Ухвала

від 21.12.2023 по справі 757/50021/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/7174/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 181 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 757/50021/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року, -

за участі:

прокурора - ОСОБА_8 ,

захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_9 ,

підозрюваного - ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.11.2023 року частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , погоджене Генеральним прокурором ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги, та необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, із забороною залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 02.01.2024 року включно, із покладенням обов`язків, передбачених п. п. 2, 3, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, народного депутата України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалуслідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.11.2023 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_7 .

Мотивуючи апеляційні вимоги захисник вказує, що оскаржувана ухвала необґрунтована, постановлена з порушенням процесуальних норм та такою, що підлягає скасуванню.

Сторона захисту вважає, що у клопотанні про застосування запобіжного заходу належним чином не доведено наявність обґрунтованої підозри по інкримінованому складу кримінального правопорушення, передбаченому ч. 2 ст. 332 КК України, оскільки відсутній жодний доказ, який вказує на те, що ОСОБА_7 було відомо про наміри ОСОБА_12 не повернутися в Україну після перетину кордону. Наголошує, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 332 КК України, може вчинятись лише умисно, тобто стороні обвинувачення необхідно довести умисел в діях ОСОБА_7 , щодо організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, чого жодним чином не доведено у клопотанні.

Зазначає, що станом на сьогоднішній день слідство не надавало будь-яких доказів, які б вказували на реальну можливість порушення підозрюваним ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та недотримання належної процесуальної поведінки. Крім того, ОСОБА_7 не володіє документами для виїзду за кордон, зазначена обставина відома слідчим ДБР, які паралельно ведуть інше кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_7 , а це свідчить про намагання придумати неіснуючі ризики та бажання вплинути на незаконне обрання відносно підозрюваного тяжкого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Водночас, апелянт вказує, що ОСОБА_7 раніше не судимий, позитивно характеризується, є народним депутатом України та волонтером.

Апелянт звертає увагу суду, що оскаржуваною ухвалою було суттєво обмежено права та обов`язки ОСОБА_7 як народного депутата України, у зв`язку із службовою необхідність останній повинен мати можливість вільно пересуватися по Києву та Київській області.

Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисників, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000001754 від 27.10.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КПК України.

Органом досудового розслідування зазначено, що згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про статус народного депутата України» народний депутат України є обраний відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією У країни та законами України.

Відповідно до протоколу Центральної виборчої комісії від 21.07.2019 «Про результати виборів народних депутатів України в одномандатному виборчому окрузі № 94» та згідно із Законом України «Про вибори народних депутатів України» ОСОБА_7 обраний народним депутатом України від політичної партії «Слуга народу» та є народним депутатом України IX скликання.

ОСОБА_13 29.08.2019 року склав присягу народного депутата України перед Верховною Радою України на вірність Україні, зобов`язався всіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, присягнувши додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов`язки в інтересах усіх співвітчизників.

Того самого дня, 29.08.2019 року, ОСОБА_13 , скріпивши текст присяги особистим підписом, відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про статус народного депутата України» як представник Українського народу у Верховній Раді України набув повноважень народного депутата України IX скликання, передбачених Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ХІ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 днів, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до цього часу.

Так, відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Крім того, у п. 3 вказаного Указу зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені, зокрема, ст. 33 Конституції України, тобто право кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 року № 27) (далі - Правила), право перетинання державного кордону України військовозобов`язаним особам надано лише з окремих документально підтверджених підстав.

Так, згідно з п. 28 Правил у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека (система «Шлях»).

Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів, зокрема відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.

Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців. Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених водіїв для врахування під час їх виїзду за межі України. Такі водії можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону. У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень.

На початку березня 2023 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 28.03.2023 року, ОСОБА_12 , усвідомлюючи, що в умовах воєнного стану є особою призовного віку, якій виїзд за кордон обмежено, при цьому маючи намір виїхати за межі України для подальшого працевлаштування на іноземному судні «Verity», у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб звернувся до ОСОБА_14 , який спільно проживав з його сестрою - ОСОБА_15 , з проханням посприяти у виїзді за кордон, усвідомлюючи при цьому що ОСОБА_13 будучи народним депутатом України, з огляду на обійману ним посаду може мати вплив на відповідні державні органи.

У той самий період, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 28.03.2023 року, у ОСОБА_14 , який був достовірно обізнаним з вичерпними законними підставами для перетину державного кордону України та перебування за його межами, заздалегідь усвідомлював, що ОСОБА_12 має намір перетнути державний кордон України з метою працевлаштування на судні «Verity», виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення його, через державний кордон України, а саме шляхом організації внесення до офіційних документів відомостей щодо підстави виїзду ОСОБА_12 за кордон та терміну його перебування за кордоном усупереч п. 28 Правил, для реалізації останнім особистих планів та вчинення ним дій в його ( ОСОБА_14 ) інтересах за кордоном.

Зазначений механізм полягав у внесенні відомостей щодо набуття ОСОБА_12 статусу водія гуманітарного вантажу (волонтера) благодійної організації. При цьому ОСОБА_13 усвідомлював, що ОСОБА_12 не мав наміру здійснювати перевезення для потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами.

Водночас ОСОБА_13 , усвідомлюючи неспроможність одноособово реалізувати свій злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, на початку березня 2023 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 28.03.2023 року, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин довів свій злочинний умисел співзасновнику та голові Громадської організації «Медіаоборона», код ЄДРПОУ:44863242 (далі - ГО «Медіаоборона») ОСОБА_16 , який раніше був його помічником-консультантом на громадських засадах, після чого запропонував йому вступити у злочинну змову, на що той погодився.

У той самий час ОСОБА_13 , отримавши від ОСОБА_16 згоду на спільне вчинення злочину, з метою реалізації свого злочинного умислу розробив злочинний план, який передбачав переправлення ОСОБА_12 через державний кордон України.

Так, за розробленим ОСОБА_17 злочинним планом, ОСОБА_12 повинен був виїхати під виглядом волонтера ГО «Медіаоборона» для нібито подальшого перевезення вантажів гуманітарної допомоги автомобільним транспортним засобом.

З урахуванням фактичних реальних намірів ОСОБА_12 перетнути державний кордон України для подальшого працевлаштування на іноземному судні «Verity», з метою приховування своєї злочинної діяльності останній повинен був укласти з ГО «Медіаоборона» договір про провадження волонтерської діяльності, який за своєю структурою надавав би вигляд легальної діяльності ОСОБА_12 з надання волонтерської допомоги, а перевірка виконання його умов повинна бути максимально ускладнена правоохоронними органами та органами Державної прикордонної служби України.

Надалі, після укладення відповідного договору ОСОБА_13 мав забезпечити виготовлення головою ГО «Медіаоборона» ОСОБА_16 ініціативного листа до Вишгородської районної військової адміністрації Київської області та Київської обласної військової адміністрації з обґрунтуванням необхідності перетину ОСОБА_12 державного кордону України.

Також згідно зі злочинним планом, крім реєстрації ОСОБА_12 як волонтера ГО «Медіаоборона», громадська організація мала здійснювати супровід останнього при проходженні паспортного контролю в міжнародному пункті пропуску, провести інструктаж з метою набуття ним навичок для переконливого обґрунтування свого виїзду під час перевірки документів у міжнародному пункті пропуску та здійснення ОСОБА_17 впливу на працівників Державної прикордонної служби України з метою виїзду ОСОБА_12 за кордон.

При цьому ОСОБА_13 усвідомлюючи незаконність своїх дій, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_16 , будучи обізнаним з методами та способами документування зазначеної категорії злочинів, під час готування до його вчинення дотримувався правил конспірації, використовуючи при спілкуванні та листуванні месенджер «WhatsApp».

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення ОСОБА_12 через державний кордон України, який підпадає під загальну мобілізацію у період дії воєнного стану, на початку березня 2023 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не зазначено, але не пізніше 28.03.2023 року, ОСОБА_13 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_16 , використовуючи невстановлений мобільний телефон та месенджер «WhatsApp», здійснив звуковий запис, на якому особисто повідомив для ОСОБА_12 план його подальших дій, необхідних для перетину останнім державного кордону України та використовуючи невстановлений мобільний телефон і месенджер «WhatsApp», через ОСОБА_18 , яка є матір`ю ОСОБА_15 та ОСОБА_12 , забезпечив направлення вказаного звукового запису останньому.

ОСОБА_12 , діючи відповідно до розробленого ОСОБА_17 плану, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 28.03.2023 року, перебуваючи у не зазначеному досудовим розслідуванням місці, зустрівся з ОСОБА_16 .

У свою чергу, ОСОБА_16 , діючи за попередньою злочинною змовою з ОСОБА_17 , на виконання розробленого останнім злочинного плану, відповідно до відведеної йому ролі, з метою забезпечення незаконного переправлення ОСОБА_12 через державний кордон України як голова правління ГО «Медіаоборона» уклав з ним договір № 03-08-2022/12 про провадження волонтерської діяльності. Відповідно до п. 1 вказаного договору ОСОБА_12 зобов`язується за завданням ГО «Медіаоборона» особисто безоплатно надавати волонтерську допомогу (включаючи перевезення гуманітарних вантажів) її отримувачам протягом строку дії договору, зазначеного в п. 3.1, а вказана Організація забезпечити волонтеру можливості для здійснення волонтерської діяльності.

При цьому ОСОБА_16 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_17 , з метою приховування своєї злочинної діяльності шляхом створення у правоохоронних органів, органів Державної прикордонної служби України та Київської обласної військової адміністрації враження про те, що ОСОБА_12 здійснює волонтерську діяльність протягом тривалого часу, вніс до вказаного договору відомості щодо дати його укладання, а саме 26.06.2022 року, що не відповідало дійсності.

Надалі ОСОБА_16 для реалізації спільного з ОСОБА_17 злочинного умислу, спрямованого на організацію незаконного переправлення ОСОБА_12 через державний кордон України, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у не встановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 07.07.2023, підготував від імені голови ГО «Медіаоборона» лист від 07.07.2023 року № 48, який надіслав на ім`я голови Вишгородської районної державної адміністрації ОСОБА_19 , щодо надання дозволу на бронювання військовозобов`язаного ОСОБА_12 , який братиме участь у доставлені гуманітарної допомоги з-за кордону.

Надалі, 10.07.2023, голова Вишгородської районної державної адміністрації ОСОБА_19 , не будучи обізнаним зі справжніми намірами ОСОБА_12 , з метою забезпечення потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, звернувся до начальника Київської обласної військової адміністрації ОСОБА_20 з листом № 7-15/3406 за дозволом у порядку, передбаченому п. 28 Правил, про виїзд за кордон водіїв-волонтерів, зокрема ОСОБА_12 , з метою забезпечення доставки гуманітарного вантажу на територію України.

У свою чергу, начальник Київської обласної військової адміністрації ОСОБА_21 , не будучи обізнаним зі справжніми намірами ОСОБА_12 , ОСОБА_16 та розробленого ОСОБА_17 злочинного плану щодо перетину ОСОБА_12 державного кордону України з метою працевлаштування на судні «Verity», 11.07.2023 видав розпорядження № 636, відповідно до п. 1.7 якого ОСОБА_12 надано дозвіл на виїзд за кордон для здійснення перевезення для потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами.

Того самого дня ОСОБА_15 , достовірно знаючи про отримання ОСОБА_12 дозволу на виїзд за кордон, використовуючи мобільний телефон з абонентським номером НОМЕР_1 , о 17 год. 52 хв. шляхом направлення у додатку «WhatsApp» текстового повідомлення, повідомила ОСОБА_12 про необхідність терміново здійснити виїзд за кордон до міста Кишинева Республіки Молдова, після чого він повинен буде транспортувати автомобіль «Toyota Land Cruiser 200» днз НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_22 , з аеропорту Кишинева до міста Відня (Австрія).

ОСОБА_12 на виконання розробленого ОСОБА_17 злочинного плану, використовуючи мобільний телефон марки «Samsung SM-A125F» з абонентським номером НОМЕР_3 , 14.07.2023 о 15 год. 47 хв. надіслав на мобільний телефон з абонентським номером НОМЕР_4 , який використовував ОСОБА_13 , текстове повідомлення для отримання від останнього інструктажу та координації його дій для подальшого переконливого обґрунтування свого виїзду при перевірці документів у міжнародному пункті пропуску.

У свою чергу, ОСОБА_13 з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_16 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою подальшого транспортування ОСОБА_12 належного ОСОБА_22 автомобіля «Toyota Land Cruiser 200» днз НОМЕР_2 , з аеропорту міста Кишенева до міста Відень, будучи особисто заінтересованим у перетині ОСОБА_12 державного кордону України, використовуючи мобільний телефон з абонентським номером НОМЕР_4 , о 15 год. 48 хв. надіслав ОСОБА_12 голосове повідомлення з вимогою надати точні дані про час, місце перетину державного кордону, а також реєстраційні дані транспортного засобу, на якому здійснюватиметься перетин державного кордону України, для вчинення впливу на працівників Державної прикордонної служби України з метою забезпечення безперешкодного перетину ОСОБА_12 державного кордону України, що останній зробив відповідно до наданих йому вказівок, надіславши ОСОБА_22 запитувану інформацію.

Надалі, 22.07.2023 року, ОСОБА_12 , діючи на виконання розробленого ОСОБА_17 злочинного плану, відповідно до наданих йому останнім та ОСОБА_15 інструкцій, виїхав на транспортному засобі марки «Опель Корса», реєстраційний номер НОМЕР_5 , у напрямку МАПП «Старокозаче», розташованого за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Старокозаче, автошлях Р-72 з метою перетину державного кордону України.

Того самого дня, більш точного часу, на даний час, досудовим розслідуванням не зазначено, під час перетину державного кордону України ОСОБА_12 , діючи на виконання розробленого ОСОБА_17 злочинного плану, пред`явив працівникам прикордонного контролю копію Державної прикордонної служби України розпорядження Київської обласної військової адміністрації № 636 від 11.07.2023 про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, та інформацію щодо підстав для перетину ним державного кордону України (відомості у системі «Шлях»), однак був зупинений для подальшого встановлення законності перетину державного кордону України.

У свою чергу, ОСОБА_13 з метою доведення злочинного умислу до кінця, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_16 , використовуючи мобільний телефон з абонентським номером НОМЕР_4 , 17.07.2023 року о 11 год. 03 хв. надіслав ОСОБА_12 на мобільний телефон «Samsung SM-A125F» з абонентським номером НОМЕР_3 , голосове повідомлення про врегулювання з працівниками Державної прикордонної служби України питання про перетин ним ( ОСОБА_12 ) державного кордону України та необхідності останньому надавати актуальну інформацію про здійснення пропуску через державний кордон України.

Того самого дня о 14 год. 32 хв. ОСОБА_12 пройшов необхідне оформлення та перетнув державний кордон України в напрямку Республіки Молдова та до цього часу не повернувся.

03.11.2023 року прокурором за дорученням Генерального прокурора ОСОБА_11 повідомлено ОСОБА_7 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

04.11.2023 року (клопотання датоване 03.11.2023 року) старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , за погодженням Генерального прокурора ОСОБА_11 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.11.2023 року зазначене клопотання було частково задоволено та застосовано ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги, та необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, із забороною залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 02.01.2024 року включно, із покладенням обов`язків, передбачених п. п. 2, 3, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Під час розгляду зазначеного клопотання, слідчий суддя з`ясував, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України..

Як вбачається з наданих старшим слідчим в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 до клопотання матеріалів, які його обґрунтовують, слідчий суддя встановив наявність зазначених у клопотанні обставин підозри, які підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, якими є наведені у клопотанні докази з доданими до нього матеріалами.

Вагомість даних щодо причетності підозрюваного до вчинення зазначеного кримінального правопорушення доведена прокурором та сумнівів щодо їх достатності не викликала. Системний аналіз норм КПК України та практики ЄСПЛ свідчить про наявність в КПК України понять, які відповідають різним стандартам доказування (переконання) - достатніх підстав (доказів), обґрунтованої підозри, поза розумним сумнівом.

Рівень обґрунтованості, доведеності підозри має бути співмірним зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваної, що випливають та/бо можуть бути пов`язані із прийняттям відповідного процесуального рішення чи вчинення процесуальної дії. При цьому чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. Отже стандарт доказування (переконання) поступово зростає з перебігом ефективного розслідування, а втручання у права і свободи особи потребує більш глибокого обґрунтування, що повною мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частини 5 статті 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування (Мюррей проти Сполученого Королівства).

У даному кримінальному провадженні зв`язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними доказами, зазначеними у клопотанні, що дає підстави для застосування до нього такого різновиду заходів забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з метою здійснення подальшого розслідування.

З урахуванням того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, всупереч доводам апеляційної скарги, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Перевіряючи доводи клопотання старшого слідчого ОСОБА_10 на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про їх існування є обґрунтованим з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, а відтак існують ризики, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховувати від органів досудового розслідування, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

В сукупності із обставинами кримінального провадження та ризиками, приведеним у клопотанні, для вирішення справи у відповідності до вимог закону, колегією суддів враховуються дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_7 , зокрема щодо міцності соціальних та сімейних зв`язків, майнового стану, відсутності судимостей та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема і ті, на які посилається у апеляційній скарзі захисник.

Саме сукупність цих обставин, з урахуванням характеризуючих особу підозрюваного даних, переконливо свідчать про обґрунтованість застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Оцінивши обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що застосування слідчим суддею суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є правильним, такий запобіжний захід, на думку колегії суддів, забезпечить належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, при цьому слідчий суддя належним чином обґрунтував прийняте рішення всупереч доводам апеляційної скарги.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі підстави, з яких апелянт просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просить захисник, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 176 - 178, 181, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , погоджене Генеральним прокурором ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги, та необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, із забороною залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 02.01.2024 року включно, із покладенням обов`язків, передбачених п. п. 2, 3, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4