Рішення

від 29.12.2023 по справі 295/5671/23

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/5671/23

Категорія 35

2/295/1821/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2023 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі головуючого судді Чішман Л.М.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення боргу за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача борг за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством в розмірі 10966, 13 грн, з яких 9565, 13 грн - основний борг, 1359, 00 грн - пеня та 42, 00 грн - 3% річних.

В обґрунтування вимог зазначено, 10.09.2020 року між ним та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» (далі ТзОВ «ЖОЕК») укладено договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №06-9-519/236/20. Згідно п. 1 договору відповідач взяв на себе зобов`язання купувати у споживача електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП), в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, в строки, передбачені цим договором. Вказує, що на дату введення в експлуатацію генеруючої установки 10.09.2020 року «зелений» тариф за цим договором становив 4,8839 грн/кВт-год. Цей договір набирав чинності з дня його підписання (10.09.2020) та діє протягом дії договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, укладеного між сторонами. Відповідач на виконання умов договору направив позивачу звіт про обсяги та напрямки перетоків електричної енергії за лютий 2023 року, а також акт приймання-передавання товару (електричної енергії) №У00009839 від 28.02.2023 року. Відповідно до такого акту згенерований обсяг електричної енергії за лютий 2023 року в розмірі 1523 кВт/год, споживання позивача за цей же період склало 0,544 кВт/год, тобто обсяг до оплати 1522, 46 кВт/год, що в грошовому еквіваленті склало 9565, 13 грн.

Незважаючи на досягнуті домовленості, в цьому ж акті відповідач вказав про відсутність обов`язку та підстав для оплати позивачу коштів, зазначивши в розділі «сума до виплати» 0 грн. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь: 9565, 13 грн. за продану відповідачу електричну енергію; 1359, 00 грн. пені від суми прострочення платежів згідно договору та 42, 00 грн. - 3% річних від простроченого грошового зобов`язання.

Ухвалою суду від 10.05.2023 року позовну заяву залишено без руху (а.с. 12).

Ухвалою від 22.05.2023 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін (а.с. 18).

16.06.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування відзиву підтвердив факт укладення між сторонами згадуваного договору №06-9-519/236/20 від 10.09.2020 року. Зазначив, що згідно з пунктом 11.3.23 глави 11.3 розділу IX Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 05.10.2022 №1272) (далі ПРРЕЕ), визначено, що у разі якщо обсяг електричної енергії, виробленої генеруючою установкою приватного домогосподарства, спожитої на власні потреби цього домогосподарства дорівнює нулю, плата за вироблену електричну енергію не нараховується. З набуттям чинності вказаної постанови постачальник універсальних послуг має здійснювати розрахунки із споживачем за згенеровану електричну енергію за договорами купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням наявності обсягів електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватних домогосподарств, спожитої на власні потреби.

Таким чином, якщо у Споживача відсутнє споживання електричної енергії (використання електричної енергії для забезпечення власних побутових потреб), а тому відсутня і різниця між обсягами виробленої та спожитої електричної енергії таким приватним домогосподарством, то в такому разі відсутній сам предмет договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством.

Пунктом 8.1.2. Кодексу комерційного обліку електричної енергії (далі ККОЕЕ) передбачено, що «покази лічильників для кожної ТКО (точки комерційного обліку) за період інтеграції мають зчитуватись АС ППКО (автоматизованою системою постачальника послуг комерційного обліку) зі всіма цифрами після коми. Покази лічильника в індивідуальних побутових та малих не побутових споживачів мають зчитуватися в цілих кВт/год».

Відповідно до роз`яснень НКРЕКП від 20.12.2022 року - «для розрахунків ОСР (оператор системи розподілу) має брати цілі числа і округлювати відповідно до вимог ККОЕЕ».

Відповідно до інформації ОСР розрахунок обсягів споживання Позивача за лютий 2023 року було проведено у відповідності до вимог ККОЕЕ, по фактичним показам приладу обліку зчитаних АС ППКО та взятих в цілих числах: станом на 01.02.2023 року показник - 28,876, що в цілих числах становить - 29; станом на 01.03.2023 року показник 29,42, що в цілих числах становить - 29. Тому споживання позивачем електричної енергії за вказаний період складає 0 кВт/год.

З урахуванням викладеного (інформації від ОСР), на виконання умов Договору ТОВ «ЖОЕК», на підставі Звіту Споживачу було направлено Акт приймання-передачі товару (електричної енергії) № У00009839 від 28 лютого 2023 року.

Тобто плата за вироблену електричну енергію генеруючою установкою приватного домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 визначена відповідно до вимог чинного законодавства України.

Крім цього, представник відповідача зазначив, що на період воєнного стану в Україні нарахування та стягнення штрафних санкцій між учасниками ринку електричної енергії не допускаються, тому вимога позивача про стягнення 3% річних та пені витрат є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповіддю на відзив позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Зазначив, що умовою виникнення обов`язку у відповідача зі сплати позивачу за вироблену енергію є наявність обставин перевищення місячного споживання позивачем електричної енергії. Посилання позивача на згадувані ним у відзиві роз`яснення НКРЕКП від 20.12.2022 року є безпідставними, оскільки вони з`явилися після укладення договору між сторонами, тобто після виникнення у сторін певних обов`язків), а роз`яснення третіх осіб не можуть змінювати умови договору. Щодо стягнення з відповідача 3% річних позивач зазначив, що формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. В обґрунтування підстав для задоволення вимоги про стягнення 3% річних посилався на правову позицію, викладену у постанову Верховного Суду України від 12.04.2017 року у справі №913/869/14, згідно якої наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

З урахуванням викладеного, відсутності правових підстав для призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 10.09.2020 року між сторонами укладено договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №06-9-519/236/20. Під час виконання умов договору сторони зобов`язалися діяти відповідно до чинного законодавства, ЗУ «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку, Кодексу розподілу, Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Згідно п. 1 договору відповідач взяв на себе зобов`язання купувати у споживача електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП), в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, в строки, передбачені цим договором.

Постачальник універсальних послуг зобов`язаний, серед іншого, купувати у Споживача за "зеленим" тарифом, встановленим НКРЕКП, електричну енергію в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, на підставі Звітів про покази засобів обліку та Актів приймання-передавання товару (електричної енергії), сплачувати Споживачу неустойку (пеню) у разі прострочення платежів за отриману електричну енергію (п. 2.2 договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Плата за продану електричну енергію, вироблену в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії домогосподарством, здійснюється постачальником універсальних послуг до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі підписаного Акту прийому-передачі товару (електричної енергії), форма якого наведена в Додатку №2 до даного Договору, який надається Споживачу в електронному вигляді, згідно умов, викладених в Додатку 3 до цього Договору. Сторони цього Договору дійшли згоди, що в разі не підписання Споживачем документів до 15 числа місяця наступного за розрахунковим, визначених в п.1 додатку 3 до цього Договору, вони вважаються підписаними двома сторонами, та мають однакову юридичну силу з документами, оформленими відповідним чином з боку Споживача.

Постачальник універсальних послуг повинен перераховувати кошти для оплати проданої Споживачем електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання та/або з енергії вітру генеруючою установкою приватного домогосподарства, на IBAN Споживача № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ КБ «Приват Банк», відповідно до заяви-повідомлення.

На дату введення в експлуатацію генеруючої установки 10.09.2020 року «зелений» тариф за цим договором становив 4,8839 грн/кВт-год (п. 4.1., 4.2, 4.3 договору).

Спори, що можуть виникнути під час користування електричною енергією, якщо вони не будуть узгоджені шляхом переговорів між сторонами, вирішуються в судовому порядку (п. 7 договору) (а.с. 4-5).

На виконання умов договору відповідач направив позивачу звіт про обсяги та напрямки перетоків електричної енергії за лютий 2023 року, а також акт приймання-передавання товару (електричної енергії) №У00009839 від 28.02.2023 року. Акт складений про те, що згідно договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №06-9-519/236/20 від 10.09.2020 року споживачем ОСОБА_1 передано, а ТОВ «ЖОЕК» прийнято у розрахунковому періоді лютий 2023 року 1523 кВт/год електричної енергії.

Відповідно до такого акту згенерований обсяг електричної енергії за лютий 2023 року в розмірі 1523 кВт/год, споживання позивачем електричної енергії за цей же період склало 0,544 кВт/год, тобто обсяг проданої позивачем відповідачу електричної енергії склав 1522, 46 кВт/год. Вартість «зеленого» тарифу згідно такого акту 6,2827 грн за кВт/год (без ПДВ). В цьому ж акті відповідач вказав про відсутність обов`язку та підстав для оплати позивачу коштів, зазначивши в розділі «сума до виплати» 0 грн (а.с. 7).

У відповідь на звернення позивача від 09.03.2023 року листом від 13.03.2023 року відповідач повідомив, що відповідно до роз`яснень НКРЕКП від 20.12.2022 року для розрахунків ОСР має брати цілі числа і округлювати до вимог ККОЕЕ. Станом на 01.02.2023 року показник обсягів споживання по фактичним показам приладу обліку зчитаних АС ППКО та взятих цілих числах становить 28,876, що в цілих числах становить 29, станом на 01.03.2023 року показник 29, 43, що в цілих числах становить 29, а тому споживання за такий період склало 0 кВт/год (а.с. 9)

10.03.2023 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з письмовою претензією, в якій просив внести зміни до акту від 28.02.2023 року та повторно прислати на його електронну адресу акт з відповідними змінами по виплаті за договором (а.с. 8).

У відповідь на письмову претензію позивачем надано відповідь позивачу від 17.03.2023 року №586-010, в якій зазначені норми пунктів 11.3.23 глави 11.3 розділу IX ПРРЕЕ, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 05.10.2022 №1272) та зазначено, що у зв`язку з відсутністю у споживача місячного споживання електричної енергії - відсутня і різниця між обсягами виробленої та спожитої електричної енергії, а тому плата за вироблену енергію генеруюючою установкою приватного домогосподарства визначена відповідно до вимог чинного законодавства України (а.с. 10).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 15 ЦК України право на захист цивільних прав та інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

У статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (абзац перший частини другої статті 551 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20) зазначено, що «з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) вказано, що «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) зазначено, що «стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18)».

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Договір №06-9-519/236/20 від 10.09.2020 року про купівлю-продаж, укладений між сторонами, не визнаний недійсним, не розірваний, а тому є обов`язковим до виконання.

Згідно з пунктами 11.3.11., 11.3.13., 11.3.17. ПРРЕЕ - «дані комерційного обліку, визначені у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, є підставою для визначення обсягу електричної енергії, за яку постачальник універсальних послуг розраховується за «зеленим» тарифом з побутовим споживачем.

Обсяг електричної енергії, який відпущений в електричну мережу генеруючою (- ими) установкою (-ими) приватного домогосподарства, визначається за календарний місяць в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством.

Визначення обсягу електричної енергії, який відпущений в електричну мережу генеруючою (-ими) установкою (-ими) приватного домогосподарства, здійснюється відповідно до ККОЕЕ».

Відповідно до п. 11.3.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії, з метою продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, виробленої генеруючою установкою приватного домогосподарства, побутовий споживач звертається до постачальника універсальних послуг із заявою-повідомленням про встановлення генеруючої установки за формою, наведеною в додатку 12 до цих Правил, до якої додає копію документа, яким визначено право власності чи користування (оренда, позичка, управління тощо) на об`єкт (житлову нерухомість), та копію паспорта точки розподілу (передачі) електричної енергії. У разі розміщення генеруючих установок у межах земельної ділянки приватного господарства споживач надає документ, яким визначено межі земельної ділянки (паспорт забудови земельної ділянки, технічний паспорт БТІ, правовстановлюючий документ тощо). У заяві-повідомленні побутовий споживач обов`язково зазначає банківські реквізити рахунка для перерахування коштів постачальником універсальних послуг за вироблену генеруючою установкою приватного домогосподарства за «зеленим» тарифом електричну енергію. Побутовий споживач може подати заяву-повідомлення про встановлення генеруючої установки та паспорт точки розподілу (передачі) електричної енергії до постачальника універсальних послуг особисто або через уповноваженого представника чи надіслати його поштою рекомендованим листом з описом вкладення».

Частиною 4 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Додатково на ТОВ «ЖОЕК», як постачальника універсальних послуг, п. 4 ч. 5 ст. 63 Закону покладений спеціальний обов`язок зі здійснення купівлі електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує величину, визначену для відповідних категорій генеруючих установок приватних домогосподарств відповідно до ч. 23 ст. 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії», за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, та у кожному розрахунковому періоді здійснювати пріоритетну оплату її вартості.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312 (далі-Правила).

Згідно з п.2 постанови НКРЕКП від 14.03.2018р. №312 (у редакції станом на 10.09.2020 р.) укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Відповідно до п.13 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Відповідно до п. 8.1.2. ККОЕЕ, яким у відзиві керувався представник відповідача, покази лічильників для кожної ТКО за період інтеграції мають зчитуватися АС ППКО зі всіма цифрами після коми. Покази лічильників в індивідуальних побутових та малих непобутових споживачів мають зчитуватися в цілих кВт/год.

Пункт 8.1.2 глави 8.1 розділу VIII ККОЕЕ із змінами, внесеними згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2451 від 01.12.2021.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Пріоритет у доказуванні надається не тому хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Виходячи з системного аналізу доказів та надавши їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні наявних у матеріалах справи доказів, з урахуванням принципів розумності, пропорційності та справедливості, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про купівлю-продаж електричної енергії від 10.09.2020 року №06-9-519/236/20 за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством в розмірі 9565, 13 грн основного боргу.

Разом з тим, відповідно до п. 16 ч. 1 наказу НКРЕКП від 25.02.2022 року №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії» на період дії в Україні воєнного стану зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Крім цього, з 17.03.2022 набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, та у подальшому неодноразово продовжувався і триває до сьогодні.

Вимоги позивача про застосування ст. 625 ЦК України заявлені за період, який стосується періоду дії в країні воєнного стану, а тому задоволеними бути не можуть.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, на підставі ч. 1ст.141ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме судовий збір в сумі 936, 39 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 13, 15, 77, 81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 627, 649, 655 ЦК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення боргу за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством - задовольнити частково.

Стягнути з Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Житомирськаобласна енергопостачальнакомпанія»на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про купівлю-продаж електричної енергії від 10.09.2020 року №06-9-519/236/20 за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством в розмірі 9565, 13 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Житомирська обласнаенергопостачальна компанія»на користь ОСОБА_1 936, 39 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія», код ЄДРПОУ: 42095943 місцезнаходження: м. Житомир, майдан Перемоги, 10.

Повний текст рішення виготовлено 29 грудня 2023 року.

Суддя Л.М. Чішман