Постанова

від 19.12.2023 по справі 502/2163/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7224/23

Справа № 502/2163/21

Головуючий у першій інстанції Маслеников О.А.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Лозко Ю.П.,

суддів: Кострицького В.В., Карташова О.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Сари Олександра Васильовича

на ухвалу Кілійського районного суду Одеської області від 03 липня 2023 року

у цивільній справі за позовом Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до Ізмаїльської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Ізмаїльське лісове господарство» про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки,

встановив:

У травні 2023 року керівник Ізмаїльської окружної прокуратури звернувся до суду із вказаним вище позовом у якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Кілійської державної адміністрації від 01 грудня 2020 року № 208 «Про надання у приватну власність земельної ділянки державної власності гр. ОСОБА_1 індивідуального дачного будівництва».

Скасувати рішення державного реєстратора виконавчого Кілійськоїміської ради Одеської області Соловйової Ірини Анатоліївни 1.2021 № 56282834 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 5122383000:01:002:0026 (РНОНМ 2182930151223, номер запису про право власності 40240232).

Припинити право власності ОСОБА_1 на ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:002:0026 (РНОНМ 2182930151223, номер запису про право власності 40240232).

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:002:0026

Стягнути з відповідачів на користь Одеської обласної прокуратури плачений судовий збір в сумі 28812,75 грн за подачу позову.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 19 січня 2021 року набуто право власності на земельну ділянку площею 0,1 га для індивідуального дачного будівництва з кадастровим номером 5122383000:01:002:0026, водночас, за результатами вивчення питання законності відведення вказаної земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка надана відповідачці із земель лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство», знаходиться на території Дунайського біосферного заповідника та сформована в порушення приписів земельного законодавства.

У зв`язку з цим, як зазначено прокурором, наявні підстави для визнання судом незаконним та скасування розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 01 грудня 2020 року № 208 про надання відповідачці спірної земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Представник відповідачки ОСОБА_2 подав клопотання про зупинення провадження у справі, з посиланням на те, що прокурором на обґрунтування позовних вимог у ціій справі долучено в якості доказів матеріали кримінального провадження № 42021160000000331 відносно колишнього голови Кілійської районної державної адміністрації ОСОБА_3 , яке наразі перебуває на розгляді в суді, а, зокрема, висновок земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 28 квітня 2022 року з висновками щодо належної ОСОБА_1 земельної ділянки.

Враховуючи, що на цей час не встановлено провину ОСОБА_3 та неправомірність передачі відповідачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, представник відповідача зазначив, що наявні безумовні і виключні підстави для зупинення провадження у цій цивільній справі з підстави, передбаченої п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України до набрання законної сили судовим рішеннями у кримінальній справі відносно ОСОБА_3 .

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 03 липня 2023 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі за кримінальним провадженням №42021160000000331 відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, яка розглядається в порядку кримінального судочинства.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Сара О.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій посилаючись на порушення норм судом процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, вирішити питання судових витрат.

За доводами апеляційної скарги, суд дійшов помилкового висновку про зупинення провадження у цій справі з підстав наведених у тексті оскаржуваного судового рішення, оскільки, вирішуючи даний спір, суд повинен з`ясувати чи відноситься спірна земельна ділянка до земель лісогосподарського призначення та чи входить до території природно-заповідного фонду України, чи мали місце інші порушення земельного законодавства при формуванні земельної ділянки (її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі) та державної реєстрації права власності на неї. Відсутність вини посадової особи кримінальному провадженні чи встановлення такої не усуває суд в цивільному судочинстві від обов`язку з`ясувати питання законності відведення земельної ділянки у приватну власність та надання оцінки наведеним доводам позовної заяви.

02 жовтня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечуючи проти її задоволення, просила залишити оскаржувану ухвалу без змін, як законну та обґрунтовану, зважаючи на викладені у такій ухвалі мотиви.

У відповідності до приписів ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду про зупинення провадження у справі, право на апеляційне оскарження якої регламентовано п.14 ч.1 ст. 353 ЦПК України, розгляд справи в апеляційному порядку здійснюється у письмовому провадженні за матеріалами, що містяться у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам, виходячи з такого.

Оскаржувана ухвала мотивована тим, що у кримінальному провадженні № 42021160000000331 за результатами ухвалення відповідного судового рішення можуть бути встановлені обставини щодо наявності або відсутності порушень законодавства при виконанні своїх обов`язків колишнім головою Кілійської РДА ОСОБА_3 при прийнятті рішення щодо передачі у власність громадянам, в тому числі відповідачці по цій справі ОСОБА_1 , а будь-яких порушень при набутті права власності на спірну земельну ділянку саме відповідачкою ОСОБА_1 обґрунтування позову не містить.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.

За частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Розумність строків розгляду справи судом є одним із принципів цивільного судочинства.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупиняючи провадження у справі, суд має обґрунтувати, у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи, та чому зібрані у розглядуваній справі докази не дають можливості самостійно встановити та оцінити обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, у чому полягає неможливість здійснення ним перевірки законності та обґрунтованості позовних вимог.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі.

Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.

У постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року в справі № 761/33089/20 (провадження № 61-18470св21) вказано, що тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов`язаність справ - пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що «метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі і 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду».

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи, розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 01 грудня 2020 року № 208 ОСОБА_1 надано у власність спірну земельну ділянку, у подальшому на підставі вказаного розпорядження 25 січня 2021 року проведено державну реєстрації права власності на таке майно за відповідачкою, внесено запис про право власності.

Предметом позову є визнання незаконним та скасування зазначених вище розпорядження, рішення державного реєстратора та припинення права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку та скасування її державної реєстрації.

Так, за твердженнями позивача земельна ділянка сформована в порушення приписів земельного законодавства та надана відповідачці із земель лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство» та знаходяться на території Дунайського біосферного заповідника, а отже належить до земель державного лісового фонду, розпорядження якими на день прийняття вказаного розпорядження мав право Кабінет Міністрів України.

Дійсно, за клопотанням прокурора в якості доказів до матеріалів справи долучений висновок за результатами проведення земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 28 квітня 2022 року № 22-143/188, складений у кримінальному провадженні № 42021160000000331

Водночас, колегія суддів зауважує, що якщо експертиза проведена у кримінальному провадженні містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, то незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений, відповідний висновок експерта може бути прийнятий судом, як допустимий доказ. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року справі 461/3675/17 та від 15 квітня 2021 року №759/15556/18.

Відтак, ухвалення вироку у кримінальному провадженні жодним чином не впливає на можливість використання у цивільному провадженні висновку експерта, складеного за експертизою, проведеною у такому провадженні.

Колегія суддів також, погоджуючись із зауваженнями скаржника, звертає увагу на те, що виходячи з предмету позовних вимог у цій справі, вирішуючи справу, суд повинен з`ясувати чи відноситься спірна земельна ділянка до земель лісогосподарського призначення, чи входить до території природно-заповідного фонду України, чи мали місце інші порушення земельного законодавства при формуванні земельної ділянки (її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі) та державної реєстрації права власності на неї. Відсутність вини посадової особи кримінальному провадженні чи встановлення такої не усуває суд в цивільному судочинстві від обов`язку з`ясувати питання законності відведення земельної ділянки у приватну власність та надання оцінки наведеним доводам позовної заяви.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не обґрунтував у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи, та чому зібрані у справі докази не дають можливості самостійно встановити та оцінити обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору.

Так, під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти неможливість суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 924/645/18 та від 20.12.2019 у справі № 910/13234/18, від 13.09.2019 у справі № 912/872/18, від 21.02.2019 у справі № 910/974/18.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала судом постановлена з порушенням пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР №42021160000000331 відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.

Також є помилковими зазначення судом на обґрунтування висновку про обов`язковість зупинення провадження у цій справі, відсутність у позовній заяві посилань на допущення відповідачкою ОСОБА_1 будь-яких порушень при набутті права власності на спірну земельну ділянку, зважаючи на таке.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість, саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі №344/16101/17 (провадження №61-9395св20).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18).

Частиною 1 ст.15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

За приписами ст.214 ЦПК України визначення характеру спірних правовідносин відповідно до встановлених обставин у справі, а також визначення правової норми, яка підлягає застосуванню, належить до обов`язків суду. Оскільки право на нерухоме майно вже оформлено на стягувача, то ефективним способом захисту прав боржника є пред`явлення до суду позову із залученням стягувача і державного виконавця як відповідачів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1655цс16.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними посилання суду у тексті оскаржуваного судового рішення, про те, що обґрунтування вказаного вище позову не містить обставин стосовно будь яких порушень з боку відповідачки ОСОБА_1 під час набуття нею права власності на спірну земельну ділянку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зупинення провадження у справі з підстав наведених у змісті оскаржуваної ухвали.

Отже колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зокрема є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на вказане вище, колегія суддів доходить висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Судовий збір підлягає відшкодуванню за наслідками розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Сари Олександра Васильовича задовольнити.

Ухвалу Кілійського районного суду Одеської області від 03 липня 2023 року скасувати, і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: В.В. Кострицький

О.Ю. Карташова