Постанова

від 21.11.2023 по справі 753/7502/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 753/7502/21

провадження № 22-ц/824/4813/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Усковій Я. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гаркуши Анни Олександрівни на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 листопада 2022 року в складі судді Шаповалової К.В.,

встановив:

07.04.2021 ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гаркуши А. О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача - ОСОБА_3 .

За свого життя ОСОБА_3 потребувала постійного догляду.

Син спадкодавця, ОСОБА_4 та його син - відповідач ОСОБА_2 ухилялись від надання допомоги спадкодавцю.

Спадкоємцями першої черги були діти спадкодавця - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які спадщину не прийняли та не отримали свідоцтва про право на спадщину.

На час відкриття спадщини ОСОБА_4 не мав права на обов`язкову частку у спадщині.

09 грудня 2017 року ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_2 вести справи по оформленню його спадкових прав на майно.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

24 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соврас О. Ю. заведено спадкову справу №38/2020 щодо майна ОСОБА_4 .

Позивач вважала, що на підставі ч.5 ст. 1224, 1241 ЦК України ОСОБА_2 може бути усунено від права на спадкування щодо майна, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , оскільки його батько ОСОБА_4 не мав права на обов`язкову частку у спадщині та на спадкування за законом через постійне ухиляння від надання допомоги спадкодавцю.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просила суд усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті свого батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в частині спадкових прав на майно, що знаходилося у володінні ОСОБА_3 , а саме: земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:009:01000, площею 0,1000 га,, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та 33/100 часток домоволодіння, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Дарницького районного суд міста Києва від 18 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

29.12.2022 представник ОСОБА_1 - адвокат Гаркуша А. О. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Дарницького районного суд міста Києва від 18 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Посилається на ту обставину, що 28 жовтня 2022 року представник позивача був присутній в суді, просив провести судове засідання, проте за відсутності вільних залів судове засідання не було проведено. Проте судом зазначено, що представник позивача в судове засідання в цей день не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, що не відповідає дійсності. Суддя не дала змоги представнику позивача виступити в суді через брак вільних залів, тому простіше написати заяву про розгляд справи без участі представника позивача. Тобто судом позбавлено представника позивача процесуальних прав, а саме з`ясування обставин справи та дослідження доказів.

Зазначає, що судом першої інстанції не було враховано вимоги ст. 1241 ЦК України та ту обставину, що ОСОБА_4 не мав права на обов`язкову частку в спадщині, так як він не був пенсіонером та йому не була призначена пенсія.

В матеріалах справи наявні два заповіти на ім`я позивача від 29 січня 2011 року та від 14 липня 2016 року. Спадкова справа відкрита на підставі заяви позивача. Тобто відповідач може претендувати лише на обов`язкову частку в спадщині. Предметом позову є усунення відповідача від права на спадкування (обов`язкову частку). Суд першої інстанції хибно вважав, що позивач хоче усунути відповідача від права на спадкування за законом.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не було надано доказів щодо факту ухилення відповідача від виконання обов`язку щодо допомоги спадкодавцю.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Майорова В. В. просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гаркуша А. О. в судове засідання повторно не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином. Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої та другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Судом встановлено, що 14 липня 2016 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н. М. та зареєстрований в реєстрі за №2628, за яким на випадок своєї смерті все майно, що буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 (а.с. 37 т.2).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 88 років померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 17 серпня 2016 року Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (а.с. 25 т.2).

26 грудня 2016 між продавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , в особі її представника ОСОБА_6 , та покупцем ОСОБА_1 укладені договори купівлі-продажу: 33/100 часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:009:0100, площею 0,1000 га.

13 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 . Зазначила, що спадкоємців, передбачених ст. 1241 ЦК України, немає ( а.с. 24 т.2).

13 серпня 2020 року державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Трапезніковою З.О. заведено спадкову справу № 445/2020 року до майна померлої ОСОБА_3 (а. с. 23 т.2).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2022 року (справа №753/11366/19) позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсними договір купівлі-продажу 33/100 часток домоволодіння від 26 грудня 2016 року та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2016 року , укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н. М.

25.10.2022 заступник завідувача Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Трапезнікова З. О. повідомила ОСОБА_1 про те, що видати свідоцтво про право на спадщину на 33/100 частини будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою неможливо, оскільки станом на 25.10.2022 згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (витяг 31329835 від 25.10.2022) вищевказане майно зареєстроване за ОСОБА_1 . В разі вилучення запису про реєстрацію права власності на вказане майно з Державного реєстру речових прав та за наявності правовстановлюючих документів на частину житлового будинку та земельної ділянки свідоцтва про право на спадщину можуть бути видані (а.с. 154 т. 2).

Судом встановлено, що син спадкодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Звертаючись до суду з позовом про усунення онука спадкодавця - ОСОБА_2 від права на обов`язкову частку у спадщині, позивач посилалась на те, що син спадкодавця ОСОБА_3 та онук ОСОБА_4 ухилялися від надання їх допомоги. ОСОБА_2 взагалі був відсутній за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 приблизно 15 років.

Посилаючись на вказані обставини та положення ч. 5 ст. 1224, ст. 1241 ЦК України, позивач просила усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті батька в частині спадкових прав на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 .

Відмовляючи у задоволенні даного позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності тієї обставини, що спадкодавець ОСОБА_3 через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво була у безпорадному стані та потребувала допомоги саме від відповідача, який умисно ухилявся від надання допомоги при можливості її надання. Відсутність у батька відповідача права на обов`язкову частку після смерті ОСОБА_3 не є обставиною, визначеною статтею 12124 ЦК України, для усунення від права на спадкування.

Колегія суддів не може погодитись з зазначеним висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно зі статтями 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 1241 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1266 ЦК України внуки, правники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Матеріали справи не містять доказів того, що син спадкодавця ОСОБА_4 мав право на обов`язкову частку у спадщині після смерті своєї матері ОСОБА_3 , а тому правові підстави вважати, що право на таку частку успадкував його син - ОСОБА_2 за правом представлення відсутні.

За відсутності у особи права на обов`язкову частку у спадщині, таку особу не можна усунути від права на спадкування такої частки, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову з підстав його недоведеності.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції права позивача бути присутнім в судовому засіданні, надавати пояснення, брати участь в дослідженні доказів є необґрунтованими, з огляду на наявність в матеріалах справи клопотання представника позивача Гаркуши А. О. , яка є адвокатом та фахівцем в галузі права, про розгляд справи без участі позивача та представника позивача (а.с. 192 т. 1).

Остання не була позбавлена можливості скористатись своїм правом надання особистих пояснень в суді апеляційної інстанції, проте таким правом не скористалась, не зважаючи на неодноразовий виклик її в судове засідання для надання пояснень по суті доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гаркуши Анни Олександрівни задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суд міста Києва від 18 листопада 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.12.2023.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук