Рішення

від 29.02.2024 по справі 420/36314/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/36314/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Спільного підприємства «ВІТМАРК-Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом Спільного підприємства «ВІТМАРК-Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати Розпорядження Головного управління Державної податкової служби в Одеській області №444-р від 18.12.2023 р. в частині анулювання ліцензій СП «ВІТМАРК-Україна» ТОВ на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), а саме:

за адресою: Україна, Одеська обл., м. Одеса, Малиновський р-н, пров. Високий, 22, реєстраційний №15520414202001017, з терміном дії з 19.03.2020 р. до 19.03.2025 р.;

за адресою: Одеська обл., Роздільнянський р-н, село Степанівка, вул. Миру, буд. 144, реєстраційний №15240414202200273, з терміном дії з 05.08.2022 р. до 05.08.2027 р.;

за адресою: Одеська обл., Роздільнянський р-н, село Степанівка, вул. Миру, буд. 144, реєстраційний №15240414202000865, з терміном дії з 19.03.2020 р. до 19.03.2025 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підставою для прийняття такого розпорядження зазначено наступне: «відмова без законодавчих підстав, від доступу представника контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до вимог ст. 80, 81 ПКУ, на підставі акта, складеного посадовими (службовими) особами податкового органу, який засвідчує факт відмови.».

06.12.2023 р. посадовими особами Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків був здійснений вихід з метою проведення фактичної перевірки Позивача. Ознайомившись із документами на проведення фактичної перевірки, наданими посадовими особами податкового органу, Позивач не допустив до проведення фактичної перевірки, оскільки в наказі на проведення фактичної перевірки були відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, окрім як на норму, що регулює питання призначення перевірки. Крім того, в наказі також не було відображено, в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства.

Зазначені підстави для відмови в допуску до фактичної перевірки були відображені Позивачем в акті про відмову від допуску до перевірки.

Незважаючи на викладене, без достатніх на те підстав 07.12.2023 р. Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна Позивача та відповідно до п. 94.10. ст. 94 Податкового кодексу України подано до Одеського окружного адміністративного суду заяву про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Позивача для прийняття судом рішення.

За таких обставин вбачається, що питання про законність або незаконність відмови в допуску до перевірки посадових осіб Відповідача має бути вирішено винятково рішенням суду, яке набрало законної сили.

Водночас, станом на дату винесення Відповідачем Розпорядження про анулювання ліцензії рішення суду, що набрало законної сили, яким би підтверджувалася незаконність відмови Позивача в допуску до перевірки посадових осіб, не існувало.

Натомість, існувало рішення Одеського окружного адміністративного суду, яке не набрало законної сили, яким було встановлено протилежне.

Ігноруючи вказане рішення суду і не маючи жодного іншого рішення суду, яким би підтверджувалася незаконність відмови Позивача в допуску до перевірки, Відповідачем 18.12.2023 р. все рівно було прийнято оскаржуване Розпорядження, підставою для прийняття якого зазначено наступне: «відмова без законодавчих підстав, від доступу представника контролюючого органу до проведення перевірки».

Станом на дату винесення податковим органом Розпорядження (18.12.2023 р.) Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 р. ще не набрало законної сили. Отже, поки рішення суду від 11.12.2023 р. не набере чинності чи не буде оскаржене податковим органом, а на його користь не буде винесено інше рішення, вказувати про незаконність дій Позивача податковий орган не може, оскільки він не уповноважений на встановлення цього факту.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 26.12.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст. 262 КАС України).

Ухвалю суду від 26.12.2023 року у задоволенні заяви представника Спільного підприємства «ВІТМАРК Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (адвоката Павленко І.В.) за вхід. №ЕС/19839/23 від 25.12.2023 року про забезпечення позову відмовлено повністю.

Ухвалю суду від 26.12.2023 року в задоволенні клопотання представника позивача за вхід. №ЕС/19839/23 від 25.12.2023 року про витребування доказів відмовлено повністю.

Документ в електронному вигляді «Адміністративний позов» від 25.12.23 року по справі №420/36314/23 надіслано одержувачу - Головне управління ДПС в Одеській області в його електронний кабінет.

Документ доставлено до електронного кабінету: 26.12.23 р. о 22:13.

Документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження» від 26.12.23 року по справі №420/36314/23 надіслано одержувачу - Головне управління ДПС в Одеській області в його електронний кабінет.

Документ доставлено до електронного кабінету: 26.12.23 р. о 23:36.

Строк на подання відзиву сплив 10.01.2024 року.

Правом на подання відзиву ГУ ДПС в Одеській області не скористалось.

Ухвалю суду від 28.12.2023 року заяву представника Спільного підприємства «ВІТМАРК Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (адвоката Павленко І.В.) за вхід. №47316/23 від 28.12.2023 року про забезпечення позову задоволено.

Зупинено дію Розпорядження Головного управління ДПС в Одеській області №444-р від 18.12.2023 р. в частині анулювання ліцензій СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА" ТОВ (код ЄДРПОУ 22480087) на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за реєстраційними номерами 15520414202001017, 15240414202200273, 15240414202000865.

Зобов`язано Головне управління ДПС в Одеській області виключити з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального записи про анулювання ліцензій СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА» ТОВ на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за реєстраційними номерами 15520414202001017, 15240414202200273, 15240414202000865.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024 року повернуто апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року, у справі №420/36314/23 за адміністративним позовом Спільного підприємства «ВІТМАРК-Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Спільне підприємство «ВІТМАРК-УКРАЇНА» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю зареєстроване в якості юридичної особи 09.08.2001 року за адресою: 67430, Одеська обл., Роздільнянський р-н., с. Степанівка, вул. Миру, б. 144.

Основний вид діяльності КВЕД:10.32 Виробництво фруктових і овочевих соків.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 року у справі №420/34132/23, яке набрало законної сили згідно Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2023 року, встановлені наступні обставини:

«У зв`язку з наявною податковою інформацією, отриманою в рамках проведеного аналізу господарської діяльності суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки за ідентичними адресами з іншими платниками податків, на підставі п.п.19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19-1, п.п.19-1.1.14 п.19-1.1 ст.19-1, ст.20, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80, пп. 69.2-1, п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень ПК України Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків видано наказ №291 від 05.12.2023 року «Про проведення фактичної перевірки СП «ВІТМАРК-Україна» в формі ТОВ (код ЄДРПОУ 22480087).

Наказано провести працівникам Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків фактичну перевірку Спільного підприємства «ВІТМАРК-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 22480087), податкова адреса: Одеська обл., Роздільнянський район, с. Степанівка, вул, Миру, буй. 144; адреси господарських одиниць: Одеська обл., Роздільнянський район, с. Степанівна, вул. Миру, буд. 144; м. Одеса, Малиновський район, пров. Високий, буд. 22. Вінницька обл., Шаргородський район, с. Рахни Лісові, вул. Привокзальна, буд. 13 з 06 грудня 2023 року тривалістю 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 06 грудня 2020 року по дату закінчення перевірки, з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства у сфері виробництва, обігу, зберігання та реалізації підакцизних товарів, їх підвеземо використання, з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, патентів, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства модо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підставою для прийняття даного наказу слугувало здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального в місцях його зберігання, з урахуванням проведеного доперевірочного аналізу господарської діяльності СП «ВІТМАРК-Україна» в формі ТОВ (код за ЄДРПОУ 22480087) встановлено, що суб`єктом господарювання СП «ВІТМАРК-Україна» в формі ТОВ згідно даних ЄРПН, протягом червня 2023 року на адресу платника були складені/виписані податкові накладні на операції з реалізації підакцизних товарів (пального) в загальному об`ємі/обсязі - 44 454 л., протягом липня 2023 року - 33 340 л., протягом серпня 2023 року - 40 092 л. Відповідно до форми 20-ОПП, платник навів, зокрема, перелік автомобілів (об`єктів оподаткування - 5) та 1 трактор, за допомогою яких здійснюється власна господарська діяльність. Враховуючи незначну кількість наявних на балансі автомобілів, по відношенню до обсягу придбаного пального, в ході проведення перевірки підлягає дослідженню дійсний обсяг отриманого платником податків пального та напрям його використання, з відповідним документальним підтвердженням.

Відповідна інформація була викладена у доповідній записці Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №6521/34-00-07-03 від 04.12.2023 року.

Контролюючим органом здійснено доперевірочний аналіз СП «ВІТМАРК-Україна» в формі ТОВ (код за ЄДРПОУ 22480087) до доповідної записки №6521/34-00-07-03 від 04.12.2023 року.

05.12.2023 року позивачем видані направлення на перевірку №№220,219,218.

У відповідності до наказу №291 від 05.12.2023 року та направлень на перевірку №№220,219,218 від 05.12.2023 року посадовими особами Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків 06.12.2023 року здійсненний вихід з метою проведення фактичної перевірки СП «ВІТМАРК-Україна» в формі ТОВ з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства у сфері виробництва, обігу, зберігання та реалізації підакцизних товарів, їх цільового використання, з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, патентів, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Головний бухгалтер СП «ВІТМАРК-Україна» Афонькіна Тетяна Ігорівна відмовила посадовим особам Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків у допуску до проведення фактичної перевірки.

Підстави недопуску відображені в акті про відмову від допуску до перевірки, а саме зазначено: «в наказі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, а також не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства».

Посадовими особами Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків складено 06.12.2023 року о 16 год. 22 хв. акт відмови від допуску до перевірки.

Даний акт підписаний та отриманий головним бухгалтером СП «ВІТМАРК-Україна» Афонькіною Тетяною Ігорівною з вищенаведеними зауваженнями…».

У вказаному рішенні суд дійшов таких висновків:

«Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 січня 2023 року у справі №160/2357/21 зазначив наступне: «...окремою підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

Тобто саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства».

Разом з тим, судом встановлено, наказ Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №291 від 05.12.2023 року «Про проведення фактичної перевірки СП «ВІТМАРК-Україна» в формі ТОВ не містить жодних посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім зазначення норми Податкового кодексу України, якою лише визначаються певні підстави для проведення фактичної перевірки.

Також, в наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності СП «ВІТМАРК-Україна» в формі ТОВ вимогам чинного законодавства, що свідчить про неналежне оформлення наказу на проведення фактичної перевірки №291 від 05.12.2023 року в частині не відображення в наказі підстав проведення перевірки.

Крім того, із змісту наказу №291 від 05.12.2023 року вбачається, що в ньому не зазначено ані щодо наявності інформації про порушення СП «ВІТМАРК-Україна» в формі ТОВ вимог законодавства в частині виробництва, обігу, зберігання та реалізації підакцизних товарів, їх цільового використання, з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, патентів, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Натомість, у цьому наказі контролюючого органу зазначена лише мета проведення фактичної перевірки господарської одиниці платника податків: «здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства у сфері виробництва, обігу, зберігання та реалізації підакцизних товарів, їх цільового використання, з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, патентів, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)», яка жодним чином не виключає вимоги пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України щодо обов`язкового зазначення контролюючим органом в наказі про проведення фактичної перевірки платника податків підстави для її проведення, що повинна відповідати вказаним вимогам.

Тобто, в наказі №291 від 05.12.2023 року не вказано жодну із вказаних підстав, які б відповідали вимогам пп. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України та надавали можливість реалізувати право контролюючому органу на проведення фактичної перевірки господарської одиниці СП «ВІТМАРК-Україна» в формі ТОВ відповідно до цього наказу.

Отже, у даному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, окрім як на норму, що регулює питання призначення перевірки, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, що свідчить про неналежне оформлення наказу на проведення перевірки № 291 від 05.12.2023 року в частині невідображення в наказі підстав проведення перевірки…».

У Постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2023 року також зазначено:

«Верховний Суд, у своїх постановах від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а та від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21, звернув увагу на те, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Недотримання вимог щодо конкретизації та викладення в оскаржуваному наказі фактичних та правових підстав його прийняття призводить до протиправності останнього.

Як встановлено колегією суддів, наказ взагалі не містить посилання на жодну з можливих підстав перевірки, визначених підпунктами 80.2.2., 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 ПК України.

У зв`язку з викладеним колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для допуску до проведення фактичної перевірки, яку призначено на підставі пп.19-1.1.4, пп.19-1.1.14 п.19-1 ст.19-1, ст.20, пп. 80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України…».

18 грудня 2023 року СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА» ТОВ отримано в електронному кабінеті платника податків витяги з розпорядження Головного управління ДПС в Одеській області про анулювання ліцензії, а саме:

1) Витяг з розпорядження №444-р від 18.12.2023 р. (внутрішній номер 130188) про анулювання ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: Україна, Одеська обл., м. Одеса, Малиновський р-н, пров. Високий, 22, реєстраційний №15520414202001017, з терміном дії з 19.03.2020 р. до 19.03.2025 р.

2) Витяг з розпорядження №444-р від 18.12.2023 р. (внутрішній номер 130189) про анулювання ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: Одеська обл., Роздільнянський р-н, село Степанівка, вул. Миру, буд. 144, реєстраційний №15240414202200273, з терміном дії з 05.08.2022 р. до 05.08.2027 р.

3) Витяг з розпорядження №444-р від 18.12.2023 р. (внутрішній номер 130190) про анулювання ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: Одеська обл., Роздільнянський р-н, село Степанівка, вул. Миру, буд. 144, реєстраційний №15240414202000865, з терміном дії з 19.03.2020 р. до 19.03.2025 р.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення Розпорядження №444-р від 18.12.2023 р., на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України, є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від19.12.1995№481/95-ВР (далі Закон №481/95-ВР).

За правилами статті 15 Закону №481/95-ВР, ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Норми статті 15 Закону №481/95-ВР визначають перелік підстав для анулювання ліцензій:

ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі:

заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

рішення про скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

несплати чергового платежу за ліцензію;

встановлення факту незаконного використання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) марок акцизного податку (стосовно імпортерів);

встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку;

рішення суду про встановлення факту переміщення суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем;

порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях;

отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами;

встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії;

встановлення факту здійснення роздрібної торгівлі через реєстратори розрахункових операцій (книги обліку розрахункових операцій), не зазначені в ліцензії;

встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії;

порушення термінів звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії;

відмови, без законодавчих підстав, від доступу представника контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до вимог статей 80,81 Податкового кодексу України, на підставі акта, складеного посадовими (службовими) особами податкового органу, який засвідчує факт відмови;

рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію указом Президента України про застосування до суб`єкта господарювання санкцій, передбачених пунктом 6частини першої статті 4 Закону України "Про санкції".

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Процедуру створення та ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) визначено Порядком ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №545 (далі Порядок №545).

За змісту оскаржуваного Розпорядження №444-р вбачається, що підставою для анулювання ліцензій №15520414202001017, №15240414202200273, №15240414202000865 слугувало: відмова, без законодавчих підстав, від доступу представника контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до вимог статей 80,81 Податкового кодексу України, на підставі акта, складеного посадовими (службовими) особами податкового органу, який засвідчує факт відмови.

Згідно з підпунктом 191.1.16 пункту 191.1 статті 191ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3цього Кодексу, зокрема, як здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Приписами підпунктів 20.1.4, 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Для прийняття контролюючим органом розпорядження про анулювання ліцензії суб`єкта господарювання на право оптової торгівлі пальним у порядку статті 15 Закону №481/95-ВР, має бути встановлено та підтверджено відповідними доказами факт відмови, без законодавчих підстав, від доступу представника контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до вимог статей 80,81 Податкового кодексу України, на підставі акта, складеного посадовими (службовими) особами податкового органу, який засвідчує факт відмови.

Як встановлено судом, посадовими особами Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків складено 06.12.2023 року о 16 год. 22 хв. акт відмови від допуску до перевірки.

Натомість, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 р. у справі №420/34132/23 та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2023 року підтверджено відсутність підстав для допуску до проведення фактичної перевірки СП «ВІТМАРК-Україна» ТОВ, яку призначено на підставі пп.19-1.1.4, пп.19-1.1.14 п.19-1 ст.19-1, ст.20, пп. 80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Так, згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники.

Недотримання хоча б однієї умови робить неможливим для суду застосування преюдиції, що особливо важливо, коли у справі беруть участь нові сторони.

Згідно з частиною другою статті 50 КАС України у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.

Преюдиційність безпосередньо пов`язана з презумпцією істинності судового рішення, конституційною нормою про обов`язковість судового рішення (частина друга статті 129 Основного закону України), а також такими складовими верховенства права як принцип правової визначеності, легітимних очікувань, процесуальної економії, а також заборони зловживати процесуальними правами.

У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець закінчене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

Преюдиційність відрізняється від поняття передсудність, яке означає можливість ініціювати особою вирішення спору в суді лише після отримання судового рішення в іншій, напряму пов`язаній справі, якщо того вимагає процесуальний закон.

Преюдиційність також відрізняється від обов`язковості правових висновків (позицій) Верховного Суду, які мають прецедентних характер та стосуються тлумачення законодавства, що здійснює Суд під час касаційного перегляду справи (відповідно до частин п`ятої та шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права).

На відміну від прецедентного характеру правових висновків (позицій) Верховного Суду, преюдиція зберігатися як при зміні законодавства, так і зміні судової практики.

Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти).

Разом з тим, інша сторона повинна мати можливість заперечувати такі преюдиційні обставини (юридичні факти) з посиланням на належні та допустимі докази, а суд зобов`язаний навести мотиви відхилення або визнання цих заперечень.

Суд, відхиляючи ці заперечення, повинен мотивувати, що існують встановлені іншим судом обставини (юридичні факти) преюдиційного характеру і вони, дійсно, не є «правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту)».

Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17.

Одна з гарантій забезпечення обов`язковості урахування (преюдиційності) судового рішення, передбачено у пункті 3 частини першої статті 236 КАС України, згідно з якою суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 5 липня 2021 року у справі № 160/9902/19, об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішенням суду в цій первісній справі будуть встановлені обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у пов`язаній справі та матимуть преюдиційне значення.

Важливо також, що у разі скасування рішення, яке встановлює преюдицію, виникають підстави для перегляду за нововиявленими обставинами усіх тих рішень, які цю преюдицію використали.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2022 року по справі №140/6115/21.

Враховуючи правовий висновок, суд дійшов висновку, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 р. у справі №420/34132/23 та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2023 року встановлено обставини (юридичні факти) преюдиційного характеру щодо відсутності підстав для допуску до проведення фактичної перевірки, що, як наслідок, свідчить про протиправність Розпорядження №444-р від 18.12.2023 року.

Окремо суд констатує, що оскаржуване Розпорядження №444-р не відповідає критерію «обґрунтованості».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Тому заявлена позовна вимога про визнання протиправним та скасування Розпорядження №444-р підлягає задоволенню.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 2684,00 грн. судових витрат, сплачених згідно квитанції №8417-4977-5666-5459 від 22.12.2023 року.

Керуючись ст.ст. 2-9, 241, 242-246, 250, 255, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Спільного підприємства «ВІТМАРК-Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Головного управління Державної податкової служби в Одеській області №444-р від 18.12.2023 р. в частині анулювання ліцензій СП «ВІТМАРК-Україна» ТОВ на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), а саме:

за адресою: Україна, Одеська обл., м. Одеса, Малиновський р-н, пров. Високий, 22, реєстраційний №15520414202001017, з терміном дії з 19.03.2020 р. до 19.03.2025 р.;

за адресою: Одеська обл., Роздільнянський р-н, село Степанівка, вул. Миру, буд. 144, реєстраційний №15240414202200273, з терміном дії з 05.08.2022 р. до 05.08.2027 р.;

за адресою: Одеська обл., Роздільнянський р-н, село Степанівка, вул. Миру, буд. 144, реєстраційний №15240414202000865, з терміном дії з 19.03.2020 р. до 19.03.2025 р.

Стягнути на користь Спільного підприємства «ВІТМАРК-Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (адреса: 67430, Одеська область, Роздільнянський район, с. Степанівка, вул. Миру, буд. 144, ЄДРПОУ 22480087) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, ЄДРПОУ ВП:44069166), сплачені згідно квитанції №8417-4977-5666-5459 від 22.12.2023 року.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Спільне підприємство «ВІТМАРК-Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (адреса: 67430, Одеська область, Роздільнянський район, с. Степанівка, вул. Миру, буд. 144, ЄДРПОУ 22480087, електронна пошта: info@vitmark.com)

Головне управління ДПС в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, ЄДРПОУ ВП:44069166, телефон: (048) 725-83-58, електронна пошта: od.official@tax.gov.ua)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА