Постанова

від 18.06.2024 по справі 289/293/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №289/293/23 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О.О.

Категорія 8 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Коломієць О.С., Талько О.Б.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 289/293/23 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» до Виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення та його скасування, визнання недійсним свідоцтва про право власності,

за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 грудня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Кириленка О.О. у м. Радомишль,

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нива» (далі СТОВ «Нива», Товариство, позивач) звернулось з даним позовом, в якому просило:

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради від 07.04.2021 №116 «Про видачу свідоцтва про право власності на житло», згідно якого вирішено видати свідоцтво про передачу у спільну сумісну, часткову власність у рівних частинах ОСОБА_1 та членам його сім`ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 житло (квартиру), що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Радомишль, відповідно до ордеру №222 від 29.09.1983, який виданий виконавчим комітетом міської ради народних депутатів м. Радомишль, на підставі рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради №116 від 13.09.1983 та технічного паспорту;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 12.04.2021, видане Радомишльською міською радою зазначеним особам на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та стягнути з відповідачів судові витрати.

Позов мотивувався тим, що СТОВ «Нива» підпорядкована та рахується (перебуває на балансі) дана квартира. В період працевлаштування ОСОБА_1 у Товаристві (реорганізованого ПКСП «Нива» та реорганізованого колгоспу імені Леніна), зазначену квартиру надано йому та членам його сім`ї у користування. Вони являлися наймачами і жодних майнових прав у зв`язку із вселенням у квартиру не набували. Питання про передачу будинку та квартири у комунальну власність, власником, якої являється позивач не вирішувалося, а відповідно і рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області чи Радомишльської міської ради Житомирської області про прийняття об`єктів у комунальну власність спірної квартири не приймалося. Товариство вважало, що виконавчий комітет Радомишльської міської ради Житомирської області розпорядився майном, яке йому не належить та не перебуває у його оперативному віданні, та таким чином позбавив позивача належного йому майна.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

У подані апеляційній скарзі, позивач просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Зазначає, що прийняте 07.04.2021 рішення №116 «Про видачу свідоцтва про право власності на житло» та видання Свідоцтва на право власності суперечить вимогам Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» і тому підлягало скасуванню та визнання недійсним Свідоцтва на право власності. Висновки суду є помилковими, позивач вважає що воно прийняте з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що зареєструвавши право власності на підставі оспорюваного свідоцтва (яке в свою чергу є похідним від рішення про його видачу) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідачі порушили право власності позивача, а тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно є ефективним способом порушеного права, адже в подальшому дозволить скасувати реєстрацію права власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також будь-які правочини, вчинені на підставі скасованого Свідоцтва.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи сторони та інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.

Враховуючи те, що в судове засідання не з`явились всі особи, які беруть участь у справі, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає положенню частини 2 статті 247 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як убачається із матеріалів справи, зокрема архівної копії від 27.08.2021 № 07-12/595-9 Державного архіву Житомирської області, виконавчим комітетом Радомишльської міської ради народних депутатів Житомирської області від 13 липня 1982 року було прийнято рішення № 149 про надання відомчим будинкам, які належать колгоспу ім. Леніна, номери по АДРЕСА_1 (у цьому будинку перебуває спірна квартира) (а.с.108).

Згідно архівних витягів від 27.08.2021 № 07-12/595-6 та №07-12/595-7 Рішенням зборів уповноважених членів колгоспу ім. Леніна м. Радомишль Житомирської області від 23 липня 1982 року (Протокол № 3), вирішено житлові приміщення в побудованих колгоспних будинках по АДРЕСА_1 включити в число службових і представити для проживання в них колгоспників слідуючих категорій: … 4. Будинок АДРЕСА_1 - для шофера і хмілярки-подружжя, які будуть працювати шофером і хміляркою бр.№1. Також Рішенням зборів від 29 січня 1983 року (Протокол № 1), вирішено надати жилу площу у службових будинках по АДРЕСА_1 , згідно поданих заяв та встановленої черги: … Будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_1 - шофер, ОСОБА_2 -хмілярка. 4-х кімнатна квартира, розміром 49,40 кв.м, склад сім`ї - 3 чол. (а.с.109-110).

За змістом постанови Житомирського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року, справа № 289/2419/18, згідно ордеру № 222 на підставі рішення виконкому від 13 вересня 1983 року № 166, ОСОБА_1 отримав для проживання квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_2 - жінка, ОСОБА_5 - донька (а.с.118-122).

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області (ухвала від 22 квітня 2013 року, справа № 0620/1323/12) встановлено, що згідно з протоколом зборів уповноважених членів колгоспу імені Леніна від 06 травня 1992 року №2 проведено приватизацію, створено ПКСП «Нива», затверджено Положення про пайовий розподіл колгоспу та прийнято Статут.

25 березня 1997 року загальними зборами членів ПКСП «Нива» було прийнято рішення про розпаювання майна і земель ПКСП «Нива» та його реорганізацію у СТОВ «Нива». В цей же день, шляхом об`єднання майна 16 працівників ПКСП «Нива», створено СТОВ «Нива».

Згідно Статуту СТОВ «Нива», затвердженого загальними зборами учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю, протокол № 1 від 25 березня 1997 року, СТОВ «Нива» є правонаступником ПКСП «Нива».

До СТОВ «Нива» перейшли всі права та обов`язки реорганізованого ПКСП «НИВА», в тому числі і обов`язок користування, формування, розподілу пайового фонду співвласників майна (а.с.114-115).

Відповідно до рішення Апеляційного суду Житомирської області від 01 листопада 2016 року (справа №289/1031/16-ц) спірна квартира перебуває на балансі СТОВ «Нива» (а.с.116-117).

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які відомості, щодо передачі спірної квартири СТОВ «Нива» Радомишльській міській раді Житомирської області.

Судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області від 07 квітня 2021 року №116 було видано Свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 про право приватної, спільної сумісної власності гр. ОСОБА_1 , та членам його сім`ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.64).

ОСОБА_3 після останньої державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про шлюб (а.с.53,54).

28 березня 2023 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір про поділ нерухомого майна (квартири), що є спільною сумісною власністю, який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського РНО Житомирської області Камінською Л.В., згідно якого сторони договору домовилися про поділ спірної квартири, що є їхньою спільною сумісною власністю, і вважають, що їхні частки у праві спільної власності на цю квартиру є рівними, тобто по 1/3 частці у кожного (а.с.65-67).

Цього ж дня, ОСОБА_1 за Договором дарування від 28 березня 2023 року подарував ОСОБА_3 належну йому на праві приватної власності 1/3 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.69-70).

Таким чином, у ОСОБА_1 відсутнє право часткової власності на спірну квартиру.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За приписами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц: «…власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними …», «…Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові….».

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлені СТОВ «Нива» позовні вимоги не є ефективним способом захисту прав власника і їх задоволення не відновить порушене право та не усуне перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не свідчать про порушення місцевим судом норм матеріального чи процесуального права при вирішенні даного спору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Посилання щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» залишити без задоволення, а рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 грудня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді