Рішення

від 09.11.2023 по справі 369/11387/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/11387/22

Провадження № 2/369/2234/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2023 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Цукарєвій К.А.,

за участю:

прокурора Хорошуна М.Я.,

представника відповідача Тарана О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали цивільної справи № 369/11387/22 за позовною заявою заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах Фастівської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне підприємство «Київське лісове господарство», про скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками, шляхом їх повернення,-

В С Т А Н О В И В:

10 листопада 2022 року заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Фастівської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне підприємство «Київське лісове господарство», про скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками, шляхом їх повернення.

Зазначений позов заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області обґрунтував тим, що Київською обласною прокуратурою виявлено порушення вимог земельного та лісового законодавства на території Фастівського району Київської області.

Прокурор посилається на те, що розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 04.03.2010 року № 1525 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненьскої сільської ради Фастівського району Київської області.

На підставі вказаного розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯИ № 495301 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0278, площею 1,8441 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому, ОСОБА_1 здійснив поділ вказаної земельної ділянки, у результаті чого утворилось 15 земельних ділянок з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0505 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0506 площею 0,134 га,3222481600:02:010:0507 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0508 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0509 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0510 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0511 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0512 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0513 площею 0,12 га,3222481600:02:010:0514 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0515 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0516 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0517 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0518 площею 0, 15 га, 3222481600:02:010:0519 площею 0,12 га.

Надалі, розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 06.10.2011 року № 2548 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельних ділянок з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0505 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0506 площею 0,134 га,3222481600:02:010:0507 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0508 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0509 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0510 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0511 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0512 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0513 площею 0,12 га,3222481600:02:010:0514 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0515 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0516 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0517 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0518 площею 0, 15 га, 3222481600:02:010:0519 площею 0,12 га, цільове призначення яких змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва.

У зв`язку з цим за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказані об`єкти нерухомого майна, а саме:

?на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0505на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014індексний номер: 14486861;

?на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0506 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014індексний номер: 14488985;

?на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0507 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014індексний номер: 14489898;

?на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0508 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014індексний номер: 14484947;

?на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0509 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014індексний номер: 14486201;

?на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0510 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014індексний номер: 14495501;

?на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0511 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014індексний номер: 14495441;

?на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0512 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014індексний номер: 14495289;

?на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0513 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014індексний номер: 14495650;

?на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0514 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014індексний номер: 14490597;

?на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0515 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014індексний номер: 14494724;

?на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0516 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014індексний номер: 14493087;

?на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0517 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014індексний номер: 14494349;

?на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0518 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014індексний номер: 14495172;

?на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0518 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014індексний номер: 14491487.

На думку прокурора відведення у власність вказаних земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства здійснено з грубими порушеннями вимог земельного та лісового законодавства.

Позивач зазначає, що за інформацією ДП «Київське лісове господарство», ФОП ОСОБА_2 та наявних матеріалів лісовпорядкування за 1993 - 2014 роки, вказані земельні ділянки, а також земельна ділянка з кадастровим номером 3222481600:02:010:0278площею 1,8441 відносились до земель лісогосподарського призначення та перебували в постійному користуванні Державного підприємства «Київське лісове господарство» (квартал 2, виділи 2, 3 Васильківського лісництва).

Києво-Святошинською районною державною адміністрацією на підставі спірного розпорядження від 04.03.2010 № 1525 здійснено незаконне відведення земельної ділянки у приватну власність громадянина без згоди землекористувача, без вилучення з постійного користування ділянки, без зміни цільового призначення ділянок, у тому числі за погодженням з постійним лісокористувачем, та, відповідно, без розроблення і затвердження в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення ділянки (в порядку зміни цільового призначення).

Прокурор вважає, що в силу положень ст. 122 Земельного кодексу України належним розпорядником земель лісогосподарського призначення державної форми власності в межах населеного пункту без зміни їх цільового призначення, яка перебуває в постійному користуванні Державного підприємства «Київське лісове господарство», є виключно Фастівська районна державна адміністрація Київської області.

А тому, на переконання позивача, розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 04.03.2010 № 1525прийнято в порушення вимог ст. ст. 20, 22, 57, 93, 116, 122, 149 Земельного кодексу України та ст. ст. 16, 17, 18 Лісового кодексу України як не уповноваженим органом, з порушенням порядку зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, у спосіб та для потреб не передбачених законодавством, без попереднього припинення права користування землекористувача.

На підставі викладеного, прокурор просив суд:

1. Усунути перешкоди у здійсненні Фастівською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, шляхом:

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14486861 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0505;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14488985 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0506 площею 0,134 га;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14489898 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0507 площею 0, 12 га;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області 16.07.2014 індексний номер: 14484947 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0508 площею 0,12 га;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14486201 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0509 площею 0,12 га;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14495501 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0510 площею 0,12 га;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14495441 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0511 площею 0,12 га;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14495289 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0512 площею 0,12 га;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14495650 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0513 площею 0,12 га;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14490597 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0514 площею 0,12 га;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14494724 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0515 площею 0,12 га;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14493087 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0516;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14494349 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0517 площею 0,12 га;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14495172 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0518 площею 0,15 га;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14491487 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0519;

2. Усунути перешкоди у здійсненні Фастівською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, шляхом повернення на користь держави в особі Фастівської районної державної адміністрації Київської області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельних ділянок:

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0505 площею 0,12 га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0506 площею 0,134 га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0507 площею 0,12га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0508 площею 0,12 га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0509 площею 0,12 га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0510 площею 0,12 га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0511 площею 0,12 га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0512 площею 0,12 га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0513 площею 0,12 га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0514 площею 0,12 га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0515 площею 0,12 га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0516 площею 0,12 га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0517 площею 0,12 га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0518 площею 0, 15 га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0519 площею 0,12 га;

3. Стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, б-р. Лесі Українки, 27/2) судовий збір за наступними реквізитами: отримувач Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 02909996; банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ; МФО 820172; рахунок отримувача UA028201720343190001000015641.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 січня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цій справі. Призначено підготовче судове засідання.

22 лютого 2023 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Тарана О.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позову заступника керівника Київської обласної прокуратури відмовити. Свої заперечення на позов мотивував тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222381600:02:010:0278 площею 1,8441 га виділена ОСОБА_1 на підставі проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 .

У даному проекті наявні вказівки центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики та управління у сфері регулювання земельних відносин, використання, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, основними завданнями якого є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, здійснення землеустрою і проведення моніторингу земель, у якого не могло не бути інформації щодо належності даної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, який, очевидно, не міг допустити передачу такої земельної ділянки у приватну власність з порушенням вимог земельного законодавства, і який підтвердив відсутність будь-яких обмежень використання земельної ділянки.

Дана земельна ділянка, яка знаходилася в межах Києво-Святошинського району Київської області, передана у власність ОСОБА_1 для сільськогосподарського використання (для ведення особистого селянського господарства) уповноваженим на те органом Києво-Святошинською районною державною адміністрацією.

Земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_1 із земель запасу, тобто таких, які не надані у власність або користування будь-яких громадян чи юридичних осіб.

На переконання відповідача, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується законність передачі Києво-Святошинською районною державною адміністрацією земельної ділянки з кадастровим номером 3222381600:02:010:0278, площею 1,8441 га у приватну власність ОСОБА_1 .

Представник відповідача зазначає, що у 2012 році Києво-Святошинським районним судом Київської області розглядалася цивільна справа №2-3837/12 (провадження №2/1015/2213/2012) за позовом заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави, уповноваженими органами якої є Київське обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство «Київське лісове господарства» до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26.03.2013 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Відповідач звертав увагу суду на те, що після відмови у задоволенні позову, що розглядався в межах справи №2-3837/12, ні прокуратура Києво-Святошинського району Київської області, ні Київська обласна прокуратура, ні Київське обласне управління лісового та мисливського господарства, ні Державне підприємство «Київське лісове господарства», ні Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області протягом 10 років не вчинили жодних дій, спрямованих на захист їх начебто порушених прав.

Вважає, що згідно доводів Заступника керівника Київської обласної прокуратури, наведених у позовній заяві, незаконність вибуття земель з державної власності розпочалася з незаконної передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки лісового фонду площею 1,8441 га, яка перебувала у користуванні Державного підприємства «Київське лісове господарство», що мало місце 04.03.2010 року. В свою чергу, ні Кабінет Міністрів України, ні органи прокуратури в інтересах Кабінету Міністрів України, ні будь-які інші органи державної влади не зважаючи на факт обізнаності держави з набуттям ОСОБА_1 прав на спірні земельні ділянки, протягом 10 років не зверталися до останнього з жодними позовами щодо спірних земельних ділянок. Враховуючи викладене, у поведінці держави відсутні будь-які ознаки у існування «суспільного», «публічного» інтересу у поверненні державі незаконно наданої у власність земельної ділянки лісового фонду.

Вважає, що прокурором не доведено, що втручання у право ОСОБА_1 на мирне володіння належним йому майном не порушить справедливого балансу інтересів, а саме того, що позитивні наслідки вилучення спірних земельних ділянок для захисту інтересів держави є більш важливими, ніж дотримання права ОСОБА_1 , який законним шляхом добросовісно набув своє майно, покладаючись на легітимність добросовісних дій органів державної влади.

31 травня 2023 року на адресу суду від прокурора надійшла відповідь на відзив, в якій останній не погоджувався з доводами відповідача, викладеними у відзиві.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 вересня 2023 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні прокурор Хорошун М.Я. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Таран О.В. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату час та місце слухання справи сповіщені належним чином, причини неявки не повідомили.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши доводи прокурора, представника відповідача, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна та державних актів, наявних в матеріалах справи, земельні ділянки з кадастровиминомерами 3222481600:02:010:0505площею 0,12га,3222481600:02:010:0506площею 0,134га,3222481600:02:010:0507площею 0,12га,3222481600:02:010:0508площею 0,12га,3222481600:02:010:0509площею 0,12га,3222481600:02:010:0510площею 0,12га,3222481600:02:010:0511площею 0,12га,3222481600:02:010:0512площею 0,12га,3222481600:02:010:0513площею 0,12га,3222481600:02:010:0514площею 0,12га,3222481600:02:010:0515площею 0,12га,3222481600:02:010:0516площею 0,12га,3222481600:02:010:0517площею 0,12га,3222481600:02:010:0518площею 0,15га,3222481600:02:010:0519площею 0,12ганалежать на праві власності ОСОБА_1 .

Згідно відповіді на запит прокурора, наданої ФОП ОСОБА_2 від 02.08.2022 року № 02082022-2 та наданих фрагментів з публічної кадастрової карти України земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0505 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0506 площею 0,134 га, 3222481600:02:010:0507 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0508 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0509 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0510 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0511 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0512 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0513 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0514 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0515 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0516 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0517 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0518 площею 0, 15 га, 3222481600:02:010:0519 площею 0,12 га, на які були надані поземельні книги, що знаходяться на території Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області повністю та частково накладаються на землі лісового фонду (за матеріалами лісовпорядкування 2014 року).

Листом від 25.06.2012 року № 02-471 ДП «Київське лісове господарство» повідомило прокурора про те, що земельна ділянка ОСОБА_1 площею 1,8441 га на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, відноситься до земель лісового фонду ДП «Київський лісгосп» квартал 2 виділ 2 Васильківського лісництва. Погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність фізичним особам ДП «Київський лісгосп» не надавалось.

Як вбачається з листа Київської обласної прокуратури від 14.02.2022 року № 15/1-171вих22 остання надіслала на адресу Фастівської районної державної адміністрації в якому зазначила, що Фастівська районна державна адміністрація є належним суб`єктом владних повноважень до компетенції якого віднесені повноваження по захисту інтересів держави у спірних правовідносинах та просила повідомити Київську обласну прокуратуру про вжиті Фастівською районною державною адміністрацією заходи щодо усунення вказаних порушень і повернення земельних ділянок у власність держави (пред`явлення позову тощо), або повідомити про неможливість звернення до суду з вказаних питань з метою вжиття заходів представницького характеру Київською обласною прокуратурою в порядку, визначеному ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Листом від 15.08.2022 року № 15/1-547 вих-22 заступник керівника Київської обласної прокуратури повідомив Фастівську районну державну адміністрацію про пред`явлення позову до суду.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня 2012 року в справі № 2-3837/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 березня 2013 року, у задоволенні позову заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави, уповноваженими органами якої є Київське обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство «Київське лісове господарства» до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіннябуло відмовлено.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до статті 16ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистогонемайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права йохоронювані законом інтереси.

Щодо участі прокурора у справі слід зазначити таке.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються нездатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Особливості участі та статусу прокурора в цивільному процесі, а також порядок та підстави звернення прокурора до суду, визначено статтею 56 ЦПК України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким законом є Закон України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру».

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 257 ЦПК України.

Предметом спору зазначеної цивільної справи є поновлення порушеного права власності держави на землі лісового фонду, оскільки на земельну ділянку, яка є предметом спору, було неправомірно зареєстроване право власності за відповідачем ОСОБА_1 та змінено її цільове призначення всупереч вимогам закону. Контроль за використанням та охороною спірної земельної ділянки знаходиться в межах повноважень Фастівської районної державної адміністрації.

За приписами статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Відповідно до вимог частин третьої та п`ятої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно із частиною першою та пунктом а) частини другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Статтею 189 ЗК України встановлено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

У даному спорі органом, який здійснює захист інтересів держави самостійно є Фастівська районна державна адміністрація Київської області, як орган виконавчої влади, до компетенції якого входить розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення для лісогосподарських потреб відповідно до вимог пункту 5 статті 122, пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, а власником земельної ділянки держава Україна.

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень.

З метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

На підтвердження підстав для звернення з цим позовом в інтересах Фастівської районної державної адміністрації Київська обласна прокуратура надає листи від 14.02.2022 року № 15/1-171вих22 згідно якого прокурор зазначив, що Фастівська районна державна адміністрація є належним суб`єктом владних повноважень до компетенції якого віднесені повноваження по захисту інтересів держави у спірних правовідносинах та просила повідомити Київську обласну прокуратуру про вжиті Фастівською районною державною адміністрацією заходи щодо усунення вказаних порушень і повернення земельних ділянок у власність держави (пред`явлення позову тощо), або повідомити про неможливість звернення до суду з вказаних питань з метою вжиття заходів представницького характеру Київською обласною прокуратурою в порядку, визначеному ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та від 15.08.2022 року № 15/1-547 вих-22, згідно якого, заступник керівника Київської обласної прокуратури повідомив Фастівську районну державну адміністрацію про пред`явлення позову до суду.

Матеріали справи не містять відповідь Фастівської районної державної адміністрації на зазначені листи прокурора.

Суд звертає увагу на те, що бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомустаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, аналогічна позиція висловлена у постанові ВП ВС від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16.

Таким чином,суд визнаєобґрунтованим належнимчином потребуу зверненніпрокурора зцим позовомв інтересахоргану виконавчоївлади,який не виявлявбажання захищатиінтереси державистосовно цихземельних діляноку суді.

Щодо ефективного способу захисту, суд вважає за потрібне зазначити такі обставини.

Згідно зі статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається впорядку, визначеному законом.Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Аналогічний підхід до врегулювання правовідносин у сфері володіння власністю демонструє цивільне законодавство.

За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частино першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Положеннями частин першої та другої та третьої статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша та друга статті 321 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власностівважається набутимправомірно,якщо іншепрямо невипливає іззакону абонезаконність набуттяправа власностічи необґрунтованістьактивів,які перебуваютьу власності,не встановленісудом.

Так, власником земель лісогосподарського призначення до виділення у власність спірної земельної ділянки, була держава. Вважаючи, що виділення спірної земельної ділянки суперечить вимогам законодавства, заступник прокурора звернувся до суду в інтересах держави в особі органу виконавчої влади розпорядника земель лісогосподарського значення, які знаходяться в межах юрисдикції Київської обласної державної адміністрації.

Таким чином, суду слід з`ясувати, у який спосіб має бути поновлене право власності позивача на земельну ділянку лісогосподарського призначення, яке останній вважає порушеним.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 361/2965/15-а, від 09.11.2021 у справі № 542/1403/17).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Віндикаційний позов це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (постанова Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 752/13695/18).

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст. ст. 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог ст. ст. 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (про принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю зазначено у п. 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (п. п. 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц).

Вирішуючи питання про належні способи захисту прав власника земельної ділянки лісогосподарського призначення, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц виклала такий правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогамЗК Україниє неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених устатті 59 цього Кодексу(див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95 с18); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45) та інших. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом. За змістом наведених постанов та виходячи з обставин, встановлених у цих справах, зазначені висновки не застосовуються щодо заволодіння замкненими природними водоймами загальною площею до 3 гектарів, оскільки такі водойми можуть надаватися у власність приватним особам (стаття 59ЗК України).

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушеннямЗК Українита Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки особи можуть мати такі ділянки на праві власності.

Відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; с уб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Відповідно до статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; г ромадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 ЛК України лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.

Отже, в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою.

Враховуючи вищенаведене, Велика Палата Верховного Суду підтвердила свої попередні висновки про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи. Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації.

З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавиливолодіннянерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачаєправо володіннянерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

З огляду на викладене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.

Звертаючись до суду з цим позовом заступник керівника Київської обласної прокуратури просив скасувати рішення про державну реєстрацію спірних земельних ділянок та усунути перешкоди у здійсненні Фастівською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, шляхом повернення на користь держави в особі Фастівської районної державної адміністрації з незаконного володіння відповідача ділянок з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0505 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0506 площею 0,134 га, 3222481600:02:010:0507 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0508 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0509 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0510 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0511 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0512 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0513 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0514 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0515 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0516 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0517 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0518 площею 0, 15 га, 3222481600:02:010:0519 площею 0,12 га.

На час звернення заступника керівника Київської обласної прокуратури із цим позовом спірні земельні ділянки перебували у власності відповідача ОСОБА_1 .

Отже, враховуючи вищевикладене, власник з дотриманням вимог ст. ст. 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності, повернення майна чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Викладене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, згідно з яким вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку ст. 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

А відтак, враховуючи, що спірні земельні ділянки зареєстровані за ОСОБА_1 , заступник керівника Київської обласної прокуратури позовних вимог про витребування спірної земельної ділянки не заявив, тому заявлені ним позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування державної реєстрації права власності та повернення спірних земельних ділянок не є ефективним способом захисту права.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог заступника керівникаКиївської обласноїпрокуратури вінтересах Фастівськоїрайонної державноїадміністрації Київськоїобласті до ОСОБА_1 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету споруна стороніпозивача:Державне підприємство«Київське лісовегосподарство»,про скасуваннядержавної реєстраціїта усуненняперешкод укористуванні тарозпорядженні земельнимиділянками,шляхом їхповерненняслід відмовити, оскільки позивачем обрано неефективний спосіб захисту.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позову заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської районної державної адміністрації відмовлено, понесені ним судові витрати у справі, які складаються з судового збору покладаються судом на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 21, 387, 388 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 13, 19, 48, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог заступника керівникаКиївської обласноїпрокуратури вінтересах Фастівськоїрайонної державноїадміністрації Київськоїобласті до ОСОБА_1 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету споруна стороніпозивача:Державне підприємство«Київське лісовегосподарство»,про скасуваннядержавної реєстраціїта усуненняперешкод укористуванні тарозпорядженні земельнимиділянками,шляхом їхповернення відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Фінагеєва