Рішення

від 26.12.2023 по справі 202/610/20

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/610/20

Провадження № 2/202/23/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2023 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Кухтіна Г.О.

за участю секретаря - Калантаєнка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бромікс» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної неправомірними діями,

І. Стислий виклад позиції позивача.

ТОВ «Бромікс» звернулось до суду з позовною заявою за результатом розгляду якої просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заподіяної шкоди в розмірі 206090, 19 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що відповідач займав посаду директора ТОВ «ВКФ Станкогідросервіс» (в подальшому назва була змінена на ТОВ «Бромікс») з 23 грудня 2014 року по 25 березня 2016 року. В супереч інтересів позивача, ОСОБА_1 в період часу з 28 серпня 2015 року по 27 вересня 2015 року, зняв з карткового рахунку позивача кошти. Протиправними діями відповідача було завдано шкоду позивачу у загальному розмірі 206090, 19 грн.

Зі сторони відповідача жодних заяв по суті спору надано не було.

ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно з рішенням №5 єдиного учасника ТОВ «ВКФ Станкогідросервіс» ОСОБА_2 від 22 грудня 2014 року, ОСОБА_1 було призначено на посаду директора підприємства, який 23 грудня 2014 року відповідно до наказу №23/12 від 23 грудня 2014 року, підписаного ним же, приступив до виконання обов`язків директора ТОВ«ВКФСтанкогідросервіс».

Згідно з рішенням №6 єдиного учасника ТОВ «ВКФ Станкогідросервіс» ОСОБА_2 від 25 лютого 2016 року, ОСОБА_1 було звільнено з посади директора ТОВ «ВКФ Станкогідросервіс».

Рішенням №7 єдиного учасника ТОВ «ВКФ Станкогідросервіс» ОСОБА_2 від 30 серпня 2016 року було вирішено змінити найменування ТОВ «ВКФ Станкогідросервіс» на ТОВ «Бромікс».

ІІІ. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного суду України від 19.12.2019 року у справі № 520/11429/17 заначено, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19.12.2019 по справі №916/1041/17).

Частиною першоюстатті 1166 ЦК Українивизначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, беручи до уваги встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст.141 ЦПК України відповідно до якої з відповідача підлягає стягненню на користь позивача, пропорційно до задоволених вимог.

В той же час, у відповідності до п.6 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бромікс» (м.Дніпро, пр.Слобожанський, 129/164, ЄДРПОУ 35394852) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про відшкодування майнової шкоди, заподіяної неправомірними діями.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бромікс» суму заподіяної шкоди в розмірі 206090, 19 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 3091, 35 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 26 грудня 2023 року.

Головуючий суддя: Г.О. Кухтін