Ухвала

від 29.11.2023 по справі 953/2386/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/2386/23

н/п 1-кс/953/8911/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2023 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

підозрюваного ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м.Харкова скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 , в порядку ст. 303 КПК України, на повідомлення слідчого СВ Управління СБУ у Харківській області про підозру ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №22022220000003133 від 11.10.2022 за ч.1 ст.111-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2023 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла скарга захисника підозрюваного ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 , в порядку ст.303 КПК України, на повідомлення слідчого СВ Управління СБУ у Харківській області про підозру ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №22022220000003133 від 11.10.2022 за ч.1 ст.111-2 КК України, відповідно до якої просить: скасувати письмове повідомлення про підозру ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №22022220000003133 від 11.10.2022 року, підписане слідчим СВ Управління СБУ у Харківській області ОСОБА_6 та прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 ; зобов`язати уповноважену посадову особу органу прокуратури України в особі Харківської обласної прокуратури внести відомості до ЄРДР про скасування повідомлення про підозру від 6 грудня 2022 року у кримінальному провадженні №22022220000003133 від 11.10.2022 року.

В обгрунтування скарги захисник посилається на те, що під час здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження ОСОБА_3 повідомлено про підозру (документ датовано 06.12.2022 року, але фактично вручено не було) у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, з яким сторона захисту категорично не згодна, у зв`язку із необґрунтованістю, невмотивованістю, грубим порушенням процесуального порядку (процедури) вручення повідомлення, а також необ`єктивністю, однобокістю та упередженістю проведеного досудового розслідування. А тому сторона захисту вважає вказане повідомлення про підозру незаконним та таким, яке підлягає скасуванню за правовою процесуальною процедурою у вигляді рішення (ухвали) слідчого судді Київського районного суду міста Харкова відповідно до територіальності органу досудового розслідування.

Вказує, що проаналізувавши зміст (текст) оскаржуваного повідомлення про підозру від 06.12,2022, сторона захисту дійшла висновку про його невідповідність за формою вимогам ст. 277 КПК України, а також про вручення його слідчим, прокурором не у спосіб, передбачений КПК України, у відповідності до вимог ст. 278 КПК України.

При цьому, зміст підозри та визначена органом досудового розслідування правова кваліфікація кримінального правопорушення є очевидно необгрунтованою та більш за все помилковою. Письмове повідомлення про підозру від 6 грудня 2022 року ґрунтується лише на попередніх, неточних й не об`єктивних допитах свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,' ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 (одна й та ж особа допитана практично одночасно), а також даними, які містяться у протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.11.2022 та довідками до протоколу, останні взагалі є алогічними слідчими (розшуковими) діямй ймовірно для наповнення об`єму аркушів у кримінальному провадженні, адже пред`явлення для впізнання - слідча дія, що полягає в пред`явленні свідкові особу, яку вони спостерігали раніше у зв`язку з подією кримінального правопорушення, з метою встановлення її тотожності або відмінності.

Вказує, що в доктрині кримінального процесу під формулюванням підозри (обвинувачення) розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Іншими словами обвинуваченням є офіційна, сформована органами досудового розслідування версія про вчинення діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. На підставі чого сторона захисту вважає, що зміст повідомлення про підозру не відповідає ані формальним вимогам п. З ч. 1 ст. 276, п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК України, ані здоровому глузду, оскільки у ньому не викладено та не встановлено фактичні обставини кримінального правопорушення - злочину, у вчиненні якого формально підозрюється ОСОБА_3 .

Зазначає, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави - агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, і його дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Дане формулювання міститься у Кримінальному кодексі України та фактично скопійовано слідчим з Кодексу та вставлено до тексту повідомлення без розкриття його суті, однак таке формулювання є неконкретним, тобто слідчим, прокурором не вказані чіткі, конкретні дії, які вчинені ОСОБА_3 та які підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

У статті 11 КК України, вказано: Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину. Саме в ст. 11 Загальної частини КК України, визначено таке поняття, як склад злочину. Склад злочину - сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин. До складу злочину входять обов`язкові 4 його елементи і ними є: об`єкт злочину, об`єктивна сторона злочину (їх сукупність називають об`єктивними ознаками складу), суб`єкт злочину, суб`єктивна сторона злочину. У своїй єдності ці об`єктивні і суб`єктивні ознаки й утворюють склад злочину. Відсутність навіть однієї із вказаних ознак складу злочину виключає і сам злочин.

У матеріалах провадження відсутні докази вчинення ОСОБА_3 інкримінованого кримінального правопорушення, а у повідомленні про підозру не наведені фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені в рамках досудового розслідування, у повідомленні про підозру не зазначено об`єктивної та суб`єктивної сторони злочину та не викладено стислого змісту фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з чим порушуються права підозрюваного ОСОБА_3 .

Крім цього, відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

У порушенням вимог ст. 133-136, 278 КПК України слідчим та прокурором у кримінальному провадженні №22022220000003133 від 11.10.2022 року не вжито всіх передбачених заходів щодо вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_3 та/або доведення його змісту будь-яким способом до даної особи.

На даній стадії досудового розслідування є необхідним, щоб органом досудового розслідування було встановлено існування всіх елементів складу злочину, який інкримінується підозрюваному, фактично досудове розслідування і здійснюється саме з тією метою, аби встановити всі чотири елементи складу злочину, а також встановити всі кваліфікуючі ознаки відповідного злочину.

У відповідності до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя здійснює контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та у разі надходження відповідної скарги перевіряє законність прийнятого рішення, за наслідками розгляду якої згідно з вимогами ст. 307 КПК України постановляє відповідну ухвалу.

Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України орган досудового розслідування має довести наявність підстав для повідомлення особі про підозру та надати суду відповідні докази, а слідчий суддя, у свою чергу, має їх перевірити.

У контексті вищенаведеного, сторона захисту особливо наголошує, що будь-який тривалий строк досудового розслідування має бути об`єктивно зумовлений завданнями кримінального провадження, а також якістю та вагомістю зібраної доказової бази, яка б виправдовувала подальше кримінальне переслідування за відповідними- фактами. Вказане набуває особливого значення при прийнятті рішення про повідомлення особі про підозру, яка має грунтуватись на фактах, що носять не абстрактний, а конкретний характер і підтверджуються доказами.

Зібрані у цьому кримінальному провадженні матеріали на підтвердження обґрунтованості повідомленої підозри не тільки не пов`язують ОСОБА_3 із інкримінованим йому злочином (враховуючи вищенаведені обставини та висновки щодо відсутності в його діях обов`язкових ознак складу злочину), але й не можуть переконати слідчого суддю у тому, що такий злочин взагалі мав місце за викладених у повідомленні про підозру обставин. Наведені стороною обвинувачення «факти» не є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування відносно ОСОБА_3 за такою підозрою або висунення звинувачення, що відповідало б вимогам стандарту доведення «обґрунтованої підозри».

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому суспільно-небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв як в положеннях ч. З та ч. 4 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, в рішенні у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд, при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

З огляду на все вищевикладене, сторона захисту вважає, що стороною обвинувачення не надано достатніх доказів, які б переконливо свідчили про ймовірність вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України за викладених у підозрі обставин, а тому приходить до висновку, що пред`явлена підозра є необгрунтованою, що унеможливлює подальше розслідування.

Враховуючи усі перелічені факти та наведені беззаперечні докази, з точки зору достатності та їх взаємозв`язку, приймаючи до уваги, що сторона обвинувачення не має інших доказів (крім допитів свідків), які беззаперечно могли б довести вину ОСОБА_3 , у вчиненні ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111.-2 КК України, сторона захисту вважає, що пред`явлена підозра не є обгрунтованою, законною та доведеною, а тому письмове повідомлення про підозру від 06.12.2022 року підлягає скасуванню відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПКУ.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду Київського районного суду м. Харкова, 14.11.2023 скарга розподілена судді ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 14.11.2023 відкрито провадження за скаргою та призначено судове засідання.

15.11.2023 до суду електронним шляхом надійшли пояснення ОСОБА_27 до скарги, відповідно до яких зазначає, що він є кореспондентом газети Верховної Ради «Голос України», Заслужений працівник сільського господарства України, доктор економічних наук, професор, директор та засновник СТОВ АФ ім.Т.Г.Шевченка Чугуївського (Вовчанського) району Харківської області, Почесний громадянин Вовчанського району Харківської області, нагороджений Харківською обласною радою відзнакою «Слобожанська Слава», двічі депутат Харківської обласної ради та двічі депутат Вовчанської районної ради Харківської області, юрист та патріот своєї Держави. Він самодостатня людина, член наукової ради університету, написав більше ста наукових праць та десятки статей в періодичних виданнях, має власну футбольну команду, що приймає участь у першості Харківської області з футболу, побудував Свято-КирилоМефодіївську каплицю та придбав власним коштом для ЗСУ гвинтокрил ROBINSON 22, який передав в АТО ще у 2017 році, звинувачений корупціонерами у колабораціонізмі, але ніхто з них не в змозі пояснити навіщо йому росія, та що він там забув. На жаль фальсифікатори провадження не в змозі осягнути, в силу різних причин, сутність його друкованих наукових матеріалів та їм не вистачає мужності відмовити замовнику справи, а отже останні стають співучасниками злочину. Він, як власник та директор СТОВ АФ ім. Т.Г.Шевченка (код 30320828) постійно, на протязі останніх років, зазнає рейдерських атак з боку прокурорів, адже корупція в Україні стала елементом державної політики, організується та контролюється прокуратурою, а стаття 111 ККУ (колабораціонізм) тлумачиться останніми в залежності від того заплатив підозрюваний відступні чи ні (така собі каста рішал). Війна дає можливість прокурорам фальшувати матеріали справ та докази, збирати хабарі, а фактично здійснювати перерозподіл власності. Він зазнає постійного системного тиску останніх, але якщо до війни, використовуючи можливість захищатись (здебільшого самотужки), вигравав у них справи в українських судах, де позивачами виступали саме прокурори, то зараз у зв`язку з загрозою бути запротореним за грати, перебуванням за межами України та війною в країні робити це вкрай складно, його право на захист постійно порушується прокурорами корупціонерами та вони нахабно використовують момент. Всі його заяви до ОП, ОГП, РНБО, НАБУ, СБУ повертають тим кого необхідно притягати до кримінальної відповідальності. Справою займаються 28 слідчих та 11 прокурорів (додайте сюди замовників) - ця «рота» повинна бути на передовій, на фронті, але фальшуючи справи вони показують, начебто свою значимість та ухиляються мобілізації.

Вказує, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харків у справі №953/7754/22 надано дозвіл на його затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №22022220000003133 від 11.10.2022 . Це «дійство» відбулося начебто за участі якогось йому не відомого «захисника БПД» ОСОБА_28 , який нічого для його захисту не зробив, не телефонував та до його відома нічого не довів, виглядає так начебто він сприяв стороні фальсифікаторів у задоволенні клопотання. В подальшому судами його захиснику ОСОБА_29 , що діє відповідно до заключеного між ними договору, відмовлено у відкритті апеляційного та касаційного провадження про скасування дозволу на затримання. Дана ухвала суду першої інстанції порушує його права, що гарантовані Конституцією України, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування даних судових рішень. Відповідно до частини 2 ст. 374 ККУ, а саме - порушення йогоо права на захист, що вчинені за попередньою змовою групою осіб - прокурором ОСОБА_30 та слідчим ОСОБА_31 та спричинили тяжкі наслідки є кримінальним злочином (значна шкода його здоров`ю та майнова шкода у особливо великих розмірах, фактично він позбавлений доступу останніми до своєї власності - будинку та підприємства). Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу …кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Він співпрацює на договірній основі з адвокатським бюро в особі адвоката ОСОБА_32 і тільки він має право представляти його інтереси. Прокурор ОСОБА_33 та слідчий ОСОБА_34 , знаючи це, фальшують матеріали справи, як мінімум двічі підсовують якогось безкоштовного адвоката, причому посилаються на брехню, що начебто його адвокат ОСОБА_35 , що діє відповідно до договору, перебував у відпустці, що не відповідає дійсності та завдяки таким маніпуляціям отримали 21.07.23 оскаржувану неправомірну ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Харкова ОСОБА_36 у справі №953/7754/22, щодо затримання його як підозрюваного.

Зазначає, що жодного разу він повісток не отримував (які начебто отримував замість нього безкоштовний адвокат), жодного разу не прохав «фальсифікаторів справи» призначати безкоштовного адвоката, бо те приниження адвокатури слідством та начебто «захист» його безкоштовними адвокатами, як підозрюваного, демонструє повну бездіяльність останніх та їх участь у фальшуванні справи. Про це судове засідання він та його адвокат ОСОБА_35 дізналися лише через декілька днів після того як воно відбулося та була постановлена ця ухвала, а отже він був позбавлений права на захист у суді. Умисел прокурора ОСОБА_37 та слідчого ОСОБА_38 полягав у тому, що останні розуміли, що у разі повідомлення його та його адвоката ОСОБА_39 про це судове засідання вони не мали шансів отримати судове рішення на свою користь. В порушення статей 62, 63, 64, 68 Конституції України дані особи, сфальшувавши підозру, клопотання слідчого відділу СБУ від 21.07.23 року унеможливлюють його повернення в Україну, паплюжать його чесне ім`я та намагаються його знищити.

Вказує, що для того, щоб вірно та об`єктивно оцінити сутність того, що виробляють фальсифікатори справи та провадження №22022220000003133 - доцільно комплексно та більш широко з`ясувати його стосунки з прокурорами, які в третє намагаються примусити його платити їм, тобто здійснюють корупційний злочин. Надаліі: справи розглядалися паралельно та припускає (оскільки йому не відомо як, розгляд справи провели кулуарно), що «фальсифікатори» переконували суддю ОСОБА_36 справа № 953/7754/22 аналогічними «доказами», що й у справі № 953/2386/23. Прокурор ОСОБА_33 та слідчий ОСОБА_34 з фальшованими матеріалами та свідченнями, що не відповідають дійсності звернулися 24.07.23 до Київського районного суду міста Харкова з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 09.08.2023, справа № 953/2386/23 їм у задоволенні вказаного клопотання відмовлено. Дана ухвала Київського районного суду м. Харкова від 09.08.2023 є фаховою, об`єктивною, законною, обґрунтованою та вмотивованою, такою, що постановлена у зв`язку з істотним порушенням його прав як підозрюваного на захист відповідно до вимог кримінального процесуального закону. 11.08.2023 прокурор ОСОБА_33 звертається до Харківського Апеляційного суду та 14.08.23 отримує ухвалу цього суду по справі №953/2386/23, якою останньому відмовлено у відкритті провадження. Твердження прокурора ОСОБА_37 в апеляційній скарзі, що він начебто переховується від слідства не відповідає дійсності, так як його номер телефону слідству відомий давно, крім того він прослуховується, свою електронну адресу та телефонний номер він не змінював та надав на електронну адресу СБУ ще 19 жовтня 2022 року та веде активне листування з ОП, ОГП, РНБО, НАБУ, СБУ з тим же прокурором ОСОБА_30 та слідчим, що підтвердив, дослідивши матеріали, суд у справі №953/2386/23. Він постійно розшукує слідчого та прокурора, бо хоче дати свідчення щодо фальшованого провадження № 22022220000003133 від 11.10.2022 ч.1 ст.111-2 ККУ, пропонував останнім допитати його в режимі відеоконференції, адже провести таку процесуальну дію дозволяє українське законодавство. Не дивлячись на те, що його заяви та звернення до державних інститутів повертаються до слідчого ОСОБА_38 , останній жодного разу з ним не зв`язався та ухиляється від спілкування. Прокурор ОСОБА_33 у своїй скарзі до суду пише (справа 953/2386/23), дослівно: «..09.12.2022 захиснику підозрюваного вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України..». Якому захиснику (він захист не відчув), що зробив той захисник для того, щоб повідомити його про підозру? У дійсності ж слідство переховувало матеріли фальшованого провадження аж до 9.08.2023, про деякі з них він дізнався з судового засідання по справі № 953/2386/23 вперше, та робило все для того, щоб всупереч закону позбавити його права на захист. Далі, дослівно: … а саме у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору … добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора. Просте питання до фальсифікаторів в чому є його умисел не має відповіді.

Щодо другої частини фальшованого домислу ОСОБА_37 , зазначає, що нічого добровільно нікому не потрібно було збирати та передавати, бо матеріально - технічних ресурсів СТОВ АФ ім.Т.Г.Шевченка у селі Кирилівка мала в достатній кількості на декілька років.Потрібно булт лише все йе захищстити, але яким чином він наодинці проти рашистів, що окупували село 18 березня 2022 року повинен був це робити чомусь колаборанти у владі не пояснили та не прийшли на допомогу. Крім того ,у селі проживало в школі від 60 до 80 денеерівців (окупантів), майже кожного дня по 4-5 чоловік озброєних приходили в контору підприємства з різними вимогами, погрожували арештом та вбивством, забирали автомобілі, паливо та інші матеріальні ресурси, про, що він намагався інформувати владу через ДІЮ, але без світла та зв`язку це було робити вкрай складно. На момент окупації у складах підприємства у селі Кирилівка знаходилося більше 100 тон дизельного палива та 30 тон бензину, інші паливо-мастильні матеріали, 45 автомобілів та 47 тракторів, більше 5-ти тисяч тон зерна пшениці, понад 1,2 тисячі тон соняшника, корови, вівці, свині та інші матеріальні ресурси. Чому фальсифікатори колабораційної справи прокурори не прийшли на допомогу, не захистили власність українця та України він не знає. Більше того, на момент його втечі до ЄС, а саме на 27 травня 2022 року йому вдалося зберегти понад 90% паливо-мастильних ресурсів, трактори та вантажні автомобілі, поголів`я тварин та сільсько-господарську продукцію у складах. Дал,і ОСОБА_33 продовжує: … ОСОБА_3 перебуває поза межами території України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, а також повідомленням Ізюмського РВ Управління СБ України в Харківській області, що здійснює розшук підозрюваного. Начальник Ізюмського РВ, полковник ОСОБА_40 23 червня 2023 року надає слідчому ОСОБА_41 відповідь на доручення за №70/15-503 дослівно: ОСОБА_3 в кінці травня виїхав з села Кирилівка до м.Куп`янськ, а в подальшому через пункт пропуску поблизу с.Веригівка (рф) виїхав до рф …. на сьогодні ОСОБА_3 перебуває у рф разом із дружиною та не планує повертатись найближчим часом. До цієї брехні підкладають якесь свідчення якоїсь особи від 23.07.2023 року, тобто через рік перед зверненням до суду вже у липні 2023 року, що начебто бачила як він виїздив через той пункт пропуску та пам`ятає, що було більше року тому назад. Звертає увагу протокол допиту ОСОБА_42 датований 23.07.23., а звернулися фальсифікатори до суду за дозволом на затримання 21.07.23., тобто за два дні до цього, причому ця дата зазначена і на відмітці суду на цьому аркуші, тобто останні намагалися сфальшувавши матеріали, підсилити свою доказову базу. Фактично він через м. Куп`янськ не виїздив, але на підприємстві сказав, що туди їде для того щоб місцеві зрадники не сповістили ворога про його втечу.

Зазначає, що 27 травня 2022 , за чотири місяці до деокупації с.Кирилівка, він виїхав з України через пункт пропуску Плетенівка у Вовчанському районі та 30.05.2022 року заїхав до Європейського Союзу (Латвія) про, що є відмітка у його закордонному паспорті, фото якого є в матеріалах справи № 953/2386/23 та дослідила суддя ОСОБА_1 , відмовляючи фальсифікаторам у відкритті спрощеного провадження. А далі математика відстань 1400 кілометрів, черги та проблеми з первірками на початку та в кінці маршруту, загалом три дні і стає зрозумілим, що він проїхав рф транзитом та використав її для втечі до ЄС, бо іншого шляху не існувало і це може підтвердити будь хто з його родини. Отже будь який рух у бік міста Куп`янськ (відповідно до брехні слідства) по окупованій території, через блок пости окупантів на території України та пункт перетену в с. Веригівка (рф), а далі по території росії не тільки збільшував відстань, але був ризикованим та значно ускладнював би та збільшував час для його втечі, а фактично це підтверджує не можливість такого його напрямку руху просто фізично у проміжку часу з 27 по 30 травня.

Крім того, переглядаючи свідчення «свідків», якими оперують прокурори не складно помітити, що всі вони написані наче під копірку, всі вказують час окупації 24 лютого 2022 року, хоча це не відповідає дійсності, село Кирилівка було окуповано 18 березня 2022 року. Крім того всі говорять, що він витягав ворожий ГРАД, начебто, з кувету, але жоден там не був та нічого не знає, що там відбувалося (то був ГРАД, САУ, підвода з кобилою чи ще щось), бо ніхто нічого не бачив крім ОСОБА_43 тракториста на МАНІТУ, який є чоловіком його заступника ОСОБА_23 , на долю якої, вже після того як він виїхав, припала взаємодія з ворогом під час наступу ЗСУ та яка наробила помилок, а отже зацікавленої особи у перекладанні своєї вини на нього. Фактично, ОСОБА_44 трактором МАНІТУ зігнув задню вісь ГРАДу та перекрутив раму ворожого автомобіля, виконавши те, про, що він його прохав. В цей час він постійно був під прицілом капітана російської армії, що наказав взяти трактор, сів до нього в автомобіль, контролював весь цей процес та поводився агресивно та зухвало. Всі «свідки» прокурора ОСОБА_37 та слідчого ОСОБА_38 пишуть, що він видавав довідки про те, що людина живе чи працює на території села Кирилівка з метою вільного переміщення по території під час комендантської години, а слідство валує, що це злочин. Довідки про те, що людина живе чи працює на території села дійсно він видавав (корів необхідно було тричі на день доїти, годувати, пасти, а не тримати у ставку голодними), заводити електростанцію для доїння, бо не було світла та відвозити молоко людям та залишки зливати свиням, але від того, що корови стояли в ставку голодні краще не було б, тварина не винна і це нів`якому разі не може бути на користь агресору, бо він зберіг поголів`я тварин для України (де корови, свині та вівці перебували та зараз перебувають). Такі довідки видавав без погодження з ким би то не було. На довідках відсутні будь які печатки окупантів. Кадирівці розмістили мобілізованих з Донецької області у школі і лише періодично приїздили з перевірками, а оскільки денеерівців зібрали на війну вперше (водії, шахтарі і таке інше) вони спочатку не розуміли, що з тими довідками робити та дозволяли переміщення працівників під час комендантської години.

У свідченнях, якими оперують прокурор ОСОБА_33 та слідчий ОСОБА_34 , «фальсифікатори» роблять акцент на тому, що СТОВ АФ ім.Т.Г.Шевченка продовжувало працювати і це начебто підтверджує якісь домовленості з агресором. Наголошує, що під час другої світової війни існувало гасло (російською): «ПОГИБАЙ, НО СЕЙ». Якщо посієш то буде, що збирати, а отже не буде голоду в країні, з цього приводу до агресора не звертався та ні з ким не спілкувався. Окупанти це розуміли також і просто не заважали проводити весняно - польові роботи, а крім того вони сподівалися, що збирати врожай будуть вже вони. Урожай збирала ОСОБА_45 , а якби зробили так як хотілося прокурорам «фальсифікаторам» в країні було б менше продуктів харчування та стимулювалася б інфляція. Показання свідків ОСОБА_46 та ОСОБА_47 , повністю спростовують «доказову базу» слідства.

Стверджує, всі звинувачення відносно нього, начебто у колабораціонізмі, побудовані на брехні, перекручуванні та фальшуванні доказів, керуються прокуратурою та переслідують мету помститися за відмову платити відступного хабаря в сумі 150 тисяч Євро, що була йому озвучена через третю особу, та помститися за виграні раніше ним справи у останніх в судах. ВЕРХОВНИЙ СУД своїми рішеннями підтвердив фальшування перших двох справ і от тепер фальшований колабораціонізм. Саме після його відмови платити відступні 2 грудня 2022 року своєю постановою слідчий ОСОБА_34 перекваліфіковує підозру № 22022220000003133 від 11.10.2022 на ч.1 ст.111-2 ККУ та намагається посилити тиск на нього. Відповідно до п. 6 ст. 1 Закону №1207-V11 в редакції від 07.05.2022: окупаційна адміністрація російської федерації - сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російської федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України. Таким чином він потрапив в окупацію, бо село Кирилівка Чугуївського (Вовчанського) району Харківської області, де він проживав, розташоване в 40 кілометрах від кордону з росією і його район одним з перших відчув на собі прояв агресії окупанта.

Акцентує увагу, що він ніяких посад в окупаційній адміністрації рф не обіймав, жодного разу не виїздив за межі села Кирилівка, жодного разу, за час перебування в окупації, ні з ким з окупаційної адміністрації рф не зустрічався та не спілкувався. Село Кирилівка, де він проживає, було окуповано з 18 березня 2022 року по кінець вересня 2022 року, він втік 27 травня 2022 року, тобто він з сім`єю перебував в окупації лише два місяці з шести. «Фальшуючи» справу, слідчі наче під копірку стимулюють «свідків» вказувати дату окупації 24 лютого 2022 року та навмисне нівелюють його втечу з України за чотири місяці до деокупації цього регіону. Відповідь на прості питання до слідства показує повну не компетентність справи, а саме, як приклад: чому він виїхав з села через два місяці окупації, а не перебував там ще чотири місяці та «не отримував задоволення, на думку слідства», далі, доки ЗСУ не вибили з села Кирилівка рашистів, адже він втік з мішком на голові не перед де окупацією, а за чотири місяці до неї; як його антиросійські статті в газеті «Голос України», що надруковані вже під час війни «сприяли» агресору та чому питання ОПЗЖ, що було підняте в одній з них, залишилося не вирішеним. Чи сприяли ці статті в газеті, та його наукова МОНОГРАФІЯ, що вийшла з друку на початку війни, агресору чи все ж вони були на користь Україні; за що окупанти вивозили його на кладовище з мішком на голові для розстрілу; які мотиви могли, при всіх його досягненнях в Україні, спонукати його до придуманої слідством «зради та співпраці» з агресором; де були розумники-фальсифікатори справи (прокурори, слідчі) в той час коли він наодинці протистояв агресору в окупації, ризикуючи життям своїм та сім`ї, та чи приставляли кому небудь з них автомат до потилиці, чи погрожували знищити сім`ю, чи надягали кому небудь з цих фальсифікаторів мішок на голову, а можливо вивозили на кладовище для розстрілу; і таких питань безліч. О крім того, він людина старша від усіх них за віком, відчуває повну зневагу до себе як до українця, «фальшоване» кримінальне провадження №22022220000003133 проти нього досі не закрите, продовжує існувати та створена «фальсифікаторами» реальна загроза для йього особисто.

Зазначає, що він робив все що міг, щоб протистояти окупантам та вів підпільну боротьбу на одинці, за що окупанти надягли йому мішок на голову та вивезли на кладовище для поховання, але вдалося втекти. До деокупації села Кирилівка (де це все відбувалося) залишалося ще чотири місяці. Він «зустрічав» Жовто Блакитним Прапором та портретом ОСОБА_48 окупантів на автобусній зупинці на в`їзді у село Кирилівка, портретом Кобзаря та Національним Прапором України у себе в кабінеті та в страшному сні не міг уявити, що свої перевертні також небезпечні як і агресор.

Таким чином, на підставі викладеного просить скасувати підозру №22022220000003133 від 11.10.2022 ч.1 ст.111-2 ККУ, що незаконно порушена проти нього у зв`язку з відсутністю складу злочину.

17.11.2023 слідчим ОСОБА_6 подано до суду заперечення на скаргу, де вказує, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022220000003133 від 11.10.2022, за підозрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України. Досудовим слідством встановлено, що у громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи керівником та власником СТОВ АФ ім.Т.Г.Шевченка (код 30320828) та уповноваженою особою юридичної особи відповідно до установчих документів юридичної особи має право діяти від імені вказаної юридичної особи, використовуючи вказане підприємство та наявне майно підприємства, перебуваючи на території тимчасово окупованого з 24.02.2022с. Кирилівка Чугуївського району Харківської області, у невстановлений досудовим слідством час виник злочинний умисел, направлений на передачу матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора, провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави- arpecopa. У подальшому, у березні2022року, реалізуючи свій вищезазначений злочинний умисел, діючи умисно та свідомо, перебуваючи на території Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_3 на постійній основі добровільно надавав представникам збройних формувань держави-агресора РФ пальне, по 20 літрів кожного дня, яке зберігалось на СТОВ АФ ім.Т.Г.Шевченка. Надав вказівки працівникам підприємства ремонтувати та надавати приміщення гаражів, які використовуються СТОВ АФ ім. Т.Г.Шевченка для ремонту та розміщення військової техніки держави-агресора, а також автомобілі для переміщення на них військових РФ та взведення фортифікаційних споруд, чим здійснив передачу їм матеріальних ресурсів взамін на отримання дозволу на проведення очолюваними ним сільськогосподарськими підприємствами посівної кампанії та в подальшому збору урожаю. Надалі, ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, у березні2022року, перебуваючи на території с.Кирилівка Чугуївського району Харківської області, надав вказівку робітникам свого підприємства, за допомогою телескопічного навантажувача «Manitou» та автомобіля «камаз», які перебувають на балансі вказаного підприємства, допомагати військовим рф перевозити бетонні блоки для облаштування блокпостів.Так, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, перебуваючи на території с. Кирилівка Чугуївського району Харківської області, у квітні2022року, ОСОБА_3 , діючи свідомо, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора надав вказівку працівникам очолюваного ним підприємства здійснити поруб дерев, з метою їх подальшого використання для облаштування бліндажів військових рф. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, перебуваючи на території с. Кирилівка Чугуївського району Харківської області, квітні2022року, ОСОБА_3 , діючи свідомо, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, з метою завдання шкоди Україні, надав вказівку працівнику очолюваного ним підприємства, за допомогою телескопічного навантажувача «Manitou», допомогти віськовослужбовцям рф витягнути з кювету артилерійську техніку БМ-21 «Град» та особисто виїхав на місце події. Надалі, перебуваючи на території с. Кирилівка Чугуївського району Харківської області, в період березня-травня2022року, діючи на реалізацію свого злочинного умислу, налагодивши стійкі робочі та ідеологічні зв`язки з представниками місцевої окупаційної адміністрації та збройними формуваннями держави-агресора, ОСОБА_3 заручившись їх довірою та підтримкою, видавав за власним підписом та печаткою підприємства довідки працівникам підприємства та місцевим жителям с. Кирилівка, які надавали можливість останнім вільного пересуватись під час комендантської години. Таким чином ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України. 08.12.2022 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, шляхом публікації у газеті "Урядовий кур`єр" та на сайті Офісу Генерального прокурора. Повідомлення про підозру від 06.12.2022разом з повістками про виклик підозрюваного до слідчого СВ УСБУ в Харківській області вручено захиснику, якого було залучено з числа адвокатів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної допомоги у Луганській та Харківській областях. Згідно відповіді старости Кирилівського округу Старосалтівської селищної ради, на території с.Кирилівка Чугуївського району Харківської області близькі родичі ОСОБА_3 відсутні.Згідно відомостей про осіб, які перетнули державний кордон, громадянин ОСОБА_3 у період тимчасової окупації Чугуївського району Харківської області не перетинав державний кордон України у діючих пунктах пропуску, а отже на даний час не перебуває на підконтрольній території України та під час тимчасової окупації виїхав за її межі у рф. Звертає увагу на те, що ОСОБА_3 , розуміючи вчинення ним кримінального правопорушення, виїхав не на підконтрольну територію України, а через тимчасово непідконтрольну територію України виїхав у рф. В ході проведення досудового розслідування зібрано достатньо доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України, а саме: протоколами допитів понад 20 свідків, які є місцевими жителями с.Кирилівка, у тому числі працівників підприємства СТОВ АФ ім.Т.Г.Шевченка, які у своїй сукупності вказують на обгрунтованість повідомленої підозри та про вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому злочину. Разом з цим, в ході досудового слідства отримано документи, які являють собою довідки, видані за підписом ОСОБА_3 , про дозвіл на вільне пересування через блок пости військовослужбовців держави-агресора рф, облаштованих на тимчасово окупованих територіях Чугуївського району, що свідчить про наявність факту підтримки ОСОБА_3 рішень держави агресора, щодо впровадження пропускного режиму та правил пересування громадянами України по тимчасово окупованих територіях, а отже такі дії ОСОБА_3 є складовою об`єктивної сторони вчиненого ним злочину, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 на повідомлення слідчого СВ Управління СБ України в Харківській області про підозру ОСОБА_3 за ч.1 ст. 111-2 КК України.

У судовому засіданні сторона захисту скаргу підтримала та прохала задовольнити. Крім того зазначила, що підозра грунтується на недостовірних, недопустимих та недостатніх доказах, зокрема, протоколах допиту свідків, дата допиту яких у протоколах була виправленна слідчім. Більшість показів свідків спростовуються показаннми свідків, які сторона захисту самостійно опитала та які були долучені до скарги.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволеня скарги заперечував, посилаючись на те, що підозра була повідлена ОСОБА_3 у встановленому законном порядку, з огляду на те, що як сам зазначає підозрюваний, що він з його близькими особами виїхав на територію РФ, скільки часу він там перебував та коли виїхав до країни ЄС, матеріали скарги не містять. Крім того, прохав врахувати, що на час повідомлення про підозру ані ЖЕК, ані ОСББ за місцем проживання не працювали. Зазначає, що підозра ґрунтується на належних та допустимих доказах, які у своїй сукупність підтверджують факт вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України.

Заслухавши доводи учасників судового розгляду, вивчивши зміст скарги та заперечень, надані документи у їх сукупності, слідча суддя приходить до таких висновків.

З наданих матеріалів встановлено, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022220000003133 від 11.10.2022 за підозрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України.

06.12.2022 у даному кримінальному провадженні слідчим 1 відділення СВ УСБУ в Харківській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора у кримінальному провадженні прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 , складено повідомлення про підозру ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №22022220000003133 від 11.10.2022, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, тобто у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, України, з метою завдання вчинені громадянином шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора.

Слідчою суддею встановлено, що у зв`язку із неможливістю вручення ОСОБА_3 особисто повідомлення про підозру у день його складення та повісток про виклик на 12.12.2022, 13.12.2022, 14.12.2022 до СУ ГУНП в Харківській області, внаслідок того, що органом досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_49 в травні 2022 виїхав з окупованої території України на територію держави, визнаної Верховною Радою України державою агресором (територію РФ), стороною обвинувачення вжито заходів для вручення повідомлення про підозру та повісток про виклик ОСОБА_50 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень згідно ч. 1 ст. 278 КПК України з урахуванням ст.111 КПК України та ст.135 КПК України, зокрема, шляхом оголошення повного тексту підозри на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур`єр» №260 (7381) від 08.12.2022.

Враховуючи зазначене,стороною обвинуваченнядоведено,що ОСОБА_3 набув статусупідозрюваного уданому кримінальномупровадженні,відповідно доположень ч.1ст.42КПК України.

Прокурором та слідчим надано наступні докази на обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, а саме: протоколи допитів свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Слідча суддя зазначає, що КПК України не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру, та не встановлює будь-яких обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею такого повідомлення.

Однак, враховуючи положення ст.8, 22, 26, глави 22 КПК України, слідчий суддя під час розгляду скарги, крім дотримання строків звернення зі скаргою на повідомлення про підозру, може перевірити наявність підстав для повідомлення про підозру, зміст такого повідомлення про підозру та дотримання стороною обвинувачення вимог щодо строків та порядку вручення повідомлення про підозру.

Повідомлення про підозру - дія, яка передбачає:складання, підписання,винесення і юридичне оформлення рішення про повідомлення про підозру; вручення повідомлення про підозру; роз`яснення підозрюваному його права; забезпечення підозрюваному права користуватися юридичною допомогою захисника; допит підозрюваного.

Аналіз акту повідомлення про підозру перевірка і оцінка відбувається з точки зору: об`єктивності викладених фактичних даних; логічності юридичного документа; законності його складання; обґрунтованості повідомлення про підозру; юридичної чіткості формулювань і правильної кваліфікації дій підозрюваного.

Як вбачається зі скарги та доданих до неї документів ОСОБА_3 повідомлено про підозру 06.12.2022, а скарга на вказану підозру подана 14.11.2023, тобто зі спливом більше двох місяців з дня прийняття рішення про повідомлення про підозру. Водночас, рішень про закриття кримінального провадження чи звернення з обвинувальним актом до суду, органом досудового розслідування, не приймалося.

Таким чином, слідча суддя дійшла висновку, що скаргу подано з дотриманням строків, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри або невинуватості особи, з врахуванням положень ст. 17 КПК України, не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих досудовим розслідуванням доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості та достатності.

Тобто, під час розгляду скарг зазначеної категорії предметом перевірки слідчого судді є, зокрема, питання дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)» для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення їй про підозру.

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей повідомлення особі про підозру передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри. При цьому, виходячи із системного аналізу п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України та п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, він є нижчим, ніж стандарт «обґрунтованої підозри», оскільки останній використовується для обґрунтування необхідності значно серйознішого обмеження прав, свобод і законних інтересів людини через, зокрема, застосування заходів забезпечення кримінального провадження та не зумовлює наділення підозрюваного додатковими правами.

Таким чином, слідчий суддя на стадії досудового розслідування не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення саме вини особи у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку.

У зв`язку із цим слідча суддя під час розгляду скарг вирішує питання про доведеність тих обставин, на які посилається сторона захисту у скарзі, та чи можуть бути такі обставини підставою для висновку про недостатність доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України.

Обґрунтовуючи скаргу, сторона захисту посилається на те, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, враховуючи недоведеність стороною обвинувачення об`єктивної сторони складу інкримінованих кримінальних правопорушень, містить багато сумнівів та неточностей, а також відсутні докази вчинення ОСОБА_3 вказаних кримінальних правопорушень.

Слідчою суддею встановлено, що відповідно до повідомлення про підозру, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, а саме, у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, України, з метою завдання вчинені громадянином шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора.

Стороною обвинувачення у судовому засіданні надано слідчій судді докази, на які сторона обвинувачення посилається, як на підставу для повідомлення ОСОБА_3 про підозру у можливому вчиненні вказаного кримінального правопорушення, зокрема: протоколи допитів свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Досліджені фактичні дані, що містяться у перелічених джерелах доказів, переконують слідчу суддю в тому, що в своїй сукупності та взаємозв`язку вони відповідають тому мінімальному рівню стандарту «достатніх підстав (доказів)», що закріплений в п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, та надають стороні обвинувачення підстави для підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України. При цьому, надані стороною захисту доводи не спростовують того факту, що мали місце події, про які зазначено в повідомленні про підозру від 06.12.2022.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність в діях підозрюваного ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, слідча суддя зазначає, що правильність кваліфікації дій особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу кримінального правопорушення, належність, допустимість та достатність доказів вирішується судом, а не слідчим суддею, в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку суду.

Відповідно до ст. 3 КПК України на стадії досудового розслідування до повноважень слідчого судді віднесено здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні у порядку, передбаченому цим Кодексом. Згідно з ч. 3 ст. 17 КПК України підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_3 ґрунтується на недостовірних та недопустимих доказах, слідча суддя виходить з того, що на стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті під час подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Слідча суддя на цій стадії може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами.

Слідча суддя зазначає, що відповідно до ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, і суд за результатами розгляду справи по суті за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, не позбавлений можливості оцінити таку якість зазначеного джерела доказів як допустимість.

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України»), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.

При цьому повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.

Отже, дослідивши матеріали скарги, слідча суддя дійшла висновку, що при перевірці доводів та обставин, на які посилається сторона захисту, як на підстави для скасування повідомлення про підозру, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно вказували на непричетність ОСОБА_3 до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, відсутність достатніх підстав для підозри, тобто про їх необґрунтованість.

Крім того, згідно із ст. 277 КПК України повідомлення про підозру має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Щодо з`ясування правомочності осіб, якими складено та погоджено підозру, воно включає перевірку питань: чи дотримані правила підслідності; чи брав участь слідчий у затриманні підозрюваної особи на місці злочину і чи не був очевидцем злочину, чи не підлягає допиту в якості свідка та внаслідок цього не може в подальшому здійснювати розслідування; чи не має ознак його зацікавленості в справі чи неупередженості, які можуть слугувати підставою його відводу.

Повідомлення про підозру ОСОБА_3 було складено 06.12.2022 слідчим 1 відділення СВ УСБУ в Харківській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора у кримінальному провадженні прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_51 .

Повідомлення про підозру ОСОБА_3 відповідає вимогам, визначеним ст. 277 КПК України, в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, а викладені захисником зауваження щодо наявності у повідомленні про підозру сумнівів та неточностей є лише його припущенням та не можуть бути підставою для його скасування.

Враховуючи викладене, слідча суддя дійшла висновку, що зміст повідомлення про підозру ОСОБА_3 відповідає вимогам ст. 277 КПК України.

Враховуючи викладене, слідча суддя дійшла висновку, що зміст письмового повідомлення про підозру ОСОБА_3 відповідає вимогам ст. 277 КПК України, слідчим було дотримано вимоги ст. 278 КПК України щодо вручення письмового повідомлення про підозру, в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини.

Враховуючи викладене, скарга захисника підозрюваного ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 , в порядку ст. 303 КПК України, на повідомлення слідчого СВ Управління СБУ у Харківській області про підозру ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №22022220000003133 від 11.10.2022 за ч.1 ст.111-2 КК України задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 303-307, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 , в порядку ст. 303 КПК України, на повідомлення слідчого СВ Управління СБУ у Харківській області про підозру ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №22022220000003133 від 11.10.2022 за ч.1 ст.111-2 КК України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідча суддя - ОСОБА_1