ДПС в Одеській області №444-р від 18.12.2023 р. в частині анулювання ліцензій СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА" ТОВ (код ЄДРПОУ 22480087) на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за реєстраційними номерами 15520414202001017, 15240414202200273, 15240414202000865 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

На переконання судді, такий спосіб забезпечення позову є адекватним та співмірним, позаяк не створює негативних наслідків для інших учасників спірних правовідносин, а отже застосований з дотриманням балансу інтересів та прав учасників справи.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 156, 243, 248, 256, 293, 297 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника Спільного підприємства «ВІТМАРК Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (адвоката Павленко І.В.) за вхід. №47316/23 від 28.12.2023 року про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити дію Розпорядження Головного управління ДПС в Одеській області №444-р від 18.12.2023 р. в частині анулювання ліцензій СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА" ТОВ (код ЄДРПОУ 22480087) на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за реєстраційними номерами 15520414202001017, 15240414202200273, 15240414202000865.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області виключити з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального записи про анулювання ліцензій СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА» ТОВ на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за реєстраційними номерами 15520414202001017, 15240414202200273, 15240414202000865.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Роз`яснити, що відповідно до частин першої та третьої статті 156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Реквізити осіб, яких стосуються заходи забезпечення позову:

позивач Спільне підприємство «ВІТМАРК Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (адреса: 67430, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Степанівка, вул. Миру, буд. 144, ЄДРПОУ 22480087, ел. пошта info@vitmark.com, тел. 380482344043)

відповідач Головне управління ДПС в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, ЄДРПОУ ВП:44069166, телефон: (048) 725-83-58, електронна пошта: od.official@tax.gov.ua)

виконавець Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (адреса: 65091, Одеська область, м. Одеса, вул. Разумовська, 37, код ЄДРПОУ 43315529)

Строк пред`явлення ухвали до виконання 29.12.2026 р.

Згідно із частиною другою статті 256 КАС України, ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Текст ухвали підписано 28.12.2023 р.

СуддяНінель ПОТОЦЬКА