Рішення

від 27.12.2023 по справі 289/293/23

РАДОМИШЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 289/293/23

Номер провадження 2/289/223/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2023 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді - Кириленка О.О.,

за участю секретаря судового засідання Романенко К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільнусправу запозовом СТОВ «НИВА» до Виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення та його скасування, визнання недійсним свідоцтва про право власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради від 07.04.2021 №116 «Про видачу свідоцтва про право власності на житло», згідно якого вирішено видати свідоцтво про передачу у спільну сумісну, часткову власність у рівних частинах ОСОБА_1 та членам його сім`ї ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на житло (квартиру), що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Радомишль, відповідно до ордеру №222 від 29.09.1983, який виданий виконавчим комітетом міської ради народних депутатів м. Радомишль, на підставі рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради №116 від 13.09.1983 та технічного паспорту; визнати недійсним свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 12.04.2021, видане Радомишльською міською радою зазначеним особам на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , стягнути з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що СТОВ «НИВА» підпорядкована та рахується вказана квартира. В період працевлаштування ОСОБА_1 в СТОВ «НИВА» (реорганізованого ПКСП «НИВА» та реорганізованого колгоспу імені Леніна), зазначену квартиру надано йому та членам його сім`ї: дружині ОСОБА_2 та дочці ОСОБА_4 в користування, які являлися наймачами і жодних майнових прав у зв`язку із вселенням на квартиру не набували. Питання про передачу будинку та квартири у комунальну власність, власником, якої являється позивач не вирішувалося, а відповідно і рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області чи Радомишльської міської ради Житомирської області про прийняття об`єктів у комунальну власність спірної квартири не приймалося. На думку позивача, виконавчий комітет Радомишльської міської ради Житомирської області розпорядився майном, яке йому не належить та не перебуває у його оперативному віданні, та таким чином позбавив позивача належного йому майна.

Ухвалою від 16.02.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі (а.с. 34).

06.03.2023 до суду надійшов відзив від представника відповідача виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області, який заперечив щодо задоволення позову, та зазначив, що не доведено порушення прав позивача прийняттям оскаржуваного рішення та видачею свідоцтва про право власності. Представник відповідачів звертає увагу, що до міської ради надійшла заява від ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право власності, в якій зазначається, що вона разом з ОСОБА_1 , згідно рішення виконавчого комітету Радомишльської ради народних депутатів від 13.09.1983 за №166 та виданого ордеру вселились у вказану квартиру. До заяви було долучено відповідні підтверджуючі документи, зокрема довідку КП «Житомирське бюро з технічної інвентаризації» №842 від 06.11.2018, згідно якої право власності на спірну квартиру не зареєстровано, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також зазначає, що сім`я ОСОБА_5 вселилася в дану квартиру у відповідності до норм ЖК УРСР, тому відсутні підстави вважати, що вони зайняли відповідне приміщення з порушенням встановленого порядку, беручи також до уваги тривале проживання у ньому, несення протягом всього часу проживання витрат на обслуговування свого житла та сплату комунальних послуг. Окрім того, позивачем не доведено наявність права власності на вказану квартиру, а також, що він є правонаступником колгоспу імені ОСОБА_6 та існування трудових відносин з ОСОБА_1 (а.с. 39-50).

18.05.2023 відповідач ОСОБА_2 подала до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи документів (а.с. 61-78).

27.09.2023 позивачем подано до суду заяву про долучення документів до матеріалів справи (а.с. 101-127).

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позовній заяві та зазначив, що оскаржуване рішення порушує права СТОВ «НИВА», оскільки цим рішенням безпідставно передано у приватну власність спірну квартиру за яку досі дане товариство сплачує податок на нерухомість.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Касянчук С.В. в суді просив відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та зазначив, що відсутні будь-які докази набуття позивачем у встановленому законодавством порядку права власності на спірну квартиру. До того ж, звертає увагу суду на те, що матеріали справи та наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомості не містять інформації, про те, що позивач є правонаступником будь-якої юридичної особи. На думку представника відповідача, відповідачами право власності на квартиру набуто правомірно, а позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав у даній справі.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі, позов не підтримує (а.с. 55).

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статей 1, 3 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, слід зауважити, що, виходячи із загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, в порядку цивільного судочинства регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленомуЦивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Відмова від такого права є недійсною.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

При цьому, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, для чого роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав.

В силуст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Судом встановлено, що житлові приміщення в побудованих колгоспних будинках по вул. Міськради включено в число службових та надано номери по АДРЕСА_2 , 45, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 (а.с. 108, 109).

Відповідно до архівного витягу від 27.08.2021 протоколу №1 засідання правління колгоспу ім. Леніна м. Радомишль Житомирської області від 29.01.1983 вирішено надати жилу площу нижчевказаним колгоспникам в службових будинках по АДРЕСА_2 , згідно поданих заяв і встановленої черги: будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 4-х кімнатна квартира розміром 49,40 кв. м., склад сім`ї 3 чол. (а.с. 110).

Як вбачається зі змісту ухвали Житомирського апеляційного суду від 22.04.2013 згідно з протоколом зборів уповноважених членів колгоспу ім. Леніна від 06.05.1992 №2 у колгоспі проведено приватизацію, створено ПКСП «НИВА», затверджено Положення про пайовий розподіл колгоспу та прийнято Статут. 25.03.1997 загальними зборами членів ПКСП «НИВА» та його реорганізацію у СТОВ «НИВА». В цей же день, шляхом об`єднання майна 16 працівників ПКСП «НИВА», створено СТОВ «НИВА». До того ж, вказаною ухвалою встановлено, що до СТОВ «НИВА» перейшли всі права та реорганізованого ПКСП «НИВА», в тому числі і обов`язок користування, формування, розподілу пайового фонду співвласників майна (а.с. 114-115).

Окрім того зі змісту рішення Апеляційного суду Житомирської області від 01.11.2016, ухваленого у справі №289/1031/16-ц, встановлено, що спірна квартира перебуває на балансі СТОВ «НИВА» (а.с. 116-117).

07.04.2021 виконавчим комітетом Радомишльської міської ради Житомирської області прийнято рішення №116 про видачу свідоцтва про право власності у спільну сумісну, часткову власність у рівних частинах ОСОБА_1 та членам його сім`ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , на квартиру АДРЕСА_11 , відповідно до ордеру №222 від 29.09.1983, який виданий виконавчим комітетом міської ради народних депутатів м. Радомишль, на підставі рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради №166 від 13.09.1983, технічного паспорту, інв. справа №4327 від 06.11.2018 (а.с. 15) та 12.04.2021 видано свідоцтво про право власності на зазначену квартиру (а.с. 16, 64).

28.03.2023 між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір про поділ нерухомого майна (квартири), що є спільною сумісною власністю, який посвідчений Камінською Л.В., приватним нотаріусом Житомирського РНО Житомирської області, згідно якого сторони договору домовилися про поділ квартири АДРЕСА_11 , що є їхньою спільною сумісною власністю, і вважають, що їхні частки у праві спільної власності на цю квартиру є рівними, тобто по 1/3 частці у кожного (а.с. 65-67).

Відповідно до договору дарування від 28.03.2023, який зареєстрований в реєстрі за №512, ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_3 прийняла в дар належну дарувальнику на праві приватної власності 1/3 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 69-70).

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина другастатті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження№ 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження№ 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження№ 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження№ 12-88гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

У даній справі, позов пред`явлено СТОВ «НИВА» у зв`язку з незаконним, на думку позивача, набуттям відповідачами у власність спірної квартири.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц зазначено, щоВелика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимогстатті 388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними.Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження№ 14-125цс20, пункт 74) та інших. Визнання недійсним державного акта також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94)). Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Таким чином, якщо нерухомим майном неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволоділи відповідачі, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Однак, у даному випадку такі вимоги позивачем не були пред`явлені.

Враховуючи викладене, заявлені в цій справі СТОВ «НИВА» позовні вимоги про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради від 07.04.2021 №116 «Про видачу свідоцтва про право власності на житло» та свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 12.04.2021, видане Радомишльською міською радою не відповідають належному способу захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Як було вже зазначено, такий правовий висновок сформульований у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження№ 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги СТОВ «НИВА» задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 259, 264-268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА» (місцезнаходження: вул. Міськради, 46/51, м. Радомишль, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12201, код ЄДРПОУ 03744327)до Виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області (місцезнаходження: вул. Майдан Соборний, 12, м. Радомишль, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12201, код ЄДРПОУ 04053358), ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_13 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_14 , РНОКПП НОМЕР_4 ), про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області та свідоцтва про право власності відмовити.

Рішення судуможе бутиоскаржене безпосередньодо Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29.12.2023.

Суддя Олег КИРИЛЕНКО