Рішення

від 15.11.2007 по справі 26/279-07-6159

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/279-07-6159

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" листопада 2007 р.Справа  № 26/279-07-6159

За  позовом  : закритого акціонерного товариства

 „Підприємство з іноземними  інвестиціями „Інтервибухпром”;

до відповідача : Державного підприємства  буровибухових робіт„Чорноморвибухпром”

про стягнення  10 878,58 грн.

                                                                                      Суддя   Никифорчук  М. І.

за  участю  представників  сторін :

від  позивача  :   Ханіна А.Ф.  за довіреністю;

від  відповідача  :  Гавриленко А.І. за довіреністю;

Суть спору :   закритим  акціонерним товариством  „Підприємство з іноземними  інвестиціями „Інтервибухпром” ( далі –позивач)  заявлені вимоги  до Державного   підприємства буровибухових робіт „Чорноморвибухпром”  ( далі - відповідач) про стягнення  заборгованості у сумі 10 878,58 грн. , яка складається із суми основного боргу   в розмірі 7604,60 грн.; 3% річних в розмірі 658 грн.,  інфляційних  витрат в розмірі 2615,98 грн. та судових витрат, за порушення останнім умов договору субпідряду № 23/3 від 11.05.2004 р.

 Представник  позивача  вимоги  підтримує

          Представник відповідача  вимоги  не  визнає, надав  відзив на позов  у якому, зокрема   зазначає,   що позивачем пропущений строк позовної давності, просить застосувати цей строк та відмовити у позові.

Розглянувши матеріали справи,  вислухавши представників сторін,  господарський суд, -

у с т а н о в и в:

Між сторонами по даній справі 11.05.2004 р. укладений договір субпідряду № 23/3,                ( далі - договір) відповідно до якого, п.1.1, замовник,  тобто відповідач по справі,  доручає, а  підрядник, тобто позивач по справі,   приймає на себе  зобов'язання   на  здіснення бурових робіт ( буріння  свердловини), на умовах  цього  договору,  відповідно до  Типового проекту  буровибухових робіт, узгодженими із  Замовниками, „Єдиними  правилами  безпеки при  вибухових роботах” та іншими нормативно – технічними документами.

На підставі цього  договору позивачем було надано відповідачеві послуги –виконані  бурові роботи на загальну суму 61 331,40 грн. Факт виконання робіт підтверджується підписаним сторонами Актом виконаних робіт № 1 від 07.07.2004 р., що складений за типовою формою № 25.

Для  розрахунку  за виконані роботи позивачем  направлений відповідачеві рахунок           № 11/1  від 22.06.2004 р. на  вказану вище суму. Відповідач  частково в сумі 53 726,80 грн. розрахувався  за  виконані  роботи  про що свідчать наступні платіжні доручення :

-          платіжне  доручення №  476 від 22.06.04 р. на суму 10000 грн.;

-          платіжне доручення № 165 від 23.06.2005 р. на суму 3000 грн.;

-          платіжне  доручення №  565 від  28.07.04 р. на суму 20000 грн.;

-          платіжне доручення № 386  від 12.12.05 р.  на суму 7000 грн.;

-          та протокол про залік взаємних вимог від 12.07.04 р. на суму 13726 грн.

Таким чином,  за відповідачем рахується заборгованість в сумі 7604,60 грн., що складає різницю між загальною сумою боргу та за  вже сплаченою.

23.11.2005 р. у зв'язку з наявністю у відповідача заборгованості у вказаному розмірі  позивачем було направлено до відповідача претензія, яка залишена останнім без відповіді.

Відповідно до вимог ст. ст. 526, 526 ЦК України,  зобов'язання   повинні виконуватись належним чином та забороняється одностороння відмова від їх виконання.

Згідно з п.3.4 договору,  розрахунки за виконання роботи здійснюються  не пізніше п'яти  банківських днів від дати підписання  обома сторонами акту приймання –передачі виконаних робіт ф-25, згідно п.5.2  цього договору.

Акт № 1 приймання –передачі робіт на суму 61331, 4 грн.  за травень –червень 2004 р. складений та засвідчений сторонами 7 липня 2004 р. Отже,  відповідач повинен був розрахуватись не пізніше 14.07.2004 р.,  але прострочив виконання грошового зобов'язання.  

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вимог цієї статті  відповідачеві нараховано 3% річних в сумі  658 грн. та інфляційні збитки в сумі  2615,98 грн., згідно  наданого позивачем розрахунку.

На підставі  викладеного, позивач просить  вимоги задовольнити.

Заперечуючи проти  позову, відповідач  надав відзив у якому зазначає наступне.

На думку відповідача,  вимоги позивача мають бути відхилені через те, що ним пропущено строк позовної давності для пред'явлення вимоги до суду, це випливає з наступного.

Відповідно до п. 5.2. договору, Замовник проводить оплату по договору шляхом перерахування попередньо у розмірі 50% вартості робіт відповідно до пункту 3.1. цього Договору і графіку виконання робіт. Частину, що залишилась, виконаного масового вибуху Замовник сплачує на протязі трьох днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт Ф-25, згідно п. 6.2.

Факт виконаних робіт підтверджується Актом № 1 від 07 липня 2004 року, який підписаний сторонами.

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, на думку відповідача,  строк виконання зобов'язання Державним підприємством буровибухових робіт "Чорноморвибухпром" минув, а Закрите акціонерне товариство з іноземними Інвестиціями "Інтервибухпром" довідалось про порушення свого права 10 липня 2004 року.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність —це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або  Інтересу, а згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Виходячи з викладеного, строк для звернення до суду Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Інтервибухпром" минув 10 липня 2007 року.

Відповідно до статті 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.

Як вбачається з конверту, позовна заява була надіслана лише 13 липня 2007 року, тобто після того, як минув строк позовної давності.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У зв'язку з викладеним,  відповідач заявляє про необхідність застосування позовної давності щодо правовідносин, які є предметом розгляду  по даній справі та відмовити у позові.

На ці заперечення відповідача позивач надав пояснення, згідно яких  думка відповідача, що строк позовної давності скінчився 10 липня 2007 року є невірною,  оскільки відповідно до п.3.4. договору, кінцевий розрахунок  за виконані роботи провадиться не пізніше  п'яти банківських  днів від дати підписання сторонами Акту приймання виконаних робіт Ф-25, який підписаний сторонами  07.07.2004 р.  Кінцевий розрахунок за виконані роботи відповідач повинен був здійснити не пізніше 14.07.2004р., оскільки 10.07.2004р та 11.07.2004р. (субота та неділя) не є банківськими днями (п'ять банківський днів  - 8.07.04р., 9.07.04р., 12.07.04р., 13.07.04р. та  14.07.04р.).

Перебіг позовної давності відповідно до ст.261 ЦК України, на думку  позивача, починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна   заява  до   господарського   суду   направлена позивачем 13.07.2007р. про що свідчить штамп поштового відділення на конверті відправлення зазначеної заяви та штамп на опису поштового відправлення (ксерокопія додається), а саме до закінчення спливу строку позовної давності.

Крім того, як зазначає  позивач, відповідач останній платіж за виконані роботи провів 12.12.2005р. платіжним дорученням №386 чим визнав наявність у нього боргу перед позивачем. Зазначений факт свідчить про переривання перебігу строку позовної давності в контексті ст.264 ЦК України, згідно з якою перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, яка свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебігу позовної давності починається заново.

Враховуючи викладене, позивач  вважає, що 12.12.2005р. (дата платіжного доручення №386, яким відповідач визнав борг перед позивачем) відбулося переривання перебігу строку позовної давності, який на підставі Цивільного Кодексу України з цієї дати розпочався заново і завершується 12 грудня 2008р.

Оскільки позивач   звернувся до господарського суду з позовною заявою з вимогою про захист свого цивільного права 13 липня 2007р., строк позовної давності в рамках виконання зобов'язань за договором   на момент звернення позивачем до господарського суду не завершився.

На підставі викладеного, позивач  вважає, що думка відповідача стосовно спливу передбаченого законом строку позовної  давності є безпідставною та не обґрунтованою.

Аналізуючи  надані  сторонами докази, суд  прийшов до наступного висновку.

Згідно  вимог  статті  33 ГПК України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини  на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх вимог  та  заперечень.

Проаналізувавши  надані сторонами  під час розгляду справи пояснення та докази,  що є у матеріалах справи, суд  приймає до уваги позицію позивача  по даному спору та  його   пояснення на відзив  відповідача від 04.09.2007 р.  ( вх.№ 20468) та вважає  їх  об'єктивними та правильними, зокрема  відносно тлумачення  діючих норм Цивільного кодексу України щодо   перебігу позовної  давності.  Отже,  з  цих підстав, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими  задоволенню в повному обсягу.

Наданий позивачем  розрахунок суми заборгованості, 3% річних та інфляційних витрат,  суд приймає до  уваги та  вважає  правильним.

Враховуючи викладене і, керуючись ст.ст. 44,49 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

в и р і ш и в :

Позов  задовольнити.

Стягнути з  державного  підприємства буровибухових робіт „Чорноморвибухпром”                 ( 65005, м. Одеса,  пл. Михайлівська, 11; факт.м.Одеса, Ковалевського, буд.23 ;                             р/р 260005801 у ОВФ АППБ „Аваль”, м. Одеси, МФО 328351, код ОКПО 00292178 ) на користь    закритого  акціонерного товариства  „Підприємство з іноземними  інвестиціями „Інтервибухпром” ( 50057, м. Кривий Ріг,  вул. Коломійцівська, 1;  р/р 2600031000602 в КФ АБ „Південний”, МФО 306975,  код ОКПО 31385850)  :  суму основного боргу   в розмірі 7604( сім тисяч шістсот чотири) грн. 60 коп.; 3% річних в розмірі 658 (шістсот п'ятдесят вісім)  грн.,  інфляційних  витрат в розмірі 2615 (дві тисячі шістсот п'ятнадцять ) грн.98 коп., державного мита в сумі  108 (сто вісім ) грн.78 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу

Рішення господарського суду набирає законної  сили згідно зі ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                                       Никифорчук М.І.