Рішення

від 20.12.2023 по справі 915/1223/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року Справа № 915/1223/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (39610, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, буд. 3; ідентифікаційний код 00152307)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІР» (54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, буд. 71, офіс 623; ідентифікаційний код 42976670)

про: стягнення 10 434 208,37 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

02.07.2023 Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 14/08-1141 від 25.07.2023 (з додатками) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІР» грошових коштів в розмірі 10 434 208,37 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору поставки нафтопродуктів № 382/2/2118 від 30.04.2020, з додатковими угодами та додатками до нього; актів приймання-передачі нафтопродуктів (8 шт.); рахунків-фактур (15 шт.); претензії № 14/05-182 від 26.01.2023; застосування норм статей 16, 509, 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою суду від 07.08.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1223/23 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 03 жовтня 2023 року о 13:00; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

08.08.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 08.08.2023 (вх. № 10408/23) про ознайомлення з матеріалами справи, з його подальшою реалізацією 11.08.2023.

28.08.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 19/08 від 23.08.2023, у якому ТОВ «Елір» не погоджується з позовними вимогами ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» в повному об`ємі, позов не визнає, та просить суд відмовити позивачу в позовних вимогах.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, мотивовані, зокрема, тим, що позивачем до позовної заяви надані виключно акти приймання-передачі нафтопродуктів, а той же час, позивачем до позовної заяви не надано товарно-транспортні накладні або інші докази відвантаження з огляду на особливості процедури відпуску та приймання нафтопродуктів.

06.09.2023 до суду від представника позивача надійшла заява б/н від 05.09.2023 (вх. № 11588/23) про вступ у справу як представника.

13.09.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 14/11-1368 від 05.09.2023, за змістом якої товариство не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, посилаючись, зокрема, на те, що жодних умов і зобов`язань з перевезення товару для покупця ПАТ «Укртатнафта» на себе не брало ні в силу Договору, ні в силу законодавства. Відтак, відсутність у сторін та в матеріалах справи транспортних документів (у тому числі ТТН) є виправданим, оскільки підстав для складання таких первинних документів не було. Всі акти приймання-передачі товару в межах Договору були підписані з обох сторін і саме ці документи є належним доказом отримання товару Покупцем (відповідачем).

19.09.2023 до суду від представника позивача надійшла заява № 14/11-1381 від 06.09.2023 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 20.09.2023.

Підготовче засідання у даній справі, яке було призначено на 03 жовтня 2023 року о 13:00, не відбулося оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, зокрема, у період з 10:31 до 14:02 у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 03.10.2023 підготовче засідання у справі було призначено на 31 жовтня 2023 року о 12:00.

Ухвалою суду від 31.10.2023 було закрито підготовче провадження у справі № 915/1223/23 та призначено її до судового розгляду по суті на 28 листопада 2023 року о 10:30.

02.11.2023 до суду від представника позивача надійшла заява б/н від 02.11.2023 (вх. № 14519/23) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 06.11.2023.

В судовому засіданні 28.11.2023, проведеному за участю повноважних представників позивача та відповідача, судом було розпочато розгляд справи № 915/1223/23 по суті, заслухано вступні слова учасників справи, з`ясовано обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджено в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються.

За результатами проведеного засідання судом було оголошено перерву до 20 грудня 2023 року до 11:00.

19.12.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 19.12.2023 (вх. № 16623/23), у якому заявник зазначає, що з об`єктивних обставин представник ТОВ «ЕЛІР» не має змоги прийняти участь у призначеному 20 грудня 2023 року о 11 год. 00 хв. судовому засіданні по даній справі, оскільки, приймає участь у іншому судовому засіданні в іншому суді як представник ТОВ «ЕЛІР». За такого, представник позивача просить суд відкласти розгляд справи на більш пізніший строк та не розглядати справу без своєї участі.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

20.12.2023 учасники справи своїх представників в судове засідання не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином.

При цьому, суд зауважує, що ухвалою від 28.11.2023, занесеною до протоколу судового засідання, було задоволено заяву представника позивача про участь в судому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Разом із тим, протягом робочого дня 20 грудня 2023 року з 11:00 по 17:14 спостерігалась непрацездатність WEB-ресурсів: «Відеоконференцзв`язок» (vkz.court.gov.ua), «Електронний суд» (cabinet.court.gov.ua), «Судова влада» (court.gov.ua), не працював обмін з Центральною базою даних та БД Електронного суду, також з 14:18 по 17:14 не працював сервер електронної пошти домену mk.arbitr.gov.ua.

Суд враховує, що за приписами ч. 5 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Крім того, 20.12.2023 судом отримано телефонограму від представника позивача щодо розгляду справи без участі представника та прийняття рішення у справі за наявними матеріалами.

Судом також розглянуто клопотання відповідача б/н від 19.12.2023 (вх. № 16623/23) про відкладення розгляду справи.

Так, суд наголошує, що згідно зі ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Додатково суд зазначає, що неможливість явки представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, проте, відповідачем суду таких доказів не надано.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.03.2019 по справі № 910/12842/17, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи тривалість знаходження справи у проваджені суду, строки розгляду справи по суті, у сукупності з наведеними вище процесуальними нормами та обставинами справи, суд зазначає, що оскільки явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а відсутність представників сторін (та, зокрема, відповідача) у даному засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового засідання та можливість розгляду справи по суті за відсутності представників сторін.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 20.12.2023 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях представників учасників справи, суд

В С Т А Н О В И В:

30 квітня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІР», як покупцем, був укладений Договір поставки нафтопродуктів № 382/2/2118 (далі Договір) відповідно до предмету якого постачальник зобов`язався поставити покупцю нафтопродукти (далі товар), а покупець зобов`язався прийняти і оплатити в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору (п. 1.1).

За умовами наведеного Договору:

- поставка товару здійснюється партіями на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, підписаних сторонами. Зобов`язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики по його втраті (псуванню) переходять від постачальника до покупця з моменту підписання акту приймання - передачі нафтопродуктів (п. 3.2);

- строк поставки товару: з моменту підписання сторонами Договору по 31 грудня 2021 р. (п. 3.3, в редакції Додаткової угоди від 18.12.2020);

- оплата товару може бути здійснена покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару. В останньому випадку оплата повинна бути здійснена покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів від дати поставки товару згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів. Оплата товару може здійснюватись частинами. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника. В рахунку постачальник вказує вартість товару, виходячи з ціни товару, зазначеної у відповідному Додатку до даного Договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який вказаний з рахунку. Оплата товару, що постачається, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника із зазначенням в платіжному документі номера і дати цього Договору, номера і дати виписки рахунку на оплату, найменування покупця, його коду ЄДРПОУ та найменування товару, що підлягає оплаті (п. 4.2);

- строк дії Договору: з моменту підписання його сторонами по « 31» грудня 2021 p., а в частині розрахунків до повного їх здійснення (п. 7.1, в редакції Додаткової угоди від 18.12.2020).

Протягом строку дії Договору сторонами вносилися окремі зміни до нього, шляхом укладення додаткових угод від 30.04.2020, від 18.12.2020.

Крім того, сторонами до договору укладено специфікації на поставку товару, які є додатками до Договору, у яких погоджено поставку газу нафтового скрапленого марок А та В загальною вартістю 10 434 208,37 грн, зокрема:

- від 30.04.2021 на суму 8 649 522,89 грн;

- від 21.05.2021 на суму 1 074 084,23 грн;

- від 16.06.2021 на суму 290 417,62 грн;

- від 16.07.2021 на суму 420 183,63 грн.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, щодо стягнення з відповідача, як покупця, заборгованості за поставлені нафтопродукти.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір поставки нафтопродуктів № 382/2/2118 від 30.04.2020, з додатковими угодами та додатками до нього;

- акти приймання-передачі нафтопродуктів (№ 1/04 від 30.04.2021, № 1/05 від 21.05.2021, № 2/05 від 21.05.2021, № 1/06 від 16.06.2021, № 2/06 від 16.06.2021, № 1/07 від 16.07.2021, № 2/07 від 16.07.2021, № 3/07 від 16.07.2021);

- рахунки-фактури (№ 90748850 від 30.04.2021, № 90748852 від 30.04.2021, № 90748853 від 30.04.2021, № 90748855 від 30.04.2021, № 90748856 від 30.04.2021, № 90748863 від 30.04.2021, № 90748859 від 30.04.2021, № 90748861 від 30.04.2021, № 90761812 від 21.05.2021, № 90761803 від 21.05.2021, № 90774096 від 16.06.2021, № 90774101 від 16.06.2021, № 90789838 від 16.07.2021, № 90789841 від 16.07.2021, № 90789845 від 16.07.2021), з доказами їх направлення відповідачу (фіскальний чек, поштова накладна та опис вкладення);

- претензія Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» № 14/05-182 від 26.01.2023, з доказами її направлення відповідачу.

Відповідач доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали свідчать про те, що на виконання укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв у власність товар (газ нафтовий скраплений марок А та В) на загальну суму 10 434 208,37 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін, без будь-яких зауважень та заперечень Актами приймання-передачі нафтопродуктів: № 1/04 від 30.04.2021 на суму 8 649 522,89 грн; № 1/05 від 21.05.2021 на суму 698 824,38 грн; № 2/05 від 21.05.2021 на суму 375 259,85 грн; № 1/06 від 16.06.2021 на суму 52 831,18 грн; № 2/06 від 16.06.2021 на суму 237 586,44 грн; № 1/07 від 16.07.2021 на суму 82 647,74 грн; № 2/07 від 16.07.2021 на суму 225 048,92 грн; № 3/07 від 16.07.2021 на суму 112 486,97 грн.

Для здійснення оплати за поставлений товар та на виконання умов п. 4.2 Договору позивач виставив відповідачу Рахунки-фактури на загальну суму 10 434 208,37 грн, у тому числі: № 90748850 від 30.04.2021 на суму 689 660,18 грн; № 90748852 від 30.04.2021 на суму 228 608,86 грн; № 90748853 від 30.04.2021 на суму 1 140 645,14 грн; № 90748855 від 30.04.2021 на суму 282 460,61 грн; № 90748856 від 30.04.2021 на суму 290 449,46 грн; № 90748863 від 30.04.2021 на суму 4 683 383,24 грн; № 90748859 від 30.04.2021 на суму 433 623,10 грн; № 90748861 від 30.04.2021 на суму 900 692,30 грн; № 90761812 від 21.05.2021 на суму 698 824,38 грн; № 90761803 від 21.05.2021 на суму 375 259,85 грн; № 90774096 від 16.06.2021 на суму 52 831,18 грн; № 90774101 від 16.06.2021 на суму 237 586,44 грн; № 90789838 від 16.07.2021 на суму 82 647,74 грн; № 90789841 від 16.07.2021 на суму 225 048,92 грн; № 90789845 від 16.07.2021 на суму 112 486,97 грн.

За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, покупець не оплатив поставлені йому нафтопродукти, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за вищевказаними актами приймання-передачі на загальну суму 10 434 208,37 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач скеровував на адресу відповідача претензію № 14/05-182 від 26.01.2023, що містила вимогу оплатити наявну заборгованість.

Відповідач на вказану претензію не відреагував, що і стало для позивача підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

З урахуванням наведеного суд зауважує, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Відповідач не спростував вимоги позивача, як і не надав суду доказів відсутності заборгованості перед кредитором у спірних правовідносинах.

При цьому, посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІР» щодо відсутності в матеріалах справи товарно-транспортних накладних як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, відхиляються судом, як необґрунтовані, оскільки умовами укладеного між сторонами договору (п. 3.2) чітко передбачено, що поставка товару здійснюється на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, і зобов`язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними саме з моменту підписання актів приймання - передачі нафтопродуктів, копії яких в матеріалах справи наявні.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок основної заборгованості та встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» суму основної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІР» за поставлений товар в розмірі 10 434 208,37 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІР» (54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, буд. 71, офіс 623; ідентифікаційний код 42976670) на користь Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (39610, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, буд. 3; ідентифікаційний код 00152307) грошові кошти в розмірі 10 434 208,37 грн, а також 156 513,13 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (39610, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, буд. 3; ідентифікаційний код 00152307);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІР» (54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, буд. 71, офіс 623; ідентифікаційний код 42976670).

Повне рішення складено та підписано судом 29.12.2023.

Суддя О.Г. Смородінова