Постанова

від 18.03.2024 по справі 918/777/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

18 березня 2024 року Справа № 918/777/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об`єднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств

на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.12.2023

(ухвалене о 12:07 год. у м. Рівному, повний текст складено 29.12.2023)

у справі № 918/777/23 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об`єднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств

до Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради

про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 33 110 грн 25 коп.

Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Кооперативне підприємство "Рівненське гуртово-роздрібне об`єднання" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 33 110 грн 25 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами 18.10.2019 був укладений Договір купівлі продажу земельної ділянки, за яким позивач придбав земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 36 000 кв. м. за адресою м. Рівне, вул. Млинівська, 20.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 2.5. договору останньому надається розстрочення платежу за придбання земельної ділянки на три роки. Механізм здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання громадянами та юридичними особами земельних ділянок державної та комунальної власності регулюється Порядком здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 381 від 22.04.2009, де під час визначення розміру платежу нараховується індекс інфляції, встановлений Держкомстатом за період з місяця, що настає за тим, в якому внесено перший платіж, по місяць, що передує місяцю внесення платежу.

На переконання позивача в розрахунок нарахування інфляційних втрат відповідачем включені місяці, в яких позивачем здійснена фактична переплата суми , яка була визначена щомісячним платежем з нарахуванням інфляційних втрат відповідно до умов договору і тому нарахування інфляційних втрат в акті звірки проведено невірно.

Тому, на думку позивача, останнім переплачено суму 33 110 грн. 25 коп. нарахованих інфляційних втрат.

Зважаючи на вищевикладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача 33 110 грн 25 коп. безпідставно отриманих коштів.

Господарський суд Рівненської області рішенням від 20.12.2023 у справі № 918/777/23 позов задовольнив частково. Стягнув з Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради на користь з Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об`єднання" ОСС 4 246 грн 62 коп. безпідставно отриманих коштів та 344 грн 25 коп. судових витрат. Відмовив в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 28 863 грн 63 коп. безпідставно отриманих коштів.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач всупереч вимогам договору здійснював оплату розстроченого платежу не рівними частинами.

Крім того, суд вказав, що відповідачем при індексації платежу було невірно враховано базовий місяць, за який береться індекс інфляції, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про надмірне нарахування інфляції в розмірі 4 246 грн 62 коп.

Також, суд відхилив розрахунок позивача, наведений відповідно до висновку спеціаліста, оскільки останній здійснено відповідно до часткових оплат позивача, а не на розмір який встановлено у договорі, а саме 100 553 грн 58 коп. - що місяця.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 11, 177, 509, 525, 526, 530, 655, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду звернулося Кооперативне підприємство "Рівненське гуртово-роздрібне об`єднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств із апеляційною скаргою, відповідно до якого просить рішення Господарського суду Рівненської області від 20.12.2023 у справі № 918/777/23 скасувати в частині відмови в стягненні 28 863 грн 63 коп. безпідставно отриманих коштів, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при ухваленні рішення не взято до уваги , що відповідачем при нарахуванні інфляційних втрат неправильно визначався розмір платежу на який нараховується індекс інфляції.

Продовжує, що позивач проводив оплату розстроченої суми в деяких періодах з випередженням графіку, і тому визначення інфляційних втрат мало відбутися на менший розмір платежу, ніж щомісячний платіж за договором.

Пояснює, що здійснення оплати не завжди рівними частинами, через те, що протягом з 03.2020 по 09.2022 існувала переплата грошових коштів.

Вказує, що починаючи з березня 2020 року, за рахунок того, що позивач перераховував відповідачу більшу суму, ніж встановлена місячна сума розстроченого платежу, погашення розстроченої суми відбувалося з випередженням графіку, визначеного в абзаці першому п. 2.6 Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.10.2019.

Зазначає, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу , що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом , за період прострочення починаючи з місяця наступного за місяцем , у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць ( місяці) у якому ( яких) мала місце інфляція.

За наведеного скаржник вважає, що при ухваленні рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 28 863 грн 63 коп. Господарським судом Рівненської області порушено норми матеріального права України.

Відповідач подав суду апеляційної інстанції відзив, у якому вважає апеляційну скаргу такою, що суперечить нормам матеріального права, якими врегульовано правовідносини сторін по спірному договору, а також обставинам справи, які досліджені місцевим судом, виходячи з такого.

З листопада 2019 року по жовтень 2022 року включно позивач щомісяця зобов`язаний був в строк до 30 числа сплачувати основний платіж в розмірі 100 553 грн 58 коп.

При цьому, щомісячну суму розстроченого платежу позивач повинен здійснювати з нарахованим індексом інфляції, розрахованим у відповідності до Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 381 від 22.04.2009.

В такому випадку інфляційні нарахування є частиною основного платежу, тобто складовою грошового зобов`язання, яке покупець зобов`язаний виконувати щомісячно у повному обсязі. При цьому, сума інфляції є свого роду відсотками, які отримує продавець за надане ним право розстрочення платежу за продаж земельної ділянки.

Станом на 30.10.2022 за позивачем утворилася заборгованість в розмірі 428 406 грн 63 коп., яку останній сплатив 16.11.2022, а згідно стану розрахунків прослідковується, що позивач не завжди добросовісно виконував свої зобов`язання в частині сплати щомісячних платежів з нарахованим індексом інфляції, чим порушував свої договірні зобов`язання.

Відповідач вважав, що першим платежем за таким договором був платіж в розмірі 3 245 559 грн 86 коп.., який покупець здійснив 31.10.2019, а відтак, здійснений покупцем в листопаді 2019 року платіж в розмірі 100 000 грн відповідач рахував, як другий платіж за договором купівлі-продажу, а здійснений ним платіж в грудні 2019 року - відповідно третім платежем.

В свою чергу, згідно висновку суду, перший платіж - це перший платіж, який підлягав розстроченню, а отже це платіж за листопад 2019 року, а відтак, перший місяць, за який береться індекс інфляції для розрахунку - це грудень 2019 року. Отже, за висновками суду , перший платіж, який підлягав індексації - це платіж за січень 2020 року з індексом інфляції за грудень 2019 року для розрахунку.

Щодо твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що судом при ухваленні рішення не взято до уваги, що відповідачем при нарахуванні інфляційних втрат неправильно визначався розмір платежу, на який нараховується індекс інфляції, то такі твердження не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому, як вбачається з оскаржуваного позивачем рішення, місцевий суд надав їм правову оцінку.

На підставі вищевикладеного, просить суд відмовити позивачу в задоволенні його апеляційної скарги та залишити в силі рішення Господарського суду Рівненської області від 20.12.2023.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції, в частині відмови в позові про стягнення 28 863 грн 63 коп. безпідставно отриманих коштів, залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 18.10.2019 між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Продавець) да Кооперативним підприємством "Рівненське гуртово-роздрібне об`єднання" ОСС (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (далі - Договір; а. с. 7-8), відповідно до якого продавець зобов`язується продати покупцеві земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 36 000 кв.м. за адресою м. Рівне , вул. Млинівська , 20, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Рівненської міської ради, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для будівництва та обслуговування виробничої бази) без права розташування на ній залів гральних автоматів та закладів грального бізнесу, кадастровий номер 5610100000:01:002:0131.

Оціночна вартість земельної ділянки, відповідно до звіту про експертну оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, виконаного ТОВ "Нива-Експерт" 28.02.2019 становить 7 239 858 грн (п. 2.1. Договору).

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що у разі сплати протягом 30 календарних днів після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу не менш як 50 відсотків вартості земельної ділянки, а саме 3 245 559 грн 86 коп. покупцю надається розстрочення платежу за придбання земельної ділянки на три роки з моменту виникнення такого права (сплати не менше як 50 відсотків вартості земельної ділянки).

Відповідно до п. 2.6 Договору проплату розстроченої суми 3 619 929 грн зобов`язано покупця проводити рівними долями щомісячно до 30 числа кожного місяця. Під час визначення розміру платежу нараховується індекс інфляції, встановлений Держкомстатом за період з місяця, що настає за тим, в якому внесено перший платіж, по місяць, що передує місяцю внесення платежу.

Договір був підписаний сторонами, скріплений їх печатками та нотаріально посвідчений.

Відповідач надав до матеріалів справи розрахунок індексації за Договором, відповідно до якого загальний розмір індексації становить 428 406 грн 63 коп. (а. с. 43-46).

Відповідно до платіжної інструкції № 263 від 16.11.2022 позивач сплатив 428 406 грн 63 коп. із призначенням платежу "згідно договору купівлі продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення. Інфляційні втрати, без ПДВ" (а. с. 20).

06.04.2023 позивач звернувся до відповідача із претензією № 11, відповідно до якої вказував, що покупцем переплачено суму 33 100 грн 25 коп., нарахованих інфляційних та просив перерахувати вказану суму в семиденний термін від дня отримання вимоги (а. с. 9-10).

Позивач, вважаючи, що при нарахуванні інфляційних втрат відповідачем не враховані фактичні щомісячні оплати позивачем, що в подальшому вплинуло на розрахунок інфляційних втрат, а саме 33 110 грн 25 коп., позивач звернувся до суду із позовом в цій справі.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу положень ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору , у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Суд зауважує, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу, яким передбачено розстрочення платежу, за умови сплати покупцем (позивачем) 50 % загальної вартості земельної ділянки протягом 30 календарних днів після нотаріального посвідчення Договору.

За умовами пункту 3 Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 381 від 22.04.2009 розстрочення платежу надається покупцям за умови: сплати ними протягом 30 календарних днів після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу не менш як 50 відсотків частини платежу, що зараховується до державного та місцевого бюджетів.

Згідно з п.4 вищезазначеного Порядку, розрахунок з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки здійснюється шляхом погашення суми розстроченого платежу рівними частинами не рідше ніж один раз у три місяці згідно з графіком, який є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу, або одноразово у повному обсязі у строк, який не перевищує трьох місяців після внесення першого або чергового платежу.

При цьому під час визначення розміру платежу враховується індекс інфляції, встановлений Держкомстатом за період з місяця, що настає за тим, в якому внесено перший платіж, по місяць, що передує місяцю внесення платежу.

Таким чином, у спірних правовідносинах відбувається індексація платежів, як засіб компенсації відповідачу від знецінення грошей внаслідок інфляції.

Тобто, у зв`язку із здійсненням розстрочки платежу, продавець не отримує від покупця усіх грошових коштів, які він очікує отримати від продажу майна, вказані кошти продавець перераховує частинами. В той же час, такі кошти знецінюються унаслідок інфляції, протягом усього часу розстрочки платежу, а тому, з метою захисту інтересів продавця, відбувається індексація платежу, шляхом врахуванню індексу інфляції до суми чергового платежу, у відповідності до Порядку.

У цьому випадку, нарахування відбувається шляхом нарахування індексу інфляції, встановленого Держкомстатом за період з місяця, що настає за тим, в якому внесено перший платіж, по місяць, що передує місяцю внесення платежу на чітко визначену суму, котру має здійснити покупець.

При цьому, вказане нарахування, не є за своїм змістом тотожним нарахуванню інфляційних на суму боргу, у розумінні ст. 625 ЦК України та про яке зазначає скаржник.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказує, що матеріалами справи підтверджується здійснення оплат позивачем за Договором не рівними частинами.

Також, апеляційний господарський суд погоджується із відхиленням судом першої інстанції розрахунку позивача, наведеного у висновку спеціаліста (а. с. 112-117), оскільки останній здійснено відповідно до часткових оплат позивача, а не на повну суму платежу за місяць.

Тому, нарахування 28 863 грн 63 коп., як індексації, за платежами за Договором є правомірним.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути це майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереження майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття збереження майна виникають за наявності трьох умов а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття майна (відсутність положень закону адміністративного акта правочину або інших підстав передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою набувачем) за рахунок іншої (потерпілого). 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого). 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого, відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майно є майно, набуте особою або збереже нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Оскільки нарахування 28 863 грн 63 коп. є правомірним, то вказані кошти не були набуті відповідачем безпідставно, а відтак позов в цій частині не підлягає до задоволення.

Підсумовуючи усе викладене у сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову про стягнення 28 863 грн 63 коп. безпідставно отриманих коштів.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Рівненської області від 20.12.2023 у справі № 918/777/23, в частині відмови в позові про стягнення 28 863 грн 63 коп. безпідставно отриманих коштів, слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об`єднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об`єднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 20.12.2023 у справі № 918/777/23, в частині відмови в позові про стягнення 28 863 грн 63 коп. безпідставно отриманих коштів, - без змін.

2. Справу № 918/777/23 надіслати Господарському суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.