Постанова

від 20.12.2023 по справі 750/1213/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 грудня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/1213/22

Головуючий у першій інстанції Логвіна Т. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/250/23

Унікальний номер справи № 750/1213/22

Головуючий у першій інстанції - Логвіна Т. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/250/23

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді: Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

секретар: Поклад Д.В., Шапко В.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: Чернігівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3

Чернігівської міської ради Чернігівської області, Управління освіти

Чернігівської міської ради,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 Чернігівської міської ради Чернігівської області на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Логвіної Т.В. від 11 листопада 2022 року, місце ухвалення рішення м.Чернігів, у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 Чернігівської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 Чернігівської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Чернігівської міської ради про скасування наказу про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просила: визнати незаконним та скасувати наказ Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 Чернігівської міської ради Чернігівської області №106-к від 05.11.2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи на підставі наказу №106-к від 05.11.2021 року. В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 вказувала, що вона працює на посаді вихователя групи продовженого дня у Чернігівській загальноосвітній школі I-III ступенів №3 Чернігівської міської ради Чернігівської області. Наказом Чернігівської загальноосвітньої школи I-III ступенів №3 №106-к від 05.11.2021 року позивача було відсторонено від виконання роботи з 08.11.2021 року, без збереження заробітної плати, у зв`язку із відсутністю щеплення проти COVID-19. Позивач стверджувала, що в Законі України Про захист населення від інфекційних хвороб щеплення від COVID-19 не значиться, як обов`язкове, отже, відсторонення працівника від роботи через відсутність вказаного щеплення є незаконним. Позивач вказувала, що законодавством не встановлено окремого порядку відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них відповідного щеплення, так само, як і жодним законом не встановлено можливості такого відсторонення. ОСОБА_1 також звертала увагу, що Дорожньою картою із впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я від 24.12.2020 року №3018 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 09.02.2021 року №213), встановлено, що вакцинація від коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп. За даних обставин, позивач вважає наказ про її відсторонення від роботи незаконним, і тому у вимогах заявленого позову просила визнати його незаконним та скасувати, стягнути середній заробіток за час її вимушеного прогулу.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 11.11.2022 року (а.с.131-138, том 1), позов ОСОБА_1 , було задоволено. Судом визнано незаконним та скасовано наказ Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 Чернігівської міської ради Чернігівської області №106-к від 05.11.2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 з 08.11.2021 року, без збереження заробітної плати; стягнуто з Управління освіти Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи на підставі наказу від 05.11.2021 року №106-к за період з 08.11.2022 року по 28.02.2022 року включно у сумі 25 729 грн. 08 коп., виплату якого належить провести після утримання податків та інших обов`язкових платежів на користь держави; стягнуто з Управління освіти Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 984 грн. 80 коп.

В апеляційній скарзі Чернігівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3 Чернігівської міської ради Чернігівської області просить скасувати рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 11.11.2022 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 11.11.2022 року не відповідає нормам матеріального та процесуального права, судом неповно з`ясовано обставини справи. В доводах апеляційної скарги апелянт, посилаючись на: постанову Головного державного санітарного лікаря України від 26.08.2021 року №9; постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (в редакції від 26.10.2021 року, яка діяла на час спірних правовідносин); наказ Міністерства охорони здоров`я України №2153 від 04.10.2021 року Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, вважає, що в даному випадку відсторонення позивача від роботи ґрунтувалось на вимогах закону, та було здійснено в спосіб, передбачений законом, і для такого відсторонення існували правові та фактичні підстави. За наведених обставин, апелянт стверджує, що позивачем не доведено протиправності дій відповідача щодо відсторонення ОСОБА_1 від роботи, і за даних обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3, відповідач Управління освіти Чернігівської міської ради підтримує вимоги та доводи поданої апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 просила залишити без задоволення апеляційну скаргу, у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без зміг обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційного суду представники відповідачів, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду даної справи, не з`явились. Від Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 Чернігівської міської ради Чернігівської області надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що позивач ОСОБА_1 працює на посаді вихователя групи продовженого дня у Чернігівській загальноосвітній школі I-III ступенів №3 Чернігівської міської ради Чернігівської області. 07.10.2021 року директором Чернігівської загальноосвітньої школі I-III ступенів №3 Чернігівської міської ради Чернігівської області, в тому числі і позивача, було ознайомлено з вимогами наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Наказом директора Чернігівської загальноосвітньої школі I-III ступенів №3 Чернігівської міської ради Чернігівської області №269 від 02.11.2021 року створено комісію з перевірки наявності у працівників закладу освіти документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.

05.11.021 року під час засідання комісією здійснювалась перевірка наявності у працівників закладу освіти документів, що підтверджують отримання повного курсу вакцинації або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, про що складено акт, в якому зазначено, про відсутність у ОСОБА_1 документу про щеплення.

Відповідно до наказу директора Чернігівської загальноосвітньої школі I-III ступенів №3 Чернігівської міської ради Чернігівської області № 106-к від 05.11.2021 року, позивача було відсторонено від виконання роботи з 08.11.2021 року, без збереження заробітної плати до усунення причин, що його зумовили.

Як вбачається із оскаржуваного рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 11.11.2022 року, задовольняючи вимоги заявленого ОСОБА_1 позову, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що право на працю та право заробляти собі на життя працею, гарантовано статтею 43 Конституції України, і належить до основних прав і свобод людини та громадянина. Суд першої інстанції вказав, що п.1 ч.1 статті 92 Конституції України встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України. Судом першої інстанції констатовано, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень п.1 ч.1 статті 92 Конституції України, таке втручання дозволено виключно Законами України, а не підзаконними актами, на підставі яких позивача було відсторонено від роботи. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсторонення позивача від роботи, без збереження заробітної плати, мало незаконний характер. Встановивши, що у період дії оскаржуваного наказу позивач не отримувала заробітну плату, суд першої інстанції, врахувавши, що з 01.03.2022 року позивача було допущено до роботи, дійшов висновку щодо задоволення вимог заявленого позовуі в частині щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за час відсторонення позивача від роботи, а саме, з з 08.11.2022 року по 28.02.2022 року включно, у сумі 25 729 грн. 08 коп., виплату якого належить провести після утримання податків та інших обов`язкових платежів на користь держави.

В доводах апеляційної скарги апелянт, посилаючись на: постанову Головного державного санітарного лікаря України від 26.08.2021 року №9; постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (в редакції від 26.10.2021 року, яка діяла на час спірних правовідносин); наказ Міністерства охорони здоров`я України №2153 від 04.10.2021 року Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, вважає, що в даному випадку відсторонення позивача від роботи ґрунтувалось на вимогах закону, та було здійснено в спосіб, передбачений законом, і для такого відсторонення існували правові та фактичні підстави. За наведених обставин, апелянт стверджує, що позивачем не доведено протиправності дій відповідача щодо відсторонення ОСОБА_1 від роботи, і за даних обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, згідно ч.1 статті 43 Конституції України.

За змістом ч.2 статті 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, відповідно до ч.4 статті 43Конституції України.

Відповідно до ч.1 статті 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 року у справі №130/3548/21, провадження №14-82цс22.

Як зазначено у вказаній постанові, … Нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку №2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року №595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку №2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: - кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); - форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; - умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; -контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави та є виправданим.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд і в постановах від 10 березня 2021 року у справі №331/5291/19, провадження №61-17335св20, від 20 березня 2018 року у справі №337/3087/17, провадження №К/9901/283/18, від 08 лютого 2021 року у справі №630/554/19, провадження №61-6307св20.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті).

Приписами ч.1,ч.6 статті 81 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що ОСОБА_1 працює на посаді вихователя групи продовженого дня у Чернігівській загальноосвітній школі I-III ступенів №3 Чернігівської міської ради Чернігівської області. 07.10.2021 року директором Чернігівської загальноосвітньої школі I-III ступенів №3 Чернігівської міської ради Чернігівської області, в тому числі, і позивача, було ознайомлено з вимогами наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Наказом директора Чернігівської загальноосвітньої школі I-III ступенів №3 Чернігівської міської ради Чернігівської області №269 від 02.11.2021 року було створено комісію з перевірки наявності у працівників закладу освіти документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.

05.11.021 року під час засідання комісією здійснювалась перевірка наявності у працівників закладу освіти документів, що підтверджують отримання повного курсу вакцинації або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, про що складено акт, в якому зазначено, про відсутність у ОСОБА_1 документу про щеплення.

Відповідно до наказу директора Чернігівської загальноосвітньої школі I-III ступенів №3 Чернігівської міської ради Чернігівської області №106-к від 05.11.2021 року позивача відсторонено від виконання роботи з 08.11.2021 року, без збереження заробітної плати до усунення причин, що його зумовили.

Як вбачається із наданої відповідачем на запит апеляційного суду інформації (а.с.198-199, том 1), хронологічна дата, коли позивача було повернуто до роботи - 01.03.2022 року, наказ №30-к від 01.03.2022 року. Кількість соціальних контактів на робочому місці: кабунет, у якому працює вихователь, розміщений у ІІ корпусі освітнього закладу, який з`єднаний з І корпусом перехідним коридором. ОСОБА_1 приступала до роботи об 11:40 год., у цей час закінчувались уроки у переважної більшості класів початкової школи І зміни, вчителі виводили (за окресленими для кожного класу маршрутами) здобувачів освіти до батьків та продовжувались уроки у здобувачів освіти середньої та старшої школи. Таким чином, пересуваючись від центрального входу школи до робочого місця коридорами, вихователь проходить повз чергового техпрацівника, охоронця, здобувачів освіти, вчителів (кілька сотень людей). З викладеного вбачається, що є обґрунтованими доводи відповідача відносно того, що за характером виконуваних позивачем обов`язків вихователя групи продовженого дня, які пов`язані із безпосередніми, прямими контактами із здобувачами освіти та іншими працівниками освітнього закладу, позивач ОСОБА_1 підлягала обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненого коронавірусом SARS-CoV-2.

Разом з тим, як вбачається із наданих позивачем доказів (а.с.256-273, том 1), позивач мала змогу та в різні хронологічні періоди виконувала свої посадові обов`язки в онлайн режимі, що спростовує доводи відповідача відносно неможливості позивача працювати дистанційно.

Апеляційним судом встановлено, що при видачі наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи саме з 08.11.2021 року, відповідач не посилався на жодні факти, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від виконання нею своїх посадових обов`язків.

Застосування до позивача такого заходу, як відсторонення від роботи 08.11.2021 року, не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема, об`єктивної необхідності під час їх виконання особисто контактувати з іншими працівниками закладу та дітьми, тощо, без переведення позивача на дистанційну форму роботи. Тому оскаржуване позивачем відсторонення від роботи не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що відсторонення позивача ОСОБА_1 від роботи не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.

З огляду на вказане вище, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції помилився щодо мотивів задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , проте, в цілому дійшов правильного висновку про необхідність задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу Чернігівської загальноосвітньої школи I-III ступенів №3 Чернігівської міської ради Чернігівської області №106-к від 05.11.2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 .

На підставі вищенаведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 Чернігівської міської ради Чернігівської області, необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 11.11.2022 року - необхідно залишити без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують його висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 Чернігівської міської ради Чернігівської області - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 11 листопада 2022 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: