Постанова

від 28.12.2023 по справі 440/9136/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2023 р. Справа № 440/9136/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2023, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 14.09.23 по справі № 440/9136/23

за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Дніпровський лиман"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне виробничо-комерційне підприємство "Дніпровський лиман", звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, у якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2023 №2941/0406, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати орендної плати за земельні ділянки загалом у розмірі 47900,85 грн.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що у користуванні позивача на підставі договору оренди землі перебуває земельна ділянка водного фонду з кадастровим номером 53218864:00:001:0055 площею 157,29 га, за використання якої позивач щороку обчислює та сплачує орендну плату з урахуванням нормативної грошової оцінки земель. Однак, податковий орган за результатами камеральної перевірки дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов`язання з орендної плати через неврахування індексації нормативної грошової оцінки земель з 2007 по 2022 роки. На переконання позивача, такі висновки податкового органу суперечать положенням чинного законодавства, зокрема Податкового кодексу України, оскільки здійснений відповідачем розрахунок орендної плати проведено за відсутності відомостей, обов`язкова наявність яких обумовлена податковим законом (зокрема, витягу з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельної ділянки).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 року позовні вимоги Приватного виробничо-комерційного підприємства "Дніпровський лиман" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 12.04.2023 №2941/0406.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Дніпровський лиман" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що в поданій декларації ПВКП «ДНІПРОВСЬКИЙ ЛИМАН» нараховано нормативну грошову оцінку за 1 га - 6025,92 грн, тоді як згідно розрахунку нормативно грошова оцінка за 1 га склала 15771,15 грн. Орендна плата нараховується у грошовій формі в розмірі 2,5% від нормативно грошової оцінки (15771,15 грн х 157,29 га х 2,5% - 62016,10 грн.). Платником занижено податкове зобов`язання на суму 38320,68 грн, чим порушено вимоги п. 288.1 ст. 288 ПК України.

В акті перевірки сума заниження податкового зобов`язання визначена за земельну ділянку розміром 157,29 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Світлогірської сільської ради (Кобеляцька ТГ) та зазначена платником в поданих деклараціях по платі за землю протягом усього періоду звітування.

Представник відповідача вважає, що аргументація суду першої інстанції, щодо неможливості нарахування податків та зборів за результатами камеральної перевірки є хибною. Адже на дату проведення перевірки діяв мораторій щодо здійснення документальних позапланових перевірок платників податків з підстави, передбаченої підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Позбавлення контролюючого органу останнього інструментарію щодо здійснення контролю за платниками вводить останніх у стан безнаказанності. А це вже прямо суперечить принципу рівності всіх платників перед законом (пп. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 ПК України).

На переконання представника відповідача, наведене створює дискримінаційні умови для добросовісних платників податків, адже позбавляє будь якої можливості застосування санкцій до недобросовісних.

Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що нарахування сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних державного земельного кадастру та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Позивач наголошує, що відповідач не здійснив перевірку виключно даних податкової декларації та даних інформаційних баз, як про це вказує податкове законодавство, але здійснив перевірку інших документів, в тому числі договору оренди земельної ділянки, перевірку інших даних не передбачених законом щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Отже, в такому випадку відбулася не камеральна перевірка, а достовірність даних податкової декларації позивача щодо сплати земельного податку фактично відбулася шляхом документальної позапланової перевірки.

На переконання представника позивача, у відповідача відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати повноту нарахування і сплати позивачем податків, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПВКП "Дніпровський лиман" у визначеному законом порядку зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 30621429, перебуває на обліку як платник податків в Кобеляцькій ДПІ Головного управління ДПС у Полтавській області /а.с. 11-14/.

Позивач здійснює господарську діяльність за основним видом: прісноводне рибальство (код КВЕД 03.12).

19.03.2009 між Кобеляцькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та ПВКП "Дніпровський лиман" (орендар) укладений договір оренди землі №110, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування на 49 років земельну ділянку для земель водогосподарського призначення (рибогосподарського виробництва) загальною площею 157,29 га на території Світлогірської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населеного пункту /а.с. 15-17/.

Договором передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням інфляції станом на 10.12.2007 складає 824189,23 грн; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 2,5% на рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 20604,73 грн на рік; обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

15.02.2010 сторонами підписаний акт приймоу-передачі земельної ділянки в натурі /а.с. 17, зі звороту/.

14.02.2023 ПВКП "Дніпровський лиман" подало до Кобеляцької ДПІ податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023 рік, у якій самостійно визначило суму орендної плати у розмірі 20604,71 грн зі сплатою з січня по листопад 2013 року 1717,06 грн щомісячно, а у грудні 2013 року - 1717,05 грн /а.с. 19-20/.

20.03.2023 Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведена камеральна перевірка з питання правильності нарахування плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) ПВКП "Дніпровський лиман" за 2023 рік.

Результати перевірки оформлені актом від 20.03.2023 №2532/16-31-04-06-03/30621429/а.с. 24-26/, у якому відображено факт порушення позивачем вимог пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження податкового зобов`язання з оренди за землю за 2023 рік у розмірі 38320,68 грн.

12.04.2023 на підставі зазначеного вище акта перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області складено податкове повідомлення-рішення №2941/0406 про збільшення ПВКП "Дніпровський лиман" суми грошового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки загалом у розмірі 47900,85 грн (з них: 38320,68 грн - основний платіж; 9580,17 грн - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 22/.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо проведення камеральної перевірки ПВКП "Дніпровський лиман" призводять до відсутності правових наслідків такої, тому акт перевірки від 20.03.2023 не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту порушень, за які оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 12.04.2023 №2941/0406 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати орендної плати за 2023 рік та застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (надалі - ПК України). Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику /пункт 1.1 статті 1 ПК України/.

Зокрема, як визначено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

А відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 цієї статті, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

У свою чергу, як визначено у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів.

Згідно з пунктом 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Колегія суддів дослідивши наведені норми права, які визначають порядок проведення камеральної перевірки, наголошує, що мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення.

Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

Натомість питання своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків й зборів є предметом документальної перевірки, якій властиві зовсім інші ознаки в залежності від її виду (виїзна, невиїзна, планова, позапланова).

Відповідач у спірних відносинах провів камеральну перевірку щодо правильності нарахування позивачем орендної плати за земельні ділянки.

Тобто, предметом камеральної перевірки, проведеної відповідачем, фактично було питання визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та/або комунальної власності, тобто питання, яке у відповідності до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України має перевірятися контролюючим органом шляхом проведення документальної перевірки.

Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №826/14382/16, від 16.03.2023 у справі №826/14416/16.

Слід зазначити, що у силу підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Тож, проведення перевірки з питання правильності нарахування позивачем суми орендної плати за 2023 рік у податковій декларації могло бути предметом документальної позапланової перевірки.

Проте, підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (у редакції, чинній на дату проведення камеральної перевірки позивача) установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім:

а) камеральних перевірок;

б) документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів).

Отже, на дату проведення перевірки позивача діяв мораторій щодо здійснення документальних позапланових перевірок платників податків з підстави, передбаченої підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Разом з тим, введення такого мораторію не наділяє податковий орган повноваженнями на зміну виду перевірки платника податків, а саме - проведення камеральної перевірки замість документальної.

Невиконання податковим органом вимог щодо порядку проведення документальних планових або позапланових перевірок відповідно до положень статей 77, 78, 79 ПК України призводить до порушення контролюючим органом способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків перевірки.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №806/902/16.

У постанові від 09.05.2023 у справі №817/954/15 Верховний Суд зауважив, що своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів є предметом документальної перевірки відповідно до положень підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, порядок та процедури проведення якої значно відрізняється від порядку проведення камеральної перевірки.

У спірних відносинах відповідач за результатами камеральної перевірки дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 288.1 статті 288 ПК України, що полягали у неврахуванні платником податку під час обчислення суми податкового зобов`язання індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки за період з 2007 по 2022 роки.

Наведене порушення, на переконання податкового органу, призвело до заниження позивачем суми податкового зобов`язання з орендної плати за 2023 рік на 38320,68 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів звертає увагу на відсутності у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання правильності нарахування плати за землю (зокрема, орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у користуванні (оренді) платника податку), оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами цього виду перевірки.

Отже, посилання контролюючого органу на виявлені порушення, які зафіксовані актом перевірки, є безпідставними, оскільки відповідач не наділений правом перевіряти правильність нарахування податків та зборів в межах камеральної перевірки, чим порушив вимоги підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України.

Як наслідок, акт перевірки у розумінні положень статті 74 КАС України є недопустимим доказом на підтвердження наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

У випадку незаконності перевірки прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа №826/12651/14), від 27.01.2015 (справа №21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа №1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа №808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа №807/242/14).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо проведення камеральної перевірки ПВКП "Дніпровський лиман" призводять до відсутності правових наслідків такої, тому акт перевірки від 20.03.2023 не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту порушень, за які оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 12.04.2023 №2941/0406 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати орендної плати за 2023 рік та застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Зазначене доводить протиправність податкового повідомлення-рішення внаслідок недоведеності належними та допустимими доказами складу податкового правопорушення та порушення способу встановлення податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

На цій підставі, колегія суддів не надає правову оцінку доводам податкового органу про заниження позивачем податкового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки державної та/або комунальної власності за 2023 рік.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про задоволення позовних вимог ПВКП "Дніпровський лиман" у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 року по справі № 440/9136/23 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 по справі № 440/9136/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський