Постанова

від 18.10.2023 по справі 160/13380/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 жовтня 2023 року м. Дніпросправа № 160/13380/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 року в адміністративній справі №160/13380/22 (суддя у 1 інстанції Савченко А.В.) за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути суму податкового боргу до бюджету в розмірі 21 934,95 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи. Так в інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 обліковується не заявлений до суду податковий борг на загальну 21 934,95 грн., який відповідачем в добровільному порядку не сплачений.

Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що в інтегрованих картках платника податку ОСОБА_1 обліковується податковий борг на загальну суму 21 934,95 грн., який виник в результаті несплати платником податку у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 20247,65 грн. згідно з податкової декларації про майновий стан і доходи №12022 від 12.04.2021 р. з терміном сплати 02.08.2021 р. у сумі 1 687,30 грн.

У зв`язку із наявністю податкового боргу, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській сформовано податкову вимогу форми «Ф» №0099856-1305-0464 від 05.08.2021 р. від 18.05.2021 р. на суму 21 934,95 грн., яка надіслана відповідачу на податкову адресу, що підтверджується матеріалами справи, однак конверт повернувся відправнику із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Так, 01.08.2008 р. між ЗАТ «ОТП Банк», який в подальшому змінив назву на ПАТ «ОТП Банк», та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ML-307/171/2008, згідно умов якого остання отримала кредит у розмірі 47365,00 швейцарських франків зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 4,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 02.08.2021 р.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 07.08.2019 р. у справі №2020/4916/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задоволено частково, а саме:

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором (тіло кредиту) у розмірі 217 303 (двісті сімнадцять тисяч триста три) грн. 43 коп.;

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» судовий збір у розмірі 3259,55 грн.;

- у задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27.11.2019 р. у справі №202/4916/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 07.08.2019 р. в оскаржуваній частині залишено без змін.

Відповідно до договору про внесення змін та доповнень №2 (про прощення боргу) до Кредитного договору від 01.08.2008 р. № ML-307/171/2008, а також лист АТ «ОТП Банк» від 16.12.2019 р. №300-4-73-5-4/1549 вбачається, що у випадку погашення тілу кредиту у розмірі 156 000,00 грн. за кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, позичальник (відповідач) буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов`язання перед банком в повному обсязі і банк здійснює анулювання прощення) боргу.

На виконання вказаних домовленостей відповідачка сплатила кошти у сумі 156 000,00 грн., що підтверджується квитанцією від 03.01.2020 р. №300Т005АКО, копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно до листа АТ «ОТП Банк» від 03.01.2020 р. №300-1-73-5-4/8-БТ повідомило приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Гугель С.Ю. про припинення дії Договору іпотеки, укладеного між відповідачем та Банком та просить зняти заборонну відчуження та здійснити державну реєстрацію припинення обтяження та припинення іпотеки, що накладені відповідно до договору іпотеки на нерухоме майно (копія даного листа міститься в матеріалах справи).

Крім того, ОСОБА_1 було подано до контролюючого органу уточнену декларацію про доходи, отримані від списання (прощення) основної суми боргу за іпотечним кредитом в іноземній валюті від 01.08.2008 р. № ML-307/171/2008.

Вказана декларація отримана податковим органом 13.09.2021 р., про що свідчить штамп з відміткою про отримання №22828.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 16.1.4 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 54.5 статті 54 ПК України, встановлено, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, передбачений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Згідно п.п. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин із урахуванням змін, що внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 09.04.2015 №321-VIII) одним із додаткових благ, що включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку є дохід, отриманий платником податку у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом

Змінами, що внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 09 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв`язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Відтак, із урахуванням цих змін, в числі об`єктів які належать до оподатковуваного доходу залишено виключно основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором. Ця сума вважається додатковим благом отриманим платником податку.

Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до договору про внесення змін та доповнень №2 (про прощення боргу) до Кредитного договору від 01.08.2008 р. № ML-307/171/2008, а також лист АТ «ОТП Банк» від 16.12.2019 р. №300-4-73-5-4/1549 вбачається, що у випадку погашення тілу кредиту у розмірі 156 000,00 грн. за кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, позичальник (відповідач) буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов`язання перед банком в повному обсязі і банк здійснює анулювання прощення) боргу.

На виконання вказаних домовленостей відповідачка сплатила кошти у сумі 156 000,00 грн., що підтверджується квитанцією від 03.01.2020 р. №300Т005АКО, копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно до листа АТ «ОТП Банк» від 03.01.2020 р. №300-1-73-5-4/8-БТ повідомило приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Гугель С.Ю. про припинення дії Договору іпотеки, укладеного між відповідачем та Банком та просить зняти заборонну відчуження та здійснити державну реєстрацію припинення обтяження та припинення іпотеки, що накладені відповідно до договору іпотеки на нерухоме майно (копія даного листа міститься в матеріалах справи).

Крім того, ОСОБА_1 було подано до контролюючого органу уточнену декларацію про доходи, отримані від списання (прощення) основної суми боргу за іпотечним кредитом в іноземній валюті від 01.08.2008 р. № ML-307/171/2008, яка отримана податковим органом 13.09.2021 р., про що свідчить штамп з відміткою про отримання №22828.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що податковий борг заявлений податковим органом не може бути стягнутий, оскільки відповідні зобов`язання не є належним чином узгодженими, так як базуються лише на первинній редакції податкової декларації, однак без врахуванням уточненої податкової декларації.

Відповідно до пункту 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з пунктом 49.9 ст. 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

49.9.1. за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про прийняття податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

49.9.2. у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Згідно з пунктом 49.10 ст. 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Отже, зміст вищенаведених правових норм свідчить про те, що перелік підстав для відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації, закріплений положеннями статей 48 та 49 ПК України, є вичерпним; неприйняття податкової декларації з інших підстав, не передбачених податковим законодавством, забороняється.

Отже, Податковим кодексом України передбачено вичерпний перелік підстав за наявності яких контролюючий орган має право відмови у прийнятті податкової звітності.

Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу.

Як вже зазначено раніше, контролюючим органом отримано уточнену редакцію податкової декларації, а зауважень не зазначено та про будь-які недоліки заявника не повідомлено. Крім того, позивачем не наведено належного обґрунтування підстав неприйняття контролюючим органом поданих відповідачкою уточненої податкової декларації та не надано належних доказів, які б свідчили, що відповідачкою були порушені вимоги пунктів 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України при заповненні та поданні податкової звітності.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволені позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Оскільки за приписами ч.1 статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, справа згідно із ч.4 ст.257 КАС України не відноситься до таких, які не можуть бути розглянуті за вказаними правилами, то судове рішення суду апеляційної інстанції згідно із п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 року в адміністративній справі №160/13380/22 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 року в адміністративній справі №160/13380/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржено в касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Чабаненко