Рішення

від 29.12.2023 по справі 927/1400/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

29 грудня 2023 року м. Чернігів справа № 927/1400/23 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Метиз»,

код ЄДРПОУ 14244556, вул. Громадська, 60, м. Чернігів, 14037

Відповідач: Фізична особа-підприємець Мовлян Олександр Миколайович,

РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення 40 883,48 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Метиз» звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Мовляна Олександра Миколайовича, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 40 883,48 грн, з яких 39 571,66 грн заборгованості з компенсації спожитих комунальних послуг, 586,52 грн інфляційних втрат та 725,30 грн - 3% річних.

Процесуальні дії у справі.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 16.10.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Також ухвалою від 30.10.2023 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, ухвала суду від 30.10.2023 була направлена відповідачу на електронну пошту director@flashnika.com, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

14.11.2023 представник відповідача подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

15.11.2023 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи.

22.11.2023 відповідач направив до суду відзив на позовну з доданими до нього документами.

У поданому відзиві відповідач зазначив про неотримання ухвали суду про відкриття провадження у справі та позовної заяви, зі змістом яких ознайомився лише 09.11.2023 (з ЄДРСР) та 15.11.2023 (у приміщенні суду), відповідно.

Розглянувши доводи відповідача щодо неотримання ухвали суду від 30.10.2023, яка направлялась лише на його електронну адресу, суд вважає за можливе прийняти наданий відповідачем відзив з доданими до нього документами та долучити його до матеріалів справи, а спір вирішується з його урахуванням.

30.11.2023 представник позивача через систему «Електронний суд» подав до суду відповідь на відзив з доданими до неї документами, у якій просить поновити пропущений строк на її подання у зв`язку з тим, що 29.11.2023 через технічні проблеми він не зміг завантажити її та подати через систему «Електронний суд».

У відповіді на відзив позивач зазначив про отримання відзиву 24.11.2023, а отже останнім днем для подання відповіді на відзив є 29.11.2023.

За приписами ст. 118, ч. 1 ст. 119 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши доводи представника позивача, враховуючи не зовсім стабільну роботу системи «Електронний суд», можливість наявності технічних проблем у роботі мережі Інтернет, у тому числі внаслідок військової агресії, незначний пропуск строку на подання відповіді на відзив (1 день), суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та поновити пропущений строк на подання відповіді на відзив та долучити її до матеріалів справи з доданими до неї документами, а спір вирішується з її урахуванням.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди №48 від 02.01.2023 в частині компенсації комунальних послуг за лютий 2023 року у розмірі 39 571,66 грн.

Відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки вважає недоведеним розмір таких витрат. Так відповідач зазначає, що у лютому 2023 році він не працював, а здійснював демонтаж обладнання, яке знаходилось в орендованому у позивача приміщенні, та перевозив його в інше приміщення, яке він орендував у ТОВ «Керамік». За доводами відповідача він звільнив спірні приміщення 07.02.2023 та не споживав електричну енергію, воду, опалення, а позивач відмовив йому звірці показників лічильників, що містились в акті виконаних робіт за лютий 2023 року.

Також відповідач вважає, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката та вид виконаної роботи є неспівмірними та не відповідають критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг.

Позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає, що:

- відповідач зазначає про те, що він звільнив спірні приміщення в лютому 2023 року, при цьому заперечує щодо споживання електричної енергії, води та опалення у цьому місяці;

- відповідач не звертався до позивача із запереченнями щодо незгоди з виставленим рахунком за комунальні послуги та претензії, а також під час повернення спірного майна.

Заперечень у встановлений строк до суду не находило.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

02.01.2023 між Приватним акціонерним товариством «Метиз» (далі - Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Мовляном Олександром Миколайовичем (далі - Орендар) укладено договір оренди №48 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в строкове платне користування:

- частину нежитлового приміщення, площею 858 м2 («Об`єкт оренди № 1»),

- кран-балку мостову електричну однобалочну в кіл-ті 3 шт., заводський № 5935, 5936, 20613 ГОСТ 7890-73, («Об`єкт оренди № 2№),

- частину нежитлового приміщення, площею 183,2 м2 («Об`єкт оренди № 3№),

- частину нежитлового приміщення, площею 22 м2 («Об`єкт оренди № 4»),

- частину нежитлового приміщення, площею 60 м2 («Об`єкт оренди № 5»),

- частину нежитлового приміщення, площею 34 м2 («Об`єкт оренди № 6»),

- нежитлове приміщення 95,4 кв. м з краном підвісним однобалочним електричним № 201 («Об`єкт оренди № 7»), (надалі - Об`єкт оренди або Приміщення), що знаходяться за адресою: м. Чернігів, вул. Громадська, 60.

Приміщення передаються в користування Орендарю частинами згідно Актів прийому-

передачі (далі-Акти Приймання) із зазначенням площі, що передається в оренду (п. 2.1.1 Договору).

За умовами п. 3.1, 3.2, 3.3 Договору строк оренди, протягом якого Орендар має право користуватися Об`єктом оренди, починає свій перебіг з дати підписання Актів Приймання (п. 4.1. Договору) та триває до 31 січня 2023 року.

У випадку відсутності заяви однієї зі сторін про припинення Договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені Договором.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє протягом Строку Оренди.

У п. 4.2 Договору сторони погодили, що Об`єкт оренди передається на підставі Актів Приймання. Дата підписання Сторонами кожного Акту Приймання є датою вступу Орендаря у строкове платне користування, тобто є початком Строку оренди Приміщення та, у тому числі, підставою нарахування орендної плати й інших платежів (комунальних платежів тощо) на прийняте Приміщення (в межах вказаної в Акті Приймання площі), передбачених цим Договором.

У кожному Акті Приймання мають бути зазначені опис технічного стану Об`єкта оренди (його частини), розмір його площі, дані про наявність систем інженерного забезпечення, показники лічильників, відомості про стелажну систему та інша необхідна інформація. За бажанням Сторони проводять фотофіксацію Об`єкта, що є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 4.4 Договору по закінченню Строку Оренди, розірвання або припинення Договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю Об`єкт оренди в день закінчення Строку Оренди або розірвання Договору у такому самому стані, в якому він був наданий Орендареві, з урахуванням нормального зносу та невід`ємних поліпшень, які були здійснені в порядку, передбаченому цим Договором (в тому числі, Орендар зобов`язується звільнити виробничий цех від усіх знаків, логотипів). Повернення Об`єкта оренди здійснюється за Актом прийому-передачі (далі - Акт Повернення), який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відмова Сторін від підписання Акту Повернення не допускається. Наявність зауважень Орендодавця до стану Об`єкта оренди не може бути підставою для відмови у підписанні Акта Повернення. Зауваження вказуються Сторонами в Акті Повернення із зазначенням відповідальної Сторони за проведення відповідних робіт, виду, обсягу та вартості відновних робіт за ринковими цінами, строків проведення відновних робіт тощо. У випадку, якщо Орендодавець відмовляється підписати Акт Повернення, останній вважається підписаним в Дату закінчення оренди або у дату розірвання/припинення Договору. Аналогічне правило діє у випадку відмови Орендаря підписати Акт Повернення (п. 4.5 Договору).

За умовами п. 6.1, 6.2 з дати підписання Сторонами Акта Приймання Об`єкта оренди. Орендодавець починає нараховувати Орендареві орендну плату за користування відповідним Об`єктом оренди. Сторони дійшли згоди, що орендна плата за користування Об`єктом оренди встановлюється в національній валюті України - гривнях.

У п. 6.4. сторони погодили, що Орендна ставка за 1 м кв. Об`єкта оренди складає:

6.4.1. За користування Об`єктом оренди, що визначений у пункті 2.1. цього Договору:

- частину нежитлового приміщення, площею 858 м2 - 40,00 гри. за 1 м2;

- частику нежитлового приміщення, площею 183,2 м2 - 40,00 грн. за І м2;

- частину нежитлового приміщення, площею 22 м2 - 40,00 грн. за 1 м2;

- частину нежитлового приміщення, площею 60 м2 - 60,00 грн. за 1 м2;

- частину нежитлового приміщення, площею 34 м2 - 60,00 грн. за 1 м2;

- нежитлове приміщення з краном підвісним однобалочним електричним №201, площею 95,4 м2 - 60,00 грн. за 1 м2, в т. ч. ПДВ відповідно.

Відповідно до п. 6.6 Договору Орендар сплачує орендну плату, наступного місяця за звітним (розрахунковим), протягом п`яти робочих днів з моменту отримання рахунку, шляхом банківського переказу на поточний рахунок Орендодавця.

Щомісячно до 01 числа місяця наступного за звітним. Орендодавець надсилає рахунок Орендарю поштою та/або кур`єром, та/або вручаються під розпис, та/або направляються на електронну пошту: info@kotlant.com.

А у випадку, якщо Орендодавець направив копію рахунку на електронну пошту, зазначену вище, та в разі непрацездатності, зазначеної вище електронної пошти та/або зміни адреси електронної пошти, без відповідного письмового повідомлення Орендодавця про нову адресу електронної пошти, копія рахунку вважається отриманою Орендарем.

Згідно з п 6.9 Договору Орендар додатково компенсує комунальні послуги (послуги за електроенергію, водопостачання, водовідведення, обслуговування каналізаційної системи, інтернет, вивезення відходів тощо) на підставі рахунків Орендодавця не пізніше 5-го числа поточного місяця за даний місяць споживання. За фактично спожиту електроенергію, яка перевищуватиме очікувані обсяги за розрахунковий місяць, не пізніше 5-го числа, наступного місяця. Орендодавець має право припинити постачання електричної енергії, попередивши про це Орендаря за дві доби. Орендар також сплачує 12 % за спільне використання технологічних мереж.

У п. 13.3 Договору передбачено, що Орендар вправі відмовитися від Договору (розірвати) в односторонньому порядку, якщо він письмово попередить про це Орендодавця, не менше як за 30 календарних днів до бажаної дати дострокового розірвання Договору. При цьому Договір вважається таким, що припинився на 31-й календарний день, з моменту отримання Орендодавцем зазначеного вище письмового повідомлення.

02.01.2023 позивач та відповідач підписали акт прийму-передачі приміщень, відповідно до якого Орендодавець 02 січня 2023 року передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування майно, перелік якого зазначений у п. 2.1 Договору.

Сторони підтверджують, що площі Об`єкта оренди обладнані системою електропостачання (п. 2 цього акта).

Відповідач звернувся до позивача із повідомленням від 27.01.2023 про розірвання Договору з 28.02.2023.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000032 від 01.02.2023 за оренду приміщення на загальну суму 53 892,00 грн, який відповідач оплатив 03.03.2023, на підтвердження чого надано відповідну платіжну інструкцію від 03.03.2023.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000066 від 28.02.2023 на оплату компенсації комунальних послуг на загальну суму 39 571,66 грн.

Відповідно до звіту про спожиту електроенергію та теплопостачання за лютий 2023 року від 28.02.2023, складеного позивачем, кількість спожитої активної електричної енергії становить 4371 кВт/год, реактивної електричної енергії - 1560 кВт/год, опалення 1 108,94 кВт/год ( із розрахунку 12,46 кВт/год на 1 кв. м).

Згідно зі звітом до Договору, складеного позивачем, вартість комунальних послуг у лютому 2023 році складає 39 751,66 грн, з яких: компенсація перетікання активної електроенергії у розмірі 22 502,35 грн без ПДВ (за 4371 кВт/год); компенсація перетікання реактивної електроенергії у розмірі 187,28 грн без ПДВ (за 1560 кВт/год); опалення - 5708,93 грн без ПДВ (за 5708,93 кВт/год); компенсація витрат по водопостачанню - 675,00 грн без ПДВ (за 18 куб. м); компенсація витрат по обслуговуванню каналізаційної системи - 300,00 грн без ПДВ; компенсація інтернет послуг - 175 грн без ПДВ; компенсація по вивезенню сміття - 20,00 грн без ПДВ; спільне використання технологічних мереж (12%) - 3407,83 грн без ПДВ.

Позивач направляв відповідачу претензію від 10.05.2023 та вимогу від 01.06.2023 про сплату заборгованості за Договором у розмірі 39 751,66 грн.

Відповідач вартість комунальних послуг, пов`язаних з орендою спірних приміщень, за лютий 2023 року позивачу не компенсував, оскільки зазначає про звільнення спірних приміщень 07.02.2023 та вважає, що він не користувався комунальними послугами у лютому 2023 році, а їх розмір є недоведеним.

Відповідач надав договір оренди №11 від 01.01.2023, укладений з ТОВ «Керамік», відповідного до якого ФОП Мовлян О. М. орендував у вказаного товариства приміщення, у які, за його словами, він вивіз своє обладнання на початку лютого 2023 року із спірних приміщень позивача.

Акт повернення спірних приміщень із оренди сторони суду не надали.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

За приписами ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Як встановив суд, на підставі укладеного між сторонами Договору відповідач прийняв в оренду від позивача майно, яке складається з нежитлових приміщень (їх частин) та крану-балки.

Вказане майно було передано відповідачу на підставі акта прийому-передачі приміщень від 02.01.2023 зі строком оренди до 31.01.2023.

За користування спірним майном відповідач повинен був сплачувати позивачу орендну плату, а також компенсувати комунальні послуги на підставі рахунків Орендодавця.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000066 від 28.02.2023 на оплату компенсації комунальних послуг (за лютий 2023 року) на загальну суму 39 571,66 грн, який останній не оплатив, посилаючись на звільнення спірних приміщень 07.02.2023 та недоведеність факту користування комунальними послугами у лютому 2023 році та їх розміру.

Щодо строку дії Договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Частиною 1 ст. 764 ЦК України передбачено, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідні положення містяться також у п. 13.3, 3.2 Договору.

Відповідач звернувся до позивача із повідомленням від 27.01.2023 про розірвання Договору з 28.02.2023, тобто повідомив останнього у строк, встановлений п. 13.3 Договору.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 763, ч. 1 ст. 764 ЦК України, п. 13.3, 3.2 Договору, спірний договір вважається розірваним з 28.02.2023.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України, п. 4.4 Договору передбачений обов`язок Орендаря повернути орендоване майно в день припинення (розірвання) Договору за актом прийому-передачі майна.

Сторони не надали суду відповідного акта прийому-передачі майна (повернення спірного майна з оренди), однак за змістом п. 4.5 Договору відмова сторін від підписання такого акта не допускається, у протилежному випадку - такий акт вважається підписаним у день розірвання Договору.

При цьому позивач не наводив обставин неповернення відповідачем йому майна.

Відтак суд вважає, що спірне майно вважається повернутим позивачу 28.02.2023, а отже доводи відповідача про те, що він повернув це майно 07.02.2023 відхиляються судом, оскільки вони не підтверджені жодними доказами, а наявність договору оренди з іншим орендодавцем ніяким чином не підтверджує факт звільнення спірних приміщень до розірвання спірного договору.

Щодо обов`язку відповідача компенсувати позивачу вартість комунальних послуг.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 611 Цивільного кодексу України розірвання договору є підставою для припинення зобов`язання.

Згідно з частинами 2, 3статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, до моменту розірвання Договору (до 28.02.2023) у відповідача існував обов`язок як зі сплати орендної плати, який ним виконано, так і з компенсації вартості комунальних послуг.

Щодо розміру компенсації вартості комунальних послуг.

Так, у п 6.9 Договору зазначено, що Орендар додатково компенсує комунальні послуги (послуги за електроенергію, водопостачання, водовідведення, обслуговування каналізаційної системи, інтернет, вивезення відходів тощо) на підставі рахунків Орендодавця не пізніше 5-го числа поточного місяця за даний місяць споживання. За фактично спожиту електроенергію, яка перевищуватиме очікувані обсяги за розрахунковий місяць, не пізніше 5-го числа, наступного місяця. Орендар також сплачує 12 % за спільне використання технологічних мереж.

При цьому Договір не містить умов, яким саме чином визначається кількість спожитих енергоносіїв, води, послуг з водовідведення - на підставі окремо встановлених лічильників на кожен об`єкт нерухомості чи пропорційно орендованій відповідачем площі, враховуючи, що більшість об`єктів оренди є частинами нежитлових приміщень.

Також не містить Договір і умов щодо розрахунку вартості обслуговування каналізаційної системи, послуг інтернету та вивезення відходів, а також використання технологічних мереж.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2022 у справі №911/27/21 зазначив, що правова природа цих зобов`язань - що виникають з надання/споживання послуг, зумовлює врахування (при вирішенні питання/спору щодо виникнення обов`язку їх оплати, розміру та вартості для їх оплати) загальних положень Закону щодо надання/споживання/підстав для оплати послуг та відповідних особливостей, що регламентовані, зокрема положеннями статей 901, 903 ЦК України, у зв`язку з чим Верховний Суд зазначив про таке.

Загальні правила надання послуг визначені, зокрема, ЦК України, статтею 901 якого передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною першою статті 903 ЦК України унормовано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. При цьому загальне правило статті 903 ЦК України передбачає оплатність послуги за договором про надання послуги, якщо договором передбачено надання послуг за плату, у зв`язку з чим правила та вимоги щодо оплатності послуг застосовуються у разі їх надання. Тоді як за відсутності факту та доказів надання відповідних послуг надавач послуг позбавлений права та підстав вимагати їх оплати від отримувача послуг.

Водночас положення статей 901, 903 ЦК України, що презюмують виникнення правовідносин щодо надання послуг за договором, не виключають застосування до цих правовідносин у передбачених Законом випадках положень частини третьої статті 11 ЦК України, за якими цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У цьому висновку Суд звернувся до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 16.11.2021 у справах №915/208/20, №915/127/20, а також до правової позиції, сформульованої Верховним Судом складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського 03.06.2022 справа № 915/104/21.

А тому Верховний Суд, з урахуванням висновку щодо обов`язку оплатити житлово-комунальні послуги також за відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг у разі, якщо споживачі фактично користувалися ними (пункт 7.4), зазначив, що до цих правовідносин у передбачених Законом випадках також застосовуються положення пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України, за якими цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з інших юридичних фактів, цим фактом у спірних правовідносинах є фактичне споживання комунальних послуг в орендованому приміщенні та послуг з утримання орендованого майна.

При цьому, якщо на обов`язок сплачувати орендну плату за період фактичного користування майном (до укладення договору оренди) можна поширити умови цього договору (зокрема, і в частині розміру орендної плати), що мало місце між сторонами (постанова Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 911/2782/18), то на правовідносини зі споживання в той же період комунальних послуг в орендованому приміщенні (його неподільній частині тощо) та послуг з утримання нерухомого майна за відсутності відповідного договору (у сфері комунальних послуг тощо) таку аналогію застосовувати не можна, оскільки правовідносини з надання/споживання/оплати комунальних послуг та послуг з утримання нерухомого майна мають розрахунково-фактичний характер, а виконання відповідного обов`язку - позадоговірний (пункти 7.4, 7.7). Тобто, за відсутності доказів факту надання/отримання та розміру отриманої (спожитої) орендарем відповідної послуги обов`язок з її оплати у нього не виникає.

Отже, для встановлення розміру цього обов`язку орендаря нерухомого майна (вартості спожитих послуг) визначальним є не факт оренди конкретного нерухомого майна, а факт споживання відповідної послуги орендарем та її розмір.

Відповідно до приписів ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 13 названого Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов`язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав, у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів, оскільки неподання відповідних доказів найчастіше пояснюється неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює ст. 75 ГПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Отже, стверджуванні позивачем обставини щодо споживання відповідачем відповідних послуг в орендованих приміщеннях на заявлену суму покладають на позивача тягар доказування (обов`язок довести) факту та розміру спожитих відповідачем відповідних послуг у заявлених у спірних правовідносинах періодах.

Разом з тим, позивач не надав доказів укладення договорів з відповідними надавачами комунальних послуг із зазначення тарифів (вартості) таких послуг, рахунків, виставлених такими постачальниками послуг за лютий 2023 року, які підтверджують їх обсяг у спірному періоді, обґрунтованих розрахунків обсягу і вартості наданих послуг саме відповідачу за Договором.

Наданий позивачем звіт до Договору, у якому вказані найменування послуг та їх вартість, не є належним доказом обсягу і вартості наданих послуг за Договором, оскільки складений самим позивачем, тобто зацікавленою особою, та не підтверджений жодними належними доказами.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами заявлений обсяг споживання спірних послуг та їх вартість, а також загальну вартість спільного використання технологічних мереж, а обсяг таких послуг визначено позивачем в односторонньому порядку та не узгоджено з відповідачем.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача компенсації вартості комунальних послуг за лютий 2023 року у розмірі 39 571,66 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач також просить стягнути з відповідача 586,52 грн інфляційних втрат за березень-вересень 2023 року та 725,30 грн - 3% річних за період з 01.03.2023 по 09.10.2023.

У зв`язку з тим, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної заборгованості, не підлягають задоволенню і похідні вимоги про стягнення з відповідача 586,52 грн інфляційних втрат та 725,30 грн - 3% річних, нарахованих на таку заборгованість.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

У відзиві відповідач зазначив попередній розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких складає 20 000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідач не надав суду договору про надання правової (правничої) допомоги, укладеного з адвокатом, а також доказів фактичного надання адвокатом послуг з правничої допомоги у цій справі до ухвалення рішення суду.

Відповідної заяви про подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду матеріали справи також не містять.

Відтак підстави для здійснення розподілу судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у суду відсутні.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун