Постанова

від 17.04.2024 по справі 910/12020/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2024 р. Справа№ 910/12020/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача (за первісним позовом): не з`явився

від відповідача (за первісним позовом): Балабанов М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ" "Централізовані закупівлі"

на рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2023 (повне рішення складено 29.12.2023)

у справі № 910/12020/23 (суддя Борисенко І. І.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Форм"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ" "Централізовані закупівлі"

про стягнення 73 391,49 грн

за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ" "Централізовані закупівлі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Форм"

про стягнення 619 459,31 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Роялті Форм" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (назва відокремленого підрозділу якого перейменована на відокремлений підрозділ "Централізовані закупівлі") про стягнення заборгованості у сумі 73 391,49 грн, в тому числі інфляційні втрати у сумі 53 920,73 грн. та 3 % річних у сумі 19 470,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору поставки № 53-129-01-20-02050 від 05.02.2020 в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару.

ДП "НЕК "Енергоатом" подало до господарського суду міста Києва зустрічну позовну заяву до ТОВ "Роялті Форм" про стягнення 619 459,31 грн, з яких 307 225,04 грн. пені та 312 234,27 грн штрафу.

Зустрічний позов мотивований неналежним виконанням ТОВ "Роялті Форм" своїх зобов`язань за договором поставки № 53-129-01-20-02050 від 05.02.2020 в частині своєчасного постачання відповідачу обумовленого сторонами товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/12020/23 первісний позов задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Форм" інфляційні втрати у сумі 53 920 грн 73 коп., 3 % річних у сумі 19 247 грн. 33 коп., витрати на правничу допомогу у сумі 5 000 грн 00 коп. та судовий збір в сумі 2 675 грн 83 коп. У решті вимог первісного позову відмовлено.

У заяві Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" про відстрочення виконання рішення за первісним позовом відмовлено.

Зустрічний позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Форм" про стягнення 619 459, 31 грн. задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Форм" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" пеню у сумі 153 612 грн. 52 коп., штраф у сумі 156 117 грн. 13 коп., витрати по сплаті судового збору за позовну заяву в сумі 9 291 грн. 89 коп. У решті вимог зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що судом встановлено та не спростовано відповідачем за первісним позовом факт прострочення зобов`язання зі сплати позивачу за первісним позовом вартості поставленого товару. При цьому судом не взято до уваги посилання відповідача за первісним позовом на наявність форс-мажорних обставин у вигляді воєнного стану в Україні, що стало наслідком перебування ринку електричної енергії у кризовому стані та порушення контрагентами відповідача зобов`язань перед ДП "НАЕК "Енергоатом", оскільки належне виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем не може ставитися у залежність від законодавчих змін або виконання зобов`язань іншими контрагентами відповідача, і такої відкладальної умови в оплаті товару договори поставки не містять.

В частині зустрічного позову судом встановлено факт прострочення поставки обумовленого договором товару. При цьому судом враховано, що фінансові показники ТОВ "Роялті Форм" суттєво знизились, що підтверджується фінансовою відомістю за 2021, 2022 роки, навіть у порівнянні з показниками ДП "НАЕК "Енергоатом", а тому суд вважав за можливе скористатись своїм правом, передбаченим ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, на зменшення неустойки, нарахованої позивачем, та стягнути з відповідача пеню та штраф в розмірі 50 % від заявленої суми.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі № 910/12020/23, Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства НАЕК "Енергоатом" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови у зменшенні 3 % річних та в частині часткового задоволення зустрічного позову як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та процесуального права, зокрема, ст.ст. 551, 552, 625 ЦК України, ст.ст. 232, 233 ГК України, ст. 236 ГПК України, ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір 3 % річних з урахуванням наведених відповідачем обставин, зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

При цьому скаржник посилається на те, що зменшення відсотків річних є правом суду, його дискреційними повноваженнями. В даному випадку стягнення з відповідача за первісним позовом 3 % річних носить явно каральний характер. В частині зустрічного позову суд мав відмовити у задоволенні клопотання відповідача за зустрічним позовом про зменшення неустойки, оскільки останнім не доведено винятковості такого випадку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 (колегія суддів: головуюча Ховаківська І.П., судді Владимиренко С.в., Демидова А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства НАЕК "Енергоатом" на рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі № 910/12020/23 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 17.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2024 до участі у справі залучено Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ" "Централізовані закупівлі" в якості правонаступника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі".

У судовому засіданні 17.04.2024 представник скаржника підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.

ТОВ "Роялті Форм" явку свого представника у судове засідання не забезпечило. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлено належним чином.

До визначеної дати проведення судового засідання від вказаного учасника справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 17.04.2024.

Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника ТОВ "Роялті Форм".

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору поставки від 05.02.2020 № 53-129-01-20-02050, укладеного між ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (назва відокремленого підрозділу якого перейменована на відокремлений підрозділ "Централізовані закупівлі") та ТОВ "Роялті Форм" останнє взяло на себе зобов`язання в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити натр їдкий виробництва ТОВ "Карпатнафтохім", Україна для потреб ВП "Запорізька АЕС", ВП "Южно-Українська АЕС", ВП "Рівненська АЕС", ВП "Хмельницька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", а покупець - прийняти і оплатити продукцію, на умовах, визначених у договорі.

Згідно з п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено у специфікаціях, які є невід`ємною частиною у договорі.

Сума договору складає 18 661 968,00 грн. Ціна за кожну одиницю продукції встановлена в національній валюті України і зазначена у специфікаціях (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що покупець сплачує вартість продукції за ціною, зазначеною в специфікаціях, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника.

Оплата поставленої продукції за специфікаціями здійснюється покупцем за кожну партію протягом 45 робочих днів від дати підписання акту приймання-передачі поставленої продукції.

За положеннями п. 4.3 договору оплата покупцем вартості поставленої партії продукції здійснюється виключно після надання постачальником податкової накладної (розрахунку коригування), оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених ПК України випадках та порядку.

Строк поставки продукції зазначений у специфікаціях. За погодженням з покупцем допускається дострокова поставка та поставка партіями. Поставка продукції згідно специфікацій здійснюється залізничним транспортом і на умовах DDP - залізнична станція вантажоодержувача згідно Інкотермс 2010. Постачальник не пізніше, ніж за три дні до відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки продукції, із зазначенням номенклатури та вартості партії продукції, що поставляється (п.п. 5.1, 5.2 договору).

Відповідно до п. 5.4 договору датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувачу.

Згідно з п. 5.8 договору належне виконання постачальником свого зобов`язання щодо поставки продукції відповідної якості та кількості підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі продукції.

Відповідно до п. 6.1 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленої продукції.

Як слідує з п. 7.2 договору за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1 % вартості непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Строк дій договору - з моменту його підписання сторонами і по 01.03.2021, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку (п. 10.1).

Специфікацією № 1 до договору сторони погодили кількість товару, загальну вартість товару на суму 9 570 240,00 грн., а саме: на суму 1 993 800,00 грн. (без ПДВ) - з 01.02.2020 по 28.02.2020; на суму 1 993 800,00 грн. (без ПДВ) - з 01.04.2020 по 30.04.2020; на суму 1 993 800, 00 грн. (без ПДВ) - з 01.05.2020 по 31.05.2020; на суму 1 993 800,00 грн. (без ПДВ) - з 01.07.2020 по 31.07.2020.

Специфікацією № 2 до договору сторони погодили: кількість товару, загальну вартість товару на суму 1 076 652,00 грн., строк поставки - з 01.07.2020 по 31.07.2020.

Специфікацією № 3 до договору сторони погодили кількість товару, загальну вартість товару на суму 3 349 584,00 грн., а саме: на суму 930 440,00 грн. (без ПДВ) - з 01.03.2020 по 31.03.2020; на суму 930 440,00 грн. (без ПДВ) - з 01.04.2020 по 30.04.2020; на суму 930 440,00 грн. (без ПДВ) - з 01.06.2020 по 30.06.2020.

Специфікацією № 4 до договору сторони погодили кількість товару, загальну вартість товару на суму 4 665 492,00 грн., а саме: на суму 1 993 800,00 грн. (без ПДВ) - з 01.02.2020 по 28.02.2020; на суму 930 440,00 грн. (без ПДВ) - з 01.04.2020 по 30.04.2020; на суму 963 670,00 грн. (без ПДВ) - з 01.06.2020 по 30.06.2020.

На виконання умов зазначеного договору позивачем за первісним позовом поставлено відповідачу товар на загальну суму 11 088 877,58 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами № 041-37/855 від 19.05.2020, № 1859/61 від 01.06.2020, № 041-35/1018 від 11.06.2020, № 1881/61 від 15.06.2020, № 3 від 10.07.2020, № 1907/61 від 09.07.2020, № 1906/61 від 09.07.2020, № 379 від 07.08.2020, № 1950/61 від 06.08.2020, № 1944/61 від 31.08.2020.

Вартість поставленого товару сплачено відповідачем за первісним позово сплатив у повному обсязі, проте, з порушенням строку, визначеного договором, що підтверджується платіжними дорученнями № 1387 від 21.08.2020, № 1391 від 21.08.2020, № 1390 від 21.08.2020, № 1392 від 21.08.2020, № 1586 від 23.10.2020, № 1507 від 30.09.2020, № 1519 від 01.10.2020, № 1672 від 12.11.2020, № 1671 від 12.11.2020, № 1676 від 12.11.2020, № 1675 від 12.11.2020, № 1674 від 12.11.2020, № 1673 від 12.11.2020.

Вказані обставини і стали підставою для звернення ТОВ "Роялті Форм" з позовом у даній справі про стягнення інфляційних втрат у сумі 53 920,73 грн та 3 % річних у сумі 19 470,76 грн. за період прострочення з 29.07.2020 по 12.11.2020.

Зустрічний позов обґрунтовано порушенням відповідачем за зустрічним позовом строків поставки, визначених специфікаціями 1,3,4, що стало підставою для нарахування позивачем за зустрічним позовом передбаченої п.7.2 договору неустойки у вигляді пені та штрафу за прострочення поставки понад 30 днів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем факт отримання товару та його оплату з порушенням визначених договором та специфікаціями строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач за первісним позовом послався на Форс-мажорні обставини (обставинами непереборної сили), які є надзвичайними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України та ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

За наведеною правовою позицією лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 ч.3 ст.14 Закону "Про Торгово-промислові палати в Україні").

Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставин форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання / неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17,від 30.11.2021 у справі №913/785/17).

Як обґрунтовано враховано місцевим господарським судом, строк виконання грошового зобов`язання у відповідача настав до введення воєнного стану на території України, у зв`язку з чим посилання на повномасштабне вторгнення в Україну як на причину неможливості виконання своїх зобов`язань зі своєчасної оплати поставленого позивачем товару є безпідставним.

Окрім того, апеляційний господарський суд зважає на те, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18). Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

При цьому місцевим господарським судом обґрунтовано зауважено, що у даній справі відсутні обставини неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних, як у справі № 902/417/18, а відтак, висловлена у ній правова позиція не підлягає застосуванню у даному випадку.

З урахуванням зазначеного вище вмотивованим є висновок господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача 3 % річних тп інфляційних втрат, перерахунок яких обґрунтовано проведно судом.

В частині зустрічного позову про стягнення пені та штрафу у зв`язку з порушенням строків поставки товару апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися у повному обсязі належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно повинно бути виконане в цей строк.

За положеннями ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 7.2 договору передбачено, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1 % вартості непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Судом встановлено та не заперечено відповідачем за зустрічним позовом ту обставину, що поставка товару за специфікаціями №№ 1, 3, 4 була здійснена з порушенням строків, зокрема, відповідно до специфікації № 1 за період з 01.04.2020 по 30.04.2020 постачальник здійснив поставку товару двома партіями, термін прострочення поставки цих партій становить з 01.05.2020 до 29.05.2020 та з 01.05.2020 до 11.06.2020 (відповідно); за період з 01.05.2020 по 31.05.2020 постачальник здійснив поставку товару двома партіями, прострочення поставки цих партій склало з 01.06.2020 по 04.08.2020 та 01.06.2020 до 19.08.2020 (відповідно).

Відповідно до специфікації № 3 прострочення поставки цієї партії склало з 01.05.2020 по 17.05.2020.

Відповідно до специфікації № 4 прострочення поставки цієї партії товару становить з 01.05.2020 по 10.06.2020.

Таким чином, судом обґрунтовано зазначено про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару.

При цьому з урахуванням того, що строки позовної давності були продовжені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" на строк дії карантину, який був встановлений з 12.03.2020 до 30.06.2023, а також відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, судом правомірно визначено, що строки позовної давності для стягнення пені у сумі 307 225,04 грн. за період з 01.05.2020 по 19.08.2020 та штрафу у сумі 312 234,27 грн. ДП "НАЕК "Енергоатом" не пропущені, а тому немає підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

В частині клопотання відповідача за зустрічним позовом про зменшення розміру пені та штрафу судом правомірно враховано таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення неустойки (зокрема, штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст.86 ГПК на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення, та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст.86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст.551 ЦК та ст.233 ГК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/17.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, фінансові показники ТОВ "Роялті Форм" суттєво знизились, що підтверджується фінансовою відомістю за 2021, 2022 роки, навіть у порівнянні з показниками ДП "НАЕК "Енергоатом".

ТОВ "Роялті Форм" вжито усіх заходів щодо виконання зобов`язання за договором (поставку товару).

ДП "НАЕК "Енергоатом" не надано доказів понесення ним збитків в результаті дій відповідача, погіршення власного фінансового стану чи виникнення ускладнень у здійсненні господарської діяльності внаслідок прострочення зобов`язання з боку ТОВ "Роялті Форм".

Як було роз`яснено Великою Палатою Верховного Суду від 18.03.2020 у постанові у справі № 902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Апеляційний господарський суд зважає на те, що розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

У зв`язку з викладеним суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в даному випадку обґрунтовано враховано наведені вище обставини з метою дотримання розумного балансу інтересів сторін правомірно зменшив розмір штрафних санкцій на 50 %.

Отже, доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ" "Централізовані закупівлі" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі № 910/12020/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано - 22.04.2024.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова