Постанова

від 05.12.2023 по справі 357/11035/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 357/11035/23

провадження № 22-ц/824/16388/2023

05 грудня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т.І.

при секретарі Усковій Я. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2023 року в складі судді Цукурова В. П.,

встановив:

У вересні 2023 року ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.10.2015 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» (орендар) було укладено Договір оренди землі № 278, за яким в оренду строком на 7 років передано земельну ділянку площею 1,4569 га з кадастровим номером 3220489500:01:023:0014, розташовану у межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

11.12.2015 державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рибалко В. М. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 26983389, яким було зареєстровано право оренди на земельну ділянку за позивачем.

Протягом усього часу дії Договору оренди землі Орендар користувався земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином сплачував орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі мав би закінчитися 19.10.2022, однак його було автоматично поновлено на один рік, до 19.10.203 року в силу дії норми підп. 1 п.27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України у редакції Закону України від 24.03.2022 №2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану».

Крім того, 10.09.2022 ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» направило ОСОБА_1 лист-повідомлення (клопотання) про поновлення Договору оренди землі на 7 років, який орендодавець отримала 28.09.2022, однак не відповіла на нього у місячний строк.

10.01.2023 ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора з заявою про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» у зв`язку з припиненням дії договору оренди землі.

10.01.2023 ОСОБА_1 було укладено Договір оренди земельної ділянки №93 з ТОВ «Агротрейд-2000», за яким вона передала в оренду земельну ділянку на 7 років.

16.01.2023 за ТОВ «Агротрейд-2000» було зареєстровано право оренди земельної ділянки.

Оскільки ОСОБА_1 до закінчення строку дії договору оренди землі передала цю земельну ділянку в оренду іншому орендарю, тим самим порушивши право оренди позвиача як її законного орендаря і його переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк, позивач просив суд :

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:023:0014, дата, час державної реєстрації: 10,01.2023 19:03:38;

- визнати укладеною Додаткову угоду до Договору оренди землі №278 від 19.10.2015, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» у редакції, викладеній в позові;

- визнати відсутнім у ТОВ «Агротрейд- 2000» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:023:0014.

11.09.2023 ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» звернулось до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просило вжити заходи забезпечення позову шляхом:

1) накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:023:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1698418032204);

2) заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:023:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1698418032204);

3) заборони ТОВ «Агротрейд-2000» користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 3220489500:01:023:0014;

4) заборони ОСОБА_1 і ТОВ «Агротрейд-2000» вчиняти будь-які дії, які перешкоджатимуть ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 3220489500:01:023:0014 до закінчення строку дії Договору оренди землі № 278 від 19.10.2015 року.

Посилається на те, що ухвалення судового рішення про накладення арешту на земельну ділянку і заборону вчинення реєстраційних дій щодо неї унеможливить вчинення відповідачами дій, спрямованих на розпорядження нею, та будь-яких подальших реєстраційних дій щодо неї, які можуть унеможливити у разі задоволення позову проведення державної реєстрації припинення права оренди ТОВ «Агротрейд -2000» на земельну ділянку, скасування незаконної державної реєстрації припинення права оренди позивача на цю земельну ділянку і поновлення у ДРРПНМ запису про цю реєстрацію.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2023 року заяву ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:023:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1698418032204).

В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

12.10.2023 представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л. А. на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2023 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:023:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1698418032204). Стягнути судові витрати з позивача.

Свої доводи обґрунтовує тим, що позовними вимогами, предметом позову є три немайнові вимоги.

ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» в обґрунтування заяви про забезпечення позову в якості обставин, які можуть створити перешкоди для виконання рішення суду, вказало лише припущення, до відповідачі можуть припинити договір оренди земельної ділянки. Жодних доказів на підтвердження своїх припущень не надало та інших обставин не вказало.

Суд першої інстанції помилково, в порушення норм процесуального права, дійшов до висновку про необхідність накладення арешту на майно ОСОБА_1 . Так, арешт майна застосовується, коли позовними вимогами є майнові вимоги, у той же час жодної майнової вимоги не вказано позивачем.

Перші дві позовні вимоги взагалі не залежать від наявності чи відсутності будь-яких речових прав на земельну ділянку ОСОБА_1 . Тобто, не існує і жодним чином не з`явиться взагалі ніяких перешкод для виконання рішення суду у разі їх задоволення. Жодні подальші дії відповідачів не впливають на наявність чи відсутні права позивача на поновлення договору оренди землі, оскільки таке право могло бути наявним у позивача лише у 2022 році, а тому саме цю обставину повинен донести позивач, і наявність такого права не залежить від того, що буде відбуватися в майбутньому.

Третьою позовною вимогою є - визнання відсутнім права оренди ТОВ «Агротрейд-2000» на земельну ділянку ОСОБА_1 . Дана вимога не має майнового характеру та не залежить від будь-яких дій відповідачів. Речове право оренди на земельну ділянку за ИТОВ «Агротрейд -2000» зареєстроване 12.01.2023 і жодні дії відповідачів не можуть вплинути на його відсутність. Тому не існує і не можуть виникнути жодні перешкоди в майбутньому для реалізації рішення у разі задоволення даної позовної вимоги.

Вважає, що накладення арешту на земельну ділянку є неспівмірним заходом забезпечення позову, оскільки відсутній зв`язок між таким заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог; позивачем не вказано реальних обставин та не надано жодних доказів щодо ускладнення виконання рішення по суті спору без застосування арешту земельної ділянки відповідача, відсутня збалансованість інтересів сторін, оскільки позивач взагалі не навів доводів у зв`язку з чим потрібно забезпечення позову, а відповідача суд позбавив можливості користуватися та розпоряджатися своїм майном, тобто повністю погрішив стан одного учасника справи без будь-яких на те підстав.

22.11.2023 представник ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» - адвокат Тетеря С. І. подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Свої доводи обґрунтовує тим, що необхідною умовою для вжиття судом заходів забезпечення позову є те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити не тільки виконання рішення суду, а й ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16.082018 у справі №910/1040/18, від 21.01.2021 у справі №363/1448/20, від 10.11.2021 у справі №344/2900/21, від 23.12.2021 у справі №727/5718/21, від 15.07.2022 у справі №910/4445/21, при вирішенні питання про забезпечення позову з немайновими вимогами судом має досліджуватися така підстава вжиття таких заходів як достатньо обґрунтоване припущення, що їхнє невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У таких спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, тобто до того, що позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Попередня поведінка відповідачів, спрямована на державну реєстрацію припинення права оренди позивача на земельну ділянку та її подальшу передачу в оренду ТОВ "Агротрейд-2000", свідчить про те, що до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/11035/23, ними можуть бути вчинені дії, спрямовані на подальше ускладнення поновлення порушеного права оренди ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" в обраний ним спосіб і унеможливлення виконання рішення суду у цій справі про задоволення його позову шляхом проведення вищевказаних реєстраційних дій у ДРРПНМ.

Відповідачами може бути розірваний наявний договір оренди землі, після чого буде укладено новий договір оренди землі чи договір емфітевзису з цим же орендарем або іншими пов`язаними з ним особами, або земельна ділянка може бути передана в суборенду третім особам тощо. У разі укладення нових правочинів щодо земельної ділянки у ДРРПНМ будуть проведені нові реєстраційні дії, що унеможливить поновлення права оренди позивача на цю земельну ділянку, а також зумовить необхідність звернення до суду з новим позовом вже щодо нових правочинів та реєстраційних дій.

Позивач не має об`єктивної можливості попередити чи контролювати такі дії відповідачів та інших осіб самостійно, оскільки відомості ДРРПНМ про подання будь-якими особами заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не є відкритими, а інформація про вчинення правочинів і проведення реєстраційних дій у ДРРПНМ відображається у відкритих даних цього реєстру лише після їх проведення. Вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідачів в будь-який момент розпоряджатися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л. А. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник ТОВ "Агрофірма "Білоцерківська" - адвокат Кравець О. І. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Разом з тим, при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на земельну ділянку суд першої інстанції не звернув уваги на те, що предметом позову у цій справі є позовні вимоги про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, які є немайновими.

Можливе рішення суду у цій справі - рішення про визнання, тобто рішення, яким підтверджується наявність або відсутність певних правовідносин між сторонами, наявність або відсутність юридичних фактів.

В разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому суд помилково вважав, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц зазначено, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

З огляду на викладене, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, належить здійснити суду, який ухвалить остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни задовольнити.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2023 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:023:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1698418032204) скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:023:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1698418032204) відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.12.2023.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук