Рішення

від 26.12.2023 по справі 910/12020/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2023Справа № 910/12020/23

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Форм"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі"

про стягнення 73 391,49 грн.

За зустрічним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Форм"

про стягнення 619 459,31 грн.

Суддя Борисенко І. І.

Секретар судового засідання Шилін Є. О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Роялті Форм" (далі - ТОВ "Роялті Форм", позивач) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (назва відокремленого підрозділу якого перейменована на відокремлений підрозділ "Централізовані закупівлі", далі - ДП "НЕК "Енергоатом", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 73 391,49 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 53-129-01-20-02050 від 05.02.2020 в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару, у зв`язку з чим відповідачу були нараховані інфляційні втрати та 3 % річних.

У позові ТОВ "Роялті Форм" просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 53 920,73 грн. та 3 % річних у сумі 19 470,76 грн., що разом складає 73 391,49 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, надав суду відзив, в якому проти заявлених вимог заперечив, вказав про відсутність вини відповідача у порушенні зобов`язання за договором поставки № 53-129-01-20-02050 від 05.02.2020, враховуючи на погіршення фінансового стану ДП "НЕК "Енергоатом" та введення з 24.02.2022 воєнного стану в країні. У цьому ж відзиві просив відстрочити виконання судового рішення.

Також у строк, визначений законом для подання відзиву, ДП "НЕК "Енергоатом" подало зустрічну позовну заяву до ТОВ "Роялті Форм" про стягнення пені у сумі 307 225,04 грн. та штрафу у сумі 312 234,27 грн., що разом становить 619 459,31 грн., за прострочення зобов`язання за договором поставки № 53-129-01-20-02050 від 05.02.2020. Зустрічний позов мотивований неналежним виконанням ТОВ "Роялті Форм" зобов`язань за договором поставки в частині своєчасного постачання відповідачу обумовленого сторонами товару, у зв`язку з чим постачальнику були нараховані штрафні санкції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 зустрічний позов був прийнятий до спільного розгляду із первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом та здійснено їх розгляд в загальному позовному провадженні, призначено підготовче засідання.

У строк, встановлений законом, відповідач за зустрічним позовом (ТОВ "Роялті Форм") надав суду відзив, у якому проти заявлених вимог заперечив, просив до вимог про стягнення пені та штрафу застосувати строк позовної давності, та зменшити їх розмір у разі задоволення.

11.10.2023 від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, у якій останній проти доводів відповідача заперечив, вважав їх необґрунтованими.

31.10.2023 від відповідача за зустрічним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив, а 18.12.2023 - додаткові пояснення, у яких останній виклав свої доводи та заперечення по суті зустрічних позовних вимог.

У судовому засіданні, під час розгляду справи по суті, представники сторін за первісним та зустрічним позовами свої вимоги підтримали та обґрунтували, просили їх задовольнити, відповідно - проти заявлених до них вимог - заперечили.

За наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 26 грудня 2023 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.02.2020 між ТОВ "Роялті Форм" (постачальник) та ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (назва відокремленого підрозділу якого перейменована на відокремлений підрозділ "Централізовані закупівлі", покупець) був укладений договір поставки № 53-129-01-20-02050 (далі - договір). Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити натр їдкий виробництва ТОВ «Карпатнафтохім», Україна (далі - продукція) для потреб ВП «Запорізька АЕС», ВП «Южно-Українська АЕС», ВП «Рівненська АЕС», ВП «Хмельницька АЕС» ДП "НАЕК "Енергоатом", а покупець прийняти і оплатити продукцію, на умовах, визначених у договорі (п. 1.1).

Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено у специфікаціях, які є невід`ємною частиною у договорі (п. 1.2 договору).

Сума договору складає 18 661 968,00 грн. (п. 3.1 договору). Ціна за кожну одиницю продукції встановлена в національній валюті України і зазначена у специфікаціях (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору покупець сплачує вартість продукції за ціною, зазначеною в специфікаціях, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника.

Оплата поставленої продукції за специфікаціями здійснюється покупцем за кожну партію протягом 45 робочих днів від дати підписання акту приймання-передачі поставленої продукції (п. 4.2 договору).

Оплата покупцем вартості поставленої партії продукції здійснюється виключно після надання постачальником податкової накладної (розрахунку коригування), оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених ПК України випадках та порядку (п. 4.3 договору).

Загальна вартість товару становить 3 422 400,00 грн. (п. 4.1 договору). Ціна за одиницю товару, кількість та загальна вартість товару визначена у специфікації № 1 договору (п. 4.2 договору). Оплата відбувається на протязі 45 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо кількості та якості (п. 5.1 договору).

Згідно з п. 5.1 договору строк поставки продукції зазначений у специфікаціях. За погодженням з покупцем допускається дострокова поставка та поставка партіями. Поставка продукції згідно специфікацій здійснюється залізничним транспортом і на умовах DDP - залізнична станція вантажоодержувача згідно Інкотермс 2010. Постачальник не пізніше, ніж за три дні до відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки продукції, із зазначенням номенклатури та вартості партії продукції, що поставляється (п. 5.2 договору).

Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувачу (п. 5.4 договору).

Належне виконання постачальником свого зобов`язання щодо поставки продукції відповідної якості та кількості підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі продукції (п. 5.8 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленої продукції.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 01.03.2021, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку (п. 10.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що:

- специфікацією № 1 до договору сторони погодили кількість товару, загальну вартість товару на суму 9 570 240,00 грн., а саме: на суму 1 993 800,00 грн. (без ПДВ) - з 01.02.2020 по 28.02.2020; на суму 1 993 800,00 грн. (без ПДВ) - з 01.04.2020 по 30.04.2020; на суму 1 993 800, 00 грн. (без ПДВ) - з 01.05.2020 по 31.05.2020; на суму 1 993 800,00 грн. (без ПДВ) - з 01.07.2020 по 31.07.2020;

- специфікацією № 2 до договору сторони погодили: кількість товару, загальну вартість товару на суму 1 076 652,00 грн., строк поставки - з 01.07.2020 по 31.07.2020;

- специфікацією № 3 до договору сторони погодили кількість товару, загальну вартість товару на суму 3 349 584,00 грн., а саме: на суму 930 440,00 грн. (без ПДВ) - з 01.03.2020 по 31.03.2020; на суму 930 440,00 грн. (без ПДВ) - з 01.04.2020 по 30.04.2020; на суму 930 440,00 грн. (без ПДВ) - з 01.06.2020 по 30.06.2020;

- специфікацією № 4 до договору сторони погодили кількість товару, загальну вартість товару на суму 4 665 492,00 грн., а саме: на суму 1 993 800,00 грн. (без ПДВ) - з 01.02.2020 по 28.02.2020; на суму 930 440,00 грн. (без ПДВ) - з 01.04.2020 по 30.04.2020; на суму 963 670,00 грн. (без ПДВ) - з 01.06.2020 по 30.06.2020.

У подальшому, на виконання вказаного договору, відповідно до підписаних обома сторонами актів № 041-37/855 від 19.05.2020, № 1859/61 від 01.06.2020, № 041-35/1018 від 11.06.2020, № 1881/61 від 15.06.2020, № 3 від 10.07.2020, № 1907/61 від 09.07.2020, № 1906/61 від 09.07.2020, № 379 від 07.08.2020, № 1950/61 від 06.08.2020, № 1944/61 від 31.08.2020, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 11 088 877,58 грн.

Вартість поставленого за вказаний період товару на вказану суму відповідач сплатив у повному обсязі, проте, з порушенням строку, визначеного договором, що підтверджується платіжними дорученнями № 1387 від 21.08.2020, № 1391 від 21.08.2020, № 1390 від 21.08.2020, № 1392 від 21.08.2020, № 1586 від 23.10.2020, № 1507 від 30.09.2020, № 1519 від 01.10.2020, № 1672 від 12.11.2020, № 1671 від 12.11.2020, № 1676 від 12.11.2020, № 1675 від 12.11.2020, № 1674 від 12.11.2020, № 1673 від 12.11.2020.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та не спростовано ДП "НАЕК "Енергоатом", відповідач допустив прострочення зобов`язання зі сплати позивачу вартості поставленого товару, що є порушенням господарського зобов`язання, у зв`язку із чим позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у сумі 53 920,73 грн. та 3 % річних у сумі 19 470,76 грн. за період з 29.07.2020 по 12.11.2020.

Так, суд враховує, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних (в порядку статті 625 ЦК України) є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доводи відповідача про відсутність його вини у порушенні умов договору внаслідок введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, що стало наслідком перебування ринку електричної енергії у кризовому стані та порушення контрагентами відповідача зобов`язань перед ДП "НАЕК "Енергоатом" суд приймає до уваги, проте, зазначає, що виходячи з положень ст. 526, 617 ЦК України, ст. 218 ГК України, належне виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем не може ставитися у залежність від законодавчих змін або виконання зобов`язань іншими контрагентами відповідача, і такої відкладальної умови в оплаті товару договори поставки не містять. А доведення обставин, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, покладено на відповідача згідно з розділом 8 договору (зокрема, надання документу, виданого Торгово-промисловою палатою України або довідки іншого компетентного органу). Проте, відповідних доказів відповідачем суду не надано.

Отже, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, ДП "НАЕК "Енергоатом" допустило прострочення зобов`язання зі сплати вартості поставленого товару у строки, визначені умовами договору, що є порушенням господарського зобов`язання, а тому відповідач має сплатити інфляційні втрати та 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконати ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

За результатами здійсненої судом перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення інфляційних втрат судом встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірним, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 53 920,73грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в заявленій Позивачем сумі.

Перевіривши розрахунок річних судом встановлено, що Позивачем невірно здійснено розрахунок 3 % річних, а саме Позивачем помилково день фактичної сплати Відповідачем суми заборгованості включено в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних.

У зв`язку з чим, за перерахунком суду підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 19 247,33грн., в решті частині вимоги про стягнення 223,43грн. - 3% річних слід відмовити.

Також під час розгляду первісного позову відповідач, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначає, що оскільки відповідач повністю оплатив поставлений товар, позивачем не було понесено збитків, внаслідок такої несвоєчасної оплати, а з даним позовом позивач звернувся під час воєнного стану в України, то нараховані позивачем суми інфляційних втрат та 3 % річних мають бути зменшені до 1 грн.

Так, у справі № 902/417/18, на яку посилається відповідач, сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, тому, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.

В той же час, у цій справі позивачем до стягнення заявлено відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частиною другою статті 625 ЦК України) - 3 %.

Таким чином, у даній справі відсутні такі обставини неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних, як у справі № 902/417/18. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі 921/94/21.

Суд зазначає, що розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3 %), а відповідачем, в свою чергу, не наведено будь-яких виключних (надзвичайних) обставин.

Крім того, постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 не містить висновків про можливість зменшення відсотків річних нижче 3 %, встановлених чинним законодавством.

Отже, справа № 902/417/18 не є подібною до справи № 910/12020/23, оскільки в зазначених справах різні фактичні обставини. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/1379/20), від 03.02.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/474/20), від 07.09.2021 у справі № 927/184/13-Г (927/1074/20), від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, а також послідовно підтримані, зокрема, у постановах 24.06.2021 у справі № 904/3177/20, від 31.05.2023 у справі № 914/2453/21, від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21, від 07.03.2023 у справі № 910/17556/21.

Отже, на переконання суду, у даному випадку, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, відсутні підстави для зменшення 3% річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Щодо зменшення інфляційних, то суд зазначає, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Подібної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/9911/21.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 про можливість зменшення розміру інфляційних втрат не зазначено.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн.

Суд також розглянув заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду, в якій він просить у разі задоволення судом позовних вимог ТОВ "Роялті Форм" відстрочити виконання судового рішення у даній справі на 1 рік.

Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Указана заява ДП "НАЕК "Енергоатом" обґрунтована тим, що 24.02.2022 року на території України запроваджено військовий стан; починаючи з 24.02.2022 року, по території України здійснюються систематичні ракетні обстріли великих міст та інших населених пунктів, а також енергетичної інфраструктури, що призвело до вкрай тяжких наслідків.

За приписами ч. 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.97 № 475/97-ВР.

Суд приймає до уваги, що з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану")

Суд враховує, що ДП "НАЕК "Енергоатом" є стратегічним підприємством, яке після початку збройної агресії неодноразово зазнавало масованих ракетних ударів.

Разом з тим, відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди, тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Разом з тим відповідач не надав суду передбачених законом доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема сертифікату, виданого ТПП України стосовно причин невиконання ДП "НАЕК "Енергоатом" договору поставки № 53-129-01-20-02050 від 05.02.2020.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Крім того, твердження ДП "НАЕК "Енергоатом" про наявність заборгованості зі сторони його контрагентів не є тими обставинами, з якими приписи процесуального закону пов`язують можливість надання відстрочення виконання рішення суду, оскільки відповідно до чинного законодавства зобов`язання мають виконуватись належним чином; юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, враховуючи наведене та зважаючи на матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд дійшов висновку про відмову в наданні відстроченні виконання судового рішення за первісним позовом.

Щодо зустрічного позову ДП "НЕК "Енергоатом" про стягнення пені у сумі 307 225,04 грн. за період з 01.05.2020 по 19.08.2020 та штрафу у сумі 312 234,27 грн., суд зазначає, що такий підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 5.1 договору строк поставки продукції зазначений у специфікаціях. За погодженням з покупцем допускається дострокова поставка та поставка партіями. Поставка продукції згідно специфікацій здійснюється залізничним транспортом і на умовах DDP - залізнична станція вантажоодержувача згідно Інкотермс 2010.

Так, специфікацією № 1 до договору сторони погодили строк поставки товару з 01.04.2020 по 30.04.2020 на суму 1 993 800, грн. без ПДВ;

- специфікацією № 1 до договору погоджено строк поставки товару з 01.05.2020 по 31.05.2020 на суму 1 993 800, грн. без ПДВ;

- специфікацією № 3 до договору сторони погодили строк поставки з 01.04.2020 по 30.04.2020 на суму 930 440,00 грн. без ПДВ;

- специфікацією № 4 до договору погоджено строк поставки з 01.04.2020 по 30.04.2020 на суму 930 440,00 грн. (без ПДВ).

Відповідно до специфікації № 1 (період з 01.04.2020 по 30.04.2020) постачальник здійснив поставку товару двома партіями, про що свідчать видаткова накладна № 221 від 30.05.2020 (акт приймання передачі № 1859/61 від 01.06.2020) на суму 1 340 032,98 грн. з ПДВ та видаткова накладна № 246 від 12.06.2020 (акт приймання передачі № 1881/61 від 15.06.2020) на суму 1 340 032,98 грн. з ПДВ.

Таким чином, термін прострочення поставки цих партій становить з 01.05.2020 до 29.05.2020 та з 01.05.2020 до 11.06.2020 (відповідно).

Відповідно до специфікації № 1 (період з 01.05.2020 по 31.05.2020) постачальник здійснив поставку товару двома партіями, про що свідчать видаткова накладна № 342 від 05.08.2020 (акт приймання передачі № 1950/61 від 06.08.2020) на суму 1 007 945,65 грн. з ПДВ та видаткова накладна № 350 від 20.08.2020 (акт приймання передачі № 1944/61 від 31.08.2020) на суму 1 050 971,86 грн. з ПДВ.

Таким чином, прострочення поставки цих партій склало з 01.06.2020 по 04.08.2020 та 01.06.2020 до 19.08.2020 (відповідно).

Відповідно до специфікації № 3 постачальник здійснив поставку товару на суму 1 115 610,85 грн. з ПДВ, про що свідчить видаткова накладна № 195 від 18.05.2020 (акт приймання-передачі від 19.05.2020 № 041-37/855), тому прострочення поставки цієї партії склало з 01.05.2020 по 17.05.2020.

Відповідно до специфікації № 4 постачальник здійснив поставку товару на суму 1 061 538,99 грн. з ПДВ, про що свідчить видаткова накладна № 240 від 11.06.2020 (акт від 22.06.2020 № 357), тому прострочення поставки цієї партії товару становить з 01.05.2020 по 10.06.2020.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися у повному обсязі належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно повинно бути виконане в цей строк.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як слідує з п. 7.2 договору за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1 % вартості непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Таким чином, наявні підстави для задоволення позову в частині стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару.

У той же час, відповідач просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності до позовних вимог щодо цих штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 256, 257 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Як зазначив Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч. 2 вказаної норми ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Проте, згідно з п. 7.9 договору позовна давність щодо стягнення штрафних санкцій, передбачених п. 7.2 договору встановлюється тривалістю у два роки.

Водночас, судом враховано, що строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, зокрема, щодо строку позовної давності зі стягнення пені, були продовжені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" на строк дії карантину, який був встановлений з 12.03.2020 до 30.06.2023.

Також відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії. 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Державі запроваджено воєнний стан Указом Президента № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затверджений Верховною Радою України законом від 24 лютого 2022 року № 2102-IX), який продовжувався відповідними Указами Президента України та триває і на час розгляду даної справи.

Отже, строки позовної давності для стягнення пені у сумі 307 225,04 грн. за період з 01.05.2020 по 19.08.2020 та штрафу у сумі 312 234,27 грн. ДП "НАЕК "Енергоатом" не пропущені, а тому немає підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу, суд врахував наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, період прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні вказаних правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.

У даному випадку суд прийняв до уваги, що ТОВ "Роялті Форм" звернулось до суду із захистом порушеного права та заявило до стягнення 3 % річних та інфляційні збитки, які було задоволено судом у сумі 73 168,06 грн.

У свою чергу, позивачем за зустрічним позовом заявлено вимоги про стягнення пені та штрафу у сумі 619 459,31 грн., що майже у 9 разів більше, ніж заявлені ТОВ "Роялті Форм" вимоги за порушення відповідачем зобов`язання.

Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Також суд враховує, що фінансові показники ТОВ "Роялті Форм" суттєво знизились, що підтверджується фінансовою відомістю за 2021, 2022 роки, навіть у порівнянні з показниками ДП "НАЕК "Енергоатом".

Окрім зазначеного суд також враховує вжиття ТОВ "Роялті Форм" заходів щодо виконання зобов`язання за договором (поставку товару).

З іншого боку суд зважає на те, що ДП "НАЕК "Енергоатом" не надано доказів понесення ним збитків в результаті дій відповідача, погіршення власного фінансового стану чи виникнення ускладнень у здійсненні господарської діяльності внаслідок прострочення зобов`язання з боку ТОВ "Роялті Форм".

Як було роз`яснено Великою Палатою Верховного Суду від 18.03.2020 у постанові у справі № 902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

На підставі викладеного, враховуючи вказані обставини, а також, що наслідки прострочення відповідачем зобов`язання не спричинили позивачу збитків (матеріали позову відповідних доказів не містять), суд вважає за можливе скористатись своїм правом, передбаченим ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, на зменшення неустойки, нарахованої позивачем, та стягнути з відповідача пеню в розмірі 50 % від заявленої суми, що складає 153 612,52 грн. (307 225,04 грн./2), та штраф в розмірі 50 % від заявленої суми, що складає 156 117,13 грн. (312 234,27 грн./2).

На підставі викладеного, враховуючи зменшення судом розміру пені штрафу, зустрічний позов ДП "НАЕК "Енергоатом" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати за зустрічним позовом покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим згідно з п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати по сплаті судового збору, незважаючи на зменшення пені та штрафу, покладаються на відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Отже, витрати зі сплати судового збору ДП "НАЕК "Енергоатом" за зустрічним позовом покладаються на відповідача у повному обсязі - у сумі 9 291,89 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем за первісним у вигляді судового збору на суму 2 684,00 грн. та витрат за надану правничу допомогу на суму 13 500,00 грн., суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 13 500,00,00 грн. заявник надав копії: свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, виданого адвокату Кудрявцеву О. М. (№ 5301 від 28.09.2021); ордеру серія (АА № 1323601 від 16.06.2023) про надання правничої допомоги ТОВ "Роялті Форм" адвокатом Кудрявцевим О. М.; договір про надання правничої допомоги № 16/06-2023 від 16.06.2023, укладений між ТОВ "Роялті Форм" та адвокатом Кудрявцевим О. М.; акта приймання-передачі наданих послуг про надання правничої допомоги від 27.07.2023.

Дослідивши зазначені докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У даному випадку суд враховує такі критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: категорію справи, ціна позову якої за первісним позовом не перевищує 100 прожиткових мінімумів; розгляд справи у загальному позовному провадженні, у якому вирішувалось одночасно два позови (первісний та зустрічний); характер спірних відносин та значення справи для сторін; кількість наданих суду пояснень та доказів представником ТОВ "Роялті Форм"; обсяг виконаної адвокатом роботи під час розгляду справи не вимагав значних витрат часу та вмінь для формування правової позиції, відшукання нових доказів на підтвердження представником ТОВ "Роялті Форм" своєї позиції, з огляду на наявність подібних справ у суді між тими самими сторонами. Також суд зважає на ту обставину, що під час розгляду справи судом не проводились додаткові процесуальні дії.

Крім того, суд враховує наявність заперечень ДП "НАЕК "Енергоатом" щодо стягнення з нього витрат на правничу допомогу, розмір якої просив зменшити.

У той же час, відповідно до позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатом таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому суд враховує позицію Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18, якою визначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

За таких обставин, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне встановити розмір судових витрат ТОВ "Роялті Форм" на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн. та покласти їх на ДП "НАЕК "Енергоатом".

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати ТОВ "Роялті Форм" судового збору у сумі 2 684,00 грн. за розгляд первісного позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Форм" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі про стягнення 73 391,49 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Форм" (01054, місто Київ, вулиця Хмельницького Богдана (Шевченківський Р-Н), будинок 52, ідентифікаційний код 41246270) інфляційні втрати у сумі 53 920 (п`ятдесят три тисячі дев`ятсот двадцять) грн. 73 коп., 3 % річних у сумі 19 247 (дев`ятнадцять тисяч двісті сорок сім) грн. 33 коп., витрати на правничу допомогу у сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 2 675 (дві тисячі шістсот сімдесят п`ять) грн. 83 коп.

У решті вимог первісного позову - відмовити.

У заяві Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" про відстрочення виконання рішення за первісним позовом - відмовити.

Зустрічний позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Форм" про стягнення 619 459, 31 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Форм" (01054, місто Київ, вулиця Хмельницького Богдана (Шевченківський Р-Н), будинок 52, ідентифікаційний код 41246270) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) пеню у сумі 153 612 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот дванадцять) грн. 52 коп., штраф у сумі 156 117 (сто п`ятдесят шість тисяч сто сімнадцять) грн. 13 коп., витрати по сплаті судового збору за позовну заяву в сумі 9 291 (дев`ять тисяч двісті дев`яносто одна) грн. 89 коп.

У решті вимог зустрічного позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29 грудня 2023

Суддя Борисенко І. І.