Рішення

від 20.12.2023 по справі 918/777/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/777/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об`єднання" ОСС

до відповідача Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради

про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 33 110 грн. 25 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Грибок Лідія Тимофіївна (в залі суду);

Від відповідача: Костючок Світлана Юріївна (в залі суду).

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

01 серпня 2023 року Кооперативне підприємство "Рівненське гуртово-роздрібне об`єднання" ОСС (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - відповідач) про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 33 110 грн. 25 коп.

В обґрунтування позовної заяви, позивач зазначає, що відповідно до договору купівлі продажу земельної ділянки від 18 жовтня 2019 року відповідачем продано позивачу земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 36000 кв.м. за адресою м. Рівне , вул. МлинІвська , 20.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 2.5. договору останньому надається розстрочення платежу за придбання земельної ділянки на три роки. Механізм здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання громадянами та юридичними особами земельних ділянок державної та комунальної власності регулюється Порядком здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 381 від 22 квітня 2009 року, де під час визначення розміру платежу нараховується індекс інфляції, встановлений Держкомстатом за період з місяці, що настає за тим , в якому внесено перший платіж, по місяць , що передує місяцю внесення платежу.

На переконання позивача в розрахунок нарахування інфляційних втрат відповідачем включені місяці, в яких позивачем здійснена фактична переплата суми , яка була визначена щомісячним платежем з нарахуванням інфляційних втрат відповідно до умов договору і тому нарахування інфляційних втрат в акті звірки проведено невірно.

Тому, на думку позивача, останнім переплачено суму 33 110 грн. 25 коп. нарахованих інфляційних втрат.

Зважаючи на вищевикладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача 33 110 грн. 25 коп. безпідставно отриманих коштів.

Відповідач у свою чергу заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній не визнає позовних вимог з наступних обставин.

Отже, як вбачається із заперечень відповідача, останній не заперечує факт укладання та виконання сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 жовтня 2019 року.

Відповідач зазначає, що згідно пункту 2.1 зазначеного договору, вартість земельної ділянки становить 7 239 858 грн. 00 коп. 50 відсотків із зазначеної вище вартості земельної ділянки покупець (позивач) сплатив на умовах, закріплених в пунктах 2.2 та 2.5 договору, а на іншу частину вартості земельної ділянки, що становить 3 619 929 грн. 00 коп., покупцю надано розстрочення платежу на три роки з моменту виникнення такого права. За умовами пункту 2.6.договору, оплату розстроченої суми покупець має здійснювати рівними долями щомісячно до 30 числа кожного місяця. Під час визначення розміру платежу нараховується індекс інфляції, встановлений Держкомстатом за період місяця, що настає за тим, в я кому внесено перший платіж, по місяць, що передує місяцю внесення платежу.

Окрім того, відповідач звертає увагу на те, що умова договору про те, що розстрочені платежі вчиняються покупцем з нарахованим індексом інфляції, закріплена на виконання вимог частини 9 ст.1 28 Земельного кодексу України.

Також, відповідно до пункту 4 Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 381 від 22 квітня 2009 року, розрахунок з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки шляхом погашення суми розстроченого платежу рівними частинами не один раз у три місяці згідно з графіком, який є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу, або одноразово у повному обсязі у строк, який не перевищує трьох місяців після внесення першого або чергового платежу. При цьому під час визначення розміру платежу враховується індекс інфляції, встановлений Держкомстатом за період з місяця, що настає за тим, в якому внесено перший платіж, по місяць, що передує місяцю внесення платежу. Відповідач зазначає, що щомісячну суму розстроченого платежу позивач повинен здійснювати, з нарахованим індексом інфляції, розрахованого у відповідності до наведеного вище Порядку.

Відповідач стверджує, що долучені позивачем розрахунки не містять факту надлишок сплачених коштів інфляційних нарахувань, а навпаки місять факти неналежної сплати таких нарахувань, які доплачені позивачем тільки 16 листопада 2022 року, тому, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 20 грудня 2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача у свою чергу заперечив проти задоволення позову у повному обсязі.

Заяви та клопотання у справі.

31 серпня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує у повному обсязі.

15 вересня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив, в якій останній спростовує твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву.

13 жовтня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії акту звірки розрахунків.

17 жовтня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

24 жовтня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

01 листопада 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача.

17 листопада 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення з урахуванням висновку спеціаліста.

07 грудня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача з урахуванням висновку спеціаліста.

18 грудня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшли заперечення пояснення відповідача.

18 грудня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли спростування заперечень позивача.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01 серпня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/777/23 за позовною заявою Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об`єднання" ОСС до відповідача Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 33 110 грн. 25 коп., визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 11 вересня 2023 року.

В судовому засіданні 11 вересня 2023 року оголошено перерву до 20 вересня 2023 року.

В судовому засіданні 20 вересня 2023 року оголошено перерву до 04 жовтня 2023 року.

В судовому засіданні 04 жовтня 2023 року оголошено перерву до 18 жовтня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18 жовтня 2023 року відкладено розгляд справи 918/934/23 по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 25 жовтня 2023 року.

В судовому засіданні 25 жовтня 2023 року оголошено перерву до 06 листопада 2023 року.

В судовому засіданні 06 листопада 2023 року оголошено перерву до 20 листопада 2023 року.

В судовому засіданні 20 листопада 2023 року оголошено перерву до 11 грудня 2023 року.

В судовому засіданні 11 грудня 2023 року оголошено перерву до 20 грудня 2023 року.

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення, висновок суду та джерела права й акти їх застосування.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до договору купівлі продажу земельної ділянки (далі - договір) від 18 жовтня 2019 року Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - продавець) продано Кооперативному підприємству "Рівненське гуртово-роздрібне об`єднання" ОСС земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 36000 кв.м. за адресою м. Рівне , вул. Млинівська , 20.

Оціночна вартість земельної ділянки, відповідно до звіту про експертну оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення становила 7 239 858 грн. 00 коп.

Пунктом 2.5 договору купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення передбачено, що у разі сплати протягом 30 календарних днів після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу не менш як 50 відсотків вартості земельної ділянки, а саме 3 245 559 грн. 86 коп. покупцю надається розстрочення платежу за придбання земельної ділянки на три роки з моменту виникнення такого права (сплати не менше як 50 відсотків вартості земельної ділянки).

Відповідно до п. 2.6 договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення оплату розстроченої суми 3 619 929 грн. 00 коп. зобов`язано покупця проводити рівними долями щомісячно до 30 числа кожного місяця.

Механізм здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання громадянами та юридичними особами земельних ділянок державної та комунальної власності регулюється Порядком здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності ,що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 381 від 22 квітня 2009 року.

Під час визначення розміру платежу нараховується індекс інфляції, встановлений Держкомстатом за період з місяці, що настає за тим , в якому внесено перший платіж, по місяць , що передує місяцю внесення платежу.

Розмір щомісячного платежу відповідно до умов договору визначений в сумі 100 553 грн. 58 коп. починаючи з листопада 2019 року.

Відповідачем відповідно договору починаючи з грудня 2019 року до 01 листопада 2022 року нарахована індексація в сумі 428 406 гривень 63 коп., яка сплачена позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 263 від 16 листопада 2022 року.

Однак, на переконання позивача, при нарахуванні інфляційних втрат відповідачем не враховані фактичні щомісячні оплати позивачем, що в подальшому вплинуло на розрахунок інфляційних втрат, а саме 33 110 грн. 25 коп. які позивач просить стягнути з відповідача.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом та є предметом спору у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в даній справі підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між учасниками процесу виникли правовідносини відповідно до договору купівлі продажу від 18 жовтня 2019 року земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 36000 кв.м. за адресою м. Рівне , вул. Млинівська , 20.

Відповідно до п. 2.5. договору вказано, що у разі сплати (покупцем) протягом 30 календарних днів після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу не менш як 50 відсотків вартості земельної ділянки, зазначеної у п. 2 договору купівлі-продажу з врахуванням невикористаної частини авансового внеску, а 3 245 559 грн. 86 коп., покупцю надається розстрочення платежу за придбання земельної ділянки на три роки з моменту виникнення такого права (сплати не менш 50 відсотків вартості земельної ділянки).

Згідно п. 2.6. договору визначено, що проплату розстроченої суми - 3 619 929 грн. 00 коп. проводити рівними долями щомісячно до 30 числа кожного місяця. Під час визначення розміру платежу нараховується індекс інфляції, встановлений Держкомстатом за період з місяця, що наступає за тим, в якому внесено перший платіж по місяць, що передує місяцю внесення платежу.

Отже, відповідно до п. 2.6. договору сума щомісячного платежу відповідно до договору становить 100 553 грн. 58 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано умови договору та сплачено розстрочену суму з врахуванням нарахованого щомісячного індексу інфляції.

Однак, матеріалами справи стверджено, що позивач всупереч вимогам договору здійснював оплату розстроченого платежу не рівними частинами.

Зважаючи на вказану обставини, суд відхиляє розрахунок позивача наведений відповідно до висновку спеціаліста долученого до матеріалів справи, оскільки останній здійснено відповідно до часткових оплат позивача, а не на розмір який встановлено у договорі, а саме 100 553 грн. 58 коп. - що місяця.

Отже, суд зазначає, що відповідно до п. 2.6 договору, розмір щомісячного платежу мав коригуватися на індекс інфляції, встановлений Держкомстатом за період з місяця, що настає за тим , в якому внесено перший платіж, по місяць , що передує місяцю внесення платежу.

Судом встановлено, що позивачем перший платіж з погашення розстроченої суми здійснено 27 листопада 2019 року. Отже, перший місяць, за який береться індекс інфляції для і розрахунку - це грудень 2019 року.

Таким чином, щомісячний платіж за даним договором, мав бути скорегований на індекс інфляції за період з грудня 2019 року і до місяця, який і передував місяцю внесення платежу.

Отже, відповідно до вказаних обставини та перерахунку суду вбачається надмірне нарахування інфляції в розмірі 4 246 грн. 62 коп.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути це майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереження майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття збереження майна виникають за наявності трьох умов а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття майна (відсутність положень закону адміністративного акта правочину або інших підстав передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою набувачем) за рахунок іншої (потерпілого). 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого). 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого, відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майно є майно, набуте особою або збереже нею у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої пункту 1 частини другої статті 11, частини першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб , що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодекс України , господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема , із господарського договору та інших угод, передбачених законом . а також із угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.

Зобов`язання виникають з підстав встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору , у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правої підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правої підстави означає , що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою Законом , іншими правочинами.

Отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст.1212 ЦК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Суд, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення відповідачем прав позивача за позовом частково, тому, останній слід задоволити частково на суму 4 246 грн. 62 коп.

Порушені права та інтереси позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За результатами розгляду спору та з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню щодо стягнення з відповідача грошових коштів 4 246 грн.. 62 коп., отриманих відповідачем без належних правових підстав від позивача в складі сплати інфляційних платежів.

Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 2 684 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 344 грн. 25 коп., покладається на відповідача, решта судового збору залишається за позивачем.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (33000, м. Рівне, вул. Соборна, 12а, код. 26259563) на користь з Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об`єднання" ОСС (33024, м. Рівне, вул. Млинівська, 20, код. 30318321) 4 246 (чотири тисячі двісті сорок шість) грн. 62 коп. безпідставно отриманих коштів та 344 (триста сорок чотири) грн. 25 коп. судових витрат.

3. В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 28 863 грн. 63 коп. безпідставно отриманих коштів - відмовити.

4. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29 грудня 2023 року.

Суддя Войтюк В.Р.