Постанова

від 26.09.2024 по справі 369/11387/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 року м. Київ

Унікальний номер справи № 369/11387/22

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8015/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Фінагеєвої І.О., у справі за позовною заявою заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах Фастівської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне підприємство «Київське лісове господарство», про скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками, шляхом їх повернення, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2022 року заступник керівника Київської обласної прокуратури Грабець І. звернувся до суду з вказаним позовом в інтересах держави в особі Фастівської районної державної адміністрації Київської області, в якому просив:

1. усунути перешкоди у здійсненні Фастівською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, шляхом:

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14486861 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0505;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14488985 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0506 площею 0, 134 га;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14489898 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0507 площею 0, 12 га;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області 16.07.2014 індексний номер: 14484947 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0508 площею 0, 12 га;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14486201 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0509 площею 0, 12 га;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14495501 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0510 площею 0, 12 га;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14495441 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0511 площею 0, 12 га;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14495289 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0512 площею 0, 12 га;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14495650 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0513 площею 0, 12 га;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14490597 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0514 площею 0, 12 га;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14494724 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0515 площею 0, 12 га;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14493087 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0516;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14494349 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0517 площею 0, 12 га;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14495172 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0518 площею 0, 15 га;

- скасування рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14491487 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0519;

2. Усунути перешкоди у здійсненні Фастівською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, шляхом повернення на користь держави в особі Фастівської районної державної адміністрації Київської області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельних ділянок:

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0505 площею 0,12 га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0506 площею 0,134 га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0507 площею 0,12га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0508 площею 0,12 га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0509 площею 0,12 га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0510 площею 0,12 га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0511 площею 0,12 га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0512 площею 0,12 га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0513 площею 0,12 га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0514 площею 0,12 га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0515 площею 0,12 га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0516 площею 0,12 га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0517 площею 0,12 га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0518 площею 0, 15 га;

- з кадастровим номером 3222481600:02:010:0519 площею 0,12 га;

3. Стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, б-р. Лесі Українки, 27/2) судовий збір (т. 1 а.с. 1-26).

На обґрунтування позову зазначав, що Київською обласною прокуратурою виявлено порушення вимог земельного та лісового законодавства на території Фастівського району Київської області.Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 04.03.2010 року № 1525 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області. На підставі вказаного розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯИ № 495301 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0278, площею 1,8441 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому, ОСОБА_1 здійснив поділ вказаної земельної ділянки, у результаті чого утворилось 15 земельних ділянок з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0505 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0506 площею 0,134 га, 3222481600:02:010:0507 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0508 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0509 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0510 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0511 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0512 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0513 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0514 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0515 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0516 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0517 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0518 площею 0, 15 га, 3222481600:02:010:0519 площею 0,12 га.

Надалі, розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 06.10.2011 року № 2548 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельних ділянок з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0505 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0506 площею 0,134 га, 3222481600:02:010:0507 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0508 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0509 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0510 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0511 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0512 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0513 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0514 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0515 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0516 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0517 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0518 площею 0, 15 га, 3222481600:02:010:0519 площею 0,12 га, цільове призначення яких змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва.

У зв`язку з цим за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказані об`єкти нерухомого майна, а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0505 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14486861;на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0506 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14488985;на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0507 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14489898;на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0508 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14484947;на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0509 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14486201;на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0510 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14495501;на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0511 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14495441;на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0512 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14495289;на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0513 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14495650;на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0514 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14490597;на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0515 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14494724;на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0516 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14493087;на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0517 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14494349;на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0518 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14495172;на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0518 на підставі рішення держаного реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київської області від 16.07.2014 індексний номер: 14491487.

На думку прокурора, відведення у власність вказаних земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства здійснено з грубими порушеннями вимог земельного та лісового законодавства.

Зазначав, що за інформацією ДП «Київське лісове господарство», ФОП ОСОБА_2 та наявних матеріалів лісовпорядкування за 1993 - 2014 роки, вказані земельні ділянки, а також земельна ділянка з кадастровим номером 3222481600:02:010:0278, площею 1,8441, відносились до земель лісогосподарського призначення та перебували в постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство» (квартал 2, виділи 2, 3 Васильківського лісництва).

Києво-Святошинською районною державною адміністрацією на підставі спірного розпорядження від 04.03.2010 № 1525 здійснено незаконне відведення земельної ділянки у приватну власність громадянина без згоди землекористувача, без вилучення з постійного користування ділянки, без зміни цільового призначення ділянок, у тому числі за погодженням з постійним лісокористувачем, та, відповідно, без розроблення і затвердження в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення ділянки (в порядку зміни цільового призначення).

Прокурор вважав, що в силу положень ст. 122 Земельного кодексу України належним розпорядником земель лісогосподарського призначення державної форми власності в межах населеного пункту без зміни їх цільового призначення, яка перебуває в постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство», є виключно Фастівська районна державна адміністрація Київської області. А тому, розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 04.03.2010 № 1525 прийнято в порушення вимог Земельного кодексу України та Лісового кодексу України, як неуповноваженим органом, з порушенням порядку зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, у спосіб та для потреб не передбачених законодавством, без попереднього припинення права користування землекористувача (т. 1 а.с. 1-26).

22 лютого 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника ОСОБА_1 - адвоката Таран О.В., в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилався на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222381600:02:010:0278, площею 1,8441 га, виділена ОСОБА_1 на підставі проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 .У даному проекті наявні вказівки центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики та управління у сфері регулювання земельних відносин, використання, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, основними завданнями якого є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, здійснення землеустрою і проведення моніторингу земель, у якого не могло не бути інформації щодо належності даної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, який, очевидно, не міг допустити передачу такої земельної ділянки у приватну власність з порушенням вимог земельного законодавства, і який підтвердив відсутність будь-яких обмежень використання земельної ділянки.

Дана земельна ділянка, яка знаходилася в межах Києво-Святошинського району Київської області, передана у власність ОСОБА_1 для сільськогосподарського використання (для ведення особистого селянського господарства) уповноваженим на те органом - Києво-Святошинською районною державною адміністрацією. Земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_1 із земель запасу, тобто таких, які не надані у власність або користування будь-яких громадян чи юридичних осіб.

Вважав, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується законність передачі Києво-Святошинською районною державною адміністрацією земельної ділянки з кадастровим номером 3222381600:02:010:0278, площею 1,8441 га у приватну власність ОСОБА_1 .

Зазначав, що у 2012 році Києво-Святошинським районним судом Київської області розглядалася цивільна справа №2-3837/12 (провадження №2/1015/2213/2012) за позовом заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави, уповноваженими органами якої є Київське обласне управління лісового та мисливського господарства, ДП «Київське лісове господарства» до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26.03.2013 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Звертав увагу суду на те, що після відмови у задоволенні позову, що розглядався в межах справи №2-3837/12, ні прокуратура Києво-Святошинського району Київської області, ні Київська обласна прокуратура, ні Київське обласне управління лісового та мисливського господарства, ні Державне підприємство «Київське лісове господарства», ні Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області протягом 10 років не вчинили жодних дій, спрямованих на захист їх начебто порушених прав.

Вказував, що згідно доводів Заступника керівника Київської обласної прокуратури, наведених у позовній заяві, незаконність вибуття земель з державної власності розпочалася з незаконної передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки лісового фонду площею 1,8441 га, яка перебувала у користуванні Державного підприємства «Київське лісове господарство», що мало місце 04.03.2010 року. В свою чергу, ні Кабінет Міністрів України, ні органи прокуратури в інтересах Кабінету Міністрів України, ні будь-які інші органи державної влади, не зважаючи на факт обізнаності держави з набуттям ОСОБА_1 прав на спірні земельні ділянки, протягом 10 років не зверталися до останнього з жодними позовами щодо спірних земельних ділянок. Враховуючи викладене, у поведінці держави відсутні будь-які ознаки у існування «суспільного», «публічного» інтересу у поверненні державі незаконно наданої у власність земельної ділянки лісового фонду.

Вважав, що прокурором не доведено, що втручання у право ОСОБА_1 на мирне володіння належним йому майном не порушить справедливого балансу інтересів, а саме того, що позитивні наслідки вилучення спірних земельних ділянок для захисту інтересів держави є більш важливими, ніж дотримання права ОСОБА_1 , який законним шляхом добросовісно набув своє майно, покладаючись на легітимність добросовісних дій органів державної влади(т. 1 а.с. 180-189).

31 травня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив від прокурора Київської обласної прокуратури Хорошуна М., в якій останній підтримував позовні вимоги (т. 1 а.с. 226-241).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2023 року у задоволенні позовних вимог заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах Фастівської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ДП «Київське лісове господарство», про скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками, шляхом їх повернення - відмовлено (т. 2а.с. 20-36).

Не погодившись з рішенням районного суду, 29 січня 2024 року заступник керівника Київської обласної прокуратури Ткаленко О. направив до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги (т. 2а.с. 39-54).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є пред`явлення позову в порядку, визначеному ст. 388 ЦК України. Проте, вказані висновку суду не відповідають дійсним обставинам справи та дослідженим у ході розгляду доказам, що призвело до порушення норм процесуального права.

Зазначав, що особа не може набути статусу добросовісного володільця земельної ділянки у складі земель з особливим правовим режимом без належного дозволу уповноваженого на те органу, оскільки в силу зовнішніх, об`єктивних обставин, явних і видимих природних ознак земельної ділянки така особа, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про це, зважаючи на презумпцію знання закону. Спірні земельні ділянки не підпадають під ознаки жодного із виключень, встановлених ст. 56 Земельного кодексу України та ст. 12 Лісового кодексу України, які передбачають можливість набуття у приватну власність земель лісогосподарського призначення. Будь-які рішення щодо їх вилучення та зміни цільового призначення уповноваженими органами не приймались. Відтак, вважав, що очевидним є факт належності ділянок державі в особі Фастівської районної державної адміністрації на праві титульного володіння.

Посилався на те, що за відсутності згоди уповноваженого органу на вилучення земель лісогосподарського призначення виключає можливість вважати відповідача у даній справі титульним володільцем спірних земельних ділянок.

Вважав, що оскільки правовідносини у даній справі стосуються земель виключно державної форми власності лісогосподарського призначення, які відповідно до п. «г» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України не можуть передаватися у приватну власність, належним способом захисту порушеного права у даній справі є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 ЦК України, ст. 152 ЗК України з метою усунення перешкод державі в особі Київської обласної державної адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення.

Звертав увагу, що якщо суд дійшов висновку про неефективність обраного прокурором способу захисту інтересів держави у даних правовідносинах, встановивши факт приналежності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, суд виходячи з принципу «jura novit curia» («суд знає закони»), мав застосувати до спірних правовідносин ст. 387 ЦК України та дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора щодо повернення спірних земельних ділянок у власність держави. Проте, суд вказаного не врахував, а помилкова кваліфікація позовної вимоги про повернення земельних ділянок лісогосподарського призначення як вимоги, до якої слід застосувати приписи ст. 387 ЦК України, а не норми ст. 391 ЦК України, призвела до неправильного вирішення справи (т. 2 а.с. 38-54).

25 квітня 2024 року до суду надійшов відзив від представника ОСОБА_1 - адвоката Тарана О.В., в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін (т. 2 а.с. 84-99).

В судовому засіданні прокурори Лук`янчук А.В. , Стовбчатий А.Ю. підтримали скаргу і просили її задовольнити, представники відповідача ОСОБА_1 - адвокат Таран О. В., адвокат Пекар А.О. заперечували проти скарги і просили її відхилити.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені повідомленнями на зазначені ними адреси, у т.ч. адреси електронної пошти і телефонограмами із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень, тобто належним чином, про що у справі є докази. Факт належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 , його представник - адвокат Пекар А.О. підтвердила в суді, про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. Представник Фастівської районної державної адміністрації Київської області - Литвин В.В. подав письмову заяву в якій підтримав вимоги прокурора та просив задовольнити позов, розгляд справи провести за його відсутності. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ДП «Київське лісове господарство», про розгляд справи апеляційним судом 26 вересня 2024 року було сповіщено 09 серпня 2024 року, про що є відмітки працівників пошти про вручення адресату поштового відправлення та трекінг-повідомлення (т. 2 а.с. 71-83, 129-144, 148-156, 159).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні, визначивши важливість кожного на власний розсуд.

Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).

Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірні земельні ділянки зареєстровані за ОСОБА_1 , а заступник керівника Київської обласної прокуратури позовних вимог про витребування спірної земельної ділянки не заявив, тому заявлені ним позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування державної реєстрації права власності та повернення спірних земельних ділянок не є ефективним способом захисту права. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 23 грудня 2009 року за № 2279 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства адміністративних межах Гатненської сільської ради.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 04 березня 2010 року за № 1525 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

На підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 04 березня 2010 року за № 1525 ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності серії ЯИ № 495301 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0278, площею 1,8441 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що підтверджено відповіддю Управління Держкомзему в Києво-Святошинському районі Київської області за № 13728 від 21 серпня 2012 року, наданої на вимогу прокурора Києво-Святошинського району Київської області № 57218вих від 15серпня 2012 року.

У подальшому, на підставі заяви ОСОБА_1 було здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222481600:02:010:0278, площею 1,8441 га, у результаті чого утворилось 15 земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222481600:02:010:0505 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0506 площею 0,134 га, 3222481600:02:010:0507 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0508 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0509 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0510 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0511 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0512 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0513 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0514 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0515 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0516 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0517 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0518 площею 0, 15 га, 3222481600:02:010:0519 площею 0,12 га.

ОСОБА_1 видано державні акти на право власності на вказані земельні ділянки (т. 1 а.с. 59-60, 63-64, 67-68, 71-72, 75-76, 79-80, 83-84, 87-88, 90-91, 96-97, 100-101, 104-106, 109-110, 113-114).

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 06 жовтня 2011 року № 2548 було затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 вказаних земельних ділянок, змінено цільове призначення вказаних земельних ділянок із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва, ухвалено виготовити ОСОБА_5 державні акти на право власності на вищевказані земельні ділянки площею 0,12 га, площею 0,134 га, площею 0,12 га, площею 0,12 га, площею 0,12 га, площею 0,12 га, площею 0,12 га, площею 0,12 га, площею 0,12 га, площею 0,12 га, площею 0,12 га, площею 0,12 га, площею 0,12 га, площею 0, 15 га, площею 0,12 га для ведення садівництва в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (т. 1 а.с. 89).

Згідно з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна та державних актів, наявних в матеріалах справи, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0505 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0506 площею 0,134 га, 3222481600:02:010:0507 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0508 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0509 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0510 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0511 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0512 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0513 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0514 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0515 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0516 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0517 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0518 площею 0, 15 га, 3222481600:02:010:0519 площею 0,12 га належать на праві власності ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 55, 57, 61, 65, 69, 73, 77, 81, 85, 92, 94, 98, 102, 107, 111).

Згідно відповіді на запит прокурора, наданої ФОП ОСОБА_2 від 02.08.2022 року № 02082022-2 та наданих фрагментів з публічної кадастрової карти України земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0505 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0506 площею 0,134 га, 3222481600:02:010:0507 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0508 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0509 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0510 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0511 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0512 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0513 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0514 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0515 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0516 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0517 площею 0,12 га, 3222481600:02:010:0518 площею 0, 15 га, 3222481600:02:010:0519 площею 0,12 га, на які були надані поземельні книги, що знаходяться на території Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, повністю та частково накладаються на землі лісового фонду (за матеріалами лісовпорядкування 2014 року) (т. 1 а.с. 33-35).

Листом від 25.06.2012 року № 02-471 ДП «Київське лісове господарство» повідомило прокурора про те, що земельна ділянка ОСОБА_1 площею 1,8441 га на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, відноситься до земель лісового фонду ДП «Київський лісгосп» квартал 2 виділ 2 Васильківського лісництва. Погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність фізичним особам ДП «Київський лісгосп» не надавалось (т. 1 а.с. 47).

Як вбачається з листа Київської обласної прокуратури від 14.02.2022 року № 15/1-171вих22 остання надіслала на адресу Фастівської районної державної адміністрації в якому зазначила, що Фастівська районна державна адміністрація є належним суб`єктом владних повноважень до компетенції якого віднесені повноваження по захисту інтересів держави у спірних правовідносинах та просила повідомити Київську обласну прокуратуру про вжиті Фастівською районною державною адміністрацією заходи щодо усунення вказаних порушень і повернення земельних ділянок у власність держави (пред`явлення позову тощо), або повідомити про неможливість звернення до суду з вказаних питань з метою вжиття заходів представницького характеру Київською обласною прокуратурою в порядку, визначеному ст.23 Закону України «Про прокуратуру» (т. 1 а.с. 28-30).

Листом від 15.08.2022 року № 15/1-547 вих-22 заступник керівника Київської обласної прокуратури повідомив Фастівську районну державну адміністрацію про пред`явлення позову до суду (т. 1 а.с. 31).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня 2012 року в справі № 2-3837/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 березня 2013 року, у задоволенні позову заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави, уповноваженими органами якої є Київське обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство «Київське лісове господарства» до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння було відмовлено (т. 1 а.с. 170-174).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 березня 2013 року апеляційну скаргу прокурора Києво-Святошинського району Київської області відхилено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня 2012 року - залишено без змін (т. 1 а.с. 175-177).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (див. постанову Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18 (адміністративні провадження № К/9901/16194/19; К/9901/16864/19)).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19)).

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України).

В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третя статті 1 ЛК України).

До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України).

Листом від 25.06.2012 року № 02-471 ДП «Київське лісове господарство» повідомило прокурора про те, що земельна ділянка ОСОБА_1 площею 1,8441 га на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, відноситься до земель лісового фонду ДП «Київський лісгосп» квартал 2 виділ 2 Васильківського лісництва. Погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність фізичним особам ДП «Київський лісгосп» не надавалось (т. 1 а.с. 47).

Як вбачається з листа Київської обласної прокуратури від 14.02.2022 року № 15/1-171вих22 остання надіслала на адресу Фастівської районної державної адміністрації в якому зазначила, що Фастівська районна державна адміністрація є належним суб`єктом владних повноважень до компетенції якого віднесені повноваження по захисту інтересів держави у спірних правовідносинах та просила повідомити Київську обласну прокуратуру про вжиті Фастівською районною державною адміністрацією заходи щодо усунення вказаних порушень і повернення земельних ділянок у власність держави (пред`явлення позову тощо), або повідомити про неможливість звернення до суду з вказаних питань з метою вжиття заходів представницького характеру Київською обласною прокуратурою в порядку, визначеному ст.23 Закону України «Про прокуратуру» (т. 1 а.с. 28-30).

Таким чином, факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, наданими ДП «Київське лісове господарство».

Встановлено, що Кабінет Міністрів України не приймав рішень про вилучення із державної власності земельної ділянки з кадастровим номером 3222481600:02:010:0278, площею 1,8441 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, а Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства не погоджувало зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки.

У частині правильності встановлення цих обставин судове рішення суду першої інстанції не оспорюється.

Відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Відповідно до статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Можливість набуття права приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення передбачена також положеннями статей 56, 57 ЗК України.

Про зазначене також вказувала Велика Палата Верховного Суду у пункті 53 постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, які перебувають у державній власності, її передача у приватну власність фізичній особі здійснена з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, у зв`язку із чим рішення органу місцевого самоврядування є незаконним, рішення про державну реєстрацію - скасуванню, а земельні ділянки, які утворились шляхом поділу - поверненню у державну власність.

У позовній заяві, апеляційній скарзі прокурор вказував, що належним способом захисту порушених прав у вказаній справі є пред`явлення саме негаторного позову.

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387, 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) (пункт 89)). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем майна чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (пункти 65-67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21)).

Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (пункти 70-71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21)).

Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки, за жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема неправомірного) земельною ділянкою.

З урахуванням наведеного визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника - позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) (пункт 89), від 07 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) (пункт 95), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19) (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19) (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15ц (провадження № 14-31цс20), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21) (пункт 37)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц( провадження № 14-96цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21)).

Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння нею (частина перша статті 317 ЦК України). Тому права держави підлягають захисту шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевого набувача. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку.

Таким чином, встановивши, що спірна земельна ділянка лісового фонду вибула з володіння держави, право власності на неї зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлений прокурором негаторний позов про оскарження рішення органу місцевого самоврядування, повернення спірної земельної ділянки, у контексті зазначених обставин справи, не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірну земельну ділянку лісового фонду.

У цьому контексті колегія суддів зауважує, що витребування земельної ділянки у власність держави потребує оцінки добросовісності дій її фактичного реєстраційного володільця, який набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі правочину, а також пропорційності втручання у його право власності відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 26 січня 2024 року у справі № 707/2452/22 (провадження № 61-9518св23), від 11 червня 2024 року у справі № 370/600/22 (провадження № 61-781св24) та від 24 липня 2024 року у справі № 369/13957/21 (провадження № 61-1323св24) і підстав відступу від таких суд апеляційної інстанції у цій справі не вбачає.

З огляду на вищевказані останні правові позиції Верховного Суду, суд апеляційної інстанції відхилив посилання прокурора на постанову Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 911/351/22.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, у зв`язку із невірно обраним позивачем способом захисту.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини «Гусєв проти України» від 14 січня 2021 року (скарга № 25531/12) було констатовано порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову, що призвело до відмови в його задоволенні. Європейський суд з прав людини вказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом. До того ж внаслідок перекваліфікації в позові було відмовлено. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. Такі дії суду суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливості цивільного провадження, принципу змагальності судового процесу.

Отже, застосування принципу jura novit curia не є безмежним, оскільки, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін.

Посилання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пекар А.О. на необхідність закриття апеляційного провадження з посиланням на підписання апеляційної скарги неповноважною особою, суд апеляційної інстанції визнав неспроможними і відхилив (т. 2 а.с. 124).

Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури - залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 27 вересня 2024 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова