Постанова

від 28.12.2023 по справі 260/810/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/810/20 пров. № А/857/11405/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів : Ільчишин Н.В., Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Закарпатського обласного комунального підприємства Міжнародний аеропорт Ужгород на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року (ухвалене головуючим-суддею Гаврилком С.Є. в порядку письмового провадження \у м. Ужгороді) у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Закарпатського обласного комунального підприємства Міжнародний аеропорт Ужгород про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У квітні 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ, пенсійний орган) звернулося в суд із адміністративним позовом до Закарпатського обласного комунального підприємства Міжнародний аеропорт Ужгород (далі - ЗОКП Міжнародний аеропорт Ужгород, Підприємство), в якому просило стягнути з Підприємства на користь ГУ ПФУ заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначених по Списку №1, яка виникла за січень-березень 2020 року в сумі 38395,83 грн.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ГУ ПФУ у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з КП Міжнародний аеропорт Ужгород, а працював в Ужгородському об`єднаному авіазагоні та Ужгородському авіапідприємстві та був звільнений шляхом переводу з Ужгородського авіапідприємства, яке входило до складу Українського об`єднання цивільної авіації, до ДП Украерорух (наказ №65 від 10.11.1993), яке і є правонаступником Ужгородського авіапідприємства. КП Міжнародний аеропорт Ужгород не є правонаступником Ужгородського об`єднаного авіазагону та Ужгородського авіапідприємства в частині безпеки повітряного руху та управління ним. Натомість, правонаступником прав та обов`язків Ужгородського об`єднаного авіазагону є Ужгородське ДАП Універсал-Авіа, з якого в подальшому під час реорганізації було виділено ДП Міжнародний аеропорт Ужгород згідно наказу Міністерства транспорту України №487 від 04.09.2000 та в частині штату та майна, що забезпечували безпеку повітряного руху передано ДП Украерорух.

Пенсійний орган не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ГУ ПФУ у задоволенні позовних вимог повністю, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що у ЗОКП Міжнародний аеропорт Ужгород наявний обов`язок відшкодовувати витрати Пенсійного фонду зазначені у позові на виплату та доставку пенсій. Проте, відповідач в добровільному порядку не здійснив відшкодування позивачу сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, які призначені відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788).

Проте, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, до яких суд прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом №1788, Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058) та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженоюпостановою Правління ПФУ №21-1 від 19.12.2003 (далі -Інструкція №21-1).

Відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону №1058, покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що призначені особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004).

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цимЗаконом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цьогоЗакону.

Згідно п.10 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затвердженонаказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637).

Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Процедура відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначена в Інструкції №21-1, п.6.2 якої передбачено, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058.

Пунктом 6.3 Інструкції №21-1 передбачено, що у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 апеляційне провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі №260/2398/20.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2023 апеляційну скаргу ЗОКП Міжнародний аеропорт Ужгород було задоволено, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.11.2022 по справі №260/2398/20 скасовано та прийнято постанову, якою відмовлено ГУ ПФУ у задоволенні позовних вимог до ЗОКП Міжнародний аеропорт Ужгород, ДАП КАРПАТИ-АВІА МНС України про стягнення заборгованості. Зустрічний позов ЗОКП Міжнародний аеропорт Ужгород до ГУ ПФУ про визнання протиправним нарахування заборгованості задоволено повністю. Визнано протиправним нарахування пенсійним органом заборгованості ЗОКП Міжнародний аеропорт Ужгород з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначених на пільгових умовах.

При цьому, колегією суддів при розгляді вищевказаної справи встановлено, що у ЗОКП Міжнародний аеропорт Ужгород відсутній обов`язок з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_1 , що в свою чергу свідчить про безпідставність стягнення з Підприємства заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених по Списку №1, яка виникла за період січень-березень 2020 року в сумі 38395,83 грн.

Суд апеляційної інстанції констатує, що вирішення цієї справи залежало від результатів приведеної вище справи, висновки по якій враховані колегією суддів.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог пенсійного органу.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Згідно ст.317 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Закарпатського обласного комунального підприємства Міжнародний аеропорт Ужгород задовольнити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року по справі №260/810/20 скасувати та прийняти постанову, якою відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Закарпатській області у задоволенні позовних вимог до Закарпатського обласного комунального підприємства Міжнародний аеропорт Ужгород про стягнення заборгованості.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Н. В. Ільчишин Р. Б. Хобор