Ухвала

від 29.12.2023 по справі 462/2666/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 462/2666/21

провадження № 61-17286ск23

Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,

розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Коротуна Вадима Михайловича у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 20 вересня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 05 грудня 2023 року, для розгляду справи визначено суддю-доповідача Коротуна В. М., судді, які входять до складу колегії: Зайцев А. Ю., Червинська М. Є.

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: надання доказів сплати судового збору та уточненої касаційної скарги із зазначенням підстави (підстав) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України.

26 грудня 2023 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із заявою про відвід судді Верховного Суду Коротуна В. М.

Заява мотивована тим, що суддя Верховного Суду Коротун В. М. безпідставно постановив ухвалу від 07 грудня 2023 року про залишення його касаційної скарги без руху у зв`язку з несплатою судового збору, тому наявні сумніви в об`єктивності судді.

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2023 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Коротуна В. М. визнано необґрунтованою та передано для вирішення іншому судді визначеному в порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.

На виконання вимог статті 33 та частини третьої статті 40 ЦПК України, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 29 грудня 2023 року заяву про відвід судді Коротуна В. М. передано судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ігнатенку В. М.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 ЦПК України).

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина третя статті 36 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими» (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України»).

Також ЄСПЛ зазначив, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу. Щодо суб`єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з`ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об`єктивно виправдані.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).

У статті 37 ЦПК України наведений перелік обставин, за яких не допускається повторна участь судді в розгляді справи.

Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Частиною восьмою статті 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (частина одинадцята статті 40 ЦПК України).

Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного, а доказів протилежного відповідачем суду не надано.

При цьому необхідно звернути увагу заявника на те, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

Вивчивши матеріали касаційного провадження, вважаю, що відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Коротуна В. М., оскільки доводи заявника не свідчать про існування обставин, які достовірно б вказували на упередженість та необ`єктивність судді Коротуна В. М.

Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Коротуна Вадима Михайловича у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Ігнатенко